Постанова № 24575968, 05.06.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/6740/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2012 року

14год.56хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

При секретарі - Жаворонковій М.О.

За участю сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 -за довіреністю б/н від 29.04.2011р.

Від відповідача: ОСОБА_2 -за довіреністю №6626/П/10-033 від 28.10.2011р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Спільного підприємства «Аттіс-Т»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява СП «Аттіс-Т»у формі ТОВ, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Балтської МДПІ №0001392300/0 від 20.07.2010р.; стягнути на користь позивача судові витрати (згідно заяви про уточнення позовних вимог від 07.09.2011р.).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність в його діях порушень пп.7.4.1, пп.7.4.5, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», посилаючись на правомірність формування Товариством податкового кредиту за податковими накладними, виписаними ПП «Мегалот ЛТД»та ПП «Фірма «Делюкс», на протиправність та бездоказовість висновків акту перевірки щодо нікчемності правочинів, укладених з вказаними контрагентами, та безтоварності угод, які спростовуються наявними первинними документами. У відповідача відсутні повноваження на визнання угод недійсними. Також, позивач наголошує на наявності чисельних порушень під час проведення перевірки (порушення терміну проведення перевірки, безпідставне проведення перевірки працівниками податкової міліції, безпідставність виписки направлення на перевірку від 21.06.2010р., тощо).

Відповідач з адміністративним позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на відсутність порушень з боку податківців під час проведення перевірки, та на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з встановленням порушення позивачем пп.7.4.1, пп.7.4.5, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»з огляду на безтоварний характер операцій з ПП «Мегалотт ЛТД»та ПП «Фірма «Делюкс», та нікчемність угод позивача з вказаними контрагентами, які не спричиняли реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства. У ПП «Мегалотт ЛТД»та ПП «Фірма «Делюкс»відсутні необхідні умови для здійснення визначених господарських операцій. Також відповідач наголошує на відсутності сертифікатів придатності продукції, що була придбана у ПП «Мегалотт ЛТД», виданих відповідним лабораторіями. Не надано доказів транспортування товарів. У СП «Аттіс-Т»у формі ТОВ наявна кредиторська заборгованість перед вказаними вище контрагентами.

В судовому засіданні представники сторін підтримали наведені позиції по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що з у період з 06.05.2010р. по 04.06.2010р., з 07.06.2010р. по 18.06.2010р., з 21.06.2010р. по 05.07.2010р. на підставі направлень від 05.05.2010р. №144/2300/30080064/24, від 04.06.2010р. №206/2300/30080064/33, від 21.06.2010р. №222/2300/30080064/36, виданих начальником Балтської МДПІ, посадовими особами Балтської МДПІ та ВПМ Котовської ОДПІ згідно із ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка спільного підприємства «Аттіс-Т»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р.

За результатами перевірки Балтською МДПІ складений акт перевірки №22/2300/30080064/86 від 08.07.2010р. «Про результати планової виїзної документальної перевірки Спільного підприємства "Аттіс - Т" TOB код ЄДРПОУ- 30080064 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2009р.».

В висновках акту зазначено, що перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах здійснених СП «Аттіс-Т»ТОВ січні - грудні 2009р., та пп.7.4.1, пп.7.4.5, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, в результаті чого донараховано ПДВ в сумі 124540грн., в т.ч. за січень 2009р. - 122505грн.; за березень 2009р. - 2035грн., зменшено від»ємне значення з податку на додану вартість, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 22243 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач 14.07.2010р. подав до Балтської МДПІ зауваження на акт, які були залишені відповідачем без задоволення.

На підставі акту перевірки №22/2300/30080064/86 від 08.07.2010р. Балтською МДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №0001392300/0 від 20.07.2010р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 124540грн. за основним платежем та штрафних санкцій в розмірі 62270грн., у зв'язку з порушенням позивачем пп.7.4.1, пп.7.4.5, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Балтської МДПІ. 27.08.2010р. позивач отримав рішення Балтської МДПІ №2022/10/10-029 від 21.08.2010 року про результати розгляду скарги, якою податкове повідомлення-рішення №0001392300/0 від 20.07.2010р. залишено без змін, а скарга без задоволення.

