Постанова № 24575578, 07.06.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 червня 2012 року Справа № 2а/1270/3643/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді - Ковальової Т.І.

при секретарі судового засідання - Ворошило О.Є.

за участю представників сторін:

від позивача: Мандич І.В.

від відповідача: Тулупової О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно - тарний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000118011 від 05.04.2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

10 травня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно - тарний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000118011 від 05.04.2012 року.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 22 травня 2012 року замінено відповідача у справі зі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на належного - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби.

В обґрунтування позивних вимог позивач зазначив, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Луганську Державної податкової адміністрації в Луганській області, проведено позапланову невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно-тарний комбінат», код ЄДРПОУ 01882551 (надалі за текстом: ПАТ «РКТК», ВАТ «РКТК»), з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з TOB «Латіфа» за період з 01.12.2009 по 31.12.2011.

За результатами перевірки було складено Акт № 92/08-1/01882551 від 22.03.2012 року, на підставі якого 05.04.2012 прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000118011 (надалі за текстом Рішення), яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 17 527,00 грн., та застосовано штрафні санкції в сумі 8763,50 грн. Рішення було отримано позивачем поштою 10.04.2012 року.

З зазначеним рішенням ПАТ «РКТК» не може погодитись оскільки воно є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

На думку відповідача ПАТ «РКТК» було занижено ПДВ в сумі 17 527,00грн. що пов'язано з придбанням у TOB «Латіфа» послуг по сортуванню, пресуванню та завантаження на адресу ПАТ «РКТК» макулатури, згідно договору № 726 від 13.09.2011 року, та ТМЦ (макулатура) згідно договору № 725 від 13.09.2011р.

Вище зазначені договори на думку податкової є нікчемними у розумінні вимог Цивільного Кодексу України, оскільки їх підписання та виконання ПАТ «РКТК» не мало на увазі отримання Товару/послуг та досягнення господарської мети.

Підставою для такого трактування фінансово-господарських відносин позивача з TOB «Латіфа», визначено той факт, що в зв'язку з проведеними податковими органами перевірок постачальників та «ланцюгів» постачання, воно не здійснювало постачання макулатури та послуг. Подібні висновки ґрунтуються на припущеннях, що мають відображення лише в актах перевірок. При цьому жодного повідомлення-рішення (або будь-якого іншого рішення), що підтверджували би такого роду припущення, податковими органами прийнято не було.

З таким трактування фінансово-господарських відносин ПАТ «РКТК» з постачальником макулатури та послуг, ПАТ «РКТК» не може погодитись із наступних підстав. З огляду на результати податкових перевірок TOB «Латіфа» податкова вважає, що операції з придбання ПАТ «РКТК» у постачальника макулатури не мають реального товарного характеру.

На підставі вказаних договорів ПАТ «РКТК» в жовтні 2011 року, реально отримувало від постачальника Товар (макулатуру), що підтверджується відповідними приходними актами, товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі наданих послуг та отриманими від постачальника податковими накладними. Всі ці документи були надані перевіряючим під час проведення перевірки.

Весь отриманий товар був оплачений у повному обсязі, що підтверджено даними перевірки.

Макулатура від постачальника до складу ПАТ «РКТК», доставлялась залученими перевізниками згідно товарно-транспортних накладних, оформлених транспортними організаціями, що само по собі підтверджує товарність операцій та факт реальності і дійсності угоди.

Крім того, на ВАТ «РКТК» з березня 2008 р. була уведена автоматизована система керування технологічним процесом прийому сировини - «Система автоматичного зважування автомобілів з макулатурою» (надалі за текстом Система) на базі ваг «В-Св-60000».

Вказана система дозволяє безпомилково встановити коли та від якого саме постачальника поступила макулатура, кількість, вагу, марку, дату та час приймання сировини, № автомобілів з фото підтвердженням вказаних фактів.

Під час проведення перевірки, ревізорам були надані відповідні виписки з вагової складу макулатури Позивача з фотографіями, які підтверджують наявність поставки товару (макулатури) від постачальника, тобто правочини є товарними та реальними і здійснені з метою настання реальних наслідків - покупка макулатури та використання її у якості сировини для виробництва картону та паперу.

