Постанова № 24599648, 30.05.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2012 р. Справа № 5023/1113/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1512 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 10.04.12 р. у справі № 5023/1113/12

за позовом ТОВ "Деснагрейн", м. Київ

до СТОВ "Довжик", с. Довжик, Золочівського району, Харківської області

про стягнення 128480,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2012 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 128 480,00 грн. боргу за поставлений товар, згідно видаткових накладних, посилаючись на те, що відповідач отримавши товар та погодивши його ціну шляхом вчинення конклюдентних дій, не виконав належним чином свої зобов'язання в частині його оплати, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

26 березня 2012 року представник відповідача надав заяву, в якій позов визнав частково в розмірі звичайної вартості 40 тон насіння ячменю станом на березень 2009 року, в іншій частині проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що особа, яка від імені відповідача отримала товар від позивача на підставі видаткових накладних № ХТРН - 00078 від 18 березня 2009 р. та № ХТРН-00176 від 26 березня 2009 року, не була уповноважена на узгодження умов щодо вартості.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.04.2012 р. по справі № 5023/1113/12 ( суддя Присяжнюк О.О.) позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача 128480 грн. суми основного боргу, 2569,60 грн. витрат по сплаті судового збору, з посиланням на те, що відповідач не виконав свої зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати одержаного товару.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

У апеляційній скарзі зазначив, що вартість товару зазначена у накладних без погодження з відповідачем, особа, яка мала довіреність на отримання товару не мала повноважень на погодження ціни товару, що встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 25.10.2010р. по справі № 37/154-10

Представники позивача та відповідача у призначене судове засідання не з’явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про причини не прибуття суд не повідомили, не з’явлення представників сторін не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що позивачем на підставі видаткових накладних № ХТРН-00078 від 18 березня 2009 р. та № ХТРН-00176 від 26 березня 2009 року поставлено, а відповідачем прийнято товар (насіння ячменю в кількості 40 т).

Факт поставки та отримання насіння ячменю в кількості 40 т відповідачем визнається, видатковою накладною № ХТРН-00078 від 18 березня 2009 р. та № ХТРН-00176 від 26 березня 2009 року, відповідно якої відповідач товар отримав, що підтверджується підписами у видаткових накладних та довіреністю ЯПЛ №565918 від 18.03.2009р., але оплату його вартості не здійснив.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є: договори та інші правочини.

Згідно зі ст.ст. 202, 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зокрема, двох або багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін. Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, якщо він підписаний сторонами.

Правочин до якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків ( ч. 2 ст. 205 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, між сторонами укладений правочин маючий ознаки поставки, сторони у накладних та довіреності узгодили найменування товару та його вартість, що є істотними умовами зазначеного договору та відповідає нормам діючого законодавства.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд першої інстанції встановив, що позивачем на адресу відповідача направлялась вимога щодо оплати заборгованості, але заборгованість не погашена.

Господарський суд обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача на відсутність відповідних повноважень у особи, яка отримувала товар, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Положеннями пп. 9.2. п. 3 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного Суду України «Про Деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»від 12.03.1999 р. № 02-5/111, відповідно до якого наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма) тощо або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання , здійснення платежу другій стороні та т. ін.).

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що схвалення дій представника можливе в різних формах - схвалення шляхом заяви про це; схвалення мовчазною згодою; схвалення шляхом здійснення конклюдентних дій, що свідчать про прийняття правочину.

21.04.2009 вх. № 4020 відповідач подав до Дергачівської міжрайонної податкової інспекції Харківської області декларацію з податку на додану вартість за березень місяць 2009 року, в який зазначено, що у березні 2009 року постачальником з індивідуальним податковим номером 340033426593, було поставлено відповідачу товар, при цьому обсяг поставки без ПДВ визначено в розмірі 107066,66 гривень, сума кредиту по ПДВ визначена в розмірі 21413,34грн. (рядок № 7, розділ ІІ Податковий кредит)

Податкові накладні № 74 від 18 березня 2009 року та № 171 від 26 березня 2009 року, видані позивачем відповідачу на партію товару (насіння ячменю в кількості 40 т), поставленого на підставі видаткових накладних № ХТРН-00078 від 18 березня 2009 р. та № ХТРН-00176 від 26 березня 2009 року свідчать, що обсяг постави без ПДВ становив 107066, 66, сума ПДВ 21413, 34.

Таким чином, у березні місяці 2009 року відповідач мав взаємовідносини поставки із позивачем за якими останній поставив відповідачу товару на суму 107066, 66 гривень, ПДВ 21413, 34 гривень, а разом з ПДВ 128480 гривень. Даний факт підтверджується наданими ДПС в Харківський області копіями податкових декларацій з податку на додану вартість, які свідчать, що відповідачем на підставі проведених податкових накладних № 74 від 18 березня 2009 року та № 171 від 26 березня 2009 року, було отримано податковий кредит у розмірі 21413, 34 гривень на суму поставки 107066,66 гривень. Будь-яких інших господарських взаємовідносин між сторонами в період березня 2009 року між сторонами не існувало.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що відповідачем здійснено схвалення дій свого представника, а саме схвалення мовчазною згодою; схвалення шляхом здійснення конклюдентних дій, що свідчить про схвалення правочину в тому числі і в частині ціни. В якості таких конклюдентних дій суд розцінював прийняття на баланс зазначеною партії ячменю за ціною 107066, 66 гривень, ПДВ 21413, 34 гривень, а разом з ПДВ 128480 гривень, проведення її в бухгалтерському та податковому обліку, відображення отриманого податкового кредиту на суму 21413, 34 в складі загального податкового кредиту за березень 2009 року, зазначення в якості постачальника відповідача, подання цих даних до уповноваженого державного органу, податкової інспекції.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв посилання відповідача, щодо того, що факт неузгодження ціни товару був встановлений рішенням суду, оскільки рішенням господарського суду Харківської області по справі № 37/154-10 встановлено: «З урахуванням вищевикладеного господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що сторонами не було надано до суду доказів на підтвердження повноважень осіб, якими від імені сторін були підписані видаткові накладні № ХТРН-00078 від 18 березня 2009 р. та № ХТРН-00176 від 26 березня 2009 року, щодо формування кількості та вартості продукції, яка буде поставлятися за вказаними накладними позивачем відповідачу.»

Отже, у зазначеному рішенні встановлено, що сторонами при розгляді справи № 37/154-10 не подано доказів повноважень осіб, які підписали видаткові накладні, тобто дана обставина не позбавляє позивача доказувати в загальному порядку факт схвалення з боку відповідача правочину в цілому, в тому числі і щодо вартості ячменю.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що відповідачем прийнято виконання зобов'язання щодо поставки товару (насіння ячменю в кількості 40 т), загальною вартістю 128480,00 грн. разом з ПДВ. на підставі видаткових накладних № ХТРН-00078 від 18 березня 2009 р. та № ХТРН-00176 від 26 березня 2009 року, оскільки ним не заявлено жодних претензій стосовно якості або прострочення строку поставки ні на момент прийняття ані на момент подання позову до суду, товар прийнятий позивачем через свого працівника, дії працівника були схвалені шляхом здійснення конклюдентних дій.

В зв’язку з схваленням дій свого представника відповідач зобов’язаний був оплатити вартість отриманого товару.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач свої зобов’язання за правочином виконав належним чином, а відповідач свої зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати не здійснив, доказів сплати не надав, та правомірно задовольнив позов щодо стягнення заборгованості у сумі 128480,00 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 241, 526, 712 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 10.04.2012 р. по справі № 5023/1113/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 31.05.2012 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.