Постанова № 24575703, 17.04.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2012 р. № 2а-287/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Кравчука В.М.,

за участі секретаря судового засідання Прокопчука О.С.,

представників позивача Суходольської Н.Є., Зуба А.Я.,

представника відповідача Павлової А.Ю.,

розглянувши адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Західприлад» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень від 18 жовтня 2011 року № 0002952302/34528, № 0002962302/34527, від 02 серпня 2011 року № 0000712304/25271,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Західприлад" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 жовтня 2011 року № 0002952302/34528, № 0002962302/34527.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки податкового органу про заниження та завищення податкових зобов'язань по податку на прибуток та ПДВ, у зв'язку із укладенням договорів та проведенням господарських операцій з ПП «Спецпостачсервіс» та ТОВ «Крафт ЛВ», не відповідають дійсності. Зазначає, що отримані товари від вказаних суб'єктів безпосередньо пов'язані з його ефективною підприємницькою діяльністю та використані в роботі підприємства, реалізовано іншим суб'єктам господарювання. Реальність одержання обладнання підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами і доказами, які свідчать про фактичне їх отримання та реалізацію з метою отримання прибутку, документально підтверджується вартість понесених витрат. За наявності таких доказів, вважає, що висновки ДПІ не можуть ґрунтуватись лише на непідтверджених висновках про неможливість контрагентів позивача продати та поставити обладнання, що не є підставою для встановлення факту порушення податкового законодавства.

З цих підстав просить позов задовольнити. В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали.

В провадженні Львівського окружного адміністративного суду (суддя Шинкар Т.І.) перебувала справа № 2а-1169/12/1370 за позовом ПП ?Західприлад? до ДПІ у Залізничному м.Львова про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.08.2011р. №0000712304/25271. Враховуючи однорідність позовних вимог за позовами одного й того ж позивача до одного й того ж відповідача у зазначених справах та те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за наслідком визнання ДПІ у Залізничному м. Львова нікчемними правочинів між позивачем та ТОВ ?Крафт ЛВ? (той самий контрагент), що мало місце у травні 2011 року, ухвалою суду від 28.02.2012 р. було об'єднано в одне провадження справу № 2а-1169/12/1370 до справи № 2а-287/12/1370. Таким чином, предметом оскарження у даній справі є податкові повідомлення-рішення від 18 жовтня 2011 року № 0002952302/34528, № 0002962302/34527, від 02.08.2011 р. № 0000712304/25271.

ДПІ вважає вимоги ПП "Західприлад" необгрунтованими та незаконними. Вважає правочини між ПП "Західприлад" та ПП «Спецпостачсервіс» та ТОВ «Крафт ЛВ»щодо купівлі-продажу, поставки обладнання нікчемними, оскільки в ході проведення перевірок щодо цих юридичних осіб, встановлено відсутність за місцезнаходженням ТОВ «Крафт ЛВ», відсутність основних фондів, трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності та встановлено неможливість контрагентів ПП «Спецпостачсервіс» здійснити на його користь поставку товарів. На думку ДПІ, ці обставини вказують на те, що операції поставці товарів вчинені лише з метою отримання податкової вигоди при фактичній відсутності господарський взаємовідносин між сторонами, крім того відсутні будь-які документи про перевезення та поставку товарів (ТТН). Вважає, що не можливо встановити, як здійснювалось купівля-продаж, поставка обладнання (ким і кому), оскільки, вважає, відсутній факт здійснення господарської діяльності.

З наведених обставин податковий орган вбачає проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій без мети настання правових наслідків, які не мають реального товарного характеру, що свідчить про умисел при укладенні угоди у вигляді нанесення шкоди державі, її громадянам. Вважає, що відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України правочини, укладені між ПП «Західприлад»та ПП «Спецпостачсервіс» та ТОВ «Крафт ЛВ» мають ознаки нікчемності та є нікчемними, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Сторони неодноразово порушували процесуальні обов'язки, зокрема не подавали вчасно витребувані судом докази, не забезпечували явки представників у всі судові засідання, що перешкоджало розгляду справи у визначений законом строк.

