Постанова № 24606487, 31.05.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2012 р. Справа № 2a-1190/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остап'юк С.В.,

за участю секретаря Озара О.Я.,

представників позивача Луцася А.Є., Швеця З.Я.,

представника відповідача Баралецької М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго»до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0000082302 від 17.01.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

26.04.2012 року публічне акціонерне товариство «Прикарпаттяобленерго»(далі по тексту позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Державної податкової служби (далі -відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0000082302 від 17.01.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення положень Закону України «Про податок на додану вартість» необґрунтовано та безпідставно, за наслідками проведеної перевірки, на підставі помилкового висновку щодо включена до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 649 607 гривень за вересень 2009 року -вересень 2010 року за операціями, що проведені на підставі здійснення безтоварних операцій та первинних документів, що суперечать законодавчим та нормативним актам, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням визначив із застосованими штрафними санкціями зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 812 009 гривень.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з мотивів зазначених в позовній заяві, суду пояснили, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Енерджітехінвест», ТОВ «ОВ Енергомашінвест», ТОВ «ІСІ Україна Енергетика», ТОВ «ТК Ізополімер», ТОВ «Грандіс Груп», ТОВ «Аякс»фактично мали місце, контрагентами поставлено обладнання та виконані роботи по його встановленню, поставлене обладнання використовується позивачем для здійснення своєї господарської діяльності, позивачем здійснено розрахунок з контрагентами.

Відповідач позову не визнав, його представником суду надано письмове заперечення проти заявлених вимог, мотивоване тим, що контрагенти позивача ТОВ «Енерджітехінвест», ТОВ «ОВ Енергомашінвест», ТОВ «ІСІ Україна Енергетика», ТОВ «ТК Ізополімер», ТОВ «Грандіс Груп», ТОВ «Аякс»на час проведення перевірки відсутні за своїм місцезнаходженням, не здійснили декларування податку на додану вартість, отриманого від позивача в ціні товару та виконаних робіт, поставлених позивачу, у позивача відсутні товарно-транспортні накладні на доставку йому товару, а тому обліковані позивачем господарські операції є безтоварними.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши докази суд встановив наступне.

Позивач є правонаступником Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Прикарпаттяобленерго», заснованої наказом Міністерства енергетики та електрифікації України за №145 від 09.08.1995 року, шляхом перетворення Івано-Франківського обласного підприємства електричних мереж у Державну акціонерну енергопостачальну компанію «Прикарпаттяобленерго»відповідно до Указу Президента України від 04.04.1995 року. Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію від 18.04.2011 року за №620853 змінено найменування юридичної особи -публічне акціонерне товариство «Прикарпаттяобленерго».

Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 12.04.2001 року. Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість від 18.04.2001 року свідоцтва №12868009, №100335651.

В період з 19.12.2011 року до 23.12.2012 року відповідачем проведена невиїзна позапланова документальна перевірка позивача з питань правильності декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість з 01.07.2009 року до 30.09.2010 року по взаєморозрахунках з ТОВ «Енерджітехінвест», ТОВ «ОВ Енергомашінвест», ТОВ «ІСІ Україна Енергетика», ТОВ «ТК Ізополімер», ТОВ «Грандіс Груп», ТОВ «Аякс».

За наслідками проведеної перевірки відповідачем 30.12.2011 року складено акт за №13878/23-2/00131564 (т. 1 а.с. 14-40).

Висновками проведеної перевірки відповідач встановив порушення позивачем статтей 3, 42, 207, 208 Господарського кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України за №88 від 24.04.1995 року, а саме встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг), не встановлена товарність операції, не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

А також, висновками перевірки встановив порушення підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме включення до складу податкового кредиту податок на додану вартість за операціями, що проведені на підставі здійснення безтоварних операцій та первинних документів, що суперечать законодавчим та нормативним актам, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в загальній сумі 649 607 гривень, в тому числі за вересень 2009 року -33008 гривень, за грудень 2009 року -8 812 гривень, березень 2010 року -6742 гривень, червень 2010 року -50 404 гривні, липень 2010 року 268 731 гривня, серпень 2010 року -147 070 гривень, вересень 2010 року 134 840 гривень (т.1 а.с.38-39).