Також під час проведення перевірки надавався паспорт, структурно-інформаційної схеми системи та керівництво по користуванню «Системи автоматичного зважування автомобілів з макулатурою» на базі ваг «В-Св-60000» при розгляді яких видно, що всі документи по оприбуткуванню макулатури на ПАТ «РКТК» формуються без участі людини на підставі автоматичної обробки даних, тому ніяким чином підроблені бути не можуть. Фотографування автомобіля, що доставив на склад ПАТ «РКТК» макулатуру, проводиться не людиною, а передбачено системою автоматичного зважування в момент в'їзду на територію комбінату. Всі фотографії автомобілів відповідають даним по автомобілях, зазначеним у товарно-транспортних накладних, що є додатковим доказом товарності й чинності операцій по угодах купівлі-продажу макулатури між Постачальниками, та ПАТ «РКТК».

Таким чином факт отримання від постачальника макулатури, повною мірою підтверджено, а висновки щодо неправомірності віднесення даної суми ПДВ до податкового кредиту, та бюджетного відшкодування - є хибними.

Також, позивач хоче звернути увагу на той факт, що придбана у постачальника макулатура в повному обсязі була перероблена, в результаті чого ПАТ «РКТК» було вироблено та реалізовано готову продукцію (папір, картон та гофротару з нього). Ідучи логікою відображеною в Акті перевірки необхідно також скасувати (визнати нікчемними, або якимось іншим способом) всі угоди за якими було реалізовано готову продукцію вироблену з поставленої сировини, з відповідним корегуванням податкових зобов'язань позивача, оскільки її начебто вироблено «з повітря». Цього, з невідомих причин, зроблено не було, що зайвий раз підтверджує товарність угод, та факт отримання ПАТ «РКТК» макулатури та послуг від постачальника.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби № 0000118011 від 05.04.2012 року.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову. Надав суду письмові заперечення, у яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог із наступних підстав.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (далі СДПІ ВПП у м. Луганську) на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з TOB «Латифа» за період з 01.12.2009 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої складено акт від 22.03.2012 р. № 92/08-1/01882551.

В ході перевірки встановлено порушення ПАТ «Рубіжанський картонно -тарний комбінат» п. 198.1, п. 198.3 ст.198 ПК України в результаті чого ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» занижено податок на додану вартість на суму 17 527,00 грн.

Під час перевірки встановлено, що ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» неправомірно до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ за рахунок укладення правочинів з TOB «Латифа».

СДПІ ВПП у м. Луганську було отримано від СВ ПМ ДПА в Луганській області постанову «Про призначення документальної перевірки».

Слідчим відділом податкової міліції ДПА в Луганській області проводиться досудове слідство у кримінальній справі № 41/11/8074 у відношення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за ч. З ст. 212, ч. 2 ст.205 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

В ході слідства встановлено, ОСОБА_6 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4, зареєстрували на піставну особу ОСОБА_5 юридичну особу TOB «Латифа» з метою прикриття незаконної діяльності, пов'язаної з умисним ухиленням від сплати податків і фактично керуючи діями ОСОБА_5, а також керуючи діяльністю вищезазначеної особи.

Органом дізнання встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 використовували в схемі незаконного формування податкового кредиту й податкового зобов'язання підконтрольного їм підприємства TOB «Латифа» реквізити й банківські рахунки підконтрольних підприємств, а саме: TOB «Лупромстройснтехмонтаж», TOB «Левкофея», ПП «Орієнс», TOB «Променергомаркет», TOB «Лотар», TOB «Кабель - Провід», ТОв «Гулльвейг», TOB «Ориал», ПП «Евагор» та ін., шляхом документального оформлення проведення фінансово - господарських операцій без мети одержання економічного ефекту від підприємницької діяльності, з метою надання послуг легальним платникам податків по незаконній мінімізації податкових зобов'язань по податку на додану вартість, а також по незаконному завищенню валових витрат по податку на прибуток підприємств шляхом проведення безтоварних операцій.

В ході досудового слідства встановлено, що TOB «Латифа» формувало податковий кредит з податку на додану вартість, з метою мінімізації податкових зобов'язань легальним платникам податків, в тому числі ПАТ «Рубіжанський картонно - тарний комбінат».

TOB «Латифа» з жовтня 2010 р. податкову звітність до ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську не подає. Згідно картки платника: стан платника - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

Згідно звітності поданій до ДПІ в Артемівському районі м. Луганська до жовтня 2010 р. TOB «Латифа» не має майно, трудові ресурси, виробничо-складські приміщення, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, засоби для транспортування та інше майно, які необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Таким чином операції TOB «Латифа» та контрагентів - покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин систематичного придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності TOB «Латифа» є виключно чи переважно формування податкового кредиту на адресу контрагентів.

У результаті порушення TOB «Латифа» своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства, угод, укладених із ПАТ «Рубіжанський картонно - тарний комбінат» на реалізацію ТМЦ та послуг на адресу останнього, операції мають протиправний характер. А такий правочин по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави та суперечить інтересам держави та суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Наявність у позивача документів, які відповідно до ПК України є необхідними для формування податкового кредиту - податкових накладних, виданих на адресу ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких податкових накладних немає можливості ідентифікувати як такі, що призначені для використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податків, та сформовані за нікчемними правочинами з контрагентом, діяльність якого спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з надання податкової вигод для третіх осіб.

Вказана правова позиція підтримана Вищим адміністративним судом України та викладена у листі від 02.06.11 № 742/11/13-11.

Враховуючи вищезазначене, ПАТ «Рубіжанський картонно - тарний комбінат» занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2011 р. у розмірі 17 526, 56 грн.

На підставі вищевикладеного, представник відповідача в задоволенні позовних вимог ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» просить відмовити в повному обсязі за необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» є юридичною особою, перебуває на обліку, як платник податку у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, також є платником податку на додану вартість, що не заперечується сторонами по справі.

На підставі наказу від 15.03.2012 року № 137 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з TOB «Латифа» за період з 01.12.2009 р. по 31.12.2011 року (а.с.88).

15.03.2012 року позивачу було направлено копію наказу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 15.03.2012 року та повідомлення від 15.03.2012 року № 32 (а.с.89,90)

За результатами вищезазначеної перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську складено акт від 22.03.2012 р. № 92/08-1/01882551 (а.с.11-30).

На підставі Акту № 92/08-1/01882551 від 22.03.2012 року, 05.04.2012 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000118011, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 17 527,00 грн., та застосовано штрафні санкції в сумі 8763,50 грн. Рішення було отримано позивачем поштою 10.04.2012 року (а.с.7,9).

В ході перевірки встановлено порушення ПАТ «Рубіжанський картонно -тарний комбінат» п. 198.1, п. 198.3 ст.198 ПК України в результаті чого ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» занижено податок на додану вартість на суму 17 527,00 грн.

Під час перевірки встановлено, що ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» неправомірно до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ за рахунок укладення правочинів з TOB «Латифа».

СДПІ ВПП у м. Луганську було отримано від СВ ПМ ДПА в Луганській області постанову про призначення позапланової виїзної документальної перевірки ПАТ «Рубіжанський картонно - тарний комбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з грудня 2009 року по грудень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Латифа» (а.с.96).

У зазначеній постанові встановлено, що слідчим відділом податкової міліції ДПА в Луганській області проводиться досудове слідство у кримінальній справі № 41/11/8074 у відношення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за ч. З ст. 212, ч. 2 ст.205 Кримінального кодексу України.

В ході слідства встановлено, ОСОБА_6 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4, зареєстрували на піставну особу ОСОБА_5 юридичну особу TOB «Латифа» з метою прикриття незаконної діяльності, пов'язаної з умисним ухиленням від сплати податків і фактично керуючи діями ОСОБА_5, а також керуючи діяльністю вищезазначеної особи.

Органом дізнання встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 використовували в схемі незаконного формування податкового кредиту й податкового зобов'язання підконтрольного їм підприємства TOB «Латифа» реквізити й банківські рахунки підконтрольних підприємств, а саме: TOB «Лупромстройснтехмонтаж», TOB «Левкофея», ПП «Орієнс», TOB «Променергомаркет», TOB «Лотар», TOB «Кабель - Провід», ТОВ «Гулльвейг», TOB «Ориал», ПП «Евагор» та ін., шляхом документального оформлення проведення фінансово - господарських операцій без мети одержання економічного ефекту від підприємницької діяльності, з метою надання послуг легальним платникам податків по незаконній мінімізації податкових зобов'язань по податку на додану вартість, а також по незаконному завищенню валових витрат по податку на прибуток підприємств шляхом проведення безтоварних операцій.

