Постанова № 24575612, 30.05.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2012 р. № 2а-1141/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Журомської М.В.,

за участю секретаря - Козьміна А.М.,

за участю представника позивача Васько І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Фірма «Ампер»до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Фірма «Ампер»звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області (далі - ДПІ) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.01.2012 року № 0000062350 у відповідності до якого ПП «Фірма «Ампер»нараховано до сплати суму грошового зобов'язання в розмірі 44 876,53 грн. за основним платежем та 9 668,60 грн. штрафних санкцій. В обгрунтування позовних вимог зазначає, що при проведенні перевірки Підприємства ДПІ зроблено безпідставні висновки про безтоварність операцій з контрагентами ПП БФ «Віалекс», ПП «Львівкомфортгруп-К», ТзОВ «Екопласт-Львів», ПП «Спецпостачсервіс», ПП «МКМ-Сервіс», ТзОВ «НТЦ «Сінергія», ТзОВ «П'ятий фактор», з тих підстав, що відсутні будь-які дані про транспортування товару, його зберігання, а також у зв'язку з ненаданням під час перевірки відповідних документів первинного обліку. Вказує, що у Підприємства наявна вся необхідна документація первинного обліку, що підтверджує отримання товару від контрагентів по взахємовідносинах із якими проведено перевірку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові та поясненнях, просив позов задовольнити. Додатково долучив документи на підтвердження використання товаро-матеріальних цінностей у господарській діяльності Підприємства.

Представник відповідача в судовому засіданні, у якому був присутнім, позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях та зазначив, що взаємовідносини Підприємства з його контрагентами мають ознаки нікчемності, оскільки під час перевірок вищезазначених підприємств встановлено, що такі не володіють майном, матеріальними ресурсами, які необхідні для здійснення операцій купівлі-продажу, відсутні в достатній кількості трудові ресурси, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, а відтак відсутня і фінансово-господарська діяльність. Дані операції були спрямовані на отримання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання 30.05.2012 року відповідач явку повноважного представника не забезпечив, повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до ст. 71 та ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи завершувався без участі відповідача за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що ДПІ проведено невиїзну документальну перевірку Підприємства з питань повноти формування податкового кредиту з ПДВ по взаєморозрахунках з ПП БФ «Віалекс», ПП «Львівкомфортгруп-К», ТзОВ «Екопласт-Львів», ПП «Спецпостачсервіс», ПП «МКМ-Сервіс», ТзОВ «НТЦ «Сінергія», ТзОВ «П'ятий фактор»за період з 01.01.2009 року по 31.03.2011 р., за результатами якої ДПІ прийшла до висновку про порушення Підприємством п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст. 198, п.201.4, 201.5, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України та п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст.228, ст. 626, ст. 629, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України: занижено податок на додану вартість за період 01.01.2009 р.-31.03.2011 р. на суму 44 877,40 грн., що викладено в Акті перевірки від 08.12.2011 р. № 1414/230/22418450.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.01.2012 р. №0000062350, яким Підприємству визначено податкове зобов'язання з ПДВ за основним платежем - на суму 44 877,40 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - на суму 9 668,60 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням -рішенням Підприємство звернулося до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі наказу від 25.11.2011 року № 705 згідно п.п 75.1.2 п. 75.1 ст.75, ст. 79 ПК України проведено невиїзну позапланову документальну перевірку Підприємства щодо взаєморозрахунків з ПП БФ «Віалекс», ПП «Львівкомфортгруп-К», ТзОВ «Екопласт-Львів», ПП «Спецпостачсервіс», ПП «МКМ-Сервіс», ТзОВ «НТЦ «Сінергія», ТзОВ «П'ятий фактор».

З акту перевірки встановлено, що Підприємству надано листи вимоги від 07.07.2011 р. № 11061/10/230 та від 19.08.2011 р. № 17567/10/234 про надання копій документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків. В матеріалах справи наявні копії листів, з яких вбачається що ДПІ просить надати відомості та документальні підтвердження щодо господарських відносин ПП «Фірма «Ампер» з ПП БФ «Віалекс», ТзОВ «Екопласт-Львів», ПП «МКМ-Сервіс», ТзОВ «НТЦ «Сінергія».

