Постанова № 24575697, 05.03.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

15:10 год.

05.03.2012 р. справа № 2а-5604/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.03.11 р.,

представника відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 455/9/10-00 від 02.03.12 р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТОВ "Нікпожтехсервіс", вул. Фрунзе, 60, кв. 56, м. Миколаїв, 54010

доДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, вул. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.07.11 р. № 0000180231 керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

15:10 год.

05.03.2012 р. справа № 2а-5604/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.03.11 р.,

представника відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 455/9/10-00 від 02.03.12 р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТОВ "Нікпожтехсервіс", вул. Фрунзе, 60, кв. 56, м. Миколаїв, 54010

доДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, вул. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.07.11 р. № 0000180231 В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Нікпожтехсервіс" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2011 р. № 0000180231. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що висновки ДПІ про порушення ним вимог податкового законодавства безпідставні, оскільки вони цілком побудовані на виявлених фактах можливої протиправної діяльності його контрагента - ТОВ "Будпостачсервіс-2006". Позивач наголошує на тому, що правомірно включив до складу валових витрат кошти сплачені контрагенту як оплату за договорами та на підставі отриманих податкових накладних сформував податковий кредит, відповідно, ним вірно визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Відповідач позов не визнав, подавши заперечення (а. с. 60-61), в яких навів такі доводи. Під час перевірки позивача ним встановлено факти укладення договорів з ТОВ "Будпостачсервіс-2006", яке має ознаки фіктивності. Такі висновки податкового органу ґрунтуються на акті перевірки ТОВ "Будпостачсервіс-2006", яким зафіксовано відсутність у підприємства матеріальних та інших ресурсів, необхідних для виконання договірних зобов'язань з позивачем, з чого відповідач робить висновок про відсутність реального постачання товару і виконання послуг зазначеним товариством.

У відповідності до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в судовому засіданні 5 березня 2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані ними письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

З 20 до 29 червня 2011 р. ДПІ проведена позапланова документальна виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ "Будпостачсервіс-2006". Результати перевірки оформлені актом від 5 липня 2011 р. № 2095/231-00/33681847 (далі - акт перевірки) (а. с. 9-17).

Як зазначено у висновку акту перевірки, позивачем порушено ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.1., п. 7.7. пп. 7.7.1. Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на час виникнення спірних правовідносин, в результаті чого у серпні 2010 р. останнім занижено ПДВ на суму 39237,66 грн.

На підставі акту перевірки, 15 липня 2011 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000180231, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 39238,0 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 9809,50 грн. (а. с. 7).

Як зафіксовано актом перевірки і позивач проти таких обставин не заперечує, останнім були укладені договори з ТОВ "Будпостачсервіс-2006", за умовами яких позивач придбав у ТОВ "Будпостачсервіс-2006" протипожежні двері, вермокулитові плити, фарбу, протипожежне обладнання та інформаційні послуги.

Проводячи перевірку, відповідач, посилаючись на акт перевірки ТОВ "Будпостачсервіс-2006" (а. с. 75-81) дійшов висновку про те, що позивач уклав вищезазначені договори без мети настання правових наслідків обумовлених змістом правочинів, з метою штучного формування валових витрат, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ, що і стало підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Фактично доводи позивача зводяться до того, що він має всі необхідні документи, наявність яких передбачена Законом України "Про податок на додану вартість". Суд має зазначити, що сам по собі факт наявності у позивача первинних бухгалтерських документів, не може слугувати єдиним та беззаперечним доказом здійснення господарських операцій.

Досліджуючи питання виконання позивачем та його контрагентом договірних зобов'язань, суд зазначає наступне.

В першу чергу суд звертає увагу на різноплановість товарів і послуг, які надавав позивачу ТОВ "Будпостачсервіс-2006": предметом договорів були товари - протипожежні двері, вермокулитові плити, фарба, протипожежне обладнання, а також інформаційні послуги.

