Ухвала суду № 24574223, 05.06.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/13335/11

Головуючий у 1-й інстанції: Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2012 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Поділляторф" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому до Державного підприємства "Поділляторф" про надання дозволу на погашення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В :

До Хмельницького окружного адміністративного суду звернулася Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому з адміністративним позовом до Державного підприємства "Поділляторф" про надання дозволу на погашення податкового боргу.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.02.2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.02.2012 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Державне підприємство "Поділляторф" як суб'єкт підприємницької діяльності -юридична особа зареєстроване 04.06.1997 року виконавчим комітетом Хмельницької міської ради Хмельницької області, що підтверджується довідкою Головного управління статистики у Хмельницькій області серії АА №458521 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).

За відповідачем рахується податковий борг в сумі 30266,80 грн., а саме: по податку на прибуток в сумі 17859,63 грн., що підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 09.11.2010 року №0028341501/0/7838 винесеним на підставі висновків акту про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету від 09.11.2010 року №10934/15-1/02968875 (отримано 09.11.2010 року), декларацією з податку на прибуток підприємства від 27.10.2010 року №165087, декларацією з податку на прибуток підприємства від 08.02.2011 року №226498; по податку з доходів фізичних осіб в сумі 4830,06 грн., що підтверджується податковою декларацією з податку на доходи фізичних осіб від 14.03.2011 року №13254; по податку з власників транспортних засобів в сумі 844,00 грн., що підтверджується розрахунком суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2010 рік від 24.02.2010 року №11060; по земельному податку з юридичних осіб в сумі 6733,11 грн., що підтверджується податковим розрахунком земельного податку на 2010 рік від 30.01.2010 року №4595, податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2011рік від 28.01.2011 року №939. Даний борг підтверджується постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.05.2011 року по справі №2270/4975/11 якою задоволено позов державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про стягнення з Державного підприємства "Поділляторф" податкового боргу в розмірі 30266,80 грн.. Постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.05.2011 року по справі №2270/4975/11 набрала законної сили 27.05.2011 року. Рішення суду, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення згідно ч. 1 ст. 72 КАС України (обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини). На виконання вищезазначеної постанови позивачем до ПАТ "Укрсоцбанк" спрямовані платіжні вимоги від 12.10.2011 року №544, №541, №540, №546 про погашення податкового боргу, які повернуті банком без виконання у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку платника.

Податковим керуючим Грабар Л.А., призначеним наказом ДПІ у м. Хмельницькому від 24.01.2005 року №13, 02.08.2007 року складено акти опису активів, на які поширюється право податкової застави №22 та №23, 25.11.2008 року складено акт опису активів, на які поширюється право податкової застави №69 та внесено реєстраційний запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що підтверджується копіями Витягів про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 02.08.2007 року №13759974, 25.11.2008 року №21805909, від 26.11.2008 року №21820183, від 02.08.2007 року №13759894.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та у межах заявлених вимог.

Колегія суддів погоджується з позицією Хмельницького окружного адміністративного суду виходячи з наступного.

Відповідно до п. 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 вказаного кодексу, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 56.11 статті 56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

У встановлений строк для погашення податкового зобов'язання, відповідач не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання з орендної плати, визначену в поданій ним податковій декларації.

Відповідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.

Згідно п. 16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Згідно до п.20.1.18 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 87.1 статті 87 ПКУ джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Пунктами 88.1 та 88.2 статті 88 ПКУ визначено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно п.89.3 ст.89 ПКУ майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Кодексу, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, які перебувають у податковій заставі.

В силу п.п. 95.3., 95.4. ст. 95 Кодексу, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини; орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків; стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, колегія суддів приходить до висновку що судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, а висновки суду відповідають фактичним обставинам справи. Натомість, апеляційна скарга не спростовує встановлені обставини та не дає підстав суду апеляційної інстанції вважати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду такою, що підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Поділляторф", - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Курко О. П.

Матохнюк Д.Б.