Постанова № 24605634, 30.05.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2012 р. Справа № 2а/0570/2377/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кірієнка В.О.

при секретарі Новіковій А.В.

за участю:

представника позивача Краснікова А.П.

представника відповідача Гришакової Н.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Свет» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000092342, № 0000072342 від 02.12.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа Свет» звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000092342, № 0000072342 від 02.12.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі висновків акту перевірки за № 210/23-2/35312790 від 26.01.2012 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення за № 0000072342 форми «р», яким визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 49064,03 грн. та за № 0000092342 форми «р» , яким визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 26221,40 грн. Відповідач вважає, що правочини позивача з ПП «Діброва-Буд» по придбанню будівельних матеріалів для власних потреб на загальну суму 150900,00 грн. в тому числі ПДВ 25150,00 грн. та з ПП «Маріс» по виконанню ремонтно-будівельних робіт на загальну суму 134000,00 грн., в тому числі ПДВ 22333,33 грн. є нікчемними та посилається на ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, 216 Цивільного кодексу України. На підставі зазначеного відповідач вважає, що ТОВ «Альфа Свет» безпідставно у листопаді-грудні 2008 року віднесено до складу податкового кредиту сум ПДВ (частково) та до складу валових витрат сум у зв'язку з придбанням товарів та робіт згідно нікчемних правочинів з ПП «Діброва-Буд» та ПП «Маріс», що призвело до завищення податкового кредиту по ПП «Діброва-Буд» за листопад 2008 року на 4310,44 грн., з ПП «Маріс» за листопад 2008 року на суму 10423,88 грн., заниження податку на додану вартість в сумі 20977,11 грн. за листопад 2011 року, завищення валових витрат у 4 кварталі 2008 року на 157004,93 грн. та в свою чергу, призвело до заниження податку на прибуток за 4 квартал 2008 року на 39251,23 грн.

Крім того, позивач в своєму позові звернув увагу суду на той факт, що вказані податкові повідомлення - рішення винесені податковим органом з порушенням п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, оскільки копії документів ПП «Маріс» не були отримані та не досліджувались, а висновки щодо банкрутства ПП «Діброва-Буд» не мають жодного відношення до невідповідності дійсним фактам господарських операцій.

Позивач не згоден з висновком Жовтневої МДПІ м. Маріуполя, та вважає податкові повідомлення - рішення такими, що прийняті безпідставно, просив їх визнати неправомірними на підставі чого скасувати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, в його задоволенні просив відмовити, надав суду заперечення у письмовому вигляді. (т.1 а.с. 177-179).

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа Свет» згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 654315 зареєстровано Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 20.08.2007 року за № 1 274 102 0000 006122 та згідно свідоцтва № 100064773 НБ № 088470 від 14.09.2007 року є платником податку на додану вартість.

Позивач здійснює свою діяльність на підставі статуту та відповідно до довідки АБ № 040656 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України займається посередництвом в спеціалізованій торгівлі іншими товарами, оптовою торгівлею електропобутовими приладами, оптовою торгівлею електронними компонентами та устаткуванням, роздрібною торгівлею побутовими електротоварами, радіо- та телеапаратурою, роздрібною торгівлею іншими непродовольчими товарами та електромонтажними роботами.

На підставі службового посвідчення серії УДО № 1275520, виданого Жовтневою МДП м. Маріуполя, згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI та відповідно до Наказу Жовтневої МДПІ у м. Маріуполі від 19.01.2012 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Свет» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ПП «Діброва - буд» за період з 01.01.2008 року по 01.04.2009 року, ПП «Азов-Бізнес-

Трейдінг» за березень 2009 року та ПП «Маріс» за листопад 2008 року, про що було складено акт від 26.01.2012 року за № 210/23-2/35312790.

Зазначеним актом перевірки було встановлено наступне.