В акті перевірки ТОВ "Будпостачсервіс-2006" міститься інформація про те, що основними видами діяльності товариства є оптова торгівля будівельними матеріалами, оптова торгівля офісною технікою та устаткуванням, роздрібна торгівля побутовими електротоварами, радіо- та телеапаратурою, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами не віднесеними до інших групувань (а. с. 76). Такими чином, з наведеного можна дійти висновків про те, що товари і послуги, які ТОВ "Будпостачсервіс-2006" продало позивачу, не співвідносяться з основними напрямками його діяльності, а також про те, що ТОВ "Будпостачсервіс-2006" не є виробником жодного з товарів, які були продані ним позивачу, а тому, в свою чергу, повинно було придбати його у інших підприємств.

Стосовно можливості ТОВ "Будпостачсервіс-2006" поставити позивачу товари, суд зазначає таке.

В акті перевірки ТОВ "Будпостачсервіс-2006" зазначено, що у товариства відсутні виробниче обладнання, складські та офісні приміщення, транспортні засоби, сировина, матеріали, потрібні для ведення господарської діяльності. Кількість працюючих окрім директора - 1 особа і 1 одна особа працювала на договірних засадах (а. с. 76 і зворот). З огляду на зазначене, суд погоджується із доводами ДПІ про відсутність у безпосереднього контрагента позивача можливості виконати договірні зобов'язання, адже ведення господарської діяльності, навіть у випадку виключно перепродажу товарів без їх виробництва, потребує наявності певних умов для ведення такої діяльності, зокрема складських приміщень і транспортних засобів.

Як вже зазначалось судом, ТОВ "Будпостачсервіс-2006" не є виробником товарів, які продавались ним позивачу в серпні 2010 р. У той же час єдиним постачальником ТОВ "Будпостачсервіс-2006" в серпні 2010 р. було ТОВ "Е-Восток Україна". Під час дослідження господарських взаємовідносин між цими суб'єктами господарювання, податковий орган не встановив руху товарів від ТОВ "Е-Восток Україна" до ТОВ "Будпостачсервіс-2006" (а. с. 78).

Щодо надання ТОВ "Будпостачсервіс-2006" позивачу інформаційних послуг, суд вказує на таке.

6 липня 2010 р. позивач уклав договір на проектні роботи з ТОВ "Евролюкс-С", відповідно до якого позивач брав на себе зобов'язання спроектувати систему пожежної сигналізації і пожежегасіння (а. с. 105). Як пояснив представник позивача, під час виконання цього договору виникла необхідність в проведенні додаткових проектних робіт, які б враховували специфіку об'єкта, для якого позивач проектував систему пожежної сигналізації і пожежегасіння.

Враховуючи дані акту перевірки ТОВ "Будпостачсервіс-2006" щодо відсутності у товариства матеріальних, організаційних та людських ресурсів, суд приходить до висновку про неможливість ТОВ "Будпостачсервіс-2006" виконати проектні роботи або надати інформаційні послуги пов'язані з проектуванням протипожежних систем.

Так, відповідно до ст. 9 ч. 2 п. 28 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", відповідно до цього Закону ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення, тобто законодавцем до виконавців таких робіт висуваються певні вимоги у виді ліцензійних умов, під якими ст. 1 абз. 6 вказаного Закону розуміє установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

На час виконання проектних робіт мали чинність Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з проектування, монтажу, технічного обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінки протипожежного стану об'єктів, затверджені наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи 25 грудня 2009 р. № 886, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 21 січня 2010 р. за № 60/17355 (далі - Ліцензійні умови).

Відповідно до п. 1.2. Ліцензійних умов, вони визначають організаційні, кваліфікаційні, технологічні та спеціальні вимоги, обов'язкові для виконання при провадженні господарської діяльності з проектування, монтажу, технічного обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінки протипожежного стану об'єктів.

Пункт 3.1. абз. 2 Ліцензійних умов визначає, що суб'єкти господарювання повинні мати відповідні приміщення, матеріально-технічну базу, штатну чисельність кваліфікованих фахівців, нормативно-правові акти та нормативно-технічну документацію, визначені Ліцензійними умовами.