Висновки відповідача про наявність вказаних порушень ґрунтуються на тому, що відповідачем під час проведення вищевказаної перевірки встановлено, що контрагенти позивача ТОВ «Енерджітехінвест», ТОВ «ОВ Енергомашінвест», ТОВ «ІСІ Україна Енергетика», ТОВ «ТК Ізополімер», ТОВ «Грандіс Груп», ТОВ «Аякс»на час проведення перевірки відсутні за своїм місцезнаходженням, не здійснили декларування податку на додану вартість, отриманого від позивача в ціні товару та виконаних робіт, поставлених позивачу, у позивача відсутні товарно-транспортні накладні на доставку йому контрагентами товару. Крім того, щодо контрагентів позивача ТОВ «ІСІ Україна Енергетика», ТОВ «ТК Ізополімер»проведеними перевірками органів державної податкової служби за їх місцем реєстрації зроблено висновки про відсутність у них основних засобів та умов для ведення господарської діяльності. Також, щодо контрагента позивача ТОВ «Аякс»встановлено анулювання його реєстрації платником податку на додану вартість 21.08.2010 року (т.1 а.с.26-32).

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, відповідач 17.01.2012 року оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями за №0000082302 визначив позивачу грошові зобов'язання з сплати податку додану вартість в розмірі 812 009 гривень, в тому числі 649 607 гривень за основним платежем та 162 402 гривні за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) т.1 а.с.42).

Вирішуючи питання про правомірність визначення відповідачем оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями розміру податкових зобов'язань, суд зазначає, що до даних правовідносин підлягають застосуванню норми права, які були чинні на момент виникнення таких правовідносин та зазначає їх зміст у відповідних редакціях.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частино 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до від'ємного значення з цього податку та формування податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, сплачені в ціні товару (послуг) суми податку на додану вартість для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість судом встановлено наступне.

Основними видами діяльності позивача є розподілення та постачання електроенергії, передача електроенергії місцевими локальними електромережами (код КВЕД 40.13.0), будівництво будівель (код КВЕД 45.21.1), тощо.

За наслідками проведених публічних торгів із закупівлі обладнання та робіт, засіданням тендерного комітету позивача оголошено переможців тендеру та прийнято рішення про акцептування тендерних пропозицій, а саме:

04.12.2009 року із закупівлі трансформаторів різних -ТОВ «ОВ Енергомаш-Інвест»(т.5 а.с.10-18).

18.12.2009 року із закупівлі послуг монтажу, технічного обслуговування і ремонту апаратури приймальної, запису вальної відтворювальної звуку та зображення, інших монтажних та пусконалагоджувальних робіт -ТОВ «Грандіс Груп»(т.4 а.с.231-238).

06.01.2009 року із закупівлі пристроїв електричних комплектних -ТОВ «Енерджітехінвест»(т.4 а.с.239-250).

15.01.2010 року із закупівлі ізоляторів електричних скляних, ізоляторів електричних керамічних, ізоляторів електричних з матеріалів н.в.і -ТОВ «ТК Ізополімер»(т.5 а.с.1-9).

26.01.2010 року із закупівлі муфт кабельних призначених для монтажу на КЛ-0,4 кВ та КЛ 6-10кВ - ТОВ «ТК Ізополімер»(т.4 а.с.221-230).

На виконання рішення тендерного комітету позивач уклав угоди з переможцями публічних торгів -тендеру, а також з метою здійснення своєї господарської діяльності позивач уклав угоди, право на укладення яких не обмежене вимогами проведення тендеру, а саме.

23.01.2009 року позивач уклав договір поставки за №2009/121 з ТОВ «Аякс», за яким ТОВ «Аякс»зобов'язувалося поставити у власність покупця товарно-матеріальні цінності і обладнання виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості, в терміни, по ціні і з якісними характеристиками, погодженими сторонами договору в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору (п.1.1). Поставка товарно-матеріальних цінностей проводиться партіями постачальником (розділ 5). Розрахунок за товарно-матеріальні цінності здійснюється покупцем, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника попередньою оплатою 100 % (п.7.2) т.1 а.с.45-46).

