Постанова № 24575538, 05.06.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2012 року Справа № 2а/1270/3244/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Захарової О.В.,

при секретарі судового засідання: Білоконі Д.І.,

за участю сторін:

представника позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 12.04.2012),

представника відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 02.04.2012 №03642/10),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергогаз» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень №0000722310 від 02.04.2012 та №000032310 від 02.04.2012, -

ВСТАНОВИВ:

24 квітня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергогаз» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000722310 від 02.04.2012 та №000032310 від 02.04.2012.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Алчевською ОДПІ в Луганській області була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Теплоенергогаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.03.2011 по 31.07.2011, за результатами якої складено акт №441/23136917555 від 23.02.2012.

Перевіркою встановлені порушення ТОВ «Теплоенергогаз» п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 129567, 00 грн., у тому числі I квартал 2011 року 129567,00 грн., II-III квартали 2011 року 129567, 00 грн., та п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Теплоенергогаз» занижено податок на додану вартість в сумі 196730,00 грн., у тому числі за травень 2011 року 123103,00 грн., червень 2011 року 27396, 00 грн., липень 2011 року 46231,00 грн.

Висновки Алчевської ОДПІ в Луганській області засновані на тому, що контрагент ТОВ «Теплоенергогаз» - ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», по операціях з яким сформовано валові витрати та податковий кредит спірного періоду, не здійснювало та не могло здійснювати операції з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників та подальшого їх продажу, а отже правочини з придбання та продажу таких товарів, робіт, послуг, укладені ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з постачальниками і покупцями, в тому числі з ТОВ «Теплоенергогаз» суперечать положенням господарського та цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, вчинені особами, що не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

В основу такого висновку відповідач поклав акт від 11.11.2011 №803/23-35554567 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 30.09.2011», в якому зазначено, що ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не знаходиться за податковою адресою, у нього відсутні основні фонди, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, недостатньо трудових ресурсів для здійснення діяльності, перевіркою встановлено, що ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не здійснювало та не могло здійснити операції з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників та подальшого їх продажу на адресу покупців.

Також, позивач зазначив, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року у справі №2а-10972/11/1270 адміністративний позов ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську про визнання протиправними дій по проведенню перевірки задоволено, визнано протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську щодо проведення перевірки та складання акта №803/23-35554567 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 грудня 2010 року по 30 вересня 2011 року» від 11 листопада 2011 року. Зазначене судове рішення, за твердженням позивача, доводить, що дії відповідача щодо проведення перевірки та складання акта перевірки відносно ТОВ «Теплоенергогаз» є протиправним та незаконним.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу про нікчемність угод, укладених з контрагентом ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», оскільки здійснення господарських операцій між ТОВ «Теплоенергогаз» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» підтверджено первинними бухгалтерськими документами, які також досліджувалися відповідачем під час проведення перевірки.

На підставі вищевикладеного позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 05.06.2012 допущено процесуальне правонаступництво відповідача - Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області, на Алчевську об'єднану державну податкову інспекцію Луганської області Державної податкової служби.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення адміністративного позову посилаючись на таке.

До Алчевської ОДПІ в Луганській області надійшов акт Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 11 листопада 2011 року за №803/23-35554567 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж», код за ЄДРПОУ 35554567, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 грудня 2010 року по 30 вересня 2011 року. З висновками акту Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 11 листопада 2011 року за №803/23-35554567, ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не здійснювало та не могло здійснювати операції з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників та подальшого їх продажу, а отже правочини з придбання та продажу таких товарів, робіт, послуг, укладені ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з постачальниками і покупцями суперечать положенням господарського та цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, вчинені особами, що не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемними. Висновки зазначеного акту були взяті до уваги при формуванні висновків акту перевірки ТОВ «Теплоенергогаз» та винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0000722310 від 02.04.2012 і №000032310 від 02.04.2012.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з наступних підстав.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано,

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії),

- безсторонньо ( неупереджено),

- добросовісно,

- розсудливо,

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації,

- пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія),

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення,

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що у період з 10.02.2012 по 16.02.2012 Алчевською ОДПІ в Луганській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Теплоенергогаз» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.03.2011 по 31.07.2011 по взаємовідносинам з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», за результатами якої складено акт №441/23136917555 від 23.02.2012 (а.с. 9-24).

Перевіркою встановлені порушення ТОВ «Теплоенергогаз»:

- п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 129567, 00 грн., у тому числі I квартал 2011 року 129567,00 грн., II-III квартали 2011 року 129567, 00 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Теплоенергогаз» занижено податок на додану вартість в сумі 196730,00 грн., у тому числі за травень 2011 року 123103,00 грн., червень 2011 року 27396, 00 грн., липень 2011 року 46231,00 грн.

На підставі акту перевірки №441/23136917555 від 23.02.2012 Алчевською ОДПІ в Луганській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000722310 від 02.04.2012, згідно якого ТОВ «Теплоенергогаз» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 129567,00 грн. (а.с.42);

- №000032310 від 02.04.2012, яким ТОВ «Теплоенергогаз» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 208287,75 грн., у тому числі 196730,00 грн. за основним платежем та 11557,75 грн. за штрафними санкціями (а.с.43).

