Постанова № 24608516, 06.06.2012, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2012 року Справа № 2а/2370/1176/2012

15 год. 00 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.,

при секретарі Кулику О.П.,

за участю представника позивача -ОСОБА_1 - за довіреністю,

представника відповідача -ОСОБА_2 - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаська універсальна база-2001» до державної податкової інспекції у м. Черкасах про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

У квітні 2012 року до суду з адміністративним позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Черкаська універсальна база-2001» до державної податкової інспекції у м. Черкасах про скасування податкового повідомлення-рішення.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що оскаржуване рішення базується на акті перевірки ДПІ у м. Черкасах від 27.12.2011 № 2745/23-2/31333361, висновки якого побудовані виключно на припущеннях, господарські відносини між підприємствами оформлені відповідними первинними бухгалтерськими документами, відображені у податковій звітності позивача та фактично відбулися. Договірні відносини суб'єктів господарювання відбувалися у правовому полі, досягнуті угоди на момент проведення перевірки є чинними та не були визнані в законному порядку недійсними чи нікчемними, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню як незаконне.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, з підстав зазначених у письмових запереченнях.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 14.12.2011 по 20.12.2011 працівниками ДПА в Черкаській області проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Черкаська універсальна база - 2001»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо формування показників декларації з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складений акт № 2745/23-2/31333361 від 27.1.2011. Зокрема, в акті перевірки встановлені наступні порушення: 1.не підтвердження господарських операцій здійснених ТОВ «Черкаська універсальна база -2001»з контрагентом постачальником ПП «Шлях-2»та контрагентами покупцями ТОВ ПТЦ «Динамо Континент»в сумі 102262, 45 коп. та ТОВ ВТЦ «Електросервіс», в результаті чого в порушення вимог п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»ТОВ «Черкаська універсальна база -2001»в грудні 2010 року завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 119377 грн. та в порушення вимог п.4.1 ст. 4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 120459 грн., в тому числі по контрагенту покупцю ТОВ ПТЦ «Динамо Континент»в сумі 102262 коп. та ТОВ ВТЦ «Електросервіс»в сумі 18197 грн.; 2.порушення вимог п.п.7.2.3 п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «про податок на додану вартість»в результаті чого ТОВ «Черкаська універсальна база -2001» завищено податковий кредит з податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 8173 грн. по операціям здійсненим з контрагентом постачальником ПП «Шлях -2», що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за грудень 2010 року на суму 8173 грн.

За результатами перевірки, зокрема що стосується предмету позову даної адміністративної справи, до позивача винесено податкове повідомлення рішення від 12 січня 2012 № 0000252301, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання по податку на додану вартість на суму 8173 грн. та відповідно до п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 25 відсотків суми грошового зобов'язання з ПДВ - 2043 грн.

Обставини вчиненого порушення позивача ґрунтуються на взаємовідносинах з ПП «Шлях-2».

Судом встановлено, що у грудні 2010 року позивач придбав у ПП «Шлях-2»один модуль управління частотним регулюванням вартістю 214143 грн., 20 панелей силової комунікації на суму 369360 грн., 1495 трансформаторів струму ТТК-25 на суму 132756 грн. Вартість вказаних товарів склала 716259 грн., в т.ч. ПДВ 119376,5 грн.. Згідно з поясненнями директора ТОВ «Черкаська універсальна база -2001»від 20.12.11 № 20/12-01 операції з купівлі продажу товарів у ПП «Шлях-2»здійснювались на підставі усної угоди. Разом з тим вказані товари придбавались позивачем не для власного використання, а в рамках виконання умов договорів комісії, укладених з ТОВ ВТЦ «Електросервіс»та ТОВ ВТЦ «Динамо Континент».

Для підтвердження здійснення господарських операцій із вказаними підприємствами позивачем до перевірки надано рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, виписані ПП «Шлях-2», договори комісії з ТОВ ВТЦ «Електросервіс»та ТОВ ВТЦ»Динамо Континент», акти здачі-приймання робіт(надання послуг), видаткові накладні за грудень 2010 року. Товарно-транспортні накладні або інші документи, які б засвідчували транспортування/переміщення ТМЦ не надано, оскільки відповідно до умов договорів комісії та наданого директором позивача пояснення, передача товару відбувалася на ПП «Шлях-2».

Згідно з наданими для перевірки документами в грудні 2010 року позивач також придбав у ПП «Шлях-2»6 герметичних ящиків для апаратури та 6700 л дизельного палива, всього на загальну суму 49037 грн., в т.ч. ПДВ 8173 грн.

Для підтвердження здійснення господарських операцій позивач надав для перевірки рахунки фактури, видаткові та податкові накладні, виписані ПП «Шлях-2»а також оборотно-сальдові відомості по рахунку 203 «Дизпаливо»рахунку 201 «ТМЦ»

На момент початку перевірки вказані ТМЦ обліковувались на балансі товариства. Перевіркою встановлено що товарно-транспортні накладні або інші документи, які б засвідчили транспортування/переміщення дизельного палива, до перевірки надано не було, не надано їх і в судове засідання.