Господарські операції, відображені у податковій звітності щодо придбання послуг ТОВ «Альфа Свет» від ПП «Діброва-Буд» на загальну суму 2632019,04 грн., в тому числі ПДВ - 438669,84 грн. за червень - грудень 2008 року, лютий 2009 року. (від ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» на загальну суму 152109,59 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 25351,60 грн. у березні 2009 року; від ПП «Маріс» на загальну суму 100000,00 грн. в тому числі ПДВ 16666,67 грн. у листопаді 2008 року) відповідно до ч. 1,2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст. 216 Цивільного кодексу не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Відомості ТОВ «Альфа - Світ», викладені у поданій до Жовтневої МДПІ м. Маріуполя податковій звітності за червень 2008 року - березень 2009 року не відповідають дійсності, так як придбання товару від ПП «Діброва-буд», ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» та ПП «Маріс» згідно актам невиїзних документальних перевірок, складених ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя, Жовтневої МДП м. Маріуполя та довідки відділу фінансових розслідувань управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПА у Донецькій області від 05.07.2011 року за № 27/35-2/35312790 «Про результати дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ «Альфа-Свет» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при нарахуванні ПДВ та податку на прибуток по відображеним господарським відносинам з ПП «Діброва-Буд», ПП «Маріс» та ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» за період з 01.01.2008 року по 01.04.2009 року.

За наслідками встановлення нікчемних угод між ТОВ «Альфа Свет» та зазначеними підприємствами згідно п. 3.1 ст. 3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР відсутні підстави для виникнення податкового кредиту по операціям з придбання товару, а тому податковий кредит задекларований за червень 2008 року - березень 2009 року від вказаних контрагентів в загальній сумі 480688,00 грн. заявлено безпідставно та підлягає коригуванню. Також, згідно п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, відсутні підстави для включення до складу валових витрат по операціях з придбання товарів у ПП «Діброва-буд», ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» та ПП «Маріс» в сумі 2403440,00 грн., у том числі за 2008 рік - 2169936,00 грн., за І квартал 2009 року - 233504,00 грн., тому дана сума підлягає коригуванню.

За наслідками встановлення нікчемних угод між ТОВ «Альфа Свет» та покупцями на підставі п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» не виникає об'єкту оподаткування по операціям з продажу товарів, а тому податкові зобов'язання, задекларовані ТОВ «Альфа Свет» за період з 01.06.2008 року по 31.03.2009 року по операціям з покупцями в межах податкового кредиту заявлені безпідставно та підлягають корегуванню. У зв'язку із зазначеним, відсутні підстави до включення до складу валових доходів по операціям з продажу металопродукції покупцям в межах валових витрат в розумінні п. 4.1 ст. 4 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно документів, наданих до перевірки ТОВ «Альфа Свет», відсутня подальша реалізація ТМЦ (будівельні матеріали), придбаних у ПП «Діброва-буд» та подальша реалізація ремонтно-будівельних робіт, які були придбані у ПП «Маріс». Таким чином, ТОВ «Альфа Свет» по придбаним матеріалам на загальну суму 301843,24 грн. в тому числі ПДВ 50307,11 грн. по придбанням у ПП «Маріс» ремонтно-будівельним роботам на загальну суму 134000,00 грн. в тому числі ПДВ 22333,34 грн. є вигодонабувачем.

У податковому обліку ТОВ «Альфа Свет» до складу валових витрат та податкового кредиту вартість придбаних ТМЦ віднесена не у повному обсязі, а частково:

- По взаємовідносинам з ПП «Діброва-буд» до складу валових витрат віднесено за 4 квартал 2008 року 73671,60 грн., до податкового кредиту за листопад 2008 року - 4310,44 грн., за грудень 2008 року - 10423,88 грн.;

- По взаємовідносинам з ПП «Маріс» до складу валових витрат віднесено за 4 квартал 2008 року 83333,33 грн. до податкового кредиту за листопад 2008 року - 16666,67 грн.

Тобто, ТОВ «Альфа Свет» у листопаді - грудні 2008 року безпідставно віднесено до складу податкового кредиту сум ПДВ (частково) та до складу валових витрат сум у зв'язку із придбанням товарів згідно нікчемних правочинів ПП «Діброва-буд» та ПП «Маріс».

Таким чином, порушення п. 1.4 ст.1, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями ТОВ «Альфа Свет» завищено податковий кредит на суму 31400,99 грн., в тому числі по взаємовідносинам з ПП «Діброва-буд» за листопад 2008 року на 4310,44 грн., за грудень 2008 року на 10423,88 грн., по взаємовідносинам з ПП «Маріс» за листопад 2008 року в сумі 16666,67 грн. Дане порушення призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 31400,99 грн., в тому числі за листопад 2008 року в сумі 20977,11 грн., за грудень 2008 року в сумі 10423,88 грн.

У порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР в редакції Закону № 283/97-ВР від 22.05.1997 року завищені валові витрати у 4 кварталі 2008 року на 157004,93 грн. в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2008 року на 39251,23 грн.

На підставах визначених в акті перевірки, податковим органом були винесені податкові повідомлення - рішення за № 0000072342 форми «р», яким визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 49064,03 грн. (39251,23 грн. - основний платіж, 9812,8 грн. - штрафні санкції) та за № 0000092342 форми «р» , яким визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 26221,40 грн. (20977,1 грн. - основний платіж; 5244,3 грн. - штрафні санкції).

З акту перевірки та матеріалів справи вбачається, що позивач знаходився у правових відносинах з ПП «Діброва-буд», ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг» та ПП «Маріс» на підставі наступних договорів.

21.10.2008 року за № 22/10 був укладений договір, де ТОВ «Альфа Свет» (покупець) придбав нову, невикористану раніше промислову продукцію у кількості та за цінами відповідно до додатків у ПП «Диброва-Буд» (постачальник).

На виконання умов зазначеного договору, ПП «Диброва-Буд» було виписано позивачу видаткові накладні № ДС-0000651 від 05.11.2008 року, № ДС-0000660 від 07.11.2008 року, № ДС-0000665 від 10.11.2008 року, № ДС-0000773 від 01.12.2008 року, рахунок-фактуру № ДС-0000650 від 05.11.2011 року та податкові накладні № 650 від 05.11.2008 року на суму 100000,00 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 16666,67 грн., № 660 від 07.11.2008 року на суму 25227,84 грн. з урахуванням ПДВ в сумі 4204,64 грн., № 665 від 10.11.2008 року на суму 634,82 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 105,80 грн., № 710 від 26.11.2008 року на суму 24137,34 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 4022,89 грн. Останній, в свою чергу, за надані послуги перерахував грошові кошти за наданий товар на розрахункові рахунки ТОВ ПП «Диброва-Буд», про що стверджують платіжні доручення № 144 від 05.11.2008 року на суму 100000,00 грн., № 158 від 26.11.2008 року на суму 50000,00 грн. Зазначений у договорі товар (будівельні матеріали) був отриманий ТОВ «Альфа Свет» від ПП «Диброва-Буд» на підставі довіреностей на отримання ТМЦ, що відображено у журналі реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ (том 1 а.с.65), а його зберігання відображено у бухгалтерському обліку ТОВ «Альфа Свет», про що свідчать оборотно-сальдові відомості по рахунку 205 за листопад 2008 року (том 1 а.с. 66-70).

Сплачений у товарі податок на додану вартість за вищезазначеними податковими накладними був віднесений позивачем до податкового кредиту у листопаді 2008 року.

21.10.2008 року за № 21/10 між ПП «Маріс» (підрядник) та ТОВ «Альфа Свет» (замовник) був укладений договір, відповідно до умов якого, підрядник зобов'язувався відремонтувати і здати в 61-дневний строк об'єкти (склад та офіс) відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові ремонтний майданчик в 15-дневний строк та передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти об'єкт та оплатити його.

На виконання умов зазначеного договору було складено акт щодо договірної ціни на ремонт офісу та складу станом на 21.10.2008 року, погоджені локальні смети на ремонт складу № 2-1-2/2 та № 2-1-1/1 на ремонт офісу, видано позивачу рахунок-фактуру від 05.11.2008 року № МС-0000917, податкові накладні від 05.11.2008 року № 917 на суму 100000,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 16666,67 грн., від 26.11.2008 року № 1100 на суму 34000,00 грн. з урахуванням ПДВ у розмірі 5666,67 грн., акти приймання виконаних підрядних робіт за № 1 за листопад, грудень 2008 року. ТОВ «Альфа Свет» за надані послуги перерахувало на розрахункові рахунки ПП «Маріс» грошові кошти у розмірі 100000,00 грн. та 34000,00 грн. платіжними дорученнями за № 145 від 05.11.2008 року та 159 від 26.11.2008 року.

