Ухвала суду № 24606952, 16.03.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

16 березня 2012 р. Справа № 2а-1615/12/1470

Суддя Миколаївського окружного адімністративного суду Мороз А. О., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

ТОВ "Візіт-Гарант",

вул. Морехідна, 14, оф. 430, м. Миколаїв, 54010

до

ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва,

вул. Г.Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029

про

скасування податкового повідомлення - рішення від 06.03.2012р. № 00001332301, №0000142301 від 06.03.2012р. , визнання протиправними дії,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ТОВ "Візіт-Гарант", у якій заявник просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення, визнати протиправними дії ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва щодо визнання в акті перевірки нікчемними правочинів та застосування до них наслідків нікчемності у виді коригування податкових зобов'язань.

Відповідно до ст. 107 ч. 1 п. 4 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Одна з позовних вимог про визнання протиправними дій ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва щодо визнання в акті перевірки № 560/23-200/30243492 від 20.02.2012 р. нікчемними правочинів, вчинених ТОВ "Візіт-Гарант" з ПП "Південь" та застосування до них наслідків нікчемності шляхом коригування (зменшення) податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ "Візіт-Гарант" з податку на додану вартість, а також доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.

Заявник просить визнати протиправними дії податкової інспекції, які полягають у тому, що в акті перевірки податковий орган виклав висновки щодо нікчемності правочинів, тобто, фактично заявник оскаржує висновки акту перевірки.

Відповідно до п. 1.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 р. № 984, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Таким чином, акт перевірки не є рішенням суб’єкта владних повноважень та не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов’язків осіб чи суб’єктів владних повноважень, а отже, не породжує правовідносини, що можуть бути предметом спору.

В даному випадку, акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим актом, який покладає на платника податків обов'язки або визначає вид та міру відповідальності.

Однією ж з ознак рішень, діянь суб’єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб’єктів відповідних правовідносин і носять обов’язковий характер, а тому можуть порушувати права, свободи та інтереси відповідної особи.

Висновки, викладені в акті перевірки, самі по собі без прийнятого в подальшому рішення, що стосується конкретної особи, не тягнуть за собою правових наслідків для позивача, а отже не порушують його прав, свобод та інтересів.

Також не породжує для позивача будь-яких обов'язків і зазначення в акті перевірки необхідності здійснити коригування податкових зобов'язань, адже відповідно до ст. 44 п. 44.1 абзацу 3 Податкового кодексу України, у випадках передбачених ст. 216 Цивільного кодексу України платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному ст. 50 цього Кодексу, тобто внесення змін до податкової звітності є правом, а не обов'язком позивача.

Відповідно до ст. 109 ч. 1 п. 1 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Керуючись ст. 109 ч. 1 п. 1 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва щодо визнання в акті перевірки № 560/23-200/30243492 від 20.02.2012 р. нікчемними правочинів, вчинених ТОВ "Візіт-Гарант" з ПП "Південь" та застосування до них наслідків нікчемності шляхом коригування (зменшення) податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ "Візіт-Гарант" з податку на додану вартість, а також доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз