Постанова № 24583053, 27.01.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Білак С. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2012 року справа №2а-9580/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Білак С.В.,

суддів Сухарьок М.Г., Гаврищук Т.Г.

при секретарі Костроміній Г.С.

з участю представника позивача Ганжа М.М.

представників відповідача Яковенко О.В., Леонова І.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства «Вугільна компанія «Куйбишевська», державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2011 р. у справі № 2а/9580/10/0570 за позовом Державного підприємства «Вугільна компанія «Куйбишевська» до державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька про визнання дій протизаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 березня 2010р.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство «Вугільна компанія «Куйбишевська» звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька про визнання дій протизаконними з проведення позапланової перевірки та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 березня 2010р. № 0000332342/0/33966997/4001, № 0000322342/0/33966997/4002, № 0000312342/0/33966997/4003, № 0000272343/4004/46.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року позов задоволено частково.

Визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька від 19 березня 2010р. № 0000312342/0/33966997/4003 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 2302738 грн. 50 коп., у тому числі за основним платежем - 1056102 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1246636 грн. 50 коп.

Визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька від 19 березня 2010р. № 0000322342/0/33966997/4002 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 531674 грн. 50 коп., у тому числі за основним платежем - 264039 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 267635 грн. 50 коп.

В іншій частині позовних вимог позивачу було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем та відповідачем подані апеляційні скарги.

Позивач в апеляційній скарзі посилається на порушення норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції року скасувати і прийняти нову постанову про визнання дій відповідача з проведення позапланової перевірки протизаконними, а складений акт недійсним. Скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 березня 2010р. № 0000332342/0/33966997/4001 «Р», № 0000322342/0/33966997/4002 «Р», № 0000312342/0/33966997/4003 «Р», № 0000272343/4004/46 «С» на загальну суму 4 423006.85 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що підстав для позапланової перевірки, визначених ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» відповідач не мав. Тому, неправомірний акт, використано у якості підстави для винесення податкових повідомлень-рішень.

Повідомлення рішення від 19 березня 2010р. № 0000332342/0/33966997/4001 «Р» про стягнення штрафних санкцій на суму 27141.95 грн. та основного платежу на суму 54283.90 грн. винесено не за затримку граничного строку узгодженої суми податкового зобов'язання за забруднення природного середовища, а за обґрунтуваннями, викладеними у п.3.5.8 хибного акту перевірки. Відповідачем застосовано непрямий метод визначення податкових зобов'язань всупереч законодавства з питань оподаткування.

Відповідачем припущено порушення норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», а тому, є незаконними податкові повідомлення-рішення від 19 березня 2010р. № 0000322342/0/33966997/4002 «Р», № 0000312342/0/33966997/4003 «Р».

Рішення від 19.03.2010р. № 0000272343/4004/46 «С» винесено за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» і не відповідає нормам законодавства з питань оподаткування.

Зазначений Закон не регулює питання застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції невірно застосовано норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивачем не підтверджено факту використання електроенергії у своїй господарській діяльності, тому відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податкового кредиту з ПДВ.

Представник позивача та відповідача в судовому засіданні підтримали доводи своїх апеляційних скарг.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Державне підприємство «Вугільна компанія «Куйбишевська» знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 08046966.

Відповідачем була здійснена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2007 року по 30 вересня 2009 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 10 березня 2010 року № 1114/23-2/33966997.

За висновками акту перевірки відповідачем 19 березня 2010 року прийняті спірні податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»:

№ 0000312342/0/33966997/4003, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 2874342 грн.. у тому числі за основним платежем 1437171 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1437171 грн.;

№ 0000322342/0/33966997/4002, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 1448244 грн., у тому числі за основним платежем 875085 гри., за штрафними (фінансовими) санкціями 573159 грн.;

№ 0000332342/0/33966997/4001, яким визначено податкове зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у загальній сумі 81425 грн. 85 коп., у тому числі за основним платежем 54283 грн. 90 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 27141 грн. 95 коп.;

№ 0000272343/4004/46, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 18995 грн. відповідно до статті 22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Правовою підставою визначення податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями наведені норми підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.1.1 пункту 5.1 статті 5, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, пункту 4.5 статті 4, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», чинних на час виникнення спірних правовідносин.

Підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем у зазначених рішеннях наведені норми підпунктів 17.1.3 (50%) та 17.1.6 (50%) пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Як вбачається акту перевірки, відповідачем були встановлені наступні порушення: заниження позивачем валового доходу у зв'язку із не включенням безнадійної заборгованості по контрагентам, які визнані судом банкрутами; завищення валових витрат та податкового кредиту у зв'язку із включенням позивачем витрат на електроенергію, які, на думку відповідача, не пов'язані із господарською діяльністю підприємства; не підтвердження первинними документами витрат, які позивач включив до складу валових витрат; не включення позивачем до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість за господарською операцію з продажу пансіонату, який належав на праві власності позивачу; включення до складу податкового кредиту жовтня 2007 року сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними в інших податкових періодах, в яких не відбувалося відвантаження товару чи перерахування коштів.

Перевіркою повноти визначення валового доходу за період з 1 жовтня 2007 року по 30 вересня 2009 року встановлено його заниження на загальну суму 2154403 грн., в тому числі за 1 квартал 2008 року на суму 391656 гри., за 3 квартали 2008 року на суму 714390 грн.. за 1 квартал 2009 року на суму 1048357 грн.

Перевіркою журналів-ордерів по рахунку 631/1 та даних головної книги встановлено, що станом на 1 жовтня 2007 року у позивача рахується кредиторська заборгованість в сумі 2154403 грн. по взаєморозрахункам з наступними підприємствами: Товариство з обмеженою відповідальністю «МКП Інтерсервіс 2006» в сумі 391656 грн., яке визнано банкрутом 11 березня 2008 року (справа № 27/296Б), Товариство з обмеженою відповідальністю «СК Стройцентр 2006» в сумі 714390 грн., яке визнано банкрутом 11 серпня 2008 року (справа № 27/66Б), Товариство з обмеженою відповідальністю «Агранто Дон» в сумі 333804 грн., яке визнано банкрутом 20 лютого 2009 року (справа № 42/166Б), Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегасбут 2006» в сумі 714553 грн., яке визнано банкрутом 20 лютого 2009 року (справа № 42/167Б).

Станом на 30.09.2009р. кредиторська заборгованість не списана та рахується на обліковому рахунку позивача 6311, у період з 01.10.2007р. по 30.09.2009р. до складу валових доходів зазначена безнадійна заборгованість не включена.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валовий доход включає:

4.1.6. Доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону.

Пунктом 12.4 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено додаткові положення відшкодування сум безнадійної заборгованості.

Згідно пп.12.4.1 п.12.4 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у випадку якщо дебітор не погасив зазначену заборгованість або кредитор не звернувся з позовом до суду стосовно стягнення такої заборгованості протягом строків, визначених законодавством, валові доходи кредитора і дебітора збільшуються на суму зазначеної заборгованості.

Так як контрагентів позивача визнано банкрутами, тому сума кредиторської заборгованості позивача перед цими контрагентами підлягає включенню до складу валового доходу.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що позивачем до складу валових доходів безпідставно не включена безнадійна кредиторська заборгованість в сумі 2154403 грн., що призвело до заниження валових доходів за 1 квартал 2008 року на суму 391656 грн., за 3 квартал 2008 року на суму 714390 грн., за 1 квартал 2009 року на суму 1048357 грн.

Дане порушення вплинуло на формування також податкового кредиту.

Згідно з розрахунком відповідача у зв'язку із вищенаведеним порушенням позивачу було донараховано податку на прибуток за 1 квартал 2008 року 97914 грн.. за 1 квартал 2009 року - 440667 грн., а також за порушення позивачем пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню, донарахований податок на додану вартість за березень 2008 року в сумі 27524 грн., за серпень 2008 року в сумі 119065 грн., за лютий 2009 року в сумі 154862 грн.

Таким чином, прийняття спірних податкових повідомлень-рішень в цій частині є обґрунтованим.

Щодо завищення валових витрат та податкового кредиту у зв'язку із включенням позивачем витрат на електроенергію, які, на думку відповідача, не пов'язані із господарською діяльністю підприємства судом встановлено наступне.

Як встановлено актом перевірки, у лютому 2008 року на підприємстві позивача відбулася пожежа, роботи по видобутку вугілля з лютого 2008 року на шахті були припинені, але споживання електроенергії не припинилося. Позивач з лютого 2008 року по вересень 2009 року не здійснював видобування вугілля, таким чином діяльність підприємства не була направлена на отримання прибутку, внаслідок чого витрати для придбання електроенергії не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, та доцільність споживання електроенергії позивачем відповідачу під час перевірки не обґрунтовано. Таким чином, в порушення пункту 5.1, пункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем включено до складу валових витрат витрати, які не пов'язані із господарською діяльністю підприємства за 1 квартал 2008 року в сумі 352859 грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 1312974 грн., за 3 квартал 2008 року в сумі 1393506 грн., за 4 квартал 2008 року в сумі 1834689 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 398354 грн. Дане порушення вплинуло на формування податкового кредиту.