06.09.2010р. СП «Аттіс-Т»у формі TOB була направлена повторна скарга на податкове повідомлення-рішення №0001392300/0 від 20.07.2010 року до ДПА в Одеській області, яка рішенням №35531/10/25-0007 від 29.09.2010р. про результати розгляду повторної скарги залишила податкове повідомлення-рішення №0001392300/0 від 20.07.2010р. без змін, а скарга СП «Аттіс-Т»TOB без задоволення.

СП «Аттіс-Т»у формі TOB оскаржило вказане рішення до ДПА України. Рішенням ДПА України №13718/6/25-0115 від 15.12.2010р. про результати розгляду повторної скарги податкове повідомлення-рішення №0001392300/0 від 20.07.2010р. залишено без змін, а скарга СП «Аттіс-Т»TOB без задоволення.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду, вказуючи на протиправність та необґрунтованість висновків акту перевірки, на підставі яких донараховано податкове зобов'язання з ПДВ оскарженим податковим повідомленням-рішенням.

Суд погоджується з правовою позицією позивача виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2009 по 31.12.2009 встановлено його завищення всього у сумі 146783 грн., в тому числі за січень 2009 року в сумі 123264 грн., за березень 2009 року в сумі 4540 грн., за липень 2009 року в сумі 7500 грн., за серпень 2009 року в сумі 3750 грн., за жовтень 2009 року в сумі 3646 грн., за листопад 2009 року в сумі 4083 грн.

Перевіркою донараховано ПДВ до сплати до бюджету всього 124540грн., в т.ч. за січень 2009 року в сумі 122505грн. з урахуванням від'ємного значення податку на додану вартість, що після бюджетного відшкодування, включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду з 2008 року (637 грн.), за березень 2009 року - в сумі 2035 грн. та зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (26 рядок) в сумі 22243грн.

Підставами для висновку акту перевірки про завищення податкового кредиту та заниження податкових зобов'язань з ПДВ по відносинам позивача з ПП «Мегалот ЛТД»та ПП «Фірма «Делюкс»вказується наступне.

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського та/або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Згідно висновків відповідача у вказаних контрагентів позивача відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, операції здійснюються з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Фактично згідно податкової звітності відсутні необхідні умови для здійснення визначених видів діяльності, а саме: відсутність необхідних умов для досягнення здійснення механічної діяльності в силу відсутності технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, що свідчить про те, що платник податку мав лише намір одержувати податкову вигоду виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності. Вищенаведене свідчить про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій між СП «Аттіс-Т»у формі ТОВ та ПП «Мегалотт ЛТД»та ПП «Фірма «Делюкс». В ході перевірки встановлена відсутність поставок товарів та ненадання фактичних інформаційно-консультаційних послуг. З урахуванням викладеного відповідач дійшов висновку про фіктивність правочинів, укладених між вказаними підприємствами.

Також, в акті перевірки зазначено, що певні податкові накладні підписані невизначеною особою; та підпис І.Ю. Курганського (директора ПП «Мегалотт ЛТД»та ПП «Фірма «Делюкс») не належить вказаній особі.

Інформаційні послуги, надані ПП «Фірма «Делюкс»не були призначені для їх використання в господарській діяльності, не включаються до собівартості випущеної продукції.

Однак, на думку суду такі висновки відповідача не відповідають вимогам чинного законодавства.

Господарські відносини між СП «Аттіс-Т»у формі ТОВ з ПП «Мегалотт ЛТД»у 2009р. ґрунтувались на підставі договору поставки від 17.09.2008р. №17/09/08, згідно якого ПП «Мегалотт ЛТД»є продавцем, а СП «Аттіс-Т» у формі ТОВ - покупцем товарів, назва, кількість, асортимент та ціна якого визначається в накладних (специфікаціях).

За отриманий від ПП «Мегалотт ЛТД»товар підприємством СП «Аттіс-Т»ТОВ сплачено грошові кошти у сумі 39800,22грн., у тому числі ПДВ 6633,37 гри., згідно наступних банківських платіжних доручень: від 13.01.2009р. №477 на суму 17089,43грн., в т.ч. ПДВ - 2848,24грн., від 28.01.2009р. №521 на суму 22710,79грн., в т.ч. ПДВ - 3785,13грн.

