Постанова № 24575098, 17.05.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2012 року 2а-1816/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Малихіні Д.Ю., за участю:

представників позивача - Цірат Г.В., Сергеєва М.В.,

представника відповідача - Мурги Р.Я.,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кен-Пак (Україна)»доДержавної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кен-Пак (Україна)»(далі -ТОВ «Кен-Пак (Україна)») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби (далі -ДПІ у Вишгородському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р»від 04.04.2012 № 0000232304. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, а саме пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94, підпункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України, оскільки операції з поставки товарів (робіт, послуг) між ним і ТОВ «Дормашавто»мали реальний характер, що підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку: відповідними договорами, заявками на організацію перевезень, рахунками фактурами, актами виконаних робіт, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями тощо.

А відтак, твердження посадових осіб податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Кен-Пак (Україна)»та ТОВ «Дормашавтрунтуються лише на їх припущеннях, а висновки про заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ «Дормашавто»є безпідставними та такими, що не відповідають податковому законодавству.

За наведених обставин позивач вважає оскаржуване рішення відповідача про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні 17.05.2012 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.05.2012 заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Кен-Пак (Україна)», як юридична особа, зареєстровано Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області 27.11.2002. Як платник податків позивач перебуває на податковому обліку з 16.12.2002 за № 713-ТОВ. У періоді, за який проводилась перевірка, позивач, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 13.12.2002 за № 200009086, виданого ДПІ у Вишгородському районі, був платником податку на додану вартість. Згідно із довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності ТОВ «Кен-Пак (Україна)»є виробництво пакувань з легких металів, виробництво бочок та аналогічних металевих ємкостей, оброблення металевих відходів та брухту, оброблення неметалевих відходів та брухту, оптова торгівля посудом, виробами зі скла, фарфору та кераміки, шпалерами та засобами для чищення та іншими видами оптової торгівлі.

У період з 05.03.2012 по 13.03.2012 на підставі наказу ДПІ у Вишгородському районі від 05.03.2012 № 5 відповідно до положень підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1, пункту 79.2, підпункту 78.1.1, пункту 78.1, статті 78 Податкового кодексу України посадовими особами ДПІ у Вишгородському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Кен-Пак (Україна)»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Дормашавто»за період з червня 2010 року по грудень 2010 року та січень, лютий і квітень 2011 року.

За результатами перевірки складений акт від 20.03.2012 № 233/23-1/32201166 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем, виходячи з меж заявлених позовних вимог, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток, що підлягає до сплати за півріччя 2010 року на суму 18520, 84 грн., за 9 місяців 2010 року на суму 113250, 01 грн., за 2010 рік на суму 48233, 34 грн., за І квартал 2011 року на суму 46312, 09 грн.; пункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає до сплати за ІІ квартал 2011 року на суму 6324, 99 грн.

Висновок податкового органу про порушення позивачем встановленого порядку формування валових витрат пов'язується з придбанням ним у ТОВ «Дормашавто» послуг. В обґрунтування такого висновку посадові особи податкового органу зазначили, що угоди, укладені ТОВ «Кен-Пак (Україна)»з ТОВ «Дормашавто»є нікчемними і в силу положень статей 215, 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, оскільки у момент укладення даних договорів, сторони не дотримались вимог, які встановлені частиною третьою та п'ятою статті 203 Цивільного кодексу України щодо наявності вільного волевиявлення учасників правочину та зазначили про відсутність наміру сторін створити реальні правові наслідки, що обумовлені ними.

В основу таких припущень покладено лише інформацію про те, що відповідно до постанови про порушення кримінальної справи щодо директора ПП «Гранд Сервіс»ОСОБА_4 та об'єднанням кримінальних справ в одне провадження від 27.09.2011, слідчим відділенням податкової міліції ДПІ у Голосіївському районі м. Києва встановлено наявність ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Дормашавто».