В порушення підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку із вищенаведеним позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 1058476 гри. з березня 2008 року по січень 2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що 01.04.2005р. між позивачем як покупцем та Відкритим акціонерним товариством «ПЕМ Енерговугілля» укладено договір № 4-05/411 про постачання електроенергії, на виконання умов якого позивачем отримано електроенергію та віднесено її до складу валових витрат на підставі отриманих видаткових накладних.

Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті. Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих. що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» норми якого підлягають застосуванню до спірних відносин, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у зв'язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Абзац третій даного підпункту передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Видаткові на податкові накладні, надані позивачу Відкритим акціонерним товариством «ПЕМ Енерговугілля», підтверджують правильність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за відносинами з даним контрагентом.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідачем не визначено, якими саме первинними документами мав позивач обґрунтувати зв'язок понесених витрат із власною господарською діяльністю.

Податковим органом не доведено, що електроенергія придбавалась позивачем не для її подальшого використання у власній господарській діяльності та не у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що в цій частині податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем необґрунтовано.

Що стосується встановленого порушення щодо не підтвердження первинними документами витрат, які позивач включив до складу валових витрат встановлено наступне.

З акту перевірки вбачається, що згідно з декларацією з податку на прибуток за 2008 рік позивачем до складу валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг), рядок 04.1 з урахуванням коригування за рядком 05. віднесені витрати в сумі 6991733 грн. Згідно наданих до перевірки первинних документів, головної книги підприємства та реєстрів кореспонденції рахунків валові витрати за рядком 04.1 декларації становлять 6672058 грн. Згідно з декларацією з податку на додану вартість за 1 півріччя 2009 року позивачем до складу валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг), рядок 04.1 віднесені витрати в сумі 1846131 грн., в тому числі за 2 квартал 2009 року в сумі 1402938 грн. Згідно наданих до перевірки первинних документів, головної книги підприємства та реєстрів кореспонденції рахунків валові витрати за рядком 04.1 декларації становлять за 2 квартал 407214 грн.

З розрахунку відповідача вбачається, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями за даним порушенням донараховано податку на прибуток в сумі 247973 грн.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В порушення даної норми позивачем завищено валові витрати за 2008 рік на суму 359060 грн., у тому числі за 1 квартал 2008 року на суму 140690 грн., за 2 квартал 2008 року на суму 42956 грн., за 4 квартал 2008 року на суму 175414 грн., та занижено валові витрати на 5265 грн. за 3 квартал 2008 року, що призвело до завищення валових витрат за 2008 рік на суму 353795 грн., за 3 квартали 2009 року на суму 995724 грн.

Первинних документів на виявлені відповідачем розбіжності позивачем суду не надано.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що спірне податкове повідомлення-рішення в цій частині прийняте відповідачем обґрунтовано.

Що стосується встановленого порушення щодо не включення до складу податкового кредиту зобов'язань з ПДВ - продажу пансіонату, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 9 червня 2009 року відділом державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області був затверджений акт про проведені прилюдні торги.

Відповідно до договору про реалізацію арештованого майна до Донецької філії приватного підприємства «Нива-ВШ» передано арештоване нерухоме майно - комплекс будівель та споруд пансіонату «Шахтар», що належав на праві власності позивачу, 8 червня 2009 року проведено прилюдні торги з реалізації арештованого майна, та майно реалізоване на користь ОСОБА_7, м. Харків, на суму 1445497 грн.

Згідно реєстрів виданих податкових накладних, відповідачем було встановлено, що в порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 та підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2009 року по господарській операції з ОСОБА_7 не включено суму податку на додану вартість у розмірі 289099 грн. На момент перевірки основні засоби рахуються на за балансовому бухгалтерському рахунку 683, в бухгалтерському обліку операцію з продажу основних засобів не відображено.

За даним порушенням спірним податковим повідомленням-рішенням відповідачем донараховано податок на додану вартість в сумі 271232 грн. за червень 2009 року за порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 та підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «По податок на додану вартість ».

