Рішення № 24597785, 06.06.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2012 р. Справа № 5004/330/12

за позовом прокурора міста Луцька в інтересах держави в особі Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Волинській області та Луцького міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області

до відповідачів: 1) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

2) Луцької міської ради

про скасування рішення; визнання недійсним договору; зобов'язання вчинити дії

Суддя Шум М.С.

За участю представників сторін:

від позивачів: Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Волинській області -ОСОБА_2, гол. спец.-юрисконсульт (дов. №29/01-291 від 25.04.2012р.), ОСОБА_3, нач. 1-го відділу (дов. №29/01-292 від 25.04.2012р.)

Луцького МВ УМВС України -ОСОБА_4 старший інспектор (дов. № 11055 від 06.06.2012р.)

від відповідачів: підприємця ОСОБА_1 -ОСОБА_5, адвокат (договір від 21.03.2012р.)

Луцької міської ради -ОСОБА_6, юрист (дов. №1.1-26/1444 від 16.03.2012р.)

В судовому засіданні взяв участь старший пом. прокурора м. Луцька -ОСОБА_7 (дов. №67-50047 від 02.08.2011р.)

В судовому засіданні 05.06.2012р. оголошено перерву до 06.06.2012р. для надання сторонами доказів.

Суть спору: прокурор міста Луцька звернувся до суду в інтересах держави в особі Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Волинській області та Луцького міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області до відповідачі фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Луцької міської ради та просить визнати незаконним і скасувати рішення Луцької міської ради від 04.08.2010р. № 64/145 "Про розміщення підприємцем ОСОБА_1 зупинки громадського транспорту з встановленням торгового павільйону на АДРЕСА_1 та укладення договору особистого строкового сервітуту"; визнати недійсним укладений 11.08.2010р. між Луцькою міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договір про встановлення особистого строкового сервітуту; зобов'язати ОСОБА_1 за власний рахунок демонтувати малу архітектурну форму по АДРЕСА_1.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що Луцькою міською радою при прийнятті рішення від 04.08.2010р. № 64/145 "Про розміщення підприємцем ОСОБА_1 зупинки громадського транспорту з встановленням торгового павільйону на АДРЕСА_1 та укладення договору особистого строкового сервітуту"порушено вимоги законодавства України у зв'язку з чим неправомірно дозволено підприємцю ОСОБА_1 розмістити малу архітектурну форму (зупинка громадського транспорту з встановленням торгового павільйону) площею 30.0 кв. м для провадження підприємницької діяльності на АДРЕСА_1 строком на 3 роки, на території площею 55.0 кв.м, згідно з додатком та відповідно безпідставно Луцькою міською радою укладено з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договір про встановлення особистого строкового сервітуту від 11.08.2010р. при цьому прокурор наводить норми законодавства України, які на його думку були порушені Луцькою міською радою при прийнятті спірного рішення.

Відповідач - підприємець ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву від 21.05.2012р. та його представник вважають позовні вимоги прокурора безпідставними, оскільки прокурором не обґрунтовано підстави звернення з позовом в інтересах Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Волинській області та Луцького міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області та яким чином порушуються їх права. Щодо позовних вимог прокурора, відповідач зазначає, що рішення Луцької міської ради від 04.08.2010р. № 64/145 "Про розміщення підприємцем ОСОБА_1 зупинки громадського транспорту з встановленням торгового павільйону на АДРЕСА_1 та укладення договору особистого строкового сервітуту" прийнято у відповідності до вимог законодавства України на підставі зібраних підприємцем дозвільних документів та технічних умов передбачених для розміщення малої архітектурної форми. Також зазначає, що на даний час під малою архітектурною формою знаходяться споруда кабельної каналізації, яка належить ПАТ "Укртелеком" з яким погоджено розміщення малої архітектурної форми.

Відповідач -Луцька міська рада у відзиві на позов вимоги прокурора заперечив та просить суд відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що при прийнятті спірного рішення Луцькою міською радою не порушено вимог законодавства України у зв'язку з наданням дозволу підприємцю ОСОБА_1 розмістити малу архітектурну форму (зупинка громадського транспорту з встановленням торгового павільйону) площею 30.0 кв. м для провадження підприємницької діяльності на АДРЕСА_1 строком на 3 роки, на території площею 55.0 кв.м, згідно з додатком та відповідно у Луцької міської ради наявні правові підстави для укладення з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 договору про встановлення особистого строкового сервітуту від 11.08.2010р. на підтвердження чого наводить правові норми, якими керувалась Луцька міська рада при прийнятті спірного рішення.