Специфікаціями до вищевказаного договору визначена поставка позивачу ТОВ «Аякс»продукції хімічної промисловості (уайтспирит, розчинники, емаль, пудра алюмінієва, олифа, сольвен, лак, грунт церезит (т.1 а.с.47-57).

22.12.2009 року позивач уклав договір поставки за №2009/3632 з ТОВ «ОВ Енергомаш-Інвест», за яким останнє зобов'язувалося поставити у власність позивача трансформатори струму (25 штук), силові трансформатори (52 штуки), вимірювальні ТС (24 штуки),із визначеним підприємством виробником продукції (п.1.2), оплата за продукцію, що поставляється передбачена графіком (п.2.1), поставка продукції здійснюється силами і за рахунок постачальника (п.3.1) т.1 а.с.63-66).

21.01.2010 року позивач уклав договір поставки за №2010/82 з ТОВ «Енерджітехінвест», за яким останнє зобов'язувалося поставити у власність позивача ЩТП (3 штуки), КТП (13 штук), шафу клемну, шафу оперативного постійного струму, шафи КТПМ, КТП КТПП (74 штуки) шафу сушильну, із визначеним підприємством виробником продукції (п.1.2), оплата за продукцію, що поставляється передбачена графіком (п.2.1), поставка продукції здійснюється силами і за рахунок постачальника (п.3.1) т.1 а.с.67-70).

11.01.2010 року позивач уклав договір поставки за №2010/5 з ТОВ «ОВ Енергомаш-Інвест», за яким останнє зобов'язувалося поставити у власність позивача товарно-матеріальні цінності і обладнання виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості, в терміни, по ціні і з якісними характеристиками, погодженими сторонами договору в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору (п.1.1). Поставка товарно-матеріальних цінностей проводиться партіями постачальником (розділ 5). Розрахунок за товарно-матеріальні цінності здійснюється покупцем, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника попередньою оплатою 100 % (п.7.2) т.1 а.с.71-73).

Специфікаціями до вищевказаного договору визначена поставка позивачу ТОВ «ОВ Енергомаш-Інвест»товарно-матеріальних цінностей (т.1 а.с.75-83, 84-92).

20.01.2010 року позивач уклав договір поставки за №2010/77/20/01-01 з ТОВ «Грандіс Груп», за яким останнє зобов'язувалося поставити у власність позивача товарно-матеріальні цінності і обладнання виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості, в терміни, по ціні і з якісними характеристиками, погодженими сторонами договору в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору (п.1.1). Поставка товарно-матеріальних цінностей проводиться партіями постачальником (розділ 5). Розрахунок за товарно-матеріальні цінності здійснюється покупцем, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника попередньою оплатою 100 % (п.7.2) т.1 а.с.93-95).

Специфікаціями до вищевказаного договору визначена поставка позивачу ТОВ «Грандіс Груп»товарно-матеріальних цінностей (т.1 а.с.96-114).

16.02.2010 року позивач уклав договір підряду з ТОВ «Грандіс Груп»за №2010/342, за яким останнє, як генеральний підрядник, прийняло на себе зобов'язання виконати комплекс робіт по монтажу обладнання телемеханіки на об'єктах позивача: ПС 35/10 «Ланчин», ПС 35/6 «Пасічна», ПС 35/10 «Цуцилів», ПС 35/6 «Битків», ПС 35/6 «Розтока», ПС 35/6 «Надвірна», ПС 35/10 «Студійка», ПС 35/6 «Нафтобурмаш», ПС 35/10 «Лука», ПС 35/10/6 «Озерна»(п.1.1). Розрахунок за виконані роботи здійснюється, шляхом передоплати 50% вартості робіт, а остаточний -не пізніше десяти банківських днів після підписання останнього акту здачі-прийняття робіт (п.2.2) т.1 а.с.115).

