Постанова № 24607382, 31.05.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2012 року

м. Полтава

Справа № 2а-1670/2024/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Шевякова І.С.,

при секретарі – Ємець Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо - збагачувальний комбінат" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

12 квітня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо - збагачувальний комбінат" (далі по тексту - ТОВ "Єристівський ГЗК") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000612301/40 від 03 квітня 2012 року та № 0000632301/41 від 03 квітня 2012 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що висновок Кременчуцької ОДПІ про завищення від'ємного значення податку на додану вартість за серпень 2011 року на 330 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за ІІ - ІV квартали 2011 року загалом на 67 609 грн. вважає необґрунтованим та протиправним, оскільки правомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту даних сум підтверджується належним чином оформленими первинними документами (податковою накладною, рахунком-фактурою, актом приймання виконаних робіт, банківською випискою тощо). У позивача наявні всі документи первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують фактичне здійснення і виконання господарських операцій, отримання товарів від ТОВ "Промислова група ДМФ", їх оплату ТОВ "Єристівський ГЗК". Позивач зазначає, що на момент вчинення правочинів між ТОВ "Єристівський ГЗК" та зазначеним контрагентом, обидві сторони правочину були належним чином зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали статус платників ПДВ та здійснювали свою діяльність згідно вимог чинного законодавства. Тому позивач заперечує висновки про нікчемність відповідного правочину та висновки про непідтвердженість фінансово-господарських операцій первинними документами й відсутність у контрагента необхідних виробничих активів вважає недоведеними припущеннями.

Під час розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримував та просив їх задовольнити. В останнє судове засіданні позивач явку свого повноважного представника не забезпечив, до суду надав клопотання про розгляд справи без участі його представника, за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача в останнє судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи суду не надав. Під час розгляду справи проти позову заперечував. У наданих до суду письмових запереченнях на адміністративний позов просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на порушення позивачем вимог Податкового кодексу України. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що Кременчуцькою ОДПІ правомірно та на підставі законодавства зменшено ТОВ "Єристівський ГЗК" суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 67 609 грн. та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 330 грн., з підстав їх формування за рахунок, зокрема, сум податку на додану вартість, та валових витрат, сплачених в ціні товару, придбаного в ТОВ "Промислова група ДМФ". Податковий орган зазначив, що у контрагента позивача, ТОВ "Промислова група ДМФ", відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, відсутні необхідні трудові ресурси, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби. Заперечував правомірність включення сум, сплачених за відповідною угодою, до складу податкового кредиту та валових витрат. Крім того ТОВ "Промислова група ДМФ" має стан платника 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням та 17 листопада 2011 року анульоване свідоцтво платника ПДВ. У зв'язку із цим, на думку відповідача, укладені ТОВ "Промислова група ДМФ" договори не несуть ніяких правових наслідків, є нікчемними та суперечать інтересам держави. Тому позивачем завищено від'ємне значення податку на додану вартість за серпень 2011 року на 330 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за ІІ - ІV квартали 2011 року загалом на 67 609 грн., оскільки вищезазначені обставини впливають на умови формування податкового кредиту та валових витрат. Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 67 609 грн. та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 330 грн., є обґрунтованими та прийнятими на підставі законодавства.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 14 липня 2008 року, ідентифікаційний код юридичної особи –35713283, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 №648972. (а.с. 48).

Позивач взятий на податковий облік як платник податків Кременчуцькою ОДПІ 15.07.2008 року за реєстраційним №1348, зареєстрований платником податку на додану вартість 24.07.2008 року, про що видане свідоцтво №100130216. (а.с. 50-51).

Кременчуцькою ОДПІ в період з 06.03.2012 року по 14.03.2012 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" по питанню взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова група ДФМ"за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт № 223/22-309/35713283 від 15 березня 2012 року, в якому вказано на порушення позивачем вимог:

- п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість за серпень 2011 року на 330 грн.;

- п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток всього на 67 609 грн., в тому числі за ІІ квартал 2011 року в сумі 3 923 грн., за ІІІ квартал 2011 року в сумі 3 626 грн., за ІV квартал 2011 року у сумі 60 060 грн. (а.с. 10-25).

На підставі висновків даного акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 03 квітня 2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000612301/40, відповідно до якого позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток в розмірі 67 609 грн. (а.с. 44);

- №0000632301/41, яким платнику податків зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 330 грн. (а.с. 46).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ від 03 квітня 2012 року №0000612301/40 та №0000632301/41 слід зазначити наступне.