Прокурор м. Луцька в додатковому обґрунтуванні № 96-2930 від 06.06.2012р. довів підстави визначення державного органу в інтересах яких звернувся та обґрунтував яким чином порушені права позивача при прийнятті спірного рішення Луцькою міською радою.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне:

рішенням Луцької міської ради від 04.08.2010р. №64/145 «Про розміщення підприємцем ОСОБА_1 зупинки громадського транспорту з встановленням торгового павільйону на АДРЕСА_1 та укладення договору особистого строкового сервітуту»підприємцю ОСОБА_1 дозволено розміщення малої архітектурної форми (зупинка громадського транспорту із встановленням торгового павільйону), площею 30.0 кв.м. для провадження підприємницької діяльності на АДРЕСА_1 строком на 3 роки, на території площею 55.0 кв.м.

На підставі вказаного рішення 11.08.2010р. між Луцької міською радою та підприємцем ОСОБА_1 укладений договір про встановлення особистого строкового сервітуту на територію по АДРЕСА_1

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Конституції України та ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень, у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Відповідно п. 5, 7 Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, затвердженого постановою КМУ від 26.08.2009р. № 982 (чинного на момент прийняття вищезазначеного рішення міською, радою) (далі - Порядок), суб'єкт господарювання подає відповідній сільській, селищній, міській раді заяву згідно з додатком 1 до цього Порядку, у якій зазначається бажане місце та строк розміщення малої архітектурної форми, її призначення і загальний опис. Сільська, селищна, міська рада реєструє подану заяву про розміщення малої архітектурної форми і в місячний строк приймає рішення щодо попереднього погодження місця розташування малої архітектурної форми та уповноважує виконавчий орган або посадову особу сільської, селищної, міської ради (далі - уповноважений представник) передати суб'єктові господарювання перелік документів, які необхідно подати для прийняття рішення щодо розміщення малої архітектурної форми та/або укладення договору особистого строкового сервітуту.

При наданні у користування ОСОБА_1 ділянки по АДРЕСА_1 міською радою не дотриманий вищевказаний порядок витребування, вивчення та погодження необхідних документів.

Рішенням Луцької міської ради № 62/189 від 07.07.2010р. «Про порядок погодження підприємцю ОСОБА_1 місця розташування малої архітектурної форми зупинки громадського транспорту з встановленням торгового павільйону на АДРЕСА_1»попередньо погоджено підприємцю ОСОБА_1 місце розташування малої архітектурної форми зупинки громадського транспорту з встановленням торгового павільйону на АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, листом виконавчого комітету Луцької міської ради від 08.07.2010р. № Т-1384/3-04 повідомлено підприємця ОСОБА_1 про те, що для підготовки наступного рішення відповідно до вищезазначеного порядку йому необхідно подати в департамент містобудування паспорт прив'язки малої архітектурної форми, що складається з таких документів: робочий проект конструкції малої архітектурної форми, схему прив'язки малої архітектурної форми, погодженої з усіма власниками підземних комунікації М:500, проект підключення мереж згідно з технічними умовами; кольорове перспективне зображення МАФ та кольорові фасади.

Згідно пп. 2 п. 2 Порядку схема прив'язки малої архітектурної форми - графічні матеріали, виконані на топографо-геодезичній основі масштабом 1:500 з прив'язкою малої архітектурної форми до місцевості.

Тобто, вказаним листом виконавчого комітету Луцької міської ради ОСОБА_1 зобов'язано подати в департамент містобудування схему прив'язки малої архітектурної форми, погоджену з усіма власниками підземних комунікацій М:500.

Підприємцем ОСОБА_1 всупереч вищевказаним вимогам подана схема прив'язки малої архітектурної форми, яка не погоджена, зокрема, із балансоутримувачем кабельної лінії електрозв'язку - управлінням Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Волинській області.