Станом на 01.01.2009р. за СП «Аттіс-Т»ТОВ рахується кредиторська заборгованість по бухгалтерському рахунку «631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»за отриманий товар по договору від 17.09.2008 року № 17/09/08 за розрахунками з ПП «Мегалотт ЛТД»в сумі 42289,43грн., станом на 31.12.2009р. - 192567,98грн.

Товар був переданий позивачу відповідно до накладних, копії яких наявні у матеріалах справи.

За результатами виконання умов вказаного договору позивачу були виписані податкові накладні №21/1 від 21.01.2009р., №28/1 від 28.01.2009р., №102/1 від 12.03.2009р., №172/1 від 22.06.2009р., №201/1 від 21.07.2009р., №232/1 від 12.08.2009р., №2411 від 01.09.2009р., №312 від 12.10.2009р. та №3041 від 04.11.2009р.

Суми ПДВ за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту відповідних місяців.

Також, до складу податкового кредиту з ПДВ за січень 2009р. позивачем включено ПДВ за податковими накладними, виписаними у грудні 2008р. (№327 від 31.12.2008р., №352/1 від 22.12.2008р., №325 від 17.12.2008р.)

Господарські відносини між СП «Аттіс-Т»у формі ТОВ з ПП «Фірма «Делюкс»ґрунтувались на підставі угоди від 05.01.09р. №05/01/09 про надання інформаційно-консультаційних послуг, за умовами якого виконавець (ПП «Фірма «Делюкс») зобов'язується надавати замовнику (СП «Аттіс-Т»у формі ТОВ) інформаційно-консультаційні послуги, а саме проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника.

На виконання умов договору ПП «Фірма «Делюкс»складено акт прийому-передачі виконаних робіт, послуг, щодо надання інформаційно-консультаційних послуг від 30.01.2009р. на суму 684000грн., в т.ч. ПДВ - 114000грн., та звіт по маркетингових дослідженнях на тему «Дослідження ринку Т- молока 2009р. ». В звіті наданий аналіз стану ринку молочної продукції рідких молочних продуктів за період з 2005 по 2011 роки.

За результатами виконання умов вказаного договору ПП «Фірма Делюкс»була виписана податкова накладна №30/1 від 30.01.2009р. на суму 684000грн., в т.ч. ПДВ - 114000грн.

Первинні документи, що підтверджують товарність господарських операцій з придбання позивачем товару та послуг, а також виникнення права на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту залучені до матеріалів справи та спростовують припущення відповідача про нікчемність договорів укладених з ПП «Мегалотт ЛТД»та ПП «Фірма «Делюкс»та безтоварність вказаних вище операцій (податкові накладні, видаткові накладні, , договори, акт прийому-передачі, акти звірок).

Згідно з п. 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп.7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної імперативної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Проте, включена позивачем до складу податкового кредиту спірна сума податку на додану вартість на відповідну дату була підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними, які були виписані ПП «Мегалотт ЛТД»та ПП «Фірма «Делюкс»згідно підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165 всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

На сторінці 49 акту перевірки наводиться твердження, що всі первинні документи (податкові, видаткові накладні) підписані не директором ПП «Мегалотт ЛТД»та ПП «Фірма «Делюкс»Курганським І.Ю., а невідомими особами, при цьому такий висновок зроблений внаслідок порівняння підписів керівника з підписами відповідальної особи на накладних. Аналогічний висновок стосовно податкових накладних, виписаних ПП «Мегалотт ЛТД»наведений на сторінці 47 акту перевірки.

Такі припущення, які суд вважає бездоказовими, стали підставою для висновку перевіряючих стосовно порушення позивачем п.18 Порядку заповнення податкової накладної, який на думку суду є цілком необґрунтованим, оскільки ідентичність підписів встановлюється виключно в ході проведення почеркознавчої експертизи. Оскільки інших мотивів для висновку про порушення позивачем п.18 згаданого Порядку в акті перевірки не наведено, а також враховуючи, що неналежність підпису певній особі не повинна встановлюватись платником податку, який одержав податкову накладну, виписану іншою особою, суд вважає безпідставним твердження про недійсність податкових накладних, виписаних ПП «Мегалотт ЛТД».

Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Згідно з п.2 вказаного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Будь-яких заперечень та висновків стосовно статусу ПП «Мегалотт ЛТД»та ПП «Фірма «Делюкс»як платника ПДВ на час виписки податкових накладних в акті перевірки позивача не міститься.

Відповідно до ст.3 ГК України господарська діяльність -це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результаті та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Згідно Національного класифікатора України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005р. №375 (з наступними змінами і доповненнями), економічна діяльність -це процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництва, процесом виробництва та випуску продукції.

Згідно ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Наголошуючи на нікчемності угод, укладених позивачем з ПП «Мегалотт ЛТД»та ПП «Фірма «Делюкс», відповідач не зважив на ту обставину, що спрямованість правочину на заволодіння дохідною частиною Державного бюджету України має бути підтверджена допустимими доказами, яким в такому випадку виступає вирок суду в кримінальній справі, де б встановлювалась вина посадових осіб у формі умислу в скоєнні відповідного діяння, що переслідується в кримінальному порядку.

Отже, відповідачем зроблено необґрунтований висновок про нікчемність договорів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Судом встановлено, що укладені між позивачем з ПП «Мегалотт ЛТД»та ПП «Фірма «Делюкс»угоди не є недійсними в силу вказівки закону, а також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними; реальність вказаних угод підтверджена первинними документами в матеріалах справи, посилання на зворотнє в акті перевірки в ході розгляду справи в суді не знайшли об'єктивного підтвердження.

Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Вимогами п.п.2.3.4 п.2.3 розділу 2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327, встановлено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Висновки акту перевірки щодо відсутності наміру у ПП «Мегалотт ЛТД»та ПП «Фірма «Делюкс»здійснювати фінансово-господарську діяльність, безтоварності господарських операцій, направленості діяльності ПП «Мегалотт ЛТД»та ПП «Фірма «Делюкс»на ухилення від сплати податків, а у зв'язку з цим і нікчемності угод, укладених позивачем з вказаними особами, судом до уваги не приймаються як не підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд встановив, що в ході перевірки жодним чином не були підтверджені відомості щодо відсутності ПП «Мегалотт ЛТД»та ПП «Фірма «Делюкс»необхідних умов для досягнення результатів господарської діяльності. Інформація про загальну чисельність працюючих у ПП «Мегалотт ЛТД»та ПП «Фірма «Делюкс», складських приміщень та основних засобів, інших ресурсів, не підтверджена первинними документами. Чинним законодавством України не визначені нормативи необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, у зв'язку з чим висновок щодо відсутності таких умов має оціночний характер та базується на припущенні.

Пункт 1.6 Порядку №327, передбачає, що за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства. Пункт 1.7 Порядку передбачає, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Не приймається до уваги посилання відповідача на порушення постановою старшого слідчого з особливо важливих справ СВ ПМ ДПА в Одеській області № 201201100018 від 30.03.2011р. кримінальної справи стосовно голови правління ВАТ «Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів», як такі, що не мають відношення до даної справи, оскільки стосуються посадової особи іншого підприємства -ВАТ «БМКК», та не стосуються господарських операцій саме позивача з його контрагентами та спірної суми ПДВ по цим господарським операціям. В постанові слідчого йдеться про відсутність фактичних поставок товару від СП «Аттіс-Т»ТОВ на адресу ВАТ «БМКК»та завищення податкового кредиту на суму 2342085грн. ВАТ «БМКК», а не СП «Аттіс-Т»ТОВ.

Як вбачається з акту перевірки, фіктивність угоди СП «Аттіс-Т»ТОВ з ПП «Мегалотт ЛТД», за якою одержувалась молочна продукція, на думку перевіряючих випливає також з обставини відсутності належним чином оформлених сертифікатів відповідності цієї продукції (сторінки 13-14 акту перевірки, додаткові заперечення ДПІ -а.с. 186-187). Суд не вбачає ознак безтоварності господарської операції з придбання товару у ПП «Мегалотт ЛТД»з таких підстав, оскільки відсутність сертифікатів відповідності, оформлених відповідальними за це органами, не є доказом фіктивності правочину.

