Постанова № 24576895, 29.05.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 травня 2012 р. № 2а- 706/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Фоміній В.В.,

за участю: представника позивача - Машир В.О.,

представника відповідача - Таран М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Харківагроснаб"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Харківагроснаб", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова № № 0000610700, 0000620700, 0000630700 від 10.11.2011р.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.12 року замінено неналежного відповідача Державну податкову інспекцію у Ленінському районі міста Харкова, на належного відповідача -Західну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

В обґрунтовування позову зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача №№ 0000610700, 0000620700, 0000630700 від 10.11.2011р., прийнятті відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ним своїх повноважень, а отже є повністю незаконними і підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення є цілком законними та обґрунтованими, винесеними відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Харківагроснаб" знаходиться на обліку, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у Західній міжрайонній державній податковій інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Харкова проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Харківагроснаб" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2011 року, за результатами якої складений акт від 01.11.2011 р. за № 2118/07-004/25190036.

Відповідно до висновків акту перевірки, відповідачем встановлено порушення ТОВ фірмою "Харківагроснаб":

- п.198.3 та п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756-VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ фірма "Харківагроснаб" завищено суму податкового кредиту по податковій декларації з ПДВ за липень 2011 року на суму 343271,39 грн. та за серпень 2011 року на суму 274391,03 грн., у зв'язку з чим, у відповідності до п.200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756-VІ із змінами та доповненнями, підприємству зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування по податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року на 37239,0 грн., зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2011 року на суму 159622,0 грн. та донараховано суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за липень 2011 року в розмірі 306032,0 грн. та за серпень 2011 року в розмірі 114769, грн.

На підставі акту перевірки від 01.11.2011 р. за № 2118/07-004/25190036 ДПІ у Ленінському районі м. Харкова винесені податкові повідомлення -рішення:

- № 0000610700 від 10.11.2011 року, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 159622,0 грн. за порушення п.198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756-VІ із змінами та доповненнями;

- № 0000620700 від 10.11.2011 року, відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок податкового зобов'язання наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 37239,0 грн. за порушення п.198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756-VІ із змінами та доповненнями;

- № 0000630700 від 10.11.2011 року, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього на суму 631201,50 грн., з яких за основним платежем 420801,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 210400,50 грн. за порушення п.198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756-VІ із змінами та доповненнями.

З дослідженого акту перевірки від 01.11.2011 р. за № 2118/07-004/25190036 судом встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем п.198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756-VІ із змінами та доповненнями і винесення спірних податкових повідомлень -рішень слугував викладений в акті висновок відповідача про нікчемність укладених угод з ТОВ «НВО «УКРАЇНСЬКИЙ ЗАВОД ЕЛЕКТРООБЛАДНЕННЯ». Даний висновок зроблений відповідачем на підставі інформації щодо визнання відділом податкової міліції ДПІ у Ленінському районі м. Харкова фіктивності ТОВ «НВО «УКРАЇНСЬКИЙ ЗАВОД ЕЛЕКТРООБЛАДНЕННЯ», та що в липні 2011 року та в серпні 2011 року усі операції купівлі -продажу ТОВ «НВО «УКРАЇНСЬКИЙ ЗАВОД ЕЛЕКТРООБЛАДНЕННЯ»з ТОВ фірма "Харківагроснаб" мають ознаки нікчемності.

Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «НВО «УКРАЇНСЬКИЙ ЗАВОД ЕЛЕКТРООБЛАДНЕННЯ»(продавець) уклав з ТОВ фірма "Харківагроснаб" (покупець) договір № УЗ1606 від 16.06.2011р. на придбання гірничо-шахтного обладнання, запчастин, видаткових матеріалів та комплектуючих гірничо-шахтного обладнання.

На підтвердження виконання умов вказаного договору представником позивача долучена до матеріалів справи видаткова накладна № РН-0000153 від 13.07.2011р., за якою позивачем було отримано обладнання на загальну суму 265789,18 грн., у т. р. ПДВ 44298,20 грн.

Розрахунки проводились у безготівковій формі. Оплата за відвантажене обладнання була здійснена 05.07.2011 р. у сумі 268817,20 грн. згідно платіжного доручення № 2345, 06.07.2011 р. у сумі 64516,12 грн. згідно платіжного доручення № 2350, 08.07.2011 р. у сумі 26882,0 грн. згідно платіжного доручення № 609, 11.07.2011 р. у сумі 36258,0 грн. згідно платіжного доручення № 610, 12.07.2011 р. у сумі 21505,0 грн. згідно платіжного доручення № 2371, 12.07.2011 р. у сумі 43011,0 грн. згідно платіжного доручення № 611, 14.07.2011 р. згідно платіжних доручень № 2377,2376 у сумі 37634,00 грн., 18.07.2011 р. у сумі 96774,0 грн. згідно платіжного доручення № 2384, 18.07.2011 р. у сумі 500000,0 грн. згідно платіжного доручення № 615, 19.07.2011 р. у сумі 500000,0 грн. згідно платіжного доручення № 620, 20.07.2011 р. у сумі 47158,0 грн. згідно платіжного доручення № 621, 26.07.2011 р. у сумі 2947,0 грн. згідно платіжного доручення № 625, 27.07.2011 р. у сумі 127794,0 грн. згідно платіжного доручення № 626, 28.07.2011 р. у сумі 158065,00 грн. згідно платіжного доручення № 2410.