З метою створення сторонами у справі необхідних умов для встановлення фактичних обставин останньої та правильного застосування законодавства, відповідно до ст. 11 КАС України Суд вимагав від ДПІ докази, які підтверджують її доводи. В судовому засіданні представник відповідача заявив, що Суду надано усі докази, що стосуються справи і інших немає, і лише після цього з'ясування фактичних обставин справи було закінчено. Заяв про фальшивість наданих суду доказів, зокрема письмових документів, від представників сторін не надходило.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова було проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Західприлад" з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ПП «Спецпостачсервіс»за період з 01.10.2010 р. та ТОВ «Крафт ЛВ»за період з 01.05.2011 р. по 31.05.2011 р., про що складено акт від 03.10.2011 р. № 3015/23-2/33665921.

Перeвіркою встановлено порушення ПП "Західприлад": п.п. 7.2.1 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено ПДВ за 2010 р. всього на суму 39641,66 грн.; п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», п.138.4 ст. 138, п.139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 120386,53 грн.; порушення ст. 203, 215, 216 ЦК України.

В акті перевірки зроблено висновки про нікчемність угод з посиланням на п. 1, 2 ст. 215, п.1, 5 ст.203, п.1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, 629, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України, вплив на які мали господарські операції з ПП «Спецпостачсервіс» та ТОВ «Крафт ЛВ», по яких відсутні підтвердження про фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності підприємства, відсутні можливості для здійснення підприємницької діяльності.

За результатами перевірки було винесено податкові повідомлення-рішення 18 жовтня 2011 року № 0002952302/34528 по податку на прибуток на суму 132 775,55 грн., № 0002962302/34527 по ПДВ на суму 49 552,07 грн.

Крім того, 19.07.2011 р. ДПІ у Залізничному районі м. Львова було проведено невиїзну перевірку ПП "Західприлад" щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Крафт ЛВ»згідно з додатком № 5 до декларації з ПДВ за травень 2011 р. та встановлено завищення суми податкового кредиту в декларації з ПДВ за травень 2012 р. на суму 61595,16 грн., що призвело до заниження суми ПДВ. За результатами цієї перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 02.08.2011 р. № 0000712304/25271 по ПДВ на суму 61 595,16 грн.

ПП "Західприлад" оскаржувало винесені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак скарги платника не були задоволені, тому оскаржені до суду. ПП "Західприлад" не погодилось з фактичними та правовими підставами за яких винесено податкові повідомлення-рішення.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи наступне.

29.04.2011 р. між ПП "Західприлад" (Покупець) та ТОВ «Крафт ЛВ»(Продавець) було укладено договір № 247 купівлі-продажу товару. За умовами цього договору поставка здійснюється за одним окремим замовленням Покупця та є разовою; поставка здійснюється за рахунок та власними силами постачальника.

Про продаж товару свідчать видаткові накладні від 03.06.2011 р. на суму 27412,00 грн., від 20.05.2011 р. на суму 288845,00 грн., від 16.05.2011 р. на суму 44214,00 грн., від 11.05.2011 р. на суму 33542,00 грн. та відповідні податкові накладні на відповідні суми продажу товару, що підтверджується реєстром виданих накладних.

Про факт надання послуг свідчать акти виконаних робіт про надання наступних послуг: акт від 24.05.2011 р. № ОУ-0000016 (організація ремонту шумоміра) на суму 320 грн., акт від 16.05.2011 р. № 0000015 (організація ремонту газоаналізатора) на суму 850 грн., акт від 12.05.2011 р. № ОУ-00000017 (організація ремонту Щ34) на суму 1800 грн. та відповідні до наданих послуг податкові накладні.

З представлених накладних та актів виконаних робіт вбачається, що предметом купівлі-продажу були вольтметр, амперметр, шунт, акселерометр, вимірювач опору заземлення, газоаналізатор, стенд гальмівний тощо. В актах виконаних робіт вказано лише найменування виконаних робіт по організації ремонту.

Оплата придбаного товару підтверджується виписками з банківського рахунку. Станом на 31.05.2011 р. сальдо взаєморозрахунків між сторонами цього договору становить 2970 грн. Товарно-транспортні накладні про поставку товару не оформлялись.

Вартість придбаного за договором № 247 від 29.04.2010 р. товару та послуг становить 369571,00 грн. (ПДВ - 61 595,16 грн.). Вартість придбаних у ТОВ «Крафт ЛВ» на суму 307975,80 грн. ПП "Західприлад" включило до валових витрат Декларації з податку на прибуток за ІІ кв.2011 р., а сплачена в ціні товару сума ПДВ 61595,16 грн. включено до Декларації з ПДВ за травень 2011 р.

01.10.2010 р. між ПП "Західприлад" (Покупець) та ПП «Спецпостачсервіс»(Продавець) було укладено договір № 33/1 поставки товару, згідно з яким Продавець зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупця товар, а Покупець належним чином прийняти і оплатити товар в асортименті, кількості та за ціною, вказаними в накладних документах.

Про продаж обладнання свідчать видаткові накладні № 00685 від 03.11.2010 р. на суму 15590 грн., № 00686 від 05.11.2010 р. на суму 68630 грн., № 00678 від 08.11.2010 р. на суму 39690 грн., № 00801 від 01.12.2010 р. на суму 36 840 грн. та податкові накладні № 00580 від 28.10.2010 р., № 00554 від 22.10.2010 р., № 00685 від 03.11.2010 р., № 00686 від 03.11.2010 р., № 00687 від 08.11.2010 р. на відповідну їм суму поставки. Всього вартість поставки товару становить 237850 грн. (ПДВ - 39 641,66 грн.). З первинних документів вбачається, що предметом цієї поставки були амперметр, вольтметр, динамометр, шунт, двигун, скоба, трансформатор, вимірювач тощо.

Придбаний товар від ПП «Спецпостачсервіс» на суму 198 208,33 грн. відображено по рах. 631, сальдо взаєморозрахунків становить 113 940 грн. Оплата товару підтверджується банківською випискою з рахунку платника.

З акту перевірки від 03.10.2011 р. вбачається, що зазначені вище договори та накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдові відомості по рах. 631 по взаємовідносинах з ПП «Спецпостачсервіс» та ТОВ «Крафт ЛВ»були надані податковому органу. Під час перевірки податковим органом не встановлено отримання ПП "Західприлад" даного виду обладнання від інших осіб, ніж від ПП «Спецпостачсервіс» та ТОВ «Крафт ЛВ», ДПІ також не висловлювало сумнівів у використані ПП "Західприлад" цього товару в господарській діяльності, а також сумнівів в його спроможності займатись відповідним видом діяльності.

В основу висновку про порушення податкового законодавства ПП "Західприлад" та нікчемності правочинів, ДПІ поклало обставини, які стосуються ПП «Спецпостачсервіс» та ТОВ «Крафт ЛВ». Зокрема, акт перевірки від 06.07.2011 р. № 1062/23-2/32327359 від 06.07.2011 р. щодо перевірки ПП «Спецпостачсервіс»та акт перевірки від 18.07.2011 р. № 17125/23-2/12 щодо перевірки ТОВ «Крафт ЛВ», якими в обох випадках встановлено укладення правочинів з ознаками нікчемності у зв'язку з неспроможністю їх контрагентів займатись господарською діяльністю, безпідставне формування податкового кредиту, валових витрат, а щодо ТОВ «Крафт ЛВ», то також встановлено відсутність в нього основних виробничих фондів, трудових ресурсів, транспортних засобів, що на думку ДПІ, свідчить про фактичне не здійснення ними господарської діяльності, а відповідно і з ПП "Західприлад".

