Постанова № 24576519, 23.05.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 травня 2012 р. № 2-а- 2910/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Лук'яненко М.О.,

при секретарі судового засідання - Гайворонському В.С.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - Служавого Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_3, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення - рішення №0001751720 від 16.12.2011 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області Державної податкової служби була проведена перевірка та складено акт №2728/17-1890801504 від 02.12.2011 року. На підставі акту винесено оспорюване податкове повідомлення - рішення, яке на думку, Позивача підлягає скасуванню, оскільки не відповідає приписам чинного податкового законодавства України та винесене на підставі неправомірного акту перевірки.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав суду заперечення, де вказав, що під час проведення перевірки та складання акту фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства. За результатами перевірки, в акті були зафіксовані порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість", за що позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно свідоцтва серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа - підприємець Виконавчим комітетом Харківської міської ради 03.12.2004 року за реєстраційним номером НОМЕР_2 (а. с. 89).

Позивач є платником єдиного податку з 01.01.2008 року, згідно свідоцтва серії НОМЕР_3 (а. с. 59).

Згідно арк. 1 акту перевірки платника податку взято на облік в органах податкової служби з 13.12.2004 року за реєстраційним номером 134 (а. с. 108).

Фахівцями Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби була проведена документальна невиїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 щодо перевірки правомірності формування податкового кредиту та зобов'язань, відображеного в податкових деклараціях з ПДВ за період з 01.03.2010 року по 30.06.2010 року.

Результати перевірки оформлені актом №2728/17-1890801504 від 02.12.2011 року, яким зафіксовані наступні порушення: ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 з ТОВ "ТЕХ-АГРОРЕМПОСТАВКА" (код ЄДРПОУ 36457279) та ТОВ "ТЕХ-АГРОМАРКЕТИНГ" (код ЄДРПРОУ 36988128) за період з 01.03.2010 року по 30.06.2010 року; п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 29098,00 грн. (а. с. 108-123).

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення - рішення №0001751720 від 16.12.2011 року на загальну суму 36372,50 грн., з якої: за основним платежем +29098 грн., штрафні санкції 7274,50 грн. (а. с. 9).

Судовим розглядом встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "ТЕХ-АГРОРЕМПОСТАВКА", ТОВ "ТЕХ-АГРОМАРКЕТИНГ" були укладені договори купівлі - продажу (а. с. 29, 36, 45, 51).

На виконання умов договорів укладених між Позивачем та контрагентами, ТОВ "ТЕХ-АГРОРЕМПОСТАВКА", ТОВ "ТЕХ-АГРОМАРКЕТИНГ" поставили товар, а ФОП ОСОБА_3 в свою чергу здійснила оплату зазначеного товару в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок контрагентів.

На підтвердження факту виконання зобов'язань згідно договорів купівлі - продажу укладених між Позивачем та контрагентами позивача, ФОП ОСОБА_3 надала до суду документи первинного обліку, а саме: податкові накладні (а. с. 34, 43, 49, 57); рахунки - фактури (а. с. 32, 41, 47, 48 зі зворотного боку, 55); накладні (а. с. 33, 42, 48, 56); товарно - транспортні накладні (а. с. 35, 44, 50, 58); виписки з банку (а. с. 31, 37-40, 46, 52-54).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За приписами ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Закону України "Про податок на додану вартість".

Водночас, відповідно до пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" N168/97-ВР від 03.04.97 року податковий кредит звітного періоду складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно пп.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість" N168/97-ВР від 03.04.97 р. (із змінами та доповненнями) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" N168/97-ВР від 03.04.97 р. (із змінами та доповненнями) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для формування податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, котрі в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що в ході перевірки було зафіксовано заниження податку на додану вартість у сумі 29098,00 грн., в тому числі по періодах :

Березень 2010року - 5767,00грн.;

Квітень 2010 року - 6688,00грн.;

Травень 2010 року - 8264,00грн.;

Червень 2010 року - 8379,00 грн.

В ході дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій позивача, на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, відповідачем було використано висновки перевірок зазначених вище контрагентів позивача, ДПІ у яких підприємства перебувають на податковому обліку (а. с. 127-155), в яких не підтверджено фактичне придбання товарів, а також і їх зв'язок з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_3.

Відповідно до висновків вказаних актів перевірок зазначається, що у контрагентів позивача відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Зазначені операції не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності контрагентів позивача є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Також ДПІ зазначає, що вказані підприємства не знаходяться за юридичними адресами та всі укладені правочині між позивачем та контрагентами вважаються нікчемними.

У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку про порушення ФОП ОСОБА_3 вимог податкового законодавства, обґрунтовуючи це тим, що Позивач документально не підтвердив реальність здійснення господарських відносин із ТОВ "ТЕХ-АГРОРЕМПОСТАВКА" та ТОВ "ТЕХ-АГРОМАРКЕТИНГ", не підтверджено зв'язок понесених на користь вказаних суб'єктів господарювання витрат з господарською діяльністю позивача. З цих підстав зроблено висновки про те, що позивач неправомірно задіяв в складі податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість витрати по взаємовідносинам з вказаними контрагентами, витрати по взаємовідносинам з яким не підтверджені відповідними документами, які складаються в межах звичайної господарської діяльності, та не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Разом з цим слід врахувати, що жодних доказів на підтвердження факту використання придбаних товарів у власній господарській діяльності Позивачем, а також економічної необхідності в їх придбанні до суду не надано.

Отже, долучені до матеріалів справи документи свідчать саме про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку передбаченому приписами діючого законодавства України.

Пунктом 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства.

Згідно п. 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК від 16.01.2003 року № 435 - IV (зі змінами та доповненнями) недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Вирішуючи спір, суд вважає також за необхідне керуватись правовими позиціями п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 9, "Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Так, ФОП ОСОБА_3 було придбано у ТОВ "Тех-Агроремпоставка" товарів відповідно до первинних документів (податкові накладні, накладні) на загальну суму ПДВ 12455 грн. (картини - репродукції в кількості 3 шт в сумі 34603,20 грн., в тому числі ПДВ - 5767,00, та картина-репродукція в кількості 1 шт. в сумі 40125,00 грн., вт.ч. ПДВ - 6688,00 грн.

Крім того, ТОВ "Тех-Агромаркетинг" має стан - 3 прийнято рішення про припинення діяльності, відомості про зняття з обліку №14801100005046198 від 12.07.2011, а згідно листа ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова №5342/7/23-02-09 від 29.09.2011 року, зазначено, що ТОВ "Тех-Агромаркетинг" не знаходиться за місцезнаходженням.

З огляду на наведене вбачається, що ФОП ОСОБА_3 по взаємовідносинам з ТОВ "Тех-Агроремпоставка" та ТОВ "Тех-Агромаркетинг" не мала намір одержати економічну вигоду у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а мала намір за рахунок таких операцій сформувати податковий кредит виключно з метою мінімізації податку на додану вартість, тим самим нанести шкоду державі

Проаналізувавши вище наведене, суд приходить до висновку, що Харківська об'єднана державна податкова інспекція у Харківській області Державної податкової служби діяла у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а отже дійшло правильного висновку щодо порушення позивачем ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених між Позивачем та контрагентами позивача; п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 29098,00 грн., а отже вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст. ст. 7-11, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Суддя М.О. Лук'яненко

Повний текст постанови виготовлено 28.05.2012 року.