Також, судом встановлено, що ТОВ «НВО «УКРАЇНСЬКИЙ ЗАВОД ЕЛЕКТРООБЛАДНЕННЯ»(продавець) уклав з ТОВ фірма "Харківагроснаб" (покупець) договір № УЗ2707 від 27.07.2011р. на придбання гірничо-шахтного обладнання, запчастин, видаткових матеріалів та комплектуючих гірничо-шахтного обладнання.

На підтвердження виконання умов вказаного договору представником позивача долучена до матеріалів справи видаткова накладна № РН-0000169 від 03.08.2011р., за якою позивачем було отримано обладнання на загальну суму загальну суму 587683,12 грн., у т. р. ПДВ -97947,19 грн.

Розрахунки проводились у безготівковій формі. Оплата за відвантажене обладнання була здійснена 02.08.2011 р. у сумі 174194,0 грн. згідно платіжного доручення № 2420, 02.08.2011 р. у сумі 161290,0 грн. згідно платіжного доручення № 630, 12.08.2011 р. у сумі 24732,0 грн. згідно платіжного доручення № 2443, 15.08.2011 р. у сумі 23656,0 грн. згідно платіжного доручення № 2445, 17.08.2011 р. у сумі 5376,0 грн. згідно платіжного доручення № 638, 17.08.2011 р. у сумі 41936,0 грн. згідно платіжних доручень № 2447,2448, 18.08.2011 р. у сумі 26882,0 грн. згідно платіжного доручення № 639, 22.08.2011 р. у сумі 4210,0 грн. згідно платіжного доручення № 642.

Також, судом встановлено, що ТОВ «НВО «УКРАЇНСЬКИЙ ЗАВОД ЕЛЕКТРООБЛАДНЕННЯ»(продавець) уклав з ТОВ фірма "Харківагроснаб" (покупець) договір № УЗ0507 від 05.07.2011 р. на придбання стрілочних переводів та запчастин до нафтопромислового обладнання.

На підтвердження виконання умов вказаного договору представником позивача долучена до матеріалів справи видаткова накладна № РН-0000201 від 31.08.2011 р., за якою позивачем було отримано товар на загальну суму 75870,72 грн., у т. р. ПДВ -12645,12 грн., видаткова накладна № РН-0000219 від 22.09.2011 р. отримано обладнання на загальну суму 329777,28 грн., у т. р. ПДВ -54962,88 грн.

Розрахунки проводились у безготівковій формі. Оплата за відвантажене обладнання була здійснена 05.07.2011 р. згідно платіжних доручень № 604,605 у сумі 105523,0 грн.

Також, судом встановлено, що ТОВ «НВО «УКРАЇНСЬКИЙ ЗАВОД ЕЛЕКТРООБЛАДНЕННЯ»(продавець) уклав з ТОВ фірма "Харківагроснаб" (покупець) договір № УЗ1706 від 17.07.2011 р. на придбання деемульгаторів.

На підтвердження виконання умов вказаного договору представником позивача долучена до матеріалів справи видаткова накладна № РН-0000157 від 13.07.2011 р., за якою позивачем було отримано товар на загальну суму 39744,0 грн., у т. р. ПДВ -6624,0 грн.

Розрахунки проводились у безготівковій формі. Оплата за відвантажене обладнання була здійснена 27.07.2011 р. платіжне доручення № 627 у сумі 22744,0 грн.

Також, судом встановлено, що ТОВ «НВО «УКРАЇНСЬКИЙ ЗАВОД ЕЛЕКТРООБЛАДНЕННЯ»(продавець) уклав з ТОВ фірма "Харківагроснаб" (покупець) договір № УЗ0906 від 09.06.2011 р. на придбання запчастини та комплектуючи до млина. На підтвердження виконання умов вказаного договору представником позивача долучені до матеріалів справи видаткові накладні № РН-0000218 від 21.09.2011р. та №РН-0000253 від24.10.2011р., платіжні доручення та податкові накладні.