Представники позивача в обґрунтування необ'єктивності та протиправності висновків ДПІ у Залізничному районі м. Львова пояснили наступне. Відповідно до установчих документів, довідки про включення до ЄДРПОУ ПП "Західприлад" одним з основних видів діяльності підприємства є виробництво, ремонт та технічне обслуговування контрольно-вимірювальних приладів, оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням, тощо. Про фактичне здійснення господарської діяльності свідчать нагоди та дипломи ПП "Західприлад" про активну участь підприємства в сфері енергетики, електротехніки, автоматики., за високу якість обладнання.

Позивач надав також документи, які підтверджують факт продажу товару, придбаного за оспорюваними правочинами, надав акти повірки придбаного обладнання. З документів про реалізацію товару, вбачається, що такий було придбано у ТОВ «Крафт ЛВ»та ПП «Спецпостачсервіс». Це зокрема, видаткові накладні, довіреності на отримання товару, акти здачі-приймання, ТТН. З переліку представлених документів вбачається, що ПП "Західприлад" реалізовувало товар, придбаний у ТОВ «Крафт ЛВ»та ПП «Спецпостачсервіс», наступним покупцям: ПАТ «Технологічне і спеціальне обладнання», ТзОВ «Форт», ТзОВ «Тайфун трак Партнер», ПП «Політехніка Сервіс», ВАТ «Мотор Січ «Запорізький машинобудівний завод», Колективне інженерно-промислове підприємство «Промавтоматика», ТзОВ «РЗВА-Електрик», ТзОВ «Механічний завод», ТзОВ «Мегават Сервіс», ПАТ «Первомайський механічний завод», ТзОВ «Мелітопольський завод автотракторних глушників «Ютас», ТзОВ «Ван Телеком», ТзОВ «Національні кабельні мережі», ТзОВ «Монді Пекеджінг Юкрейн», ТзОВ «БТК Центр Комплект», ПП «Промавтоматика», ТзОВ «Новомосковський механічний завод», ЗАТ НВП «Інтертек», ЗАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль», ПП «Бехівський спеціалізований кар'єр», ПП ОСОБА_5, ТОВ «Рубантранс», ПП «Аспект транс сервіс», ДП «Оризон Навігація», ТОВ «Електротедмаш», ДП «КБ «Південне»ім. М.К.Янгеля, ПП ОСОБА_7, ПП «Автоспецтранс», ТзОВ «Металекс-М», ТзОВ «Екогран», ТОВ «Київська ватра», ПАТ «Харківський тракторний завод»та ін.. З значного переліку первинних бухгалтерських документів вбачається, що ПП "Західприлад" мало контрагентів по всій Україні, продавало обладнання, що використовується в сфері енергетики, електротехніки, автоматики. Саме такий вид обладнання ПП "Західприлад" придбало в ТОВ «Крафт ЛВ»та ПП «Спецпостачсервіс». Тобто, діяльність ПП "Західприлад" з продажу, ремонту та технічного обслуговування контрольно-вимірювальних приладів, оптової торгівлі машинами та устаткуванням э систематичною, про що додатково свідчить перелік контрагентів. Відтак, безпідставно говорити про неотримання товару від ТОВ «Крафт ЛВ»та ПП «Спецпостачсервіс», з підстав «безтоварності»з їх контрагентами, при умові що діяльністю позивача це спростовується.

Наведені дані про вид діяльності позивача вже самі по собі свідчать про відповідність придбаного обладнання його господарській діяльності. Крім того, позивач надав докази, які повністю підтверджують яким чином, з якою метою було придбане обладнання.

Крім того, позивач надав Суду докази про те, що ним орендуються нежитлові приміщення, які використовуються ним як склад продажу товарів.

Між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду. Враховуючи підстави позову та висновки акту перевірки, спір виник щодо реальності господарських операцій між ПП "Західприлад" та ТОВ «Крафт ЛВ»та ПП «Спецпостачсервіс».