Офіс та нежитлове складське приміщення, у якому здійснювались ремонтні роботи (м. Маріуполь, вул. Краснофлотська, 128а) було орендоване позивачем на підставі договору оренди від 21.05.2008 року за № 21/05 із Маріупольським ТОВ «Ласпи» та актів приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів. Ремонтні роботи були погоджені з директором Маріупольського ТОВ «Ласпи» про що свідчить листування між сторонами (том 1 а.с. 131-132), а висновок експертного дослідження будівельно-технічної експертизи за № 52 від 11.05.2012 року свідчить про той факт, що фактичні об'єми ремонтно-будівельних робіт відповідають об'ємам робіт, вказаних в актах прийняття виконаних підрядних робіт за № 1 за листопад 2008 року та № 1 за грудень 2008 року (том 1 а.с. 185-191).

Використання товару, що був придбаний у ПП «Диброва-Буд» здійснювалось для власних потреб ТОВ «Альфа Свет», як на то посилався позивач, та підтверджується актами списання за № СпТ-000001 від 28.11.2008 року, № СпТ від 19.12.2008 року (том 1 а.с. 71-73).

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що до перевірки були надані всі необхідні документи, які в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» підтверджують факт здійснення господарської операції та, як наслідок, настання правових наслідків, обумовлених договором, при цьому, ці обставини представником відповідача не спростовувалися.

В спірному акті перевірки відповідач посилається на акт Жовтневої МДПІ м. Маріуполя від 20.12.2011 року № 385/23-2033760635 про результати перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства ПП «Діброва-буд» з 01.01.2008 року по 30.11.2011 року, яким було встановлено, що у відповідності до результатів автоматизованого співставлення даних, задекларованих в деклараціях з податку на додану вартість з 01.01.2008 року по 10.08.2010 року станом на 06.12.2011 року встановлено розбіжності з даними податкового обліку підприємств-контрагентів на загальну суму 1425215,84 грн. Крім того, було встановлено, що додаток К1 ПП «Діброва-буд» до декларацій з податку на прибуток до органів ДПС не надавався, що свідчить про відсутність основних засобів на підприємстві, значення в рядках декларацій 4.10 «витрати на поліпшення основних фондів» та 07 «Сума амортизаційних відрахувань» відсутні, кількість працюючих - одна особа, статутний фонд складає 100 грн., підприємство не звітує з серпня 2009 року, стан платника з 01.03.2008 року - «надано запит на встановлення місцезнаходження», а з 30.04.2010 року підприємство визнано банкрутом. На підставі викладеного, податковим органом було зроблено висновок про здійснення підприємством фінансово-господарської діяльності поза межами правового поля, а фінансово-господарські відносини між ПП «Діброва-буд» та його контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного кодексу України).

Також, в акті перевірки, відповідач посилається на акт ДПІ у Іллічівськом районі м. Маріуполя від 29.06.2010 року № 287/23-1/33755625 про результати перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства ПП «Маріс» з 01.01.2008 року по 31.03.2010 року, яким було встановлено, що відповідно до наданої відповіді ПП «Маріс» на адресу ДПІ у Іллічівськом районі м. Маріуполя необхідні для проведення перевірки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку було вилучено ГВПМ ДПІ у м. Маріуполя від 02.12.2009 року протоколом виїмки від 02.12.2009 року. Податковий орган посилався на те, що на момент проведення перевірки за результатами вжитих заходів документів до перевірки надано не було, тому підтвердити правомірність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту не уявляється можливим, враховуючи той факт, що додаток К1 до декларацій з податку на прибуток не надавався, що свідчить про відсутність основних засобів на підприємстві, амортизаційні відрахування відсутні, що свідчить про діяльність підприємства поза межами правового поля, фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Маріс» та контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

У зв'язку із ненаданням до перевірки контрагентами позивача актів-приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, тобто факт передачі товару від продавця до покупця не встановлено, а отже і правочини є нікчемними, право на формування валових витрат відсутнє. Крім того, операції ПП «Діброва-буд» та ПП «Маріс» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Отже, на підставі викладених обставин, Жовтневою МДПІ у м. Маріуполі було зроблено висновок про завищення податкового кредиту ТОВ «Альфа Свет» на суму 31400,99 грн., в тому числі по взаємовідносинам з ПП «Діброва буд» за листопад 2008 року на 4310,44 грн., за грудень 2008 року - на 10423,88 грн. та по взаємовідносинам з ПП «Маріс» за листопад 2008 року в сумі 16666,67 грн., а також висновок про заниження податку на прибуток за 4 квартал 2008 року на суму 39251,23 грн.