В ході досудового слідства встановлено, що TOB «Латифа» формувало податковий кредит з податку на додану вартість, з метою мінімізації податкових зобов'язань легальним платникам податків, в тому числі ПАТ «Рубіжанський картонно - тарний комбінат». Вирок суду по вказаній кримінальній справі на час розгляду даною справи не винесено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2012 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Латифа» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Латифа» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.07.2011 року до 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт № 470/23-20/36810950 від 14.11.2011 року та за червень 2011 року, за результатами якої складено акт № 471/23-20/36810950 від 14.11.2011 року. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську щодо визнання нікчемними всіх укладених правочинів ТОВ «Латифа» викладених в акті № 470/23-20/36810950 від 14.11.2011 року та в акті № 471/23-20/36810950 від 14.11.2011 року за результатами позапланової невиїзної перевірки з податку на додану вартість за період з 01.07.2011 року до 30.09.2011 року та за червень 2011 року (а.с.102-107).

Факт постачання макулатури ТОВ «Латифа» у жовтні 2010 року підтверджує товаро - супровідні документи, товаро - транспортні накладні, приходна квитанція, акт зауваження, податкові накладні за період, що перевірявся, взаєморозрахунки (а.с.41-83).

ПАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат» придбало у TOB «Латіфа» послуги по сортуванню, пресуванню та завантаження на адресу ПАТ «РКТК» макулатури, згідно договору № 726 від 13.09.2011 року, та ТМЦ (макулатура) згідно договору № 725 від 13.09.2011р., що не заперечують сторони по справі.

На підставі вказаних договорів ПАТ «РКТК» в жовтні 2011 року, реально отримувало від постачальника товар (макулатуру), що підтверджується відповідними приходними актами, товарно-транспортними накладними, договором № 726 від 13.09.2011 року, договором № 725 від 13.09.2011р., податковими накладними. Всі ці документи були надані перевіряючим під час проведення перевірки, відповідно до супровідного листа від 21.02.2012 року за № 11/1279 (а.с.93).

Весь отриманий товар був оплачений у повному обсязі, що підтверджено даними перевірки.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Проте, оскільки правовідносини, щодо формування податкового кредиту платником податків - позивачем у даній адміністративній справі, виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI, суд вважає за необхідне застосувати норми раніше діючого податкового законодавства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

На підставі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначені пунктом 6.1 статті 6 або пунктом 8-1.2 статті 8-1 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду.

На підставі п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону про ПДВ, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п. п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з п.п. 7.5.1 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій; або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи з цього підставою для нарахування податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна.

На підставі п. 10.2 ст. 10 Закону України Про податок на додану вартість» платники податку, визначені у п.п. «а», «в», «г», «д» п. 10.1 цієї статті відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Частиною 4 статті 72 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Вироку суду до будь-кого із сторін по даній справі, суду не надано.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що у результаті порушення TOB «Латифа» своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства, угод, укладених із ПАТ «Рубіжанський картонно - тарний комбінат» на реалізацію ТМЦ та послуг на адресу останнього, операції мають протиправний характер. А такий правочин по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави та суперечить інтересам держави та суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним, із наступних підстав.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Угоди на реалізацію ТМЦ та послуг укладені між позивачем та ТОВ «Латифа» не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайними господарськими договорами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 275 6-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання.

В даному випадку, податковий орган на підставі зазначених в акті перевірки обставин, вважає, що відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом, тобто, має місце оспорюваність самого договору. Податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган, роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків. Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган, через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків. Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів.

Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість), податковий орган доводить свою позицію, з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

За змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

Податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарської операції, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів.

Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими.

Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентом або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення суду не надано.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" вд 03.03.1997 №168/97-ВР, який діяв до 01.01.2011 (надалі -Закон №168), платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону №168, бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) у бюджет або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду й сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України. Оскільки правовідносини позивача з контрагентами мали місце не тільки в 2009 - 2010 роках, а і в 2011 році, після прийняття Податкового кодексу України, суд вважає за необхідне застосовувати норми податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.198.1, п.п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином позивачем доведено реальність угод зі своїми контрагентами і ним вірно нарахована сума податкового кредиту.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем сплачено судовий збір у сумі 262,91 грн. (двісті шістдесят дві гривні дев'яносто одна копійка), відповідно до платіжного доручення від 04 травня 2012 року № 6213. Дана сума підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно - тарний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000118011 від 05.04.2012 року задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби № 0000118011 від 05.04.2012 року.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Рубіжанський картонно - тарний комбінат» з Державного бюджету судові витрати у розмірі 262,91 грн. (двісті шістдесят дві гривні дев'яносто одна копійка).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 12 червня 2012 року.

СуддяТ.І. Ковальова