Крім того, 16.02.2010 року позивач уклав договір підряду з ТОВ «Грандіс Груп»за №2010/343, за яким останнє як генеральний підрядник, прийняло на себе зобов'язання виконати комплекс робіт по введенню в експлуатацію обладнання телемеханіки на об'єктах позивача: ПС 35/10 «Ланчин», ПС 35/6 «Пасічна», ПС 35/10 «Цуцилів», ПС 35/6 «Битків», ПС 35/6 «Розтока», ПС 35/6 «Надвірна», ПС 35/10 «Студійка», ПС 35/6 «Нафтобурмаш», ПС 35/10 «Лука», ПС 35/10/6 «Озерна»(п.1.1). Розрахунок за виконані роботи здійснюється, шляхом передоплати 50% вартості робіт, а остаточний -не пізніше десяти банківських днів після підписання останнього акту здачі-прийняття робіт (п.2.2) т.1 а.с.116).

Суд звертає увагу на те, що підрядні роботи по монтажу обладнання телемеханіки та введенню в експлуатацію обладнання телемеханіки на об'єктах позивача, за договорами підряду №2010/342, №2010/343 від 16.02.2010 року передбачають собою виконання ТОВ «Грандіс Груп»монтаж, встановлення та введення в експлуатацію обладнання, що поставлено цим підприємством позивачу за договором поставки №2010/77/20/01-01.

01.02.2010 року позивач уклав договір поставки за №2010/183 з ТОВ «ТК Ізополімер», за яким останнє зобов'язувалося поставити у власність позивача ізолятори в кількості, в терміни, погодженими сторонами договору в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору (п.1.1, 1.2), із визначеним підприємством виробником продукції (п.1.3), оплата за продукцію, що поставляється здійснюється за виставленими рахунками-фактурами та специфікаціями (п.3.1), поставка продукції здійснюється силами і за рахунок постачальника (п.2.5) т.1 а.с.117-119).

Специфікаціями до вищевказаного договору визначена поставка позивачу ТОВ «ТК Ізополімер»кількості та асортименту ізоляторів (т.1 а.с.120-132).

13.01.2010 року позивач уклав договір поставки за №2010/26 з ТОВ «Аякс», за яким ТОВ «Аякс»зобов'язувалося поставити у власність покупця товарно-матеріальні цінності і обладнання виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості, в терміни, по ціні і з якісними характеристиками, погодженими сторонами договору в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору (п.1.1). Поставка товарно-матеріальних цінностей проводиться партіями постачальником (розділ 5). Розрахунок за товарно-матеріальні цінності здійснюється покупцем, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника попередньою оплатою 100 % (п.7.2) т.1 а.с.133-135).

Специфікаціями до вищевказаного договору визначена поставка позивачу ТОВ «Аякс»продукції хімічної промисловості (уайтспирит, розчинники, емаль, олифа, сольвен, лак, тощо (т.1 а.с.136-147).

11.02.2010 року позивач уклав договір поставки за №2010/278 з ТОВ «ТК Ізополімер», за яким останнє зобов'язувалося поставити у власність позивача муфти в кількості, в терміни, погодженими сторонами договору в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору (п.1.1, 1.2), із визначеним підприємством виробником продукції (п.1.3), оплата за продукцію, що поставляється здійснюється за виставленими рахунками-фактурами та специфікаціями (п.3.1), поставка продукції здійснюється силами і за рахунок постачальника (п.2.5) т.1 а.с.148-151).

Специфікаціями до вищевказаного договору визначена поставка позивачу ТОВ «ТК Ізополімер»кількості та асортименту муфт (т.1 а.с.155-196).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами позивачем здійснено розрахунок ТОВ «Енерджітехінвест», ТОВ «ОВ Енергомашінвест», ТОВ «ІСІ Україна Енергетика», ТОВ «ТК Ізополімер», ТОВ «Грандіс Груп», ТОВ «Аякс»за поставку товарно-матеріальних цінностей та виконання підрядних робіт ТОВ «Грандіс Груп», передбачені вищевказаними договорами в сумі 4 524 140, 97 гривень, в тому числі здійснено сплату податку на додану вартість в ціні товару та робіт в сумі 649 607 гривень (т. 1 а.с. 35-37, т. 5 а.с. 216-218).

