Постанова № 24576879, 16.05.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" травня 2012 р. № 2-а-3311/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Істоміна А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Солодкий Світ"

до Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова

Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Кондитерська фабрика "Солодкий Світ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд:

Скасувати наказ від 03.02.2012 р. №167 рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова «Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Кондитерська фабрика «Солодкий Світ»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків з ПП «Артаніа»(код платника 36036492) їх реальності за червень 2011р.».

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Кондитерська фабрика «Солодкий Світ»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків з ПП «Артаніа»(код платника 36036492) їх реальності за червень 2011р.,за результатами якої складено акт від 17.02.2012 року №356/23-212/31797841.

Скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова від 06.03.2012 року №0000502302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем +57 054,00, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 28 527,00 грн.

Скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова від 06.03.2012 р. №0000512302, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість - 26 403,00 грн.

В обґрунтування позову вказано, що ТОВ «Кондитерська фабрика «Солодкий Світ»вважає висновки, викладені в акті ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 17.02.2012 року №356/23-212/31797841 неправомірними, необґрунтованими, а тому прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позову заперечував у повному обсязі та просив вмовити у їх задоволенні.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Солодкий Світ»(надалі - Позивач) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків з ПП «Артаніа»(код платника 36036492) їх реальності за період з 01.06.2011 по 30.06.2011.

За наслідками перевірки було складено акт від 17.02.2012 року №356/23-212/31797841 яким перевіркою встановлено порушення ТОВ «Кондитерська фабрика «Солодкий Світ»:

1. п.198.3, п.198.6., ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2756-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 57 054,00 грн., у тому числі за червень 2011-57 054,00 грн.;

2. п.198.3, п.198.6., ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2756-VI, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 19 декларації з ПДВ) на суму 5 029,00 грн., у тому числі за червень 2011 - 5 029,00 грн.;

3. п.198.3, п.198.6., ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2756-VI, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації з ПДВ) на суму 21 374,00 грн., у тому числі за червень 2011 - 21 374,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 17.02.2012 року №356/23-212/31797841 керівником ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення - рішення від 06.03.2012 року №0000502302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем +57 054,00, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 28 527,00 грн. та податкове повідомлення - рішення від 06.03.2012 р. №0000512302, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість - 26 403,00 грн.

Суд зазначає, що підставою винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення, є твердження відповідача викладене в вище зазначеному акті перевірки, а саме: висновки акту ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 24.10.2011 р. №5344/233/36036492 «Про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Артаніа»з питань виявленої недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період січень 2011 року, червень 2011, липень 2011, серпень 2011».

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Щодо позовних вимог, а саме: скасування наказу від 03.02.2012 р. №167 рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова «Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Кондитерська фабрика «Солодкий Світ»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків з ПП «Артаніа»(код платника 36036492) їх реальності за червень 2011р.»та визнання неправомірними дії ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Кондитерська фабрика «Солодкий Світ»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків з ПП «Артаніа»(код платника 36036492) їх реальності за червень 2011р.,за результатами якої складено акт від 17.02.2012 року №356/23-212/31797841, то в цій частині позов не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до пп. 20.1.4. п.20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Як вбачається з наказу від 03.02.2012 р. №167 ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова про проведення перевірки юридичною підставою для видання цього наказу обрано п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України.

Згідно з пп. 75.1.2. п.75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно вимог п.79.1 ст. 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Положеннями пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Обов'язковими умовами здійснення невиїзної позапланової перевірки платника податків є: 1) наявність обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 Податкового кодексу України; 2) надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки; 3) наявність на момент перевірки у податкового органу звітних, первинних, інших документів та інформації.

Правовідносини, щодо отримання органами державної податкової служби інформації від платників податків, унормовані, зокрема, ст. 42 та ст. 73 Податкового кодексу України.

Виходячи з вище викладено, суд приходить до висновку, що наказ від 03.02.2012 р. №167 винесено керівником ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова у відповідності до вимог чинного законодавства, а оскільки як вже зазначалось судом вище наказ є правомірним, а отже і дії щодо проведення вище зазначеної перевірки є правомірними.

Щодо фактичних порушень, то судом встановлено, що у ТОВ «Кондитерська фабрика «Солодкий світ»було укладено договір № 12-11 від 01.06.2011 року з ПП «Артаніа»на поставку товарно-матеріальних цінностей.

Суд зазначає, факт отримання товару підтверджується податковими накладними від 01.06.2011 року № 7 та від 14.06.2011року № 15.

Розрахунок за отриманий товар проводився у безготівковій формі у відповідності до платіжних доручень від 19.07.20011 року № 1287.

Суд зазначає, що факт фактичного отриманні товару позивачем від ПП «Артаніа»відповідачем не заперечується.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Суд зазначає, що зміст спірних угод не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст угод не відповідав дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Відповідачем не надано доказів наявності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як позивача так ПП «Артаніа» за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

Суд зазначає , що доказів відсутності повноважень у посадових осіб ПП «Артаніа»на підписання договорів тощо в момент їх укладання суду відповідачем не надано.

Що стосується посилання відповідача на акті перевірок, що ПП «Артаніа», то вказані посилання відповідача є необґрунтованими оскільки у відповідності до вимог ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а отже обставини зазначені в акті перевірки ПП «Артаніа»не вказують на факт нікчемності укладених угод між позивачем та ПП «Артаніа».

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім цього суд зазначає, що згідно п.83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Суд зазначає, що викладені в акті судження відповідача в акті перевірки не ґрунтуються на жодному з визначених ст. 83 Податкового кодексу України джерел.

Так , підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні». Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суд зазначає, що на час укладення угод між позивачем та ПП «Артаніа», останні знаходяться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також є платниками податку на додану вартість.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»№996, документом, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

У статті 3 зазначеного Закону вказано, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу).

В акті перевірки підтверджується те, що при оформленні податкових накладних було дотримано вимоги ст. 201 Податкового кодексу України, податкові накладні відображено у відповідності в вимогами п.201.6 у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138. витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Відповідно п. 138.2 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами абз.1 п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податкові накладні були складені ПП «Артаніа»та відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-ХІV від 16.07.99, тобто містять такі обов'язкові реквізити, як: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем були дотримані вимоги чинного законодавства, зокрема, Податкового та Цивільного кодексів України та правомірно включено до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від ПП «Артаніа».

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкові повідомлення -рішення від 06.03.2012 року № 0000502302, № 0000512302 винесено ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова з порушенням норм чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст. 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Солодкий Світ" до Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова від 06.03.2012 року № 0000502302, № 0000512302.

В іншій частині у задоволенні позову - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21 травня 2012 року.

Суддя Спірідонов М.О.