Постанова № 24574940, 28.05.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2012 р. Справа № 2a-1123/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Маковійчук С.М.

за участю:

представника позивача - Маринчака О.С.,

представника відповідача - Тимів С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вудгофф"

до відповідача: Івано-Франківської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення №206000003/2012/000924/1 від 23.03.2012 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вудгофф»(надалі також -позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці (надалі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товару за №206000003/2012/000924/1 від 23.03.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що для підтвердження митної вартості товару за ціною договору Івано-Франківською митницею було зобов'язано декларанта позивача подати, окрім поданих до митного оформлення товару документів, також прайс-листи фірми виробника та висновки про якісні та вартісні характеристики товару, про що 21.03.2012 року було зроблено відповідну відмітку в декларації митної вартості. Декларантом своєчасно 23.03.2012 року та в повному обсязі виконані всі вимоги митниці - надано вказані документи. Проте, незважаючи на надання всіх документів, митний орган рішенням за №206000003/2012/000924/1 від 23.03.2012 року, визначив позивачу митну вартість товару із застосування резервного методу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі. Звернув увагу суду, що незадовго до прийняття оскаржуваного рішення, а саме: 13.03.2012 року відповідачем здійснено розмитнення аналогічного товару позивача за цією ж митною вартістю без будь-яких зауважень з боку відповідача, що є додатковим підтвердженням безпідставності та необґрунтованості прийняття оскаржуваного рішення про визначення митної вартості товарів.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених в письмовому запереченні проти позову. Додатково пояснила, що Експертний висновок Івано-Франківської торгово-промислової палати №В-91 від 23.03.2012 року, поданий позивачем, не встановлює якісних та вартісних характеристик товару, а тому не може вважатись належним доказом на підтвердження митної вартості товару. Просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши адміністративний позов, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.

03.01.2012 року позивачем укладено договір купівлі-продажу за №07 з юридичною особою нерезидентом України -данською фірмою groKorn», згідно з яким ТзОВ «Вудгофф»придбано соєвий протеїновий концентрат «AlfaSoy PIG 530», за цінами вказаними у прайс-листі компанії продавця, відповідно до рахунку фактури (інвойс) компанії продавця у кількості 20 000 кг., на загальну суму 13 120 Євро. Вказані товари позивачем імпортовано в Україну.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивач через свого Декларанта подав відповідачу Декларацію митної вартості за №206060000/2012/002060 від 21.03.2012 року на ввезений товар (а.с.29), вантажно-митну декларацію за №206060000/2012/002435 від 21.03.2012 року (а.с.26-27), облікову картку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності за №20606/01/2012/000010 від 28.02.2012 року, накладну СМR від 07.03.2012 року (а.с.24), рахунок-фактуру (інвойс) за №5045856 від 07.03.2012 року (а.с.17), зовнішньоекономічний договір (контракт) №07 від 03.01.2012 року (а.с.13-14), доповнення до договору (контракту) за №01 від 23.02.2012 року, сертифікат про походження товару невизначеної форми за № АY0350021 від 07.03.2012 року (а.с.23), Акт про проведення ідентифікаційного огляду товарів та інших предметів б/н від 12.03.2012 року, Акт про прийняття-передавання товарів на зберігання під митним контролем, у тому числі на СГД за №24 від 14.03.2012 року. Вказані відомості відображені в графі 18 Рішення про визначення митної вартості товарів. Крім того, подано повідомлення про намір ввезення (ПНУ) за №206000000.2012.901835 від 07.03.2012 року (а.с.19), ветеринарні свідоцтва форми 1, 2 (ввезення товарів) (Мінагрополітики України) Ч-28 №084213 від 13.02.2012 року, копію ВМД іноземної країни №12DK004700263582A2 від 07.03.2012 року (а.с.25), відомості про дотримання вимог законодавства щодо здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару за №2730 від 07.03.2012 року, реєстраційне посвідчення про державну реєстрацію ветеринарних препаратів, кормових добавок, префіксів та готових кормів від за № АА-01401-04-10 від 23.07.2010 року (а.с.20-22), та інші документи, які перераховані в тому числі, й в картці відмови в прийнятті митної декларації за №206060000/2/00044 (а.с.30).