Досліджуючи рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Енерджітехінвест», ТОВ «ОВ Енергомашінвест», ТОВ «ІСІ Україна Енергетика», ТОВ «ТК Ізополімер», ТОВ «Грандіс Груп», ТОВ «Аякс», а також зв'язок між фактом придбання товарно-матеріальних цінностей, підрядних робіт, понесенням витрат і господарською діяльністю позивача суд встановив наступне.

Контрагентами позивача на поставлену продукцію виписано рахунки-фактури (рахунки), видаткові накладні, із зазначенням постачальника та одержувача товарів, платника, найменування продукції, її кількість, ціна без податку на додану вартість, суму податку на додану вартість, загальну суму, дату складення, підписи та печатки сторін, виписано податкові накладні на вказані господарські операції операції.

Позивачем здійснено облік поставленої продукції, шляхом складення прихідних накладних, в яких відображено дату поставки товару, його найменування, кількість, ціну, відомості про склад доставки, актами приймання-передачі продукції (товарів).

Судом встановлено використання позивачем поставленої продукції та виконаних робіт в своїй господарській діяльності, а саме встановлення та використання на об'єктах позивача для здійснення розподілення та постачання електроенергії, передачі електроенергії місцевими локальними електромережами, що відображено в накладних про внутрішнє переміщення, актами приймання-передачі устаткування до монтажу, видатковими накладними, актами приймання виконаних робіт, актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, актами прийняття-здачі відремонтованих, реконструйованих, модернізованих об'єктів, актами списання використаних матеріальних цінностей.

Копії вищезазначених первинних бухгалтерських документів та податкових накладних витребувані судом, досліджені в судовому засіданні та долучені до матеріалів адміністративної справи як докази (т.1 а.с.201-250, т.2 а.с.1-88, 194-244, т.3 а.с.1-287, т.4 а.с 1-202).

Також судом встановлено, що постачальниками ТОВ «Енерджітехінвест», ТОВ «ОВ Енергомашінвест», ТОВ «ІСІ Україна Енергетика», ТОВ «ТК Ізополімер», ТОВ «Грандіс Груп», ТОВ «Аякс»разом з поставленою продукцією надано позивачу паспорти на продукцію, сертифікати її відповідності та протоколи випробувань (т.5 а.с.19-247).

Вказані докази підтверджують реальність операцій між позивачем та ТОВ «Енерджітехінвест», ТОВ «ОВ Енергомашінвест», ТОВ «ІСІ Україна Енергетика», ТОВ «ТК Ізополімер», ТОВ «Грандіс Груп», ТОВ «Аякс», а також їх фактичне виконання.

Крім того, суд звертає увагу на те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Енерджітехінвест», ТОВ «ОВ Енергомашінвест», ТОВ «ІСІ Україна Енергетика», ТОВ «ТК Ізополімер», ТОВ «Грандіс Груп», ТОВ «Аякс»мали в часі триваючий характер, не містять ознак їх одномоментного відображення в бухгалтерському обліку, відповідають руху активів позивача у процесі здійснення господарських операцій, факт придбання товарно-матеріальних цінностей, підрядних робіт та понесення позивачем витрат пов'язаний із господарською діяльністю позивача.

Як наслідок, висновок відповідача про відсутність підтвердження реальності часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності є таким, що не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду та не відповідає фактичним обставинам справи.

Щодо посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних у позивача на переміщення поставленого йому товару, як на підставу для висновків перевірки та своїх заперечень проти позову, то такі твердження відповідача висновків перевірки та заперечень проти позову не обґрунтовують, виходячи з наступного.

Законом України «Про автомобільний транспорт»визначені засади організації та діяльності автомобільного транспорту, у відповідності до статті 48 якого визначений перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, частина 2 вказаної норми Закону встановлює, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, при здійсненні внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом водіями може використовуватися як товарно-транспортна накладна, так й інший визначений законодавством документ, використання якого може здійснюватися як поряд з товарно-транспортною накладною, так і без неї.