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. Згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 зазначеного Закону, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Таким чином, підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість є наявність факту продажу основного засобу, а тому доводи позивача про оскарження ними в судовому порядку прилюдних торгів, наявність основного засобу на за балансовому рахунку, надходження коштів від продажу основного засобу не підприємству, а працівникам підприємства у якості погашення заборгованості із заробітної плати, не впливають на встановлене відповідачем порушення.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що в цій частині спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем обґрунтовано.

Щодо встановленого порушення - включення до складу податкового кредиту жовтня 2007 року ПДВ за податковими накладними, виписаних в інших податкових періодах, в яких не відбулося відвантаження товару чи перерахування коштів, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, до складу податкового кредиту жовтня 2007 року позивачем були віднесені суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Евроресурси» від 8 вересня 2007 року № 109 на суму 126527 грн. 62 коп., в тому числі податок на додану вартість в сумі 21087 грн. 44 коп., та Відкритим акціонерним товариством «Сілур» від 22 серпня 2007 року на суму 103658 грн. 18 коп., в тому числі податок на додану вартість в сумі 17276 грн. 36 коп.

В жовтні 2007 року не відбувалося відвантаження товарів або перерахування коштів у зазначених сумах.

За даним порушенням, позивачу спірним податковим повідомленням - рішенням донараховано податок на додану вартість за жовтень 2007 року в сумі 38363 грн.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Таким чином, дата формування податкового кредиту чітко залежить від відвантаження товару, у зв'язку із чим видається податкова накладна, або від дати перерахування коштів, що підтверджується банківською випискою.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що в цій частині спірне податкове повідомлення-рішення відповідачем прийнято обґрунтовано.

Підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 19 березня 2010 року № 0000312342/0/33966997/4003 та № 0000322342/0/33966997/4002 з податку на прибуток та податку на додану вартість наведені норми підпунктів 17.1.3 (50%) та 17.1.6 (50%) пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, будь-яке недекларування об'єктів оподаткування, або декларування з порушенням інших норм або порядку не може бути підставою для застосування до платника податку штрафів визначених підпунктом 17.1.6. пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону.

Відповідачем не наведені ні самі операції, які він вважає переоціненими або недооціненими, ні їх дійсна та задекларована сума, ні документи, з яких така невідповідність випливає.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок по те, що є необґрунтованим застосування спірними податковими повідомленнями-рішеннями штрафних (фінансових) санкцій відповідно до підпункту 17.1.6. пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також застосування санкцій відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону за порушення - завищення валових витрат та податкового кредиту у зв'язку із включенням позивачем витрат на електроенергію, які не пов'язані із господарською діяльністю підприємства.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000332342/0/33966997/4001, яким визначено податкове зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач має дозвіл від 24 жовтня 2005 року № 33523625 на викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними джерелами, терміном дії до 1 січня 2008 року.

Дозволи на 2008-2009 роки у позивача відсутні.

Відповідачем під час перевірки встановлено, що позивачем в порушення встановлених норм занижено збір за 2007 рік на суму 51 грн. 84 коп.

В розрахунок, наданий позивачем до податкового органу за 2008 рік, позивачем не було включено об'єми викидів забруднюючих речовин в атмосферу, які вказані підприємством в розрахунку за 9 місяців 2008 року, внаслідок чого занижено збору за 2008 рік в сумі 6572 грн. 96 коп.

В розрахунок збору за 2009 рік позивачем не включено об'єми викидів забруднюючих речовин в атмосферу, які вказані підприємством в розрахунку за перше півріччя 2009 року, внаслідок чого занижено збору за 2009 рік в сумі 8484 грн. 26 коп.

Крім цього, відповідачем під час перевірки встановлено, що в порушення вищенаведених норм підприємство списувало паливно-мастильні матеріали, однак в розрахунку не включено за 2 квартал 2009 року, 3 квартал 2009 року бензин та дизпальне, внаслідок чого занижено збору за 1 півріччя 2009 року в сумі 72 грн. 68 коп., за 9 місяців 2009 року в сумі 74 грн. 59 коп., загальною сумою занижено позивачем збору за викиди пересувними джерелами за 9 місяців 2009 року у розмірі 147 грн. 27 коп.

Відповідачем під час перевірки також встановлено, що позивач має дозвіл від 28 грудня 2004 року № УКР-2761 на спеціальне водокористування, на скиди у водні об'єкти забруднюючих речовин, терміном дії до 1 січня 2008 року, довози та ліміти на 2008-2009 роки у позивача відсутні.

У розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2008 рік позивачем вказано суми лімітів скидів, які у підприємства відсутні, а за фактичні об'єми скидів нарахування у п'ятикратному розмірі не проведено, за 2008 рік відповідачем встановлено заниження позивачем збору за викиди у водні об'єкти у розмірі 4121 грн. 04 коп.