Суд зауважує, що згідно з розділом 5 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (затверджена наказом Міненергетики, Мінекономіки, Мінтрансу, Держкомспоживполітики від 20.05.08 № 281/171/578/155 і зареєстровано в Міністерстві юстиції 02.09.08 за № 805/15496) перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.97 № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за № 128/2568, та ГОСТ 27352-87 «Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметри и общие технические требования».

Зокрема, товарно-транспортна накладна -це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).

Згідно з розділом 11 вказаних Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів на перевезення додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Директором ТОВ «Черкаська універсальна база - 2001»в скарзі надано пояснення, що дизельне пальне було використано в грудні 2010 року для заправки власного рухомого складу, що суперечить даним бухгалтерського обліку товариства.

Що стосується доставки герметичних ящиків для апаратури, то до позову додано копію товарно-транспортної накладної № 10АА від 27.12.10 (далі по тесту - ТТН), відповідно до якої перевезення ящиків здійснювалось власним транспортом ТОВ «Черкаська універсальна база -2001».

Суд звертає увагу на те, що із вказаної товарно-транспортної накладної можна визначити лише те, що ящики знаходились у місті Черкаси, проте точної адреси, де відбувалось їх навантаження і відпуск, в документі не зазначено, відсутні також дані щодо посади, прізвища особи, яка проводила відпуск товару з ПП «Шлях-2».

Під час проведення перевірки ТОВ «Черкаська універсальна база - 2001»також використано матеріали документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Шлях-2»(акт ДПІ у місті Черкаси від 22.06.11 № 1588/23-4/36861172).

Місцезнаходження ПП «Шлях-2»відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 18028, м. Черкаси, вул. Рози Люксембург, 177 офіс 3. Перевіркою встановлено, що фактично ПП «Шлях-2» знаходиться за адресою: 18028, м. Черкаси, вул. Рози Люксембург, 177 кв.11.

На підтвердження відпуску товарно-матеріальних цінностей позивач надав заявку-договір №27/12 від 27 грудня 2010 року на вивіз ТМЦ зі складу ПП «Шлях-2», в якому зазначена адреса погрузки: м. Черкаси вул. Рози Люксембург, 177. Крім того в судовому засіданні представник позивача надав пояснення, що за даною адресою знаходиться склад, який належить ПП «Шлях-2».

Натомість, відповідно до договору нежитлового приміщення № 01/10 від 01.01.2010 приміщення за адресою м. Черкаси вул. Рози Люксембург, 177, загальною площею 30 кв.м. повинно використовуватися під офіс підприємства (а.с.112).

Як встановлено у судовому засіданні та відповідно до даних наявної податкової звітності у ПП «Шлях-2»відсутні складські приміщення, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Показники декларації з податку на прибуток ПП «Шлях-2»за 2010 рік свідчать про відсутність основних засобів.

На підтвердження використання дизельного палива придбаного у ПП «Шлях-2» (6700 л) позивач надав подорожні листи вантажного автомобіля та акт списання паливно-мастильних матеріалів.

Суд зауважує, що первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до п. 2.7 Положення № 88 первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених міністерствами та відомствами України. Типові форми єдиної первинної транспортної документації, затверджено спільним наказом Мінтранспорту України, Мінстату України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»від 29.12.95 р. № 488/346 (зі змінами та доповненнями) і введено в дію з 1 січня 1996 року Відповідно до п. 2 наказу ведення форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим. Пунктами 11.2, 11.3 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Проведення будь-якої господарської операції товариства фіксується та підтверджується первинними документами, на основі яких і ведеться бухгалтерська звітність. У свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІУ на даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності. Тобто первинні документи є основою і для податкового обліку. Відсутність чи неправильне оформлення дорожніх листів має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження здійснення господарської операції.

Суд наголошує, що всі подорожні листи, якими позивач підтверджує списання палива не містять пробігу автомобіля, показів спідометра, відомості про перевезений вантаж, відстань, кількість перевезеного вантажу.

Крім того як зазначено в акті перевірки позивача, до перевірки не було надано жодного документа на підтвердження факту використання даного пального в господарській діяльності Позивача.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Аналогічна позиція підтверджується і довідкою Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість», а саме на думку суду касаційної інстанції, наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

З посиланням, зокрема, на ст. 203, ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України в зазначеному акті перевірки наведено висновки про нікчемність правочинів, здійснених ПП «Шлях-2», в т.ч. із ТОВ «Черкаська універсальна база - 2001», що обґрунтовано неможливістю фактичного здійснення приватним підприємством господарських операцій через відсутність трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу. Реальні поставки товарів (робіт, послуг) ПП «Шлях-2»не здійснювались.

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла в 2010 році) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У даній справі визнання такого правочину недійсним не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Крім того, згідно зі ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Вочевидь, правочин, укладений з метою, що порушує публічний порядок (спрямований на ухилення від сплати податку до бюджету), суперечить і моральним засадам суспільства.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в період, що підлягав перевірці) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд наголошує, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит або валові витрати у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що надані до адміністративного позову та для перевірки документи не підтверджують реальний характер здійснення господарської операції, а тому не є належними документами на підтвердження права позивача на податковий кредит.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних рішень покладено на відповідача.

В даному випадку відповідач довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

Таким чином суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення винесене на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.

Суддя В.П. Тимошенко