Як визначено підпунктом 14.1.54 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України

Згідно з підпунктом 14.1.127 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

При цьому, в силу підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Порядок визначення доходів та витрат платника податку врегульовано розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Приймаючи оскаржувані рішення, відповідач виходив зі встановленого, як на його твердження, порушення платником п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України,

Суд не погоджується із наявністю в діях платника порушень норм податкового законодавства, чинного на час існування відповідних правовідносин.

Норми, про порушення яких позивачем стверджував податковий орган, викладені в законі наступним чином.

За приписами пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з пунктом 137.10 статті 137 Податкового кодексу України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Спираючись на вищезазначені положення Податкового кодексу України Кременчуцька ОДПІ фактично стверджує про те, що платник неправомірно включив до складу валових суму понесених ТОВ "Єристівськи ГЗК" витрат у зв’язку з придбанням у ТОВ "Промислова компанія ДМФ" у квітні, серпні та листопаді 2011 року товарів (диски коліс та автошини). Також, як на думку відповідача, платник мав включити суму отриманих товарів (дисків коліс, автошин) до скаладу валового доходу. У зв'язку із чим неправомірно було визначати суму від'ємного значення податку на прибуток за відповідний період.

Як визначено підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку про те, що підприємством завищено валові витрати на суму 30 731 грн., в тому числі за ІІ квартал 2011 року в сумі 1 783 грн., за ІІІ квартал 2011 року в сумі 1648 грн., за ІV квартал 2011 року у сумі 27 300 грн. та занижено валовий дохід підприємства на суму 36 878 грн., в тому числі за ІІ квартал 2011 року в сумі 2 140 грн., за ІІІ квартал 2011 року в сумі 1 978 грн., за ІV квартал 2011 року у сумі 32 760 грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток всього на 67 609 грн., в тому числі за ІІ квартал 2011 року в сумі 3 923 грн., за ІІІ квартал 2011 року в сумі 3 626 грн., за ІV квартал 2011 року у сумі 60 060 грн.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 вказаного Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зважаючи на вищевказані норми Податкового кодексу України, посилаючись на те, що ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" здійснило "видимість" придбання товарів у ТОВ "Промислова компанія ДМФ", оскільки, на думку контролюючого органу, такі операції фактично контрагентом позивача не виконувалися, а лише полягали у їх документальному оформленні з метою ухилення від сплати податків, відповідач стверджує про завищення від'ємного значення ПДВ за серпень 2011 року на 330 грн.

Суд прийшов до таких висновків.

Судом встановлено, що між ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) та ТОВ "Промислова компанія ДМФ" (постачальник) було укладено договір поставки № 164/51110 від 27 квітня 2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах, визначених цим договором. Кількість, номенклатура, ціна , строки відгрузки кожної конкретної партії товару узгоджуються сторонами до відгрузки. (а.с. 68-71).

На підставі вказаного договору ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" у квітні, серпні та листопаді 2011 року було придбано у ТОВ "Промислова компанія ДМФ" диски коліс та автошини на загальну суму 36 878,04 грн., в тому числі ПДВ 6 146,36 грн., що підтверджується первинними документами, наявними в матеріалах справи.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

На підтвердження реальності здійснення вищевказаних господарських операцій позивачем до матеріалів справи надано копії рахунків № 156 від 27.04.2011 року, № 470 від 22.08.2011 року, № 671 від 26.10.2011 року, № 692 від 07.11.2011 року, податкових накладних № 68 від 28.04.2011 року, № 97 від 25.08.2011 року, № 1 від 01.11.2011 року, № 23 від 08.11.2011 року, накладних № 156 від 28.04.2011 року, № 470 від 31.08.2011 року, № 671 від 24.11.2011 року, № 692 від 24.11.2011 року, прибуткових ордерів № 378 від 28.04.2011 року, № 811 від 31.08.2011 року, №" 1279 від 24.11.2011 року, № 1300 від 24.11.2011 року, подорожніх листів вантажних автомобілів № 101673 від 28.04.2011 року, № 016965 від 31.08.2011 року, № 912743 від 24.11.2011 року, платіжних доручень № 1960 від 04 травня 2011 року, № 3994 від 25 серпня 2011 року, № 6365 від 01.11.2011 року, №6593 від 08.11.2011 року. (а.с. 72-94).