Вирішуючи спір, Суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначені внаслідок порушення, на думку відповідача, пп. 7.2.3. п. 7.2., пп. 7.5.1. п. 7.5., пп. 7.4.5. п. 7.4., пп. 7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.12.1997 року № 168/97-ВР (надалі -Закон № 168/97-ВР), в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 39641,66 грн. за 2010 р. та завищено податковий кредит в Декларації з ПДВ за травень 2011 р. на суму 61595,16 грн., а податкові зобов'язання з податку на прибуток п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», п.138.4 ст. 138, п.139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 120386,53 грн. З актів перевірки вбачається, що висновки про порушення позивачем податкових зобов'язань зроблені виходячи з порушення ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Податковий орган вважає, що ці дві юридичні особи фактично не придбали, а частково й неспроможні придбавали від інших постачальників обладнання, а тому й не могли його продати та поставити ПП "Західприлад", не могли надавати послуги в сфері господарської діяльності; господарські операції вважає безтоварними, а правочини - фіктивними.

Оцінюючи надані і досліджені в судовому засіданні докази, Суд вважає доводи відповідача безпідставними і такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Отримання ПП "Західприлад" від ТОВ «Крафт ЛВ»та ПП «Спецпостачсервіс»обладнання для позивач підтверджує договорами, накладними, платіжними документами, документами, що свідчать про продаж та поставку цього обладнання іншим підприємствам. В судовому засіданні представник позивача пояснив, що вся його господарська діяльність пов'язана з виробництвом, ремонтом та технічним обслуговуванням контрольно-вимірювальних приладів, оптовою торгівлею машинами та устаткуванням. Первинні бухгалтерські документи про це суду надано. Додатково про свідчать дипломи та подяки, вручені ПП "Західприлад" за участь у відповідній галузі промисловості.

Вважає, що за наявності таких беззаперечних доказів безпідставним є стверджувати про неотримання від ТОВ «Крафт ЛВ»та ПП «Спецпостачсервіс»відповідного обладнання.

В основу перевірки позивача покладено висновки актів перевірки відносно ТОВ «Крафт ЛВ»та ПП «Спецпостачсервіс»про нікчемність укладених угод ними, оскільки їх контрагенти, нібито не спроможні виконувати зобов'язання. Однак Суд не може брати такі до уваги, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях податкових органів, які не підтверджені належними доказами. Крім того, обставини щодо інших суб'єктів, які не мають жодного відношення до ПП "Західприлад" не можуть братись до уваги, тим більше з висновків податкового органу взагалі не зрозуміло, а тому й не підтверджується, що вид не отриманого товару має відношення до товару, що реалізувався на користь ПП "Західприлад".

Суд відхиляє покликання ДПІ на дані аналізу податкової звітності ТОВ «Крафт ЛВ»та ПП «Спецпостачсервіс»про відсутність основних виробничих та невиробничих фондів, трудових ресурсів, транспортних засобів, приміщень, оскільки ДПІ не дало письмових доказів цього, а лише використало матеріали перевірки іншого податкового органу. Крім того, це не свідчить про не спроможність виконання господарських зобов'язань. Факту підробки первинних документів відповідач у встановленому порядку не довів. Відтак, презумпція правомірності правочину у встановленому законом порядку не спростована.

З твердженням ДПІ про обов'язкову наявність товаро-транспортних накладних, як безумовного доказу факту поставки товару, погодитись не можна, зважаючи на основні принципи формування податкового кредиту (п. 7.4.5 Закону «Про податок на додану вартість»), підтвердженням яких є відповідні розрахункові, платіжні та інші документи; серед обов'язкових таких документів ТТН немає. Відсутність у суб'єкта господарювання, що купує чи перевозить товар ТТН, не може вплинути на податковий кредит з ПДВ підприємства, за умови доведення реальності господарської операції іншими, належним чином оформленими документами.

Відповідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 р. № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. 11.1 цих Правил товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

З наведеного вбачається, що наявність товаро-транспортної накладної є обов'язковим документом, який повинен складатися під час перевезень. Водночас, право платника податку на включення сплачених коштів до складу податкового кредиту виникає не з факту перевезення товару, а у зв'язку із оплатою його вартості постачальнику. Товаро-транспортні накладені, як і перевезення товару в цілому, не перебувають у безпосередньому зв'язку з фактом оплати товару. Відтак, відсутність товаро-транспортних накладних в жодному разі не позбавляє платника податків на включення сплачених постачальникам сум до складу податкового кредиту, а лише може бути доказом відсутності господарських операцій, як таких. Цей доказ оцінюється судом в сукупності з іншими доказами і не має наперед встановленої сили.