Позивач не має інвентаризації відходів виробництва на 2008-2009 роки, узгодженої санітарно-епідеміологічною станцією, дозволів, лімітів на розміщення відходів на 2008-2009 роки.

В розрахунок за 9 місяців 2009 року позивачем не включено об'єми розміщення відходів, які вказані в розрахунках за перше півріччя 2009 року та 1 квартал 2009 року, та за безлімітне розміщення відходів збір нараховано у п'ятикратному р, а не у десятикратному, в результаті чого занижено збір за 1 квартал та 9 місяців 2009 року у загальній сумі 673 грн. 20 коп.

Перевіркою відходів люмінесцентних ламп (1 класу небезпеки) відповідачем встановлено, що шахтою списані відпрацьовані люмінесцентні лампи у загальній кількості 118 штук. Спеціально відведених місць зберігання або місць на утилізацію позивач не має, договори з підприємствами, яким передано на утилізацію лампи позивачем до перевірки не надано, в розрахунки зі збору не включено нарахування за відпрацьовані люмінесцентні лампи, внаслідок чого занижено збір за 4 квартал 2007 року в сумі 4823 грн. 55 коп., за 1 квартал 2008 року в сумі 14792 грн. 85 коп.. за 2 квартал 2008 року в сумі 1041 грн. 75 коп.. за 3 квартал 2008 року в сумі 2083 грн. 50 коп., за 1 квартал 2009 року в сумі 2547 грн.. усього збору в сумі 25288 грн. 65 коп.

Також перевіркою встановлено, що позивачем актами списано небезпечних відходів за 2008 рік, внаслідок чого занижено збору на загальну суму 335 гри. 65 коп. За розміщення відходів позивачем занижено збору в загальній сумі 26297 грн. 50 коп.

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів.

Нормативи збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору встановлено Порядком встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року № 303.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про обґрунтованість прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення № 0000332342/0/33966997/4001, яким визначено податкове зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища з урахуванням застосованих штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про безпідставність вимог позивача щодо позовної вимоги про визнання протизаконними дій відповідача з проведення позапланової перевірки та недійсним складеного акту, так як наслідком дій відповідача були конкретні рішення суб'єкта владних повноважень, які й мають для позивача негативні наслідки.

Щодо оскаржуваного рішення № 0000272343/4004/46, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 18995 грн. відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» судом встановлено наступне.

Під час перевірки відповідачем було встановлено, що позивачем у податковому органі було зареєстровано реєстратор розрахункових операцій типу Датекс МР-50, заводський номер ДУ 01004876, реєстраційний номер 0566001385. для використання у господарській одиниці «їдальня», яка розташована за адресою: м. Донецьк, шахта Куйбишевська. До податкового органу надавалися звіти з використання реєстратора розрахункових операцій, суми виручки складають за 4 квартал 2007 року у загальному розмірі 3582 грн., за 2008 рік - у загальному розмірі 217 грн. 31 жовтня 2008 року згідно заяви позивача до податкового органу реєстратор розрахункових операцій був знятий з обліку.

Статтею 239 Господарського кодексу України передбачено, що однією із адміністративно-господарських санкцій може бути адміністративно-господарський штраф, який стягується із господарюючого суб'єкта до державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Факт порушення норм Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" було встановлено податковим органом 10 березня 2010 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем не були дотримані строки протягом яких до господарюючого суб'єкта може бути застосована адміністративно-господарська санкція.

Оскільки судом першої інстанції не застосовано до спірних правовідносин положення статті 250 Господарського кодексу України, то прийняте в справі судове рішення в цій частині підлягає скасуванню як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального права, а позов в цій частині підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Вугільна компанія «Куйбишевська» - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2011 р. у справі № 2а/9580/10/0570 за позовом Державного підприємства «Вугільна компанія «Куйбишевська» до державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька про визнання дій протизаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 березня 2010р. - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19 березня 2010р. № 0000272343/4004/46, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 18995 грн. і в цій частині позов - задовольнити.

Визнати недійсним рішення державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19 березня 2010р. № 0000272343/4004/46, яким до Державного підприємства «Вугільна компанія «Куйбишевська» застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 18995 грн.

В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2011 р. - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина постанови складена в нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 27 січня 2012 року, в повному обсязі складена 01 лютого 2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий: Білак С.В.

Судді: Сухарьок М.Г.

Гаврищук Т.Г.