З урахуванням предмету спору дослідженню підлягає реальність господарської операції, укладеної між ТОВ «Теплоенергогаз» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», що є підставою для виникнення права на податковий кредит та визначення податкових зобов'язань.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, зокрема витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що між ТОВ «Теплоенергогаз» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» укладено договір №2803/2011-1 від 28.03.2011, предметом якого є виконання робіт ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (виконавцем) замовнику ТОВ «Теплоенергогаз» згідно акту виконаних робіт. За умовами договору виконавець зобов'язаний забезпечити зберігання переданого майна на весь період виконаних робіт, оплата робіт здійснюється шляхом безготівкового розрахунку, та можлива часткова сплата векселем або шляхом взаєморозрахунку (а.с. 86).

За договором поставки обладнання №0104/2011-2 від 01.04.2011 ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» передає у власність покупця ТОВ «Теплоенергогаз» технологічний комплекс обладнання по газифікації вугілля (а.с.83-85).

На підтвердження виконання вищезазначених договорів, а саме здійснення операції з придбання та поставки технологічного комплексу обладнання по газифікації вугілля позивачем були надані видаткові накладні (а.с. 87, 90), товарно-транспортні накладні (а.с. 89, 92), податкові накладні (а.с.96-143), Журнал-ордер і відомість по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за 2011 рік з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (а.с. 95).

Згідно договору №1 від 23.06.2011 і №2 від 12.09.2011 між сторонами угод проведено взаємозалік зустрічних тотожних вимог (а.с. 91, 88).

Обставини використання ТОВ «Теплоенергогаз» отриманого від ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» технологічного комплексу обладнання по газифікації вугілля та виконаних робіт у господарській діяльності підтверджені висновком Інституту газу НАН України №97/7-208 від 04.04.2012 про результати випробувань газогенератора «Теплоенергогаз» ТУ У 29.2-36917555-001:2012, висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи Державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 25.07.2011 №05.03.02-07/77346, висновком експертизи №3413-11 В 44-45.21.1 від 24.10.2011 про відповідність технічних умов газифікатору «Теплоенергогаз» (введені вперше) вимогам нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки.

Зберігання комплексу обладнання по газифікації вугілля здійснювалось за місцем орендованої будівлі та майданчику за договором оренди від 01.08.2011, укладеним між ТОВ «Теплоенергогаз» та ПАТ «Краснодонська сільгосптехніка», підтверджено карткою по рахунку 281 , журналом - ордером і відомістю по рахунку 6851.

Подальша реалізація придбаного позивачем у ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» технологічного комплексу обладнання по газифікації вугілля підтверджується договором поставки обладнання №623 від 27.07.2011 та договором №19 відповідального зберігання від 15.09.2011, укладеними між ТОВ «Теплоенергогаз» та ЛГКП «Теплокомуненерго», видатковими накладними, актами приймання - передачі товару (а.с. 67-82).

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704).

Первинні документи надані позивачем оформлені відповідно до вимог Закону України №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що також не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні.

Висновки відповідача про відсутність реальності здійснення господарських операцій між ТОВ «Теплоенергогаз» із ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» ґрунтуються на висновках акта Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 11 листопада 2011 року за №803/23-35554567 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж», код за ЄДРПОУ 35554567, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 грудня 2010 року по 30 вересня 2011 року, щодо нікчемності правочинів, укладених зазначеними підприємствами, суд вважає безпідставними, з огляду на таке.

По-перше, використання відповідачем під час проведення перевірки позивача акта Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 11 листопада 2011 року за №803/23-35554567 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж», код за ЄДРПОУ 35554567, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 грудня 2010 року по 30 вересня 2011 року, є неправомірним, оскільки постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року у справі №2а-10972/11/1270, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2012 року, адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання недійсним та скасування наказу від 10 листопада 2011 року №1936, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задоволено частково, визнано протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо проведення перевірки та складання акта №803/23-35554567 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж», код ЄДРПОУ 35554567 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 грудня 2010 року по 30 вересня 2011 року», у задоволенні іншої частини вимог відмовлено за необґрунтованістю (а.с.25-41).

Частиною 3 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Згідно із частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Визнання протиправними у судовому порядку дій з проведення перевірки свідчить про відсутність у податкового органу правових підстав на проведення перевірки та протиправність проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж», результати якої оформлені актом від 11 листопада 2011 року за №803/23-35554567. Набрання постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року у справі №2а-10972/11/1270 законної сили доводить порушення податковим органом порядку проведення перевірки, як способу реалізації владних управлінських функцій, та, як наслідок цього, неналежність акта перевірки як доказу, покладеного в основу податкового правопорушення.

По-друге, посилання відповідача на нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Теплоенергогаз» із ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Правочини ТОВ «Теплоенергогаз» із ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайними правочинами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України №2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. Виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто, має місце оспорюваність самого договору та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентами або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на реальний характер операцій з придбання технологічного комплексу обладнання з газифікації вугілля, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит та валові витрати по господарських операціях із ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», а у податкового органу відсутні підстави для збільшення ТОВ «Теплоенергогаз» грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» та грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств».

Безпідставність збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем обумовлює й безпідставність застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 08 лютого 2012 року №0000182301 в сумі 6491,75 грн.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 32,19 грн. (а.с. 2) і у розмірі 2113,81 грн.(а.с. 48), тому дані витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 05 червня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 08 червня 2012 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергогаз» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень №0000722310 від 02.04.2012 та №000032310 від 02.04.2012,- задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області №0000722310 від 02.04.2012, яким ТОВ «Теплоенергогаз» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 129 567,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області №000032310 від 02.04.2012, яким ТОВ «Теплоенергогаз» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 208 287,75 грн., у тому числі 196 730,00 грн. за основним платежем та 11 557,75 грн. за штрафними санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергогаз» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 08 червня 2012 року.

СуддяО.В. Захарова