З наведених фактів відповідачем зроблено висновок про те, що діяльність ТОВ «Кен-Пак (Україна)»була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним отриманням податкової вигоди; укладаючи договори з ТОВ «Дормашавто»позивач діяв без належної обачності, адже йому мало бути відомо про фактичний фінансовий та майновий стан ТОВ «Дормашавто», умови ведення ним господарської діяльності та порушення, яких воно припускалось. А відтак, правочини, укладені між ТОВ «Кен-Пак (Україна)»і ТОВ «Дормашавто», не спричинили реального настання правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, а отже є нікчемними.

Оскільки витрати, понесені позивачем у зв'язку з придбанням у ТОВ «Дормашавто»робіт, послуг були віднесені позивачем до складу валових витрат, податковим органом зроблено висновок про безпідставне їх завищення позивачем.

На підставі Акта перевірки, відповідно до підпункту 54.3.2, пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, ДПІ у Вишгородському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.04.2012 № 0000232304, відповідно до якого позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 289220, 35 грн., в тому числі, за основним платежем -232641, 27 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 56579, 08 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач скористався своїм правом оскаржити його в судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

Судом з'ясовано, що відповідач пов'язує факти порушення позивачем податкового законодавства лише з діяльністю його контрагента -ТОВ «Дормашавто», який за висновками податкового органу, має ознаки «фіктивності».

Таким чином, вирішення даної справи, залежить від доведеності суду факту відсутності поставки робіт, послуг за господарськими операціями позивача з придбання у ТОВ «Дормашавто» робіт, послуг.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається із змісту Акта перевірки ТОВ «Кен-Пак (Україна)» перевіряючими встановлено, що ТОВ «Кен-Пак (Україна)» є власником як офісних приміщень, так і виробничих потужностей та складських приміщень, про що зазначено на сторінці 5 Акта. Оскільки власних складських приміщень позивачеві для складування продукції не вистачало, він уклав договір про надання послуг складського зберігання № WH9-11 від 10.02.2011 з TOB «ДСВ «Україна»(том І а.с.84-89). Відповідальне зберігання товару здійснювалося на складі № 1 складського логістичного комплексу «Логістичний парк», що розташований за адресою: 07400, Об'їзна дорога, 62, у м. Бровари Київської області, що орендувався TOB «ДСВ Україна»у TOB «Термінал Бровари»відповідно до нотаріально посвідченого договору.

У період, що перевірявся ДПІ у Вишгородському районі, покупцями алюмінієвої банки, яка є продукцією ТОВ «Кен-Пак (Україна)», були:

- TOB «Напої Плюс», з яким укладено договір № К-1273 від 27.05.2010 строком на три роки (2010, 2011, 2012), в якому зазначено кількість продукції, що повинна бути поставленою, її якість, вартість, умови постачання, тощо. На виконання зазначеного договору ТОВ «Кен-Пак (Україна)» та його контрагент TOB «Напої Плюс»здійснювали звірки взаєморозрахунків. Згідно з вимогами п.7.1 даного договору, придбаний товар постачався на умовах DDP (Інкотермс 2000) на адресу м. Жашків Черкаської області, вул. Перемоги, 10;

- TOB «Нові напої», з яким укладено договір № К-921 від 27.10.2009 строком на три роки (2010, 2011, 2012), в якому зазначено кількість продукції, що повинна бути поставленою, її якість, вартість, умови постачання, тощо. На виконання зазначеного договору ТОВ «Кен-Пак (Україна)» та його контрагент TOB «Нові напої»здійснювали звірки взаєморозрахунків. Згідно з вимогами п.7.1 договору придбаний товар постачався на умовах DDP (Інкотермс 2000) на адресу м. Жашків Черкаської області, вул. Перемоги, 10;

- TOB «Комерц-Торг», з яким укладено договір № К-1298 від 01.07.2010 строком дії на 2010 рік, в якому зазначено кількість продукції, що повинна бути поставленою, її якість, вартість, умови постачання, тощо. Згідно з зазначеним договором товар постачався встановленому TOB «Комерц-Торг»вантажоотримувачу, про що здійснені відповідні відмітки на товарно-транспортних накладних. На виконання зазначеного договору ТОВ «Кен-Пак (Україна)» та його контрагент TOB «Комерц-Торг»здійснювали звірки взаєморозрахунків. Відповідно до положень пункту 7.1 договору постачання придбаного товару здійснювалось ТОВ «Кен-Пак (Україна)» на умовах DDP (Інкотермс 2000) на підприємство «Скілур», що знаходиться у Закарпатській області, Берегівський район, село Мужиєво, вул. Ференца Ракоци, 235А.;

