Постанова № 24576822, 23.05.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 травня 2012 р. № 2-а- 1857/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єгупенко В.В.

за участю секретаря - Вождаєвої М.О.

за участю представників сторін:

представника позивача - Пивоварової Т.П.

представника відповідача - Шляхта В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічне підприємство " Теплоенергопром" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції міста Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічне підприємство «Теплоенергопром» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова в якому уточнивши позовні вимоги просить суд Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-ріїення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова № 0000162330 від 02 лютого 2012р на суму 1 785 693грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції Орджонікідзевському районі м. Харкова прийнято в порушення вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим позивач і звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

В судовому засідання представник позивача позов підтримав, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2012 року, за клопотання представника відповідача замінено відповідача по справі з Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Харкова на Індустріальну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області державної податкової служби.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що фахівцями Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області державної податкової служби проведено документальну позапланову перевірку ТОВ ВТП «Теплоенергопром» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Газтехбуд» їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий 2011 року за результатами якої складено акт від 19.01.2012 року № 70/2330/30237667, за висновками якого податковим органом встановлені порушення п.185.1, ст.. 185, абз.1,2 п. 188.1, ст.. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит, що призвело до заниження податкових зобов'язань у сумі 1 785 693 грн., у тому числі за лютий 2011 року у сумі 1 785 693 грн.

На підставі висновків вищевказаного акту Індустріальною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області державної податкової служби прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 02.02.2012 року №0000162330.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічне підприємство «Теплоенергопром» видано ліцензію серії АВ №516603 на проведення господарської діяльності пов'язаної із створенням об'єктів архітектури з переліком робіт провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, від 14.05.2010 року, наказ №9-Л (а.с.88-92, т.1).

Між ТОВ ВТП «Теплоенергопром» (замовник) та ТОВ «Газтехбуд» (підрядник) укладено договір субпідряду на БМР №210.08/01-ГТР, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати за завданням Замовника відповідно до проектно кошторисної документації, умов Договору та здати у встановлений строк роботи, а Замовник зобов'язується прийняти й оплатити роботи. Вид робіт - Будівельно - монтажні роботи на об'єктах. Місцезнаходження та назва об'єкту: ГПУ «Шебеяинкагазвидобування» пгт.. Червоний Донець Харківська область; ВАТ «Запорожкокс» м. Запоріжжя; ВАТ «Завод напівпровідників» Реконструкція комплексу виробництва водню, АЗК м. Куп 'янськ. Обсяг, перелік і зміст робіт визначаються у проектно-кошторисній документації. (а.с.34, т.1).

Виконання вказаних робіт підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт типової форми №КБ-2в (а.с.183-250, т.1, а.с.1-46, т.2).

Узгодження вартості робіт підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт та витрат типової форми №КБ-3 (а.с.35. т.1).

ТОВ «Газтехбуд» на адресу ТОВ ВТП «Теплоенергопром» було виписано податкову накладну від 28.02.2011 року №6 (а.с.37, т.1).

Сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків між ТОВ «Газтехбуд» та ТОВ ВТП «Теплоенергопром» станом на 01.01.2012 року (а.с.38-40, т.1).

10.02.2011 року між ТОВ ВТП «Теплоенергопром» (генпідрядник) та ТОВ «Газтехбуд» (субпідрядник) укладено договір №25.02/2011 на виконання робіт та поставку товару за умовами якого, субпідрядник поставляє продукцію згідно специфікації до даного договору. Субпідрядник виконує будівельно - монтажні роботи з використанням продукції вказаної в специфікаціях до даного договору. Субпідрядник зобов'язується строго виконувати всі вказівки генпідрядника у відношенні виконання робіт. Субпідрядник зобов'язується невідкладно інформувати генпідрядника у тому випадку якщо виконання вказівок генпідрядника загрожує якості та придатності умовам договору шляхом направлення письмового повідомлення. Генпідрядник зобов'язується надати субпідряднику фронт робіт, прийняти та сплатити виконання субпідрядником робіт та поставлені матеріали в порядку та у розмірах передбачених цим договором та додатковими угодами (а.с.46-49, т.1).

Сторонами до вищевказаного договору підписані специфікації (а.с.50-51, т.1).

ТОВ «Газтехбуд» на адресу ТОВ ВТП «Теплоенергопром» були виписані податкові накладні від 23.02.2011 року №1,2,3 (а.с.52-55, т.1) та видаткові накладні від 08.04.2011 року (а.с.56-57, т.1).

Виписками по рахункам підтверджується перерахування поавної вартості робіт за договорами (а.с.61-64, т.1).