В акті перевірки зазначено, що перевіркою Підприємства встановлено завищення податкового кредиту по взаєморозрахунках з: ПП БФ «Віалекс»- на суму 5 401,2 грн, ПП «Львівкомфортгруп-К»- на суму 3 553,20 грн., ТзОВ «Екопласт-Львів»- на суму 9 015,00 грн., ПП «Спецпостачсервіс»- на суму 8 841,40 грн., ПП «МКМ-Сервіс»- на суму 11 859,60 грн., ТзОВ «НТЦ «Сінергія»- на суму 3 208,00 грн., ТзОВ «П'ятий фактор»- на суму 2 999,00 грн.

Враховуючи факт непредставлення на момент складання акту перевірки необхідних бухгалтерських та податкових документів Підприємством позапланова перевірка проводилась на підставі податкової звітності даних автоматизованої системи обласного рівня (АІС ОР), системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкового зобов'язання, системи БЕСТ ЗВІТ. Також при проведенні перевірки використано акти перевірок контрагентів позивача: від 24.12.2010 р. № 3181/23-2/35528851, від 24.09.2010 р. № 2268/23-209/35383018, від 06.07.2011 р. № 1062/23-2/32327359, від 23.06.2011 р. № 1649/23-209/35383180, від 24.05.2011 р. № 2969/155/23-4/33855229, від 24.05.2011 р. № 2963/149/23-206/36981232, від 30.12.2010 р. № 3315/23-2/33196220.

Так, на підставі актів перевірок контрагентів позивача встановлено завищення Підприємством податкового кредиту на загальну суму 44 877,40 грн.

Згідно аналізу податкової звітності наданої ПП БФ «Віалекс»до ДПІ, не виявлено трудових ресурсів, власних, орендованих, одержавних по договорах лізингу, закріплених за підприємством на праві господарського відання, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, в яких проводилась господарська діяльність. За даними податкової звітності ПП «Львівкомфортгруп-К», ДПІ встановлено відсутність трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності. ДПІ встановлено, що ПП «Спостачсервіс»не мало власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, що встановлено з декларацій. З наявної інформації ДПІ ПП «МКМ-Сервіс»не володіло основними засобами для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару у обсягах, що ним задекларовані. Згідно акта перевірки ТзОВ «НТЦ «Сінергія»ДПІ встановлено, що Товариство відображало господарські операції, щодо придбання товарів (робіт, послуг) та подальшого їх продажу покупцям, які фактично не відбувалися, а отже, на думку є нікчемними. Згідно акту перевірки ТзОВ «П'ятий фактор»ДПІ встановлено, що діяльність Товариства була спрямована на формування податкового кредиту на користь третіх осіб, з метою заниження бази оподаткування по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств та несплати відповідних сум податків. Щодо ТзОВ «Екопласт-Львів», то ДПІ встановлено, що ця юридична особа фактично господарською діяльністю не займається, офісних і складських приміщень у власності чи в користуванні не має, транспортні засоби також відсутні, працівників числилось лише п'ятеро, жодних документів, які свідчать про фактичне здійснення господарської діяльності на підприємстві немає.

Відповідно до п.75.1.2 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Особливості проведення документальних невиїзної перевірок установлено у ст. 79 розд. II ПК.

Невиїзні перевірки можуть бути лише плановими або позаплановими і проводитись за наявності обставин, визначених вищезазначеними положеннями ст. 77 та 78 для цих видів документальних перевірок. Такі перевірки проводяться на підставі документів та даних, наданих платником податків або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704 та статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Згідно вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