Оцінюючи ці факти, Суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам) та поясненням позивача, а також враховує, що про реальність господарських операцій з звітності ТОВ «Крафт ЛВ»та ПП «Спецпостачсервіс»свідчить те, що отримані від цих контрагентів обладнання були реально реалізовані підприємствам по всій Україні. На даний момент, достовірних фактів, які б викликали сумнів в суду в реальності придбання, їх поставки обладнання немає.

Проаналізувавши зазначене Суд вважає, що наведені в акті перевірки дані щодо звітності ТОВ «Крафт ЛВ»та ПП «Спецпостачсервіс»є суб'єктивним припущенням податкового органу про неможливість здійснювати господарські операції з ПП "Західприлад". Крім того, висновок позивача про нікчемність угод ґрунтується на висновку іншого податкового органу про нікчемність угод ТОВ «Крафт ЛВ»та ПП «Спецпостачсервіс». ДПІ у Залізничному районі м. Львова самостійно цього питання не досліджувала.

Щодо висновків ДПІ про нікчемність правочинів, Суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ПП "Західприлад" і контрагентами ТОВ «Крафт ЛВ»та ПП «Спецпостачсервіс»ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч. 5 ст. 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Такий висновок є помилковим. Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Саме таку кваліфікацію правочинів було надано податковим органом в акті перевірки від 18.03.2011р.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ПП "Західприлад" на укладення договорів з контрагентом ТОВ «Крафт ЛВ»та ПП «Спецпостачсервіс»(та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо купівлі-продажу, поставки товару. Це підтверджується не лише документами, але й фактичним продажем та поставкою обладнання іншим суб'єктам. Зазначені обставини були встановлені податковим органом під час перевірки і залишились не спростованими. Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача, на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Суд звертає увагу також і на те, що відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, цей вид недійсних правочинів належить до оспорюваних правочинів. З огляду на цю норму, жоден інший орган, окрім суду, не може робити висновок про недійсність фіктивного правочину.

Окремо Суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. (з наступними змінами і доповненнями), Суд доходить висновку, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Так, відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Відтак, встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобов'язання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Всупереч наведеній нормі, відповідач досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, на що податковий орган не уповноважений.

Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд відзначає, що в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З огляду на приписи наведених вище норм права, Суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобов'язання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011р.

Під час складення акту перевірки ці вимоги податковим органом не виконані. Фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів підприємства до виконання робіт. Такі висновки зроблені за самими лише даними звітності контрагентів за даними центральної бази даних ДПА України, без її перевірки, а тому не можуть вважатися достовірними. До того ж самі ці звіти (декларації) суду як докази відповідачем надано не було. Натомість, первинні документи, надані платником податків, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу. Зазначене свідчить про необґрунтованість оскаржуваних дій та їх упередженість.

Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, ці обставин повинен довести суб'єкт владних повноважень, який є відповідачем, оскільки саме з встановленням цих обставин пов'язана правомірність прийнятих рішень.

Як наслідок безпідставності висновків про нікчемність правочинів та відсутність мети до реального настання правових наслідків, не відповідають закону і висновки податкового органу про порушення ПП "Західприлад" податкового законодавства в результаті чого занижено податкові зобов'язання по ПДВ та з податку на прибуток. Відтак, не відповідають закону і оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В розумінні ст. 3 КАС України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за межами повноважень, наданих податковому органу, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно і нерозсудливо, а тому позов слід задовольнити.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова від 18 жовтня 2011 року № 0002952302/34528, № 0002962302/34527, від 02 серпня 2011 року № 0000712304/25271.

Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області стягнути на користь Приватного підприємства «Західприлад» судові витрати у розмірі 2435,28 гривень з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 23 квітня 2012 р.

Головуючий суддя Кравчук В.М.