В загальному вигляді до виконавця робіт з проектування систем пожежегасіння Ліцензійні умови висувають такі вимоги: відповідна освіта для керівника та працівників (п. п. 3.4., 4.1.); наявність бази нормативно-правових актів та нормативно-технічної документації (п. 4.2.); наявність адміністративного приміщення (офісу), оргтехніки (п. 4.3.).

Як вже неодноразово зазначалось судом, актом перевірки зафіксовано відсутність у ТОВ "Будпостачсервіс-2006" матеріально-технічної бази для виконання проектних робіт, тобто товариство не відповідає вимогам Ліцензійних умов для надання послуг з проектування протипожежних систем.

Позивач надав суду довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, згідно якої одним з основних видів його діяльності є виробництво металевих конструкцій (а. с. 18), а також ним надана ліцензія на проектування, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінку протипожежного стану об'єктів (а. с. 19).

З огляду на зазначене, є невиправданим як з виробничої так і з економічної точки зору купівля позивачем у ТОВ "Будпостачсервіс-2006" протипожежних дверей та замовлення проектних робіт, з огляду на те, що позивач сам міг виробити двері та виконати проектні роботи.

Позивачем надані суду договори з ТОВ СГП "Нібулон" і ПАТ "Югцемент" (а. с. 90-104), а також акти приймання виконаних будівельних робіт (а. с. 31-38, 44-50), на які він посилається як на докази фактичного отримання товарів від ТОВ "Будпостачсервіс-2006", оскільки ці докази підтверджують споживання товарів під час виконання замовлень від ТОВ СГП "Нібулон" і ПАТ "Югцемент". Зазначені договори і акти підтверджують тільки факт виконання кінцевих робіт самим позивачем, але жодним чином не доводять факт отримання позивачем товарів та послуг саме від ТОВ "Будпостачсервіс-2006". Крім того, слід відзначити, що в акті перевірки відповідач не ставить під сумнів виконання позивачем своїх зобов'язань перед замовниками, ДПІ наведено доводи проти того, що ТОВ "Будпостачсервіс-2006" не могло поставити позивачу товари і послуги.

Оцінюючи достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, суд вважає, що встановлені ним обставин та докази, якими ці обставини підтверджуються, а саме: відсутність у контрагента позивача матеріальних, організаційних та інших ресурсів для постачання товару і надання послуг, сумнівність виправданості покладення позивачем на ТОВ "Будпостачсервіс-2006" обов'язку поставити товар і надати послуги, які позивач міг виконати власними силами, дозволяє суду стверджувати, що доводи ДПІ про відсутність реального виконання позивачем і ТОВ "Будпостачсервіс-2006" своїх зобов'язань, є цілком обґрунтованими і такими, що підтверджуються дослідженими судом доказами.

Так як судом встановлено неможливість з боку ТОВ "Будпостачсервіс-2006" поставити на адресу позивача товари і виконати послуги, суд не приймає до уваги наявність у позивача актів здачі-прийняття робіт, видаткових і податкових накладних, оскільки такі документи мають правове значення тільки в тому разі, коли вони складені за наслідками господарської операції, яка призвела до зміни в активах платників податків - сторін правочину, а наявність у позивача тільки документів, за якими не стоїть реальна господарська операція, не надає позивачу права на їх підставі визначати власні податкові зобов'язання і формувати податковий кредит.

Оскільки ДПІ встановлено порушення податкового законодавства з боку позивача, на підставі ст. 123 п. 123.1. Податкового кодексу України (далі - ПК України), у відповідача виникло право нарахувати позивачу штрафну санкцію.

Як встановлено зазначеною статтею ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до цих приписів, відповідач застосував до позивача штрафну санкцію в розмірі 9809,50 грн., що становить 25% від суми податкового зобов'язання 39238,0 грн. Позивач своїх заперечень проти розміру штрафної санкції суду не надав.

За правилами ст. 2 ч. 3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що відповідач, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, діяв у межах, спосіб та на підстави своїх повноважень і відповідно до вимог ст. 71 ч. 2 КАС України довів перед судом його законність, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

6 березня 2012 р.

Суддя А. О. Мороз