Факт розміщення кабельної лінії електрозв'язку - управлінням Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Волинській області стверджується витягом з акту перевірки стану утримання та технічного обслуговування засобів зв'язку №29/01-644дск від 27.10.2011р. та довідкою ПАТ «Укртелеком»в особі Волинської філії №73 від 31.05.2012р.

Разом з тим, за відсутності погодження з усіма власниками підземних комунікацій Луцька міська рада прийняла рішення №64/145 від 04.08.2010р., яким дозволила розмістити підприємцю ОСОБА_1 зупинку громадського транспорту з встановленням торгового павільйону на АДРЕСА_1 та укласти договір особистого строкового сервітуту.

Листом виконавчого комітету Луцької міської ради № Т-13 84/5-040-614 від 05.08.2010р. повідомлено підприємця ОСОБА_1 про те, що необхідно подати в департамент містобудування паспорт прив'язки малої архітектурної форми до складу якої входить: робочий проект торгового павільйону; технічні умови на підключення до інженерних мереж (електрика, вода); робочий проект електропостачання і водопостачання; генплан розміщення, погоджений з усіма власниками підземних комунікацій в даному районі; копію рішення Луцької міської ради про попереднє погодження місця розташування МАФ.

Вимога виконавчого комітету Луцької міської ради залишилась не виконаною, оскільки підприємцем ОСОБА_1 не погоджено генплан розміщення торгівельного павільйону з управлінням Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Волинській області, що підтверджується актом № 29/01-644 дек від 27.10.2011р., складеним представниками управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Волинській області.

Незважаючи на те, що схема прив'язки малої архітектурної форми не погоджена з управлінням Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Волинській області, Луцька міська рада незаконно прийняла рішення № 64/145 від 04.08.2010р., яким дозволила розміщення підприємцем ОСОБА_1 зупинки громадського транспорту з встановленням торгового павільйону на АДРЕСА_1 та зобов'язала останнього звернутися в управління земельних ресурсів департаменту містобудування Луцької міської ради для укладення договору особистого строкового сервітуту.

Відповідно до п.п. 2, 5 Правил охорони ліній електрозв'язку, затверджених постановою КМУ № 135 від 19.01.1996р., (далі - Правила охорони ліній електрозв'язку) на трасах кабельних і повітряних ліній електрозв'язку і навколо випромінюючих споруд електрозв'язку встановлюються охоронні зони: для підземних кабельних і повітряних ліній електрозв'язку - це смуга землі, обмежена паралельними лініями, віддаленими від траси підземних кабелів або від крайніх проводів повітряних ліній на відстані 2 метрів з кожного боку. Траси підземних кабельних ліній електрозв'язку в містах визначаються відповідною технічною документацією, примірник якої повинен знаходитись у структурному підрозділі з питань містобудування та архітектури місцевого органу виконавчої влади або виконавчого органу місцевої ради. На трасах кабельної каналізації визначаються окремі ділянки землі, на яких забороняється будувати будь-які об»єкти (споруди). Розташування і межі таких ділянок передбачаються в проектах на будівництво цих ліній і наносяться працівниками структурного підрозділу з питань містобудування та архітектури місцевого органу виконавчої влади та виконавчого органу місцевої ради та топографічні карти.

Згідно абз. 2 п. 1 Правил охорони ліній електрозв'язку вимоги цих Правил поширюються також на споруди ліній електрозв'язку Держспецзв'язку.

Пунктом 6 Правил охорони ліній електрозв'язку передбачено, що у межах охоронних зон ліній електрозв'язку і навколо випромінюючих споруд електрозв'язку без письмової згоди операторів телекомунікацій (зокрема, управління Держспецзв'язку України у Волинській області), а також без присутності їх представника забороняється: виконувати різного виду будівельні, монтажні, вибухові і земляні роботи, а також розрівнювати грунт за допомогою бульдозера, екскаватора, скрепера, грейдера та іншої землерийної техніки.

Згідно п. 9 Правил забороняється виконувати будь-які роботи, що можуть порушити нормальне функціонування ліній електрозв'язку, без попереднього перенесення виконавцями робіт споруд обладнання ліній електрозв'язку, узгодженого з операторами телекомунікацій.

