Ухвала суду № 24578973, 22.05.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" травня 2012 р. м. Київ К-23539/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Луганськтепловоз»

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2009 року

у справі № 2а-7543/08

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Луганськтепловоз»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення та акту перевірки, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Холдингова компанія «Луганськтепловоз»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (далі - відповідач), в якому просило визнати недійсними податкове повідомлення-рішення № 00010008013/0 від 24 березня 2008 року та акт виїзної позапланової перевірки № 128/08-3/05763797 від 07 березня 2008 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2008 року позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 00010008013/0 від 24 березня 2008 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2009 року апеляційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську задоволено. Скасовано постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2008 року. В задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2009 року та залишення в силі постанови Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2008 року.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції -без змін.

Крім того, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби у зв'язку з реорганізацією шляхом перетворення.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України зазначене клопотання підлягає задоволенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку ВАТ «Холдингова компанія «Луганськтепловоз»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за грудень 2007 року, за результатами якої складено акт № 128/08-3/05763797 від 07 березня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00010008013/0 від 24 березня 2008 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 39 606,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.2, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7, пункту 11.4 статті 11 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку із завищенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість з огляду на придбання металопродукції, яка частково використовувалась в оподатковуваних операціях, а частково ні.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до приписів підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР до складу податкового кредиту включається тільки та частка сплаченого податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів, яка використовується безпосередньо в оподатковуваних операціях.

А тому, Донецький апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що, оскільки, перевіркою встановлено придбання позивачем металопродукції, яка частково використовувалась в оподатковуваних операціях, а частково ні, з огляду на те, що операції з продажу металобрухту звільнено від оподаткування податком на додану вартість, то доводи податкового органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування є обґрунтованими.

Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції неправомірним у зв'язку з наступним.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, використанням придбаних товарів у господарській діяльності як обов'язкової умови для віднесення їх вартості до складу податкового кредиту є їх залучення до виробничого процесу, тобто використання таких товарів у виробництві продукції. В свою чергу, оцінка ефективності такого використання (вихід готової продукції, наявність або відсутність відходів, подальше використання цих відходів) не впливає на податковий облік платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції, в даному випадку брухт утворився у позивача в результаті переробки металу, тобто є продуктом переробки. При цьому, купуючи сировину для виготовлення основної продукції, позивач не міг та не повинен був розцінювати дану операцію як придбання сировини для виробництва металобрухту.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що застосування до операції з купівлі сировини (металу для виготовлення готової продукції) положення підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР та невизнання права позивача на податковий кредит в тій частині податку на додану вартість, що відповідає вартості металобрухту, який утворився, є неправомірним.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача -Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Луганську його правонаступником -Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Луганськтепловоз»задовольнити.

Скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2009 року, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2008 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Федоров М.О.