Згідно товарно-транспортних накладних транспортування обладнання, отриманого від ТОВ «НВО «УКРАЇНСЬКИЙ ЗАВОД ЕЛЕКТРООБЛАДНЕННЯ»проведено автомобільним транспортом ТОВ фірма "Харківагроснаб" -ТАТА, АА8289НО, за рахунок ТОВ фірма "Харківагроснаб" за домовленістю з перевізниками: ТОВ «Магістраль - транзит», ТОВ «ЄВРОЕКСПРЕС ПОШТА»,, ТОВ «Нова-пошта», ПП Ганчарук, що також не заперечується в акті перевірки.

Обладнання, придбане у ТОВ «НВО «УКРАЇНСЬКИЙ ЗАВОД ЕЛЕКТРООБЛАДНЕННЯ»було продане та відправлене закордонним покупцям, згідно експортних контрактів:

- № 6 від 14.06.2011 р. з ВАТ «Гірничо-збагачувальний комбінат «Адрасмон», Таджикистан, ВМД 329947 від 15.07.2011 р., ВМД 331433 від 09.08.2011 р.,ВМД 332905 від 02.09.2011 р.,ВМД 336321 від 25.10.2011 р., отримана сплата платіжне доручення № 15425 від 25.08.2011 р. у сумі 50000,0 дол. США, платіжне доручення № 11630 від 02.11.2011 р. у сумі 100000,0 дол. США, платіжне доручення № 3327 від 11.11.2011 р. у сумі 100000,0 дол. США, платіжне доручення № 15308 від 15.07.2011 р. у сумі 150000,0 дол. США, платіжне доручення № 20611 від 15.06.2011 р. у сумі 100000,0 дол.США

- № 3 від 07.04.2011 р. з СТОВ «Петролеум Сугд», Таджикистан, ВМД 329942 від 15.07.2011 р., ВМД 332903 від 02.09.2011 р.,отримана сплата платіжне доручення № 12660 від 22.04.2011 р. у сумі 33200,0 дол. США;

- №8 від 08.08.2011 р. з АТ «ГМК Казахалтин»,Казахстан, ВМД 334189 від 23.09.2011 р., отримана сплата платіжне доручення № 8137 від 25.08.2011 р. у сумі 19500,0 дол. США, платіжне доручення № 9887 від 08.09.2011 р. у сумі 19500,0 дол. США.

Також, на підтвердження виконання вказаних договорів представником позивач долучені до матеріалів справи виписані ТОВ «НВО «УКРАЇНСЬКИЙ ЗАВОД ЕЛЕКТРООБЛАДНЕННЯ» податкові накладні: № 3 від 05.07.2011 року на суму 105523,0 грн., у т.ч. ПДВ 17587,17 грн., № 4 від 05.07.2011 року на суму 268817,20 грн., у т.ч. ПДВ 44802,87 грн., № 5 від 06.07.2011 року на суму 64516,12 грн., у т.ч. ПДВ 10752,69 грн., № 9 від 08.07.2011 року на суму 26882,0 грн., у т.ч. ПДВ 4480,33 грн., № 10 від 11.07.2011 року на суму 36258,0 грн., у т.ч. ПДВ 6043,0 грн., № 11 від 12.07.2011 року на суму 64516,0 грн., у т.ч. ПДВ 10752,67 грн., № 18 від 13.07.2011 року на суму 22744,0 грн., у т.ч. ПДВ 3790,67 грн., № 21 від 14.07.2011 року на суму 37634,0 грн., у т.ч. ПДВ 6272,33 грн., № 23 від 18.07.2011 року на суму 596774,0 грн., у т.ч. ПДВ 99462,33 грн., № 29 від 19.07.2011 року на суму 500000,0 грн., у т.ч. ПДВ 83333,33 грн., № 30 від 20.07.2011 року на суму 47158,0 грн., у т.ч. ПДВ 7859,67 грн., № 33 від 26.07.2011 року на суму 2947,0 грн., у т.ч. ПДВ 491,17 грн., № 34 від 27.07.2011 року на суму 127794,0 грн., у т.ч. ПДВ 21299,0 грн., № 36 від 28.07.2011 року на суму 158065,0 грн., у т.ч. ПДВ 26344,17 грн., № 3 від 02.08.2011 року на суму 291936,55 грн., у т.ч. ПДВ 48656,09 грн., № 4 від 02.08.2011 року на суму 43547,45 грн., у т.ч. ПДВ 7257,91 грн., № 5 від 03.08.2011 року на суму 252199,12 грн., у т.ч. ПДВ 42033,19 грн., № 6 від 04.08.2011 року на суму 262781,76 грн., у т.ч. ПДВ 43796,96 грн., № 37 від 29.08.2011 року на суму 62261,22 грн., у т.ч. ПДВ 10376,87 грн., № 38 від 30.08.2011 року на суму 506107,74 грн., у т.ч. ПДВ 84351,29 грн., № 39 від 31.08.2011 року на суму 227512,32 грн., у т.ч. ПДВ 37918,72 грн.