Сам факт здійснення оплати (часткової) придбаного товару, про що зазначено безпосередньо в акті перевірки (сторінка 11 акту) у сумі 38800,22грн. на рахунок ПП «Мегалотт ЛТД»спростовує припущення ДПІ про фіктивність договору поставки від 17.09.2008р. №17/09/08, позаяк у розумінні ст.234 ЦК України угода, яка в певній частині фактично виконана сторонами, не може вважатись фіктивною.

Крім того, одною з підстав для висновку про безтоварність та нікчемність угод, а отже безпідставність віднесення сум сплаченого ПДВ, до податкового кредиту, у доповненнях до заперечень відповідачем зазначено ненадання позивачем товарно-транспортних накладних на перевезення товару.

Проте суд не погоджується з вказаною позицією відповідача з урахуванням наступного.

Вимоги законодавства щодо віднесення витрат підприємства до валових витрат встановлені ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

Положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме п.п.5.3.9. п. 5.3. ст.5., встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

В законодавчих актах України та в пп.5.3.9. п. 5.3. ст.5 та ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не встановлено переліку конкретних документів, необхідних для віднесення витрат підприємства до складу валових витрат. У той же час, правила ведення податкового обліку, встановлені ст. 11 зазначеного Закону, не містять вказівок на те, що валові витрати мають бути підтверджені тільки товарно-транспортними накладними. Навпаки, цей закон у якості таких підтверджуючих документів вказує як «розрахункові», «платіжні», так і «інші документі».

Тобто, за своїм змістом, вказані норми закону не дозволяють включати витрати підприємства у валові тільки у тому разі, якщо ці витрати взагалі не підтверджені будь-яким документом - ані розрахунковим, ані платіжним, ані іншим документом.

Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 регулюють питання організації роботи автотранспорту як галузі господарства і містять вказівки саме для перевізників, тобто ці акті не регулюють питань податкового обліку, до якого відноситься визначення валових витрат. Дані правила визначають права та обов'язки і власників автотранспорту, перевізників, вантажовідправників та отримувачів вантажу при перевезенні вантажу автомобільним транспортом. В договорах поставки не йдеться про надання послуг щодо перевезення вантажу від постачальника до покупця, а отже позивач не вступав за ними у правовідносини щодо перевезення вантажів.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 22.05.2006р. № 493 з Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні виключений п.11.2, абз.2 якого встановлював, що форма та порядок заповнення товарно-транспортних накладних визначається відповідними нормативними актами.

Отже, за відсутністю форми та порядку оформлення товарно-транспортних накладних, їх обов'язковості відповідач не має правових підстав вимагати від позивача їх наявності для підтвердження правомірності віднесення витрат підприємства з придбання товару до валових витрат та для підтвердження товарності господарських операцій.

Факт рахування за позивачем кредиторської заборгованості перед своїми кредиторами не є підставою для визнання нікчемними угод з вказаними контрагентами та для відсутності у позивача права на податкових кредит, за податковими накладними, виписаними цими контрагентами.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, висновки відповідача про порушення позивачем приписів пп.7.4.1, пп.7.4.5, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної є безпідставними та необґрунтованими.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлену судом необґрунтованість висновку про порушення СП «Аттіс-Т»у формі ТОВ вимог чинного податкового законодавства, завищення податкового кредиту по податку додану вартість, відсутність доказів на підтвердження наголошених ДПІ обставин, суд дійшов висновку про протиправність оскарженого податкового повідомлення-рішення, що є підставою для його скасування та задоволення позову СП «Аттіс-Т»у формі ТОВ у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.94,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Спільного підприємства «Аттіс-Т» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Балтської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Балтської МДПІ Одеської області від 20.07.2010р. № 0001392300/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Спільного підприємства «Аттіс-Т» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю судовий збір у сумі 3 (три) грн.40коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 05.06.2012р.

Суддя /підпис/ М.М. Аракелян

05 червня 2012 року.