Слід відзначити, що факт отримання товару підтверджується видатковими накладними з огляду на ст. 664 Цивільного кодексу України, відповідно до якої обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положення про документальне підтвердження забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфін України №88 від 24.05.1995р., до первинних документів відносять видаткові накладні.

Сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків між ТОВ ВТП «Теплоенергопром» та ТОВ «Газтехбуд» станом на 01.01.2012 року (а.с.58-59, т.1).

Відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України товарно-транспортна накладна підтверджує факт укладання договору перевезення вантажу.

На виконання вказаного договору перевізником було здійснено перевезення товару, придбаного позивачем у контрагента, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних (а.с.129-160, т.1).

Суд вважає доцільним зазначити, що порядок укладання та виконання договорів на будівельні та будівельно-монтажні роботи регулюються ЦК України, де встановлено, що (ст. 875) за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

В ст. 877 ЦК України встановлено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

Спільним Наказом Державного Комітету Статистики України та Державного комітету України з будівництва та Архітектури № 237/5 від 21.06.02 р. "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві", затверджені типові форми № КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт". Дані типові форми розповсюджуються на будівельні організації, будівельні структурні підрозділи підприємств всіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, які виконують будівельні та монтажні роботи, роботи по капітальному та поточному ремонту споруд та будівель та інші підрядні роботи незалежно від форм власності даного підприємства.

Акти Форми № КБ-2в є актами приймання виконаних підрядних робіт підрядчиком та в яких відображаються всі витрати підрядника: прямі (вартість матеріалів, виробів та конструкцій, заробітна плата, вартість експлуатації машин), загальновиробничі витрати, додаткові витрати, тощо, а також акти Форми №КБ-3, які складаються для визначення вартості виконаних об'ємів будівельних робіт і відображаються понесені витрати підрядника по будові, тобто акти, які підтверджували фактичні обсяги виконаних робіт, на підприємстві відсутні, а ті, що є, не відповідають вимогам наведеного наказу та не містять інформації про витрати, понесені тим чи іншим підрядником при виконанні будівельно-монтажних робіт, перелік використаних матеріально-технічних ресурсів, тощо.

Оскільки спеціальним нормативним документом для уніфікації звітних документів була затверджена форма акту Форми № КБ-2в, то позивач та його контрагенти дотримались порядку оформлення звітної документації по виконанню договорів будівельного підряду (підряду).

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність -це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результаті та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Відповідно до п.п. 201.6, 201.7 та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

З матеріалів справи, а саме з акту перевірки, встановлено, що позивач виконав вимоги Кодексу, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, який, в свою чергу, виконав вимоги п. 201.10 ст. 201 Кодексу - видав покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку.

Відповідно до п.п. 14.1.191 ст. 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Отже в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати право на податковий кредит.

Відповідно до ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України нікчемним правочином є правочин, який порушує публічний порядок, а згідно з ч.1 цієї ж статті правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, за своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінального переслідування.

Проте, доводів про прийняття компетентною особою рішення про порушення кримінальної справи за фактом здійснення господарської діяльності контрагентів чи відносно їх посадових осіб відповідач під час судового розгляду не навів.

Крім того, ч.3 ст.228 ЦК України передбачено, що в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Однак, відповідачем не надано суду доказів того, що вказані правочини визнані недійсними.

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину, укладений між сторонами правочини є чинним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом угоди не віднесені законом до нікчемних, оскільки матеріали справи містять рішення Господарського суду Харківської області за позовами ТОВ ВТП «Теплоенергопром» до ТОВ «Газтехбуд» про визнання недійсними договорів №2010.08/01-ГТБ та №25.02/2011 з яких вбачається що позовні вимоги ТОВ ВТП «Теплоенергопром» залишені без задоволення (а.с.22-27, а.с.41-45, т.1). Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до ст. 71 КАС України він, як суб'єкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Згідно зі статтею 1 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову -вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. Факт отримання позивачем товару підтверджується вище зазначеними накладними, що приєднані до матеріалів справи, іншими доказами по справі.

Вищенаведене підтверджує факт придбання позивачем товарів з метою використання в господарській діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 8 статті 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються, в цій справі покладено на відповідача.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість своїх позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні базується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

За таких обставин, оскаржуване податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 02.02.2012 року №0000162330 не може вважатися законним і обґрунтованим, тому, на думку суду, є правові підстави для задоволення адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8-14, 71, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічне підприємство " Теплоенергопром" до Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000162330 від 02.02.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічне підприємство " Теплоенергопром" (код ЄДРПОУ 30237667) сплачений судовий збір у розмірі 2178.19 грн. (дві тисячі сто сімдесят вісім грн. 19 коп.).

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 28 травня 2012 року.

Суддя Єгупенко В.В.