- TOB «Сандора», з яким укладено договір купівлі-продажу № К-1140 від 18.02.2010 строком дії на 2010-2011 роки, в якому зазначено кількість продукції, що повинна бути поставленою, її якість, вартість, умови постачання, тощо (договір вміщується в Додатку 9). На виконання зазначеного договору ТОВ «Кен-Пак (Україна)» та його контрагент TOB «Сандора»здійснювали звірки взаєморозрахунків. Відповідно до положень пункту 7.1 договору ТОВ «Кен-Пак (Україна)» зобов'язаний був поставити товар на умовах DDU - м. Київ, вул. Червонопрапорна, 137 (Інкотермс 2000);

- ВАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич», що знаходиться за адресою: 69076, м. Запоріжжя, вул. Сапожнікова, 6, з яким укладено договір № К-522 від 12.11.2007 строком дії на чотири роки (2008, 2009, 2010, 2011), в якому зазначено кількість продукції, що повинна бути поставленою, її якість, вартість, умови постачання. На виконання зазначеного договору ТОВ «Кен-Пак (Україна)» та його контрагент ВАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич»здійснювали звірки взаєморозрахунків. Відповідно до положень пункту 8.1 договору ТОВ «Кен-Пак (Україна)» зобов'язаний був поставити товар на умовах DDP м. Київ, вул. Червонопрапорна, 135 філія ВАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич»(Інкотермс 2000).

Тобто, відповідно до умов постачання укладених та перелічених вище договорів постачання здійснювалося ТОВ «Кен-Пак (Україна)» за умовами DDP/DDU- пункт призначення, вказаний у відповідному договорі (ІНКОТЕРМС 2000). Термін "DDP" означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару без розвантаження цього товару з прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця. Термін "DDU" означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця.

Таким чином, ТОВ «Кен-Пак (Україна)» зобов'язаний був самостійно доставити своїм споживачам товар, а з лютого 2011 року перевезти частину свого товару на орендований склад.

Відповідно до пояснень представника ТОВ «Кен-Пак (Україна)», що не заперечувалось відповідачем, оскільки ТОВ «Кен-Пак (Україна)» немає власних транспортних засобів, а в часи сезону, що припадає на літній та осінній періоди, ТОВ «Кен-Пак (Україна)»щоденно відвантажує біля 50 автомобілів своєї продукції, для виконання своїх зобов'язань за укладеними договорами він звернувся до спеціалізованих підприємств, в тому числі і до TOB «Дормашавто».

У зв'язку з цим, як вбачається із змісту Акта перевірки та матеріалів справи, між ТОВ «Кен-Пак (Україна)» та TOB «Дормашавто»був укладений договір № К-1305 від 01.06.2010 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні з TOB «Дормащавто», в обов'язки якого входила організація перевезення вантажів ТОВ «Кен-Пак (Україна)» на підставі відповідних заявок та оформленої товарно-транспортної документації.

Відповідно до пункту 1 даного Договору експедитор зобов'язується надавати послуги по організації перевезення вантажів замовника власним або найманим вантажним транспортом.

Згідно з підпунктом 3.1.9 пункту 3.1 зазначеного Договору до початку роботи TOB «Дормашавто»зобов'язане надати ТОВ «Кен-Пак (Україна)» наступні документи: копію свідоцтва про державну реєстрацію; копію свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ; Витяг з статуту щодо можливості здійснення транспортно-експедиційної діяльності; протокол зборів засновників про призначення директора; Довідку з ЄДРПОУ щодо знаходження в ЄДРПОУ; Ліцензію на право здійснення транспортних послуг автомобільним транспортом у разі їх надання самим TOB «Дормашавто».