У судовому засіданні відповідач підтвердив той факт, що до розрахунку податкових повідомлень-рішень не входять та не оспорються відносини з ПП «Азов-Бізнес-Трейдінг», про що свідчить довідка Жовтневої МДПІ м. Маріуполя.

Спірні правовідносини щодо виникли у період до 2010 році, отже, суд відповідно до статті 58 Конституції України застосовує нормативно - правові акти України, які діяли в той період.

Тобто, дані правовідносини регулюються Законом України «Про податок на додану вартість» та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При чому відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно з підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Таким чином, відповідач робить висновок, що позивач сформував податковий кредит за рахунок підприємств, що не декларують свої зобов'язання перед бюджетом, проте на момент складання акту перевірки по контрагентам позивача відповідачем документи не були досліджені та співпоставлені, що зазначено у самому акті.

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив вищезазначені підстави для визнання нікчемними правочинів позивача з вищезазначеними контрагентами, але не надав будь-яких обґрунтувань такого висновку щодо цих підприємств, як і правової оцінки з відповідним документальним підтвердженням щодо нікчемності правочинів між ТОВ «Альфа Свет» та його контрагентами.

Із вказаними висновками суд не може погодитися, оскільки, здійснивши правовий аналіз документів, що надані позивачем до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують факт того, що правочини з контрагентами набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких вони були спрямовані.

Аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України не містить такої підстави для відмови у формуванні податкового кредиту платника податків, як неотримання в ході перевірки відомостей щодо його контрагентів, їх відсутність за юридичною адресою та наявність або відсутність у них технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених документів первинного бухгалтерського та податкового обліку. Крім того, у судовому засіданні представники відповідача неодноразово зазначали, що надані перевіряючим в ході проведення перевірки первинні документи не викликали будь-яких сумнівів щодо їх недійсності, чи неналежності оформлення.

ЗУ «Про податок на додану вартість» обов'язок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, покладає на платника податку - покупця та не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг), за правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

У разі випадку, коли контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, сума податкового кредиту сформована позивачем правомірно, оскільки податок на додану вартість входить до складу договірних сум, сплачених продавцям.

Виходячи із правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд зазначає, що неможливість підтвердження з боку відповідача нарахування контрагентами позивача, сум податкових зобов'язань з ПДВ є в даному випадку фактором, який залежить виключно від податкових органів, а тому зобов'язання позивача щодо правильності визначення сум податку на додану вартість до сплати в бюджет або до відшкодування, покладені на позивача згідно з Законом України «Про податок на додану вартість», не є обставиною яка забороняє позивачу відносити до складу податкового кредиту суми ПДВ відповідно до Закону.

З огляду на наведені вище доводи та докази судом не приймається у якості доказу нікчемності укладених позивачем з контрагентами правочинів посилання на отримання від інших ДПІ актів перевірок по постачальникам позивача, враховуючи той факт, що первинні документи досліджені не були.

Суд вважає, що факт порушення постачальником своїх податкових обов'язків сам по собі не є доказом, що добросовісний платник податків, тобто позивач, отримав необґрунтовану податкову вигоду. Доказів взаємозалежності, або обізнаності суспільства про порушення контрагентами податкового законодавства не доведений відповідачем.

У відповідності до п. 1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР із змінами та доповненнями продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при чому згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже суд не приймає посилання податкового органу, що наявність документів у ТОВ «Альфа Свет» за нібито спірними угодами, не можуть бути підставою для підтвердження факту правомірності укладання угод між ПП «Маріс» та ПП «Діброва буд», оскільки позивач не може відповідати за можливі недотримання податкових зобов'язань своїх контрагентів.