Видаткова накладна це первинний бухгалтерський документ, за допомогою якого суб'єкт господарської діяльності може здійснити реалізацію готової продукції та товарів, матеріалів та основних засобів, відвантажити товари на комісію та надати послуги, складення якого передбачено статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Як наслідок, наявність у позивача видаткових накладних на поставлений товар є документальним підтвердженням відвантаження позивачу постачальниками придбаних матеріальних цінностей. Наявність видаткових накладних, в сукупності з іншими дослідженими доказами підтверджує факти поставок товарів позивачу. Крім того, обов'язок оформлення товарно-транспортної накладної покладено на постачальника вантажу, а не на одержувача товару, яким є позивач.

Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судом встановлено, що і позивач, і його контрагенти на час укладання спірних правочинів, були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Посилання відповідача на ту обставину, що за ініціативою органу державної податкової служби 21.08.2010 року анульовано свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість ТОВ «Аякс»(т.4 а.с.209) не обґрунтовує заперечень проти позову, оскільки позивачем до складу спірного податкового кредиту не здійснено включення податку на додану вартість, сплаченого в ціні поставленого товару за податковими накладними виписаними ТОВ «Аякс»після 21.08.2010 року (т.2 а.с.134-193).

Також не обґрунтовує заперечень відповідача відсутність за місцемзнаходження контрагентів позивача станом на момент проведення перевірки 19.12.2011 року, оскільки відсутність юридичних осіб -контрагентів позивача має місце після здійснення позивачем господарських операцій з цими контрагентами та на час здійснення господарських операцій їх відсутності за місцемзнаходження органами державної податкової служби встановлено не було.

Відсутність обліку контрагентами позивача податкових зобов'язань з податку на додану вартість за господарськими операціями, проведеними з позивачем не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварність господарських операцій. Оскільки обставини, коли контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту у разі, коли цей платник має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 13.01.2009 року (справа № 21-1578во08) Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, дана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Енерджітехінвест», ТОВ «ОВ Енергомашінвест», ТОВ «ІСІ Україна Енергетика», ТОВ «ТК Ізополімер», ТОВ «Грандіс Груп», ТОВ «Аякс», спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції та зв'язок між фактом придбання позивачем продукції, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

Як наслідок, суд приходить до висновку про реальність господарських операції щодо придбання позивачем товарів та робіт в ТОВ «Енерджітехінвест», ТОВ «ОВ Енергомашінвест», ТОВ «ІСІ Україна Енергетика», ТОВ «ТК Ізополімер», ТОВ «Грандіс Груп», ТОВ «Аякс», також про добросовісність дій платника податку - позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету в період виникнення спірних правовідносин визначав Закон України «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування визначено операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

У відповідності до пункту 1.4 статті 1 вказаного закону поставка товарів, визначена як будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. За змістом підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як зазначалось вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів, які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, а також висновки суду про фактичність господарських операцій позивача та реальність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, то суд приходить до висновку, що публічне акціонерне товариство «Прикарпаттяобленерго»правомірно сформувало податковий кредит в розмірі 649 607 гривень, в тому числі за вересень 2009 року -33008 гривень, за грудень 2009 року -8 812 гривень, березень 2010 року -6742 гривень, червень 2010 року -50 404 гривні, липень 2010 року 268 731 гривня, серпень 2010 року -147 070 гривень, вересень 2010 року 134 840 гривень за господарськими операціями, здійсненими з ТОВ «Енерджітехінвест», ТОВ «ОВ Енергомашінвест», ТОВ «ІСІ Україна Енергетика», ТОВ «ТК Ізополімер», ТОВ «Грандіс Груп», ТОВ «Аякс».

Враховуючи висновки суду про правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, то є протиправним застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на суму таких зобов'язань в розмірі 162 402 гривні за податком на додану вартість.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином є протиправними та таким, що підлягає до скасуванню податкове повідомлення-рішення за №0000082302 від 17.01.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання публічному акціонерному товариству «Прикарпаттяобленерго» з податку на додану вартість в розмір 812 009 гривень, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0000082302 від 17.01.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання публічному акціонерному товариству «Прикарпаттяобленерго» з податку на додану вартість в розмір 812 009 гривень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Остап'юк С.В.

Постанова складена в повному обсязі 05.06.2012 року.