Як стверджує позивач на виконання зазначених вимог TOB «Дормашавто»надало Протокол зборів засновників TOB «Дормашавто»від 04.11.2009 про призначення директором ОСОБА_5, який є єдиним засновником TOB «Дормашавто»; Витяг з статуту TOB «Дормашавто», зареєстрованого 09.11.2009 Голосіївською районною державною адміністрацією у місті Києві, в якому в якості основного виду діяльності зазначено - «організація перевезення вантажів»; копію свідоцтва про державну реєстрацію серії АО1 № 215106; ліцензію серії AB № 530858 на право здійснення транспортних послуг автомобільним транспортом TOB «Дормашавто»від 06.04.2010 з необмеженим строком дії; свідоцтво № 100258316 від 08.12.2009 про реєстрацію TOB «Дормашавто»платником ПДВ; довідку з ЄДРПОУ серії АА № 217915 про внесення TOB «Дормашавто»до ЄДРПОУ.

Вказані документи також приєднані до матеріалів даної адміністративної справи.

А відтак, ТОВ «Кен-Пак (Україна)» було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності у TOB «Дормашавто», наявність дефектів у правовому статусі його контрагента (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться ДПА України.

Як стверджує позивач, оскільки дефектів у правовому статусі ТОВ «Дормашавто»не було виявлено і всі надані документи не викликали сумніву стосовно достовірності даних, що у них зазначені, він продовжив здійснення господарських операцій з TOB «Дормашавто».

Як вбачається із змісту Акта перевірки (том І а.с.23-43) ТОВ «Кен-Пак (Україна)» на підтвердження факту отримання послуг, розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни послуг за вказаними господарськими операціями, позивач надав перевіряючим отримані від ТОВ «Дормашавто»належним чином оформлені податкові накладні на загальну суму 1119318,00 грн. Як встановлено податковим органом, суму податку на додану вартість по даним податковим накладним позивачем включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2010 року у розмірі 14816,67 грн., за липень 2010 року у розмірі 34758,33 грн., за серпень 2010 року у розмірі 28816,66 грн., за вересень 2010 року у розмірі 27025,00 грн., за жовтень 2010 у розмірі 12255,00 грн., за листопад 2010 року у розмірі 8123,33 грн., за грудень 2010 року у розмірі 18208,33 грн., за січень 2011 року у розмірі 11649,67 грн., за лютий 2011 року у розмірі 25400,00 грн., за квітень 2011 року у розмірі 5500,00 грн. та відображено у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (розділ ІІ), що відповідає даним податкових декларацій з податку на додану вартість за червень -грудень 2010 року та січень, лютий, квітень 2011 року.

Також, на ім'я ТОВ «Кен-Пак (Україна)»ТОВ «Дормашавто»були виписані рахунки -фактури на загальну суму 1119318,00 грн. та оформлені акти виконання транспортних послуг (том І а.с.25-29).

Перевіряючим до перевірки також були надані товарно-транспорті накладні, реєстри товарно-транспортних накладних, що відповідно до висновків перевіряючих підтверджують факт транспортування товару.

Факт надання послуг також підтверджується дослідженими у судому засіданні та наявними у матеріалах справи переліченими вище документами (том І а.с.29-42, том ІІ а.с. 52-249, том ІІІ а.с. 1-114, 118-249, том ІV а.с.1-164,168-203, 207-215,219-247, том V а.с.2-94, 98-114, 118-237, 241-249, том VІ а.с.1-57, 61-75). Вказані документи містять номерний знак транспортного засобу, що здійснив перевезення; прізвище водія, що здійснив перевезення; реквізити вантажоотримувача; пункт завантаження; пункт розвантаження (місце постачання); перелік, кількість та вартість продукції, що було перевезено; перелік, кількість та вартість заставної тари; загальний тоннаж транспортного засобу. Товарно-транспортна накладна також містить в собі відмітку вантажоотримувача щодо отримання вантажу.