Таким чином, позивачем відповідно до ч.1 ст.264 Митного кодексу України була заявлена митна вартість товарів і були подані відомості про її визначення, які базувались на даних, що містилися у перелічених документах.

Відповідно до п.7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Однак, відповідачем, у відповідності до пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для їх підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №1766 від 20.12.2006 року для підтвердження митної вартості товарів, витребувано у митного декларанта позивача додаткові документи, а саме: прайс-листи фірми виробника, висновок про якісні та вартісні характеристики товарів.

Відповідно до записів на зворотному боці декларації митної вартості, 22.03.2012 року декларантом надано прайс-лист від фірми виробника (без №) від 06.03.2012 року та повідомлено про те, що висновок експерта про якісні та вартісні характеристики товару буде надано 23.03.2012 року. Вказаний висновок за №В-91 від 23.03.2012 року виконаний головним спеціалістом-експертом Івано-Франківської торгово-промислової палати та поданий до митного органу 23.03.2012 року, про що також зроблено відмітку на зворотному боці декларації митної вартості (а.с.29).

Завданням вказаного висновку було встановлення відповідності рівня ціни на продукт соєвий протеїновий концентрат «АльфаСой ПІГ 530», що поставляється по контракту №07 від 03.01.2012 року згідно інвойсу №5045856 (а.с.31).

Після аналітичного дослідження ринку соєвих протеїнових концентратів та визначення ринкової вартості товару в країні походження встановлено, що вартість партії поставки соєвого протеїнового концентрату, що поставлена згідно контракту №07 від 03.01.2012 року компанією «АгроКорн», Данія та фірмою ТзОВ «Вудгофф», Україна в країні придбання, на момент ввезення на митну територію України, відповідає реальній вартості даного продукту, яка зазначена в інвойсі №5045856 від 07.03.2012 року.

Однак, незважаючи на виконання позивачем поставлених вимог, 23.03.2012 року Івано-Франківською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості товарів за №206000003/2012/000924/1, яким визначено митну вартість товару за резервним (6) методом (ст.273 Митного кодексу України) та збільшено митну вартість товару з 0,766 Євро до 0,8259 Євро за 1 кг., імпортованого товару, що в свою чергу призвело до додаткового нарахування позивачу обов'язкових платежів на суму 4073,42 грн., в тому числі 1272,94 грн., мита та 2800,48 грн., ПДВ (а.с.11).

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України митні органи є спеціальними уповноваженими органами виконавчої влади в галузі митної справи.

Статтями 6, 8 Конституції України встановлено, що органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно із частиною першою статті 45 Митного кодексу України (надалі -МКУ) особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Пунктом 2 частини першої статті 54 МКУ, встановлено, що при декларуванні товарів та транспортних засобів митному органові подаються документи, необхідні для здійснення митного контролю.

Відповідно до положень п.п. 14, 15 частини першої статті 1 МКУ, митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів. Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Згідно із пунктом 6 частини другої статті 11 МКУ, митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують такі основні завдання при здійснені митної справи, як здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Статтею 42 МКУ встановлено, що під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

Контроль правильності визначення митної вартості відповідно до положень статті 265 МКУ здійснює митний орган згідно з положенням цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 МКУ, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів.

Відповідно до частини восьмої статті 264 МКУ декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду.

Загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення врегульовані статтями 266-273 МКУ, статтею 16 Закону України «Про Єдиний митний тариф». Крім того, згадані правовідносини регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року №339 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів», постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження».

Статтею 266 МКУ, встановлено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Відповідно до частини першої статті 267 МКУ митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або, які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (ч. 2 ст. 267 МКУ).

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;

4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 МКУ, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.9 ст. 267 МКУ).

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 МКУ вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 268 МКУ при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

1) фізичні характеристики;

2) якість та репутація на ринку;

3) країна походження;

4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Наступний метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідно до частини третьої статті 269 МКУ застосовується, якщо подібні (аналогічні) товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 МКУ.

Згідно із статтею 273 МКУ, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Однак, оскаржуване позивачем рішення митниці про визначення митної вартості товару не містить обґрунтованих обставин, що стали підставою для прийняття рішення, оскаржуваного рішення, з урахуванням того, що позивачем на вимогу митного органу, було надано зазначені в декларації документи.