На підтвердження господарських операцій Підприємства з контрагентами, позивачем представлено накладну № 1746 від 09.04.2010 р. , платіжне доручення № 3-09/04 від 09.04.2010 р., накладні № 0620 від 11.06.2010 р., № 0359 від 29.06.2010 р., № 0895 від 12.07.2010 р., платіжні доручення № 2-07/06 від 07.06.2010 р., № 1-30/06 від 30.06.2010 р. № 1-08/07 від 08.07.2010 р., накладну на відвантаження № МЦВВ-00469 від 19.10.2010р., № МЦВВ-00651 від 01.11.2010 р., платіжні доручення № 3-18/10 від 18.10.2010 р., № 1-11 від 01.11.2011 р., видаткові накладні № РН-12-1006 від 10.12.2010 р., № РН-12-2712 від 27.12.2010 р., платіжні доручення № 2-08/12 від 08.12.2010 р., № 2-24/12 від 24.12.2010 р., видаткову накладну № НТ-0000081 від 28.02.2011 р., платіжне доручення № 3-24/02 від 24.02.2011 р., видаткову накладну № ПФ -0000426 від 29.03.2011 р., платіжне доручення № 2-29/03 від 29.03.2011 р. На підставі наданих контрагентами податкових накладних Підприємством відображено податкові зобов'язання по податковому кредиту. ДПІ не наведено суду підстав, з яких податкові накладні контрагентів позивача не можна було б вважати такими, що підтверджують право позивача на податковий кредит.

Крім того, суд зазначає, що у відповідності до ст. 83 ПК України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені ПК України, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені ПК України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 5.2 Наказу ДПАУ від 22.12.2010 № 984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 за №34/18772 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

- у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

Відповідно до п.п.20.1.1, 20.1.4, 20.1.8 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право:

- запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків);

- проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом;

- під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З системного аналізу зазначених норм вбачається, що документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів, які зазначаються в акті перевірки, а у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії таких документів, складається акт у довільній формі, та такий факт про складання акта відмови відображається в акті документальної перевірки.

Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, акт перевірки, який є предметом дослідження, не відповідає вимогам вищезгаданого Порядку та складений без об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених Підприємством і ґрунтується виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій.

Слід зазначити, що Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у листі від 16.09.2011р. №7319 щодо правомірності органів державної податкової служби визнавати угоди нікчемними зазначив наступне: головною підставою вважати правочини нікчемними являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки; вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочинів.

Як встановлено з акту перевірки, під час перевірки господарської діяльності Підприємства та його контрагентів не досліджувались ДПІ жодних первинних документів ні Товариства ні його контрагента по факту придбання та реалізації товаро-матеріальних цінностей.

Посилання ДПІ в акті перевірки на непредставлення Підприємством первинних бухгалтерських документів та здійснення висновків на підставі актів перевірок контрагентів позивача, не заслуговують на увагу, оскільки в порядку вимог п.п.78.1.1. ст. 78 Податкового кодексу України, податковий орган за наслідком ненадання первинних документів вправі провести позапланову документальну виїзну перевірку, що ДПІ не було вчинено. Також суд зазначає, що при здійсненні запитів на адресу Підприємства, ДПІ не вимагалось жодних первинних документів щодо операцій з такими контрагентами як ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Спецпостачсервіс», ТзОВ «П'ятий фактор», проте такі охоплювались межами перевірки.

Таким чином, в порушення встановленого ПК України порядку податковим органом не були вжиті заходи щодо отримання первинних документів, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку та сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит, у зв'язку із чим суд вважає висновки акту перевірки необґрунтованими.

Окрім того слід зазначити, що згідно ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, Товариство не несе відповідальності за свого контрагента, який не виконав свого обов'язку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме ця особа-контрагент, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес»АД проти Болгарії.

Податковим органом не подано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципів оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у зв'язку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

При цьому, акт перевірки 08.12.2011 р. № 1414/230/22418450не містить посилань на те, які порушення були допущені самим Приватним підприємством «Фірма «Ампер».

Недотримання відповідачем вимог ПК України дає підстави суду для висновку про неправомірність проведеної перевірки, оформленої актом 08.12.2011 р. № 1414/230/22418450, а тому вона є неповною і необґрунтованою.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржувані податкове повідомлення-рішення не дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства та передбачених ст.2 КАС України принципів, що дає суду підстави задовольнити позовні вимоги.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Фірма «Ампер»450, 00 грн.судових витрат.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області від 12.01.2012 року № 0000062350.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Фірма «Ампер»450, 00 грн. (чотириста п'ятдесят гривень) судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 04.06.2012 року.

Суддя Журомська М.В.