Під час судового розгляду справи представником відповідача не заперечувалось, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Дормашавто», складені у встановленому порядку та відповідають вимогам законодавства. Не заперечувалось також факту математичної правильності та належного відображення позивачем у бухгалтерському і податковому обліку валових витрат на підставі зазначених первинних документів та декларування податкових зобов'язань з податку на прибуток у зв'язку з цим.

Як встановлено судом, податкові накладні, рахунки -фактури, акти виконаних транспортних робіт від імені ТОВ «Дормашавто»містять підпис уповноваженої особи контрагента позивача, який скріплений печаткою ТОВ «Дормашавто».

Суду не надано жодного доказу того, що уповноважені особи ТОВ «Дормашавто»діяли з перевищенням наданих повноважень.

На виконання зазначеного договору про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні у період з 14.07.2010 по 14.04.2011 ТОВ «Кен-Пак (Україна)»згідно платіжних доручень перерахувало ТОВ «Дормашавто» грошові кошти у розмірі 1119318,00 грн., в тому числі податок на додану вартість складав 186552,99 грн. Вказані операції також відображені у оборотно-сальдових відомостях по рахунку «валові витрати за відповідні періоди»по взаєморозрахунках з ТОВ «Дормашавто»(том І а.с.42-43).

Тобто, позивачем відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського обліку, які встановлюють факт здійснення господарської операції щодо поставки товарів, надання робіт (послуг) від ТОВ «Дормашавто»та його оплати.

Вказана обставина не заперечувалась відповідачем.

Як встановлено судом, на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача був зареєстрований платником податку на додану вартість. Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Дормашавто»були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду як на дату укладання чи виконання договорів так і на дату складання податкових накладних.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Дормашавто»недійсними, а також визнання недійсними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Як встановлено судом, факт поставки позивачеві робіт, послуг від ТОВ «Дормашавто»та оплати їх вартості підтверджується документально, результати господарських операцій належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу валових підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Як вже зазначалось судом, рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток прийнято податковим органом у зв'язку з завищенням позивачем валових витрат внаслідок віднесення до них витрат за правочинами з ТОВ «Дормашавто», які податковий орган вважає нікчемними.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Ураховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та ТОВ «Дормашавто»правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності.

Надаючи оцінку діям податкового органу, що полягали у визначенні в Акті перевірки нікчемним правочин, суд перевіряє обґрунтованість тверджень органу державної податкової служби про наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод нікчемними і настання відповідних юридичних наслідків.

Відповідно до положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору; належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина перша статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладених між позивачем та його контрагентом договорів, повинно бути надано належні докази на обґрунтування нікчемності укладених правочинів.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Проте, відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні, акти виконаних робіт, товарно-транспорті накладні містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять назву постачальника та покупця, перелік послуг, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, прізвища водіїв, які здійснювали транспортування товарів, марки та державні номерні знаки автомобілів, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і фіксують факт здійснення господарської операції.

Всі наявні накладні дають змогу визначити, які саме роботи, послуги були продані, за якою ціною та між якими контрагентами.

Судом встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку робіт, послуг. Наявні матеріали справи підтверджують фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо придбаних у ТОВ «Дормашавто»робіт, послуг з урахуванням його виду економічної діяльності та їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності. Факт надання цих послуг підтверджується також не лише документами, складеними ТОВ «Кен-Пак (Україна)» та TOB «Дормашавто», а й третіми особами, до числа яких відносяться кінцеві споживачі ТОВ «Кен-Пак (Україна)» та TOB «ДСВ України», що здійснювало відповідальне зберігання продукції Позивача. Зазначені кінцеві споживачі сплатили за продукцію ТОВ «Кен-Пак (Україна)», який відповідно сплатив за отриманий дохід передбачений чинним законодавством податок на прибуток.

Відповідачем не доведено того факту, що зазначений правочин був укладений не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, а з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що вони спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею, її надрами, іншими природними ресурсами, укладені щодо відчуження викраденого майна або порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Крім цього, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, жодних рішень із зазначеного приводу відповідачем суду не надано, а тому вказані правочини не можуть розглядатися як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

При цьому, суду не надано жодного доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача.