Частина перша ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною другою ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Зокрема, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК, у відповідності до Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вина дістає вияв у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин. При цьому немає значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох чи більше учасників договору.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Суд не приймає посилання податкового органу в спірному акті перевірки на довідку відділу фінансових розслідувань управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПА у Донецькій області від 05.07.2011 року № 27/35-2/35312790 «Про результати дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ «Альфа Свет» з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні ПДВ та податку на прибуток по відображеним господарським відносинам з ПП «Діброва-буд» та ПП «Маріс» за період з 01.01.2008 року по 01.04.2009 року, оскільки не вважає її доказом саме нікчемності правочину у відповідності до пп. 1, 2 ст. 215, пп. 5, ст.. 203 Цивільного кодексу України та надання податкової вигоди третім особам.

Щодо посилань податкового органу на той факт, що ПП «Діброва-Буд» 14.04.2010 року рішенням Господарського суду визнано банкрутом, слід зазначити, що на момент вчинення правочину та до кінця проведення розрахунків з ТОВ «Альфа Свет», ПП «Діброва-Буд» не перебував в стадії припинення та його не було визнано банкрутом, що також вказує на законність здійснення господарської діяльності та правомірність відносин із позивачем.

Крім того, слід зазначити, що перевірка позивача здійснювалась на підставі постанови Генеральної прокуратури України від 27.09.2011 року про призначення позапланової перевірки дотримання податкового законодавства ТОВ «Альфа Свет», тобто на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 86.9 ст. 85 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінального процесуального законодавства або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

За таких підстав, можливо зробити висновок, що відповідач, по перше, встановлюючи факти нікчемності укладених правочинів між позивачем та його контрагентами, фактично керувався лише припущенням щодо його фіктивності (нікчемності), а по друге прийняв податкові повідомлення - рішення поспішно, у зв'язку із чим вбачається передчасність та необ'єктивність посилань з боку податкового органу, оскільки доказів щодо існування вироку відносно посадових осіб ПП «Діброва-буд» та ПП «Маріс» суду не надано.

Отже, під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесені законом до нікчемних, оскільки відповідач у судовому засіданні ніяким чином не пояснив та не обґрунтував чим саме укладені між позивачем та його контрагентами договори порушують публічний порядок: які саме права і кого порушені, яким майном та хто заволодів (знищив) у результаті їх вчинення, та не довів наявності складу господарського правопорушення у діях позивача в частині наявності вини (умислу на заволодіння чужим майном), проте відповідно до ст. 71 КАСУ відповідач як суб'єкт владних повноважень має довести суду правомірність своїх доводів та заперечень.

Таким чином суд вважає, що відповідач, встановлюючи факти нікчемності укладених між ТОВ «Альфа Свет» та його контрагентів правочинів, фактично керувався лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, що є недопустимим. Його позиція про те, що ці договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплена жодними належними та допустимими доказами, в тому числі і усними поясненнями.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, у в'язку із тим, що в судовому засіданні було встановлено про хибність висновків податкового органу щодо завищення податкового кредиту ТОВ «Альфа Свет» на суму 31400,99 грн., в тому числі по взаємовідносинам з ПП «Діброва буд» за листопад 2008 року на 4310,44 грн., за грудень 2008 року - на 10423,88 грн. та по взаємовідносинам з ПП «Маріс» за листопад 2008 року в сумі 16666,67 грн., а також щодо заниження податку на прибуток за 4 квартал 2008 року на суму 39251,23 грн., суд вважає позовні вимоги про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000092342, № 0000072342 від 02.12.2012 року обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Свет» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0000092342, № 0000072342 від 02.12.2012 року - задовольнити повністю.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області № 0000072342 форми «р», яким визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 49064,03 грн. (39251,23 грн. - основний платіж, 9812,8 грн. - штрафні санкції).

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області № 0000092342 форми «р» , яким визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 26221,40 грн. (20977,1 грн. - основний платіж; 5244,3 грн. - штрафні санкції).

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Свет» витрати по сплаті судового збору у сумі 752 грн. 85 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 30 травня 2012 року.

Постанова у повному обсязі складена 05 червня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Кірієнко В.О.