Постанова № 24575493, 08.06.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 червня 2012 року Справа № 2а/1270/4056/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Островської О.П.,

при секретарі - Тельдековій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 3810,30 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

24 травня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 3810,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач зареєстрований в УПФУ в Білокуракинському районі Луганської області. Згідно зі ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання є платниками єдиного внеску. Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідачем не було подано звіт щодо нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за що до відповідача було застосовано рішенням №33 від 03.04.2012 року штрафні санкції в сумі 170 грн., які відповідачем були сплачені 12.04.2012 року. Сума заборгованості зі сплати єдиного внеску 4010,30 грн. 17.04.2012 року відповідачем було частково погашено борг на суму 200 грн. Отже, на дату звернення до суду з даним позовом заборгованість зі сплати єдиного внеску, яка рахується за відповідачем складає 3810,30 грн. Згідно з п.4 ст.25 Закону №2464-VІ управлінням Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі на адресу відповідача було направлено вимогу №Ф 05 від 03.04.2012 року з повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповідач отримав вимогу 06.04.2012 року, не оскаржив її та не узгодив з органами Пенсійного фонду суму боргу. В добровільному порядку відповідач суму заборгованості до ПФУ не перерахував. На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача на користь управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 3810,30 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів не скористався.

Вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 28.09.2009 року Білокуракинською районною державною адміністрацією Луганської області за реєстраційним № 2 364 000 0000 000929 та з огляду на положення Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є платником єдиного внеску. (а.с.20-21)

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ) визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) - орган, уповноважений відповідно до Закону №2464-VІ вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону платниками єдиного внеску є роботодавці: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);

Згідно з п.4 ч.1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з положеннями ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Частиною 11 статті 9 Закону у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

На підставі пункту 7 частини 1 статті 13 Закону № 2464 Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Частиною 10 статті 25 Закону України №2464 встановлено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Згідно з частиною 11 ст.25 Закону України №2464 територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції:

1) у разі ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум;

3) за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний базовий звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску;

4) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

5) за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

6) за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.

Ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Відповідно до п.3.2 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та зареєстрованому в Міністерстві юстиції 01.11.2010року за №1014/18309 фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за базовим звітним періодом.

Базовим звітним періодом для них є календарний рік.

Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що відповідачем за 2011 рік не було подано звіт щодо нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за що до відповідача рішенням УПФУ в Білокуракинському районі Луганської області №33 від 03.04.2012 року було застосовано штрафні санкції в сумі 170,00 грн. (а.с.12)

Зазначена сума штрафних санкцій була сплачена відповідачем 12.04.2012 року.

У зв'язку з несплатою фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік за ним виникла заборгованість, яка з урахуванням розміру мінімального страхового внеску у 2011 році станом на 03.04.2012 складала 4010,30 грн. (а.с.9)

У зв'язку з тим, що сума єдиного внеску добровільно відповідачем сплачена не була, згідно з ч. 4 ст. 25 Закону України №2464 УПФУ в Білокуракинському районі Луганської області на адресу відповідача була направлена вимога про сплату боргу від 03.04.2012 року №Ф 05, відповідно до якої загальна сума боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що рахується за відповідачем станом на 03.04.2012 складала 4010,30 грн. (а.с.11).

Вимога про сплату боргу була отримана відповідачем 06.04.2012 року, що підтверджується його підписом на поштовому повідомленні про вручення рекомендованого відправлення (а.с.10), однак ані узгоджена з органом Пенсійного фонду, ані оскаржена у встановленому порядку відповідачем не була. Відповідач мав сплатити заборгованість у 10-денний термін, але борг у повному обсязі не сплатив.

17.04.2012 року відповідачем у добровільному порядку частково було сплачено заборгованість з єдиного внеску на суму 200 грн. (а.с.14-15), отже розмір заборгованості з єдиного внеску що рахується за відповідачем складає 3810,30 грн.

На час розгляду справи, відповідач заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 3810,30 грн. не сплатив.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 3810,30 грн.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 3810,30 грн. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (92222, Луганська область, Білокуракинський район, с. Павлівка, код НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Білокуракинському районі Луганської області (92200, Луганська область, сем. Білокуракине, вул. Леніна, 81, код 21792494, р/р 37199076001220, МФО 804013, ГУДКУ м. Луганськ) заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 3810,30 грн. (три тисячі вісімсот десять грн. 30 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову складено в повному обсязі та підписано 08 червня 2012 року.

СуддяО.П. Островська