Дослідивши в судовому засіданні копії наданих податкових накладних, суд встановив, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що на момент видачі вищевказаних податкових накладних ТОВ "Промислова компанія ДМФ" мало статус платника податку на додану вартість та було зареєстроване як юридична особа у встановленому законодавством порядку .

Відтак, наведені податкові накладні та інші первинні документи бухгалтерського обліку підтверджують факт придбання ТОВ "Єристівський ГЗК" у квітні, серпні та листопаді 2011 року у ТОВ "Промислова компанія ДМФ" дисків коліс та автошин на загальну суму 36 878,04 грн., в тому числі ПДВ 6 146,36 грн. та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належним доказом у справі.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Дослідивши в судовому засіданні вищезазначені копії документів судом встановлено, що вони відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04 грудня 2009 року №554, тобто є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належний доказ у справі.

Оплату товарів позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Промислова компанія ДМФ", що підтверджується платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи.

Окремо суд звертає увагу на те, що позивачем надано докази подальшого руху придбаних у ТОВ "Промислова компанія ДМФ" товарів, так представником позивача надано суду копію акту на списання матеріалів № 6 від 21.12.2011 року та копію відомості обліку залишків матеріалів на складі від 10.02.2012 року. (а.с. 95-97)

Таким чином, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з придбання дисків коліс та автошин, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних робіт податку на додану вартість.

Посилання відповідача на те, що вищезазначений договір є нікчемним, суд не приймає до уваги, виходячи з наступного: відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, а саме:

1. "зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства" –судом встановлено, що таких порушень в договорі між ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" та ТОВ "Промислова компанія ДМФ" виявлено не було;

2. "особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності" –з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" та ТОВ "Промислова компанія ДМФ" мають всі необхідні документи для підтвердження своєї законної діяльності: підприємства зареєстровані у встановленому законом порядку, мають юридичну адресу, отже, підстави для сумніву у законності їх діяльності - відсутні;

3. "волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі";

4. "правочин має вчинятися у формі, встановленій законом" - угоди між сторонами укладались в письмовій формі, з наявністю усіх передбачених чинним законодавством документів;

5. "правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним" - реальність правочинів доведена, наданням суду документів, які свідчать про виконання зобов’язань сторонами один перед одним в повному обсязі (рахунки -фактури, видаткові накладні, податкові накладні).

Як припущення суд розцінює висновки відповідача про відсутність у контрагента ТОВ "Промислова компанія ДМФ" власних виробничих, складських торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Такі висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Доводи відповідача, наведені в акті перевірки та під час судового розгляду, про те, що ТОВ "Промислова компанія ДМФ" має стан платника - відсутність за місцезнаходженням, не грунтуються на законі та не можуть бути підставою для визнання незаконним включення сум, сплачених цьому контрагенту, до складу податкового кредиту та валових витрат.

Крім того, суд враховує, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 05.04.2012 року місцезнаходженням ТОВ "Промислова компанія ДМФ" вказано адресу: 39601, Полтавська область, м. Кременчук, Квартал 101, 3-Б, відомості про юридичну особу підтвердженно. (а.с. 164).

Суд, таким чином, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Тому суд вважає, що ТОВ "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту за відповідні періоди кошти, спрямовані на оплату поставки товарів від ТОВ "Промислова компанія ДМФ". Звідси випливає, що позивачем не завищено від'ємне значення податку на додану вартість за серпень 2011 року на 330 грн. та відповідно не завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток всього на 67 609 грн., в тому числі за ІІ квартал 2011 року в сумі 3 923 грн., за ІІІ квартал 2011 року в сумі 3 626 грн., за ІV квартал 2011 року у сумі 60 060 грн.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови для включення сум коштів до складу валових витрат та щодо набуття права на податковий кредит та має документальне підтвердження їх розміру.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивації, наведеної вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано та не на підставі закону, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно до частини першої статі 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000612301/40 від 03 квітня 2012 року та № 0000632301/41 від 03 квітня 2012 року визнати протиправними та скасувати.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" судовий збір у сумі 679,39 грн. (шістсот сімдесят дев'ять гривень тридцять дев'ять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 05 червня 2012 року.

Суддя І.С. Шевяков