Отримані податкові накладні були зареєстровані у реєстрах отриманих податкових накладних за відповідні періоди липень-серпень 2011 р., включені у звітність «Податкова декларація з податку на додану вартість»та надано в електронному вигляді до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова одночасно зі звітністю «Податкова декларація з податку на додану вартість», а саме 19.08.2011 р. за липень 2011 р. реєстр. № 9007061671, 19.09.2011 р. за серпень 2011 р., реєстр. № 9007855324.

ТОВ фірма «Харківагроснаб»має складські приміщення, завантаження-розвантаження товарів, отриманих від постачальників, здійснюють штатні працівники -вантажники. Приміщення офісу та складу орендовані за адресою м. Харків, вул. Спортивна,9. Станом на 01.07.2011 р. працюючих за штатом 24 особи. Станом на 01.08.2011 р. працюючих за штатом 24 особи Станом на 01.01.2011 р. згідно даних податкового обліку балансова вартість основних засобів складає 1216800,0 грн., нематеріальних активів - 222 грн. Підприємство не має власних нежитлових приміщень.

ТОВ фірма «Харківагроснаб»орендує приміщення під офіс та склади за адресою м. Харків, вул.. Спортивна,9 у ПТУ -32. Договір оренди з Фондом державного майна України за № 4447 та 4448 від 21.01.2010 року.

Суд звертає увагу на те, що вказані договори та первинна документація досліджувалась судом відповідно до акту перевірки, а саме сторінки 23 акту, по іншим правочинам, які надані позивачем податковий орган не встановив порушень законодавства України.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи, а саме: платіжні доручення засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірного правочину, до правового статусу сторін цього договору як платників ПДВ, відповідності спірного правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного ТОВ товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень. Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, позаяк зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Вищевказане повністю спростовує твердження ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про те, що вищеописані правочини є нікчемними.

У ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Оскільки вищезазначені правочини не відноситься до нікчемних правочинів (тобто тих, недійсність яких прямо встановлена законом), а ДПІ у Ленінському районі м. Харкова чи будь-яка інша особа не зверталася до суду з вимогою визнати правочини недійсними, таким чином вони є правомірним.

Оскільки правочини є правомірними, ТОВ фірма «Харківагроснаб»був зобов'язаний відобразити наслідки вчинення цих правочинів в бухгалтерському та податковому обліку. Так, ч.5 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлює, що господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушення закону ґрунтується лише на інформації щодо визнання відділом податкової міліції ДПІ у Ленінському районі м. Харкова фіктивності ТОВ «НВО «УКРАЇНСЬКИЙ ЗАВОД ЕЛЕКТРООБЛАДНЕННЯ», та що в липні 2011 року та в серпні 2011 року усі операції купівлі -продажу ТОВ «НВО «УКРАЇНСЬКИЙ ЗАВОД ЕЛЕКТРООБЛАДНЕННЯ»з ТОВ фірма "Харківагроснаб" мають ознаки нікчемності

Втім, з цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд також звертає увагу на те, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України, передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «НВО «УКРАЇНСЬКИЙ ЗАВОД ЕЛЕКТРООБЛАДНЕННЯ»та ТОВ фірма "Харківагроснаб" належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

У відповідності до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст. 210 Податкового кодексу України передбачається, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Слід звернути увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова в акті перевірки відсутні.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту, при цьому, ТОВ «НВО «УКРАЇНСЬКИЙ ЗАВОД ЕЛЕКТРООБЛАДНЕННЯ»був офіційно зареєстрований платником ПДВ та мав право складання податкових накладних. Суд звертає увагу на те, що податкові накладні відповідають вимогам закріпленими в ст.201 Податкового кодексу України.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету правочинів з напрямом господарської діяльності ТОВ фірма "Харківагроснаб".

Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи зустрічної звірки, в котрому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, котрі не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, які достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин. За таких умов, факти, вказані в акті від 01.11.2011 р. за № 2118/07-004/25190036 щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Окремо суд звертає увагу на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення містять одне і те ж саме порушення, хоча по формі та предмету порушень є різними за своє суттю.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення № 0000610700, 0000620700, 0000630700 від 10.11.2011р. прийняті Державної податковою інспекцією у Ленінському районі м.Харкова на підставі акту від 01.11.2011 р. за № 2118/07-004/25190036 підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням ч.3 ст.2 КАС України, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Харківагроснаб" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова за № № 0000610700, 0000620700, 0000630700 від 10.11.2011р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Харківагроснаб" (код ЄДРПОУ 25190036) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі грн. (тридцять дві гривні 19 копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 01 червня 2012 року.

Суддя Д.В.Бездітко