Як встановлено у ході розгляду справи та не було спростовано відповідачем на момент вчинення відповідних господарських операцій ТОВ «Дормашавто»мав право на здійснення діяльності автомобільного вантажного транспорту, організації перевезення вантажів ТОВ «Дормашавто». Вказана обставина підтверджується також ліцензією Міністерства транспорту та зв'язку України серії АВ № 530858 (том ІІ а.с.14).

Суд не приймає до уваги, як на єдиний доказ щодо нікчемності правочину, укладеного між позивачем і ТОВ «Дормашавто», на наявність постанови про порушення кримінальної справи та об'єднанням кримінальних справ в одне провадження від 27.09.2011 щодо наявності ознак «фіктивності»та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Дормашавто», з огляду на ту обставину, що на неодноразову вимогу суду відповідачем не було надано зазначеної постанови. Більш того, як вбачається із змісту Акта перевірки кримінальна справа була порушена щодо директора ПП «Гранд - Сервіс»ОСОБА_4

Разом з цим, жодних правових відносин між даним підприємством та позивачем як перевіряючими у ході проведення перевірки так і під час розгляду справи встановлено не було.

А відтак, протиправні діяння ПП «Гранд Сервіс»та ОСОБА_4 не можуть впливати на господарську операцію, здійснену ТОВ «Кен-Пак (Україна)» та TOB «Дормашавто».

Крім цього, як вбачається із змісту Акта перевірки від 25.01.2012 № 54/3-23-20 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Дормашавто»щодо підтвердження господарських відносин із платником податків покупцями, постачальниками за квітень, серпень, жовтень 2011 року, посадовими особами ДПІ у Голосіївському районі м. Києва встановлено факт подання ТОВ «Дормашавто»податкової звітності по жовтень місяць 2011 року включно.

Висновки податкового органу про те, що оскільки посадовими особами ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на ТОВ «Дормашавто»встановлено лише 1 працюючу особу, що унеможливлює здійснення останнім будь-яких операцій не приймається судом до уваги так як, відповідно до умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполученні, ТОВ «Дормашавто» зобов'язується надавати послуги по організації перевезення вантажів замовника власним або найманим вантажним транспортом, що в свою чергу не виключає можливості використання праці найманих працівників, які не зараховувались до штату ТОВ «Дормашавто».

Проте, як зазначена обставина так і наявність укладених між ТОВ «Дормашавто»та іншими особами договорів найму транспортних засобів а ні відповідачем, а ні ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не досліджувалась.

З огляду на зазначене та беручи до уваги наявні докази у їх сукупності суд дійшов висновку, що твердження податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «Дормашавто» саме за наведених обставин, є безпідставним та необґрунтованим.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток суд зазначає наступне.

Порядок оподаткування юридичних осіб податком на прибуток у 2010 році та І кварталі 2011 року визначався положеннями Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», а у ІІ кварталі 2011 року відповідно до положень Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Положеннями пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат.

В силу положень підпункту 138.10.3 пункту 138.10 та пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України витрати на транспортування, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції відповідно до умов договору постачання до числа витрат, пов'язаних із збутом продукції, що класифікуються ст. 138.1 як інші витрати, які визнаються витратами згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Під час судового розгляду позивач довів суду належними та достатніми доказами факт реальної поставки товарів (робіт, послуг), зв'язок витрат зі своєю господарською діяльністю, а також надав суду на підтвердження цих витрат належним чином оформлені первинні документи бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, законодавець в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, покладає саме на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів та довести його недобросовісність.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, нарахування позивачем податкового зобов`язання та визначення ним сум податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової процедури його контрагентом, а також іншими юридичними особами за ланцюгом постачання.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності та ту обставину, що єдиною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення -рішення слугував висновок податкового органу про нікчемність правочину, який був зроблений виключно на висновках Акта перевірки контрагента позивача; зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту поставки робіт (послуг) спростовується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у зв'язку з чим судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби форми «Р» від 04.04.2012 № 0000232304.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 травня 2012 р.