Таким чином, рішення митниці про визначення митної вартості товарів не відповідає вимогам діючого законодавства.

Слід також зазначити, що статтею 262 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Відповідно до п.6 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою КМ України від 20.12.2006 №1766 (надалі-Порядок) передбачено, що декларант заповнює декларацію митної вартості, за винятком граф, призначених для відміток митниці.

Посадова особа митного органу, яка проводить перевірку заповнення декларації митної вартості, не має права з власної ініціативи або за дорученням чи на прохання декларанта вписувати будь-які дані до граф декларації, що повинні заповнюватися декларантом, вносити до них зміни, доповнення чи виправлення. Декларант може вносити зміни (доповнення, виправлення) до декларації митної вартості, крім граф з вартісними показниками. Зміни (доповнення, виправлення) засвідчуються підписом та печаткою декларанта.

Відповідно до статті 264 МКУ заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Вищенаведеним Порядком передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Частина третя п.11 цього Порядку прямо передбачає, що посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу".

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання вимог митного органу позивачем було надано витребувані документи, у відповідності до записів на зворотному боці декларації митної вартості (а.с.29).

Проте, митницею самостійно було визначено митну вартість за 6-м резервним методом без обґрунтованих посилань на неможливість застосування інших методів. Зазначене обґрунтування митного органу неможливості застосування першого методу в зв'язку з відсутністю обґрунтованих та документально підтверджуючих документів стосовно задекларованої митної вартості не відповідає дійсності та спростовується попередніми висновками суду щодо надання позивачем пакету необхідних документів, в тому числі, й додаткових, наданих на вимогу митниці.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд зазначає, що на час прийняття оскаржуваного рішення в Івано-Франківської митниці були відсутні обмеження у застосуванні першого методу визначення ціни товару, що ввозився на митну територію України ТзОВ «Вудгофф», та Позивачем до митного органу було надано всі документи, щодо визначення ціни товару, що імпортується за контрактом від 03.01.2012 року.

Відповідач не навів суду переконливих доказів виникнення обґрунтованого сумніву щодо достовірності поданих декларантом відомостей про вартість товару.

Вищенаведена правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 24.04.2012 року по справі № К/9991/46486/11.

Відповідно до положень частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, Івано-Франківською митницею не доведена правомірність прийняття оскаржуваного рішення та обчислення митної вартості товарів, ввезених відповідно до ВМД, що розглядаються у справі, за резервним методом.

В той же час, дослідженими судом доказами спростовані висновки Відповідача про неподання ТзОВ "Вудгофф" до митного органу належних документів, що дозволяли б визначити митну вартість ввезеного товару із застосуванням першого методу (ціни договору).

Також позивачем в цілях ознайомлення подано належним чином засвідчену вантажну митну декларацію №206060000/2012/001715 та інвойс №5045855 від 07.03.2012 року, за якими ввезено на територію України та розмитнено той самий товар (протеїновий соєвий концентрат АльфаСой ПІГ 350) з тими самими контрагентами (фірма "АгроКорн", Данія та ТзОВ "Вудгофф", України), за тією самою ціною, до якої застосовано (1) метод визначення митної вартості товару.

За наведених підстав та вказаних правових норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення є протиправним та підлягає до скасування.

Посилання представника відповідача на ту обставину, що в поданому експертному висновку за №В-91 від 23.03.2012 року не міститься відомостей щодо якісних та вартісних характеристик товару, спростовуються наявним в матеріалах справи висновком, відповідно до змісту якого експертом досліджувались як якісні, так і вартісні характеристики товару (а.с.31-32).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Факт сплати позивачем судового збору в розмірі 107,30 грн., підтверджується квитанцією від 23.04.2012 року (а.с.3) та квитанцією від 26.04.2012 року (а.с.38).

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Івано-Франківської митниці про визначення митної вартості товарів за №206000003/2012/000924/1 від 23.03.2012 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вудгофф" (ідн. №36894669) сплачений ним судовий збір в розмірі 107 (Сто сім гривень) 30 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.

Постанова складена в повному обсязі 01.06.2012 року.