Відповідно до п. 10,11 Правил охорони ліній електрозв'язку землі в межах охоронних зон у власників землі та землекористувачів не вилучаються і можуть використовуватися ними з обмеженнями, передбаченими в пунктах 6 і 9 цих Правил. Підприємства, установи, організації та громадяни, яким надані у власність, постійне або тимчасове користування земельні ділянки, по яких проходять лінії електрозв'язку, несуть відповідальність за проведення робіт на ділянках і зобов'язані вживати належних заходів для збереження цих ліній.

Пунктами 2-4 Умов проведення робіт у межах охоронних зон кабельних і повітряних ліній електрозв'язку, які є додатком до Правил охорони ліній електрозв'язку, передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни у разі надання їм у встановленому порядку для будівництва земельних ділянок, по яких проходять лінії електрозв'язку, зобов'язані відповідно до пункту 21 Правил охорони ліній електрозв'язку попередньо узгодити питання будівництва з операторами телекомунікацій (в тому числі із Управлінням Держспецзв'язку України у Волинській області). Підприємства, установи, організації та громадяни для проведення у межах охоронних зон робіт, зазначених у пункті 6 Правил охорони ліній електрозв'язку, зобов'язані мати письмову згоду оператора телекомунікацій. Підприємства, установи, організації та громадяни, які виконують роботи в охоронній зоні підземних кабельних ліній електрозв'язку, зобов'язані до початку робіт викликати представника оператора телекомунікацій, для визначення точного місцезнаходження підземних кабелів та інших споруд кабельних ліній (підземних регенераційних або підсилювальних пунктів, колодязів кабельної каналізації, контурів заземлення та ін.), глибини їх залягання і розташування стосовно споруджуваного об'єкта.

На підставі п. 24 «Порядку використання технічних засобів телекомунікацій і ресурсів телекомунікаційних мереж в інтересах державної системи урядового зв'язку», затвердженого Постановою КМ України віл 23.08.2005р. № 805, усі види робіт в охоронній зоні ліній електрозв'язку, які використовуються в інтересах державної системи урядового зв'язку, проводяться після узгодження із спец споживачем С-9, яким є Управління Держспецзв'язку у Волинській області.

Враховуючи вище викладене суд вважає, що підприємець ОСОБА_1 був зобов'язаний погодити схему прив'язки малої архітектурної форми та генплан розміщення малої архітектурної форми з власником підземної комунікації (балансоутримувачем) - управлінням Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Волинській області.

Як вбачається з листа управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Волинській області від 16.03.2012р., підприємець ОСОБА_1 за вищевказаними погодженнями до управління не звертався, такі погодження управлінням не надавалися, ОСОБА_1 не повідомляв управління про початок будівельно-монтажних робіт зі встановлення малої архітектурної форми по АДРЕСА_1

Матеріалами справи встановлено наявність під МАФ споруди кабельної каналізації, яка належить Волинській філії ПАТ «Укртелеком»і в якій розташовані лінії електрозв'язку, що перебувають на балансі Управління Держспецзв'язку у Волинській області.

В даному випадку суд вважає, що розміщення МАФ над спорудою кабельної каналізації унеможливлює доступ для її ремонту у випадку виникнення пошкоджень та може стати причиною такого пошкодження, або ж несанкціонованого втручання.

Крім того, відповідно до п.1 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про дорожній рух»до компетенції міської та районної Ради народних депутатів і міської та районної виконавчої влади у сфері дорожнього руху належить виконання вимог законодавства та рішень органів державної виконавчої влади про дорожній рух та безпеку.

Відповідно до пунктів 27, 35 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.1994р. N198 «Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів,правил користування ними та охорони», у населених пунктах малі архітектурні форми (крім кіосків для продажу проїзних квитків на зупинках громадського транспорту) розміщуються за межею тротуару, пішохідних доріжок, алей на відстані не менше ніж 1 метр, але не ближче ніж 5 метрів до проїзної частини доріг і вулиць. Забороняється розміщувати малі архітектурні форми: на зупинці громадського транспорту на відстані ближче ніж 20 метрів в обидва боки по тротуару від установленого дорожнього знака, що її позначає (крім малих архітектурних форм, зблокованих з кіосками для продажу проїзних квитків).

