Рішення № 24599241, 05.06.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" червня 2012 р.Справа № 5017/1076/2012

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Чумаченко І.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго";

до відповідача: Державного закладу "Дорожня дитяча клінічна лікарня ДП "Одеська залізниця"

про стягнення 4000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача -Державного закладу "Дорожня дитяча клінічна лікарня ДП "Одеська залізниця", в якій, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (вх. ГСОО № 17224/2012 від 05.06.2012р.) просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 4000,00 грн., з яких 2 331,10 грн. -заборгованість за спожиту електричну енергію, 1304,62 грн. - пеня, 106,43 грн. -індекс інфляції, 257,85 грн. -3% річних та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 2379 Ц від 16.06.2007р. та додатків до нього („Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії"), згідно умов якого позивачем було виконано вчасно та в повному обсязі свої зобов'язання, між тим, відповідач порушив умови даного договору, а саме прострочив виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості спожитої електроенергії у період з жовтня 2011р. по березень 2012 року, включно, в кількості 58213кВт/г. на суму 61 932,79 грн. (у т.ч. ПДВ), що й стало підставою для звернення з відповідним позовом.

У судовому засіданні 05.06.2012р. представник позивача позовні вимоги, в редакції заяви вх. ГСОО №17224/2012 від 05.06.2012р., підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, яка не змінювалася, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України станом на 06.04.2012 року та підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судових ухвал, які наявні у матеріалах справи. Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

16.06.2007р. між ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" (надалі - постачальник) та ДЗ "ДДКЛ ДП "ОЗ" (надалі - споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 2379 Ц (надалі -договір), згідно умов якого постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Точка продажу електричної енергії -межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію визначена додатком „Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" між постачальником та споживачем або інша межа обумовлена окремим додатком до договору.

Відповідно до п. 9.4 договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2007р. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов.

Оскільки, як вбачається з наявних матеріалів справи, жодною стороною не було заявлено про припинення дії вказаного договору або його перегляд, договір є діючим.

Згідно з п. 2.1 договору визначено, що під час виконання умов цього договору з питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Відповідно до п.п. 2.2.2 договору постачальник електричної енергії зобов'язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток "Обсяги постачання електричної енергії споживачу"); забезпечити отримання споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності для кожної площадок вимірювання, погодженої сторонами в додатку "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Умовами п.п. 2.3.2, 2.3.3 договору встановлено обов'язок споживача: дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановки; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Відповідно до п. 7.1 договору, облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ.

Згідно з умовами „Порядку розрахунків", що є додатком № 5 до договору № 2379 від 16.06.2007 року, розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електроенергії приймається місяць з 14 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. Споживач здійснює повну оплату вартості спожитої електричної енергії за розрахунковий період один раз за фактичними показниками засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком. Обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається за „Актом про обсяги спожитої електроенергії" за показниками розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до графіка зняття показів. При відсутності представника постачальника на обумовлену „Графіком зняття показів засобів обліку" дату, споживач самостійно проводить зняття показів розрахункових приладів обліку, оформлює „Акт про обсяги спожитої електричної енергії" та надає його постачальнику не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України).

Згідно до ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Водночас абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом міністрів України (ч. 1 ст. 277 ГК України).

Відповідно до п. 6.6 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996р., зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.08.1996р. за №417/1442, оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період.

Згідно розрахунку позивача щодо обсягів спожитої електричної енергії відповідачем протягом періоду з жовтня 2011р. по березень 2012р. та складених уповноваженим представником споживача актів про обсяги спожитої електроенергії за відповідний період, які скріплені печаткою даної установи, ДЗ "ДДКЛ ДП "ОЗ" було спожито обсяг електроенергії у розмірі 58213 кВт/г загальна вартість якої становить 61932,79 грн. (у т.ч. ПДВ).

На виконання умов договору, позивачем виставлялися відповідачу рахунки-фактури за кожен місяць щодо оплати вартості спожитої електроенергії на загальну суму 61932,79 грн. (у т.ч. ПДВ) із зазначенням в них терміну до оплати, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками за відповідний період та наявною відміткою особи відповідача щодо їх отримання.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач за фактично спожитий обсяг електричної енергії у період з жовтня 2011 р. по березень 2012р. включно, розраховувся не в повному обсязі сплативши протягом листопада 2011р. по травень 2012р. грошові кошти у розмірі 59601,69 грн., що підтверджується випискою банку за відповідний період та гарантійним листом відповідача вих. №03-238 від 31.05.2012р. про погашення заборгованості у разі надходження коштів.

Отже, станом на момент розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість за фактично спожиту протягом періоду з жовтня 2011р. по березень 2012р. електричну енергію за договором № 2379 Ц від 16.06.2007р. перед ВАТ „ЕК „Одесаобленерго" у ромірі 2331,10 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості ДЗ "ДДКЛ ДП "ОЗ" за спожиту електричну енергію в розмірі 2331,10 грн., за договором № 2379 Ц від 16.06.2007р. та доказів сплати зазначеної суми відповідачем, в порушення вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суду не надано, суд вважає позовні вимоги ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" про стягнення 2331,10 грн. заборгованості обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Положеннями п.п. 4.2.1 договору встановлено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком „Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на той період, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 1304,62 грн. за період прострочення - з 29.10.2011р. (період виникнення зобов'язання у відповідача починається з наступного дня після дати визначеної у рахунку-фактурі, відповідно до якої даний рахунок мав бути сплачений відповідачем) з урахуванням здійснених відповідачем часткових проплат, окремо по кожному рахунку, а також інфляційних у розмірі 106,43 грн. та 3% річних у розмірі 257,85 грн. за період прострочення - з 29.10.2011р. по 31.03.2012р., по кожному окремому рахунку та з урахуванням здійснених проплат, суд вважає розрахунок позивача вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевказане, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" та стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 2331,10 грн., пені у розмірі 1304,62 грн., інфляційних у розмірі 106,43 грн. та 3% річних у розмірі 257,85 грн.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1609,50 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.32-33, 43-44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Державного закладу "Дорожня дитяча клінічна лікарня ДП "Одеська залізниця" (65017, м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 1, ід. код 01111138) на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" (65023, м. Одеса, вул. Садова, буд. 3, код ЄДРПОУ 00131713) 2331/дві тисячі триста тридцять одна/грн. 10 коп. заборгованості за спожиту електроенергію, 1304/одна тисяча триста чотири/грн. 62 коп. пені, 106/сто шість/грн. 43 коп. індексу інфляції, 257/двісті п'ятдесят сім/грн. 85 коп. 3% річних, 1609/одна тисяча шістсот дев'ять/грн. 50 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 11.06.2012р.

Суддя Невінгловська Ю.М.