Ухвала суду № 24581693, 18.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2012 р.Справа № 2011/2а-12741/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.10.2011р. по справі № 2011/2а-12741/11

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради

про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання здійснити призначення та виплату разової грошової допомоги до 5 травня,

ВСТАНОВИЛА:

20.09.2011 року ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради (далі - УПСЗН адміністрації Дзержинського району ХМР) про визнання незаконною бездіяльності за 2011 рік та зобов'язання здійснити призначення та виплату разової грошової допомоги до 5 травня.

За результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 25.10.2011 року адміністративний позов було задоволено частково.

Визнано дії УПСЗН адміністрації Дзержинського району ХМР по призначенню та виплаті, як інваліду 2 групи по зору, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня -неправомірними.

Зобов'язано УПСЗН адміністрації Дзержинського району ХМР призначити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2011рік відповідно до положень ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, установлених згідно із Законом України „Про Державний бюджет України на 2011рік", з урахуванням виплаченої суми.

В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з даною постановою суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила змінити оскаржувану постанову, а саме виклавши 3 абзац резолютивної частини наступним чином: "Зобов'язати УПСЗН адміністрації Дзержинського району ХМР призначити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2004-2011 роки, виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, згідно Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги лише за 2011 рік, в той час, як позовні вимоги за період з 2004 року по 2010 рік розглянуті не були.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання щорічної разової грошової допомогу до 5 травня згідно ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту", а відповідач у 2011 році провів виплату зазначеної компенсаційної виплати у розмірі меншому, ніж це передбачено відповідним Законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач є інвалідом війни 2 групи та має право на отримання щорічної разової грошової допомогу до 5 травня згідно ч.5 ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту".

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки відповідача, позивачу у 2011 році щорічну разову грошову допомогу до 5 травня було виплачено у квітні 2011 року в розмірі 320 грн.

Відповідачем виплату щорічну разову грошову допомогу до 5 травня згідно ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" було проведено на підставі постанов Кабінету Міністрів України "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2011 році відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"та "Про жертви нацистських переслідувань"№341.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Пунктом 21 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" була змінена вище зазначена стаття Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а саме зазначено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом України про Державний бюджет.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України положення п. 20 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" стосовно виплати щорічної разової допомоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

У 2011 році зміни до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не вносилося.

Таким чином, відповідач у 2011 році повинен був застосовувати законодавство, яке діяло на час проведення відповідних щорічних виплати грошової допомоги до 5 травня, а саме, ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції від 09.07.2007 року, а саме щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Право на встановлення у 2011 році розміру разової грошової допомоги до 5 травня надано Кабінету Міністрів України законодавцем не було. А тому при виплаті позивачу даної допомоги, відповідач повинен був керуватися положеннями Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Отже, за конституційними нормами виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при здійсненні позивачу нарахування або перерахунку пенсії застосуванню підлягають положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а не постанов КМУ, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Таким чином, відповідач, провівши виплату щорічної допомоги до 5 травня у 2011 році в розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України діяв всупереч вимогам чинного законодавства.

Щодо доводів апеляційної скарги про не розгляд та неправомірну відмову в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання УПСЗН адміністрації Дзержинського району ХМР призначити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2004-2010 роки відповідно до положень ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2. ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи та змісту позовних вимог, позивач звернулась до суду із адміністративним позовом до УПСЗН адміністрації Дзержинського району ХМР, в якому просила суд:

- визнати дії УПСЗН адміністрації Дзержинського району ХМР, щодо не нарахування одноразової грошової допомоги до 5 травня позивачу в 2011 році та невиплаті незаконними;

- зобов'язати УПСЗН адміністрації Дзержинського району ХМР здійснити перерахунок позивачу одноразову грошову допомогу до 5 травня виходячи з розрахунку мінімальної пенсій за віком, згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

- витрати по сплаті Держмита та ІТЗ покласти на Відповідача.

Уточнених позовних вимог щодо зобов'язання УПСЗН адміністрації Дзержинського району ХМР призначити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2004-2010 роки відповідно до положень ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, позивачем надано не було.

Таким чином, оскільки позивачем не були заявлені позовні вимоги за період 2004-2010 років, то вони правомірно не були взяті до уваги судом першої інстанції під час ухвалення рішення.

Враховуючи об`єм заявлених позовних вимог, колегія суддів прийшла до висновку про правомірність задоволення позовних вимог щодо зобов'язання УПСЗН адміністрації Дзержинського району ХМР призначити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2011рік відповідно до положень ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, установлених згідно із Законом України „Про Державний бюджет України на 2011рік", з урахуванням виплаченої суми.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості відмови в задоволенні позовних вимог за період 2004-2010 років є безпідставними з вище наведених підстав і висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарзі без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. .

Керуючись ст.ст. 183-2, 195, п. 3 ч. 1 ст. 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.10.2011р. по справі № 2011/2а-12741/11 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді (підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.