Відповідно до п. 4.2 Правил розміщення та обладнання зупинок міського електро та автомобільного транспорту, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.05.1995р. №21, на посадочних площадках не повинно бути зелених насаджень, кіосків, рекламоносіїв, інших об'єктів та споруд (крім кіосків для продажу проїзних квитків та лав з навісом або павільйонів для пасажирів), які б спричинювали перешкоди нормальному функціонуванню зупинки.

Відділом ВДАІ (по обслуговуванню м. Луцька) та АТІ УМВС України у Волинській області за результатами перевірки правомірності встановлення малої архітектурної форми на зупинці громадського транспорту підприємцем ОСОБА_1 по пр. Перемоги встановлено, що технічні умови на її встановлення в ВДАІ не видавались.

Підприємця ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності по ст.140 ч.2 КУпАП та видано припис №84 від 22.08.2011р. на демонтаж малої архітектурної форми встановлену без погодження з Державтоінспекцїєю. За невиконання припису, на ОСОБА_1 складено адміністративний протокол по ст. 188-28 КупАП та видано повторний припис №85 від 25.08.2011р. на демонтаж малої архітектурної форми.

Таким чином, рішення Луцької міської ради № 64/145 від 04.08.2010р. «Про розміщення підприємцем ОСОБА_1 зупинки громадського транспорту з встановленням торгового павільйону на АДРЕСА_1 та укладення договору особистого строкового сервітуту»прийнято з порушенням вимог Закону України «Про дорожній рух», Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів,правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994р., та Правил розміщення та обладнання зупинок міського електро- та автомобільного транспорту, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.05.1995р. №21.

Згідно зі ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до п. 1 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з визнанням недійсним актів державних чи інших органів" (з наступними змінами і доповненями) акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що прокурор та позивачі довели суду ті обставини, на які посилалися, а тому позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення № 64/145 від 04.08.2010р. «Про розміщення підприємцем ОСОБА_1 зупинки громадського транспорту з встановленням торгового павільйону на АДРЕСА_1 та укладення договору особистого строкового сервітуту»є підставними та обґрунтованими.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний злочин).

Відповідно до п. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї з сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійним повністю або в частині.

При укладенні договору № 129 про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення малої архітектурної форми від 11.08.2010р. не було дотримано вимог Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, затвердженої постановою КМУ від 26.08.2009 № 982, Правил охорони ліній електрозв'язку, затверджених постановою КМУ № 135 від 19.01.1996р., Закону України «Про дорожній рух», Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів,правил користування ними та охорони, затверджених постановою КМУ від 30 березня 1994 р., та Правил розміщення та обладнання зупинок міського електро- та автомобільного транспорту, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15.05.1995р. №21, оскільки відсутнє погодження місця розташування МАФу управлінням Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Волинській області та розміщення МАФу порушує безпеку дорожнього руху.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст. 34 ГПК України. Згідно із приписами вказаної норми, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності з ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене вище, відповідачами у справі не доведено належним чином та не представлено відповідних доказів в підтвердження обставин, що стали підставою для заперечень.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідачів, витрати по сплаті судового збору, слід віднести за рахунок останніх.

Враховуючи зазначене та керуючись ст. 207 ГК України, ст. ст. 21, 203, 215 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним і скасувати рішення Луцької міської ради від 04.08.2010р. № 64/145 "Про розміщення підприємцем ОСОБА_1 зупинки громадського транспорту з встановленням торгового павільйону на АДРЕСА_1 та укладення договору особистого строкового сервітуту".

3. Визнати недійсним укладений 11.08.2010р. між Луцькою міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договір про встановлення особистого строкового сервітуту.

4. Зобов'язати ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) за власний рахунок демонтувати малу архітектурну форму по АДРЕСА_1,.

5. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у м. Луцьку (м. Луцьк) 22030001, код отримувача: 38009628, № рахунку: 31219206783002, банк отримувача: ГУДКСУ у Волинській області, МФО: 803014) 1073,00грн. судового збору.

6. Стягнути з Луцької міської ради (м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19, код 34745204) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у м. Луцьку (м. Луцьк) 22030001, код отримувача: 38009628, № рахунку: 31219206783002, банк отримувача: ГУДКСУ у Волинській області, МФО: 803014) 1073,00грн. судового збору.

Суддя М. С. Шум

Повний текст рішення

складено та підписано 08.06.2012р.