Рішення № 24569288, 06.06.2012, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 1407/1870/2012

РІШЕННЯ

іменем України

"06" червня 2012 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої -судді Ротар М.М., при секретарі судового засідання - Попенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенськ Миколаївської області цивільну справу за позовом Вознесенського міжрайонного прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі фінансового управління Вознесенської міської ради Миколаївської області до ОСОБА_1 про стягнення витрат на стаціонарне лікування , -

ВСТАНОВИВ:

24.04.2012 року Вознесенський міжрайонний прокурор Миколаївської області звернувся до суду в інтересах держави в особі фінансового управління Вознесенської міської ради Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 849,56 грн., які були витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2 від злочинного діяння відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22.10.2011 року о 13-45 годині в смт.Олександрівка Вознесенського району по вул.Генерала Подзігуна відповідач ОСОБА_1 рухався автомобілем, який мав технічні несправності. В цей же час потерпіла ОСОБА_2 переходила дорогу по дорожній розмітці «зебра». Відповідач не зменшив швидкості та не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу, в результаті здійснив наїзд на потерпілу. В результаті отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні у КП «Вознесенська ЦРЛ»з 22.10.2011 року по 04.11.2011 року.

Постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 березня 2011 року відповідач ОСОБА_1 був визнаний винним у скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, але звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ст..46 КК України за примиренням з потерпілим.

Посилаючись на те, що потерпіла ОСОБА_2 знаходилася 22.10.2011 року по 04.11.2011 року на стаціонарному лікуванні в КУ „Вознесенська центральна районна лікарня", яка є бюджетною організацією та фінансується з місцевого бюджету міста Вознесенськ Миколаївської області, позивач просив позов задовольнити, стягнути з відповідача на користь держави в особі фінансового управління Вознесенської міської ради Миколаївської області витрати, які були витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого в сумі 849,56 грн. та судові витрати, пов'язанні з розглядом справи.

В судове засідання Вознесенський міжрайонний прокурор Миколаївської області не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, підтримання позовних вимог у повному обсязі та згоду на заочний розгляд справи.

Представник позивача - фінансового управління Вознесенської міської ради Миколаївської області Ісаєва Л.Й, надала заяву в якій просила позов задовольнити та розглядати справу у її відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, судом належним чином повідомлений про часі місце розгляду справи, причини неявки суду невідомі.

Відповідно до п.4 ст.169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

За згодою позивача суд ухвалив постановити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, відповідно до вимог, передбачених ст.11 ЦПК України, судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Так, у судовому засіданні встановлено, що відповідно до постанови Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 березня 2011 року відповідач ОСОБА_1 був визнаний винним у скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, але звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ст..46 КК України за примиренням з потерпілим.

З довідки Комунальної установи „Вознесенська центральна районна лікарня" за №820/06 від 11.04.2012 року, вбачається, що ОСОБА_2 дійсно знаходилася на стаціонарному лікуванні у вищевказаному медичному закладі з 22.10.2011 року по 04.11.2011 року, що становить 13 днів. Вартість одного ліжко - дня у жовтні 2011 року склала 65,72 грн., у листопаді 2011 року -64,12 грн. Згідно вищезазначеної довідки, всього на лікування потерпілого ОСОБА_4 закладом охорони здоров'я було витрачено 849,56 гривень.

Вищезазначене знайшло своє підтвердження наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат " №11 від 07.07.1995 року (з подальшими змінами та доповненнями) (далі - Постанова), питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з „Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання ", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України 545 від 16 .07.1993 року (далі -Порядок).

Зокрема, як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Згідно вищезазначеної Постанови в разі коли при постановленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом закладу охорони здоров'я, органу Мінфіну або прокуратури.

Відповідно до довідки фінансового управління Вознесенської міської Ради Миколаївської області за № 13-03-10/1/262 від 01.11.2011 року КУ „Вознесенська центральна районна лікарня " заснована на комунальній власності територіальної громади міста Вознесенськ Вознесенською міською Радою Миколаївської області, тобто є бюджетною установою та фінансується з бюджету міста Вознесенськ Миколаївської області .

Згідно ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету (ч.3 ст.1206 ЦК України).

Тобто, виходячи з положень даної статті особа, яка вчинила злочин, крім загального обов'язку відшкодувати шкоду потерпілому від цього злочину, зобов'язана відшкодувати закладу охорони здоров'я витрати на лікування потерпілого. При цьому дана стаття має застосовуватися не тільки коли особа вчиняє злочин проти життя та здоров'я особи, але і у випадку вчинення особою будь-якого іншого злочину, що кваліфікується за іншими статтями КК, якщо вчинення такого злочину потягло за собою необхідність лікування потерпілих у закладах охорони здоров'я .

Крім того, даною статтею передбачено два виключення із загального правила про відшкодування витрат закладу охорони здоров'я, а саме:

- завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони,

- завдання шкоди у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_1 зобов'язаний відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілої ОСОБА_2, яка перебувала на стаціонарному лікуванні в КУ „Вознесенська центральна районна лікарня» через неправомірні дії відповідача, тому заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч.3 ст.88 ЦПК України, п. 11 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»з відповідача також підлягають стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 214 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 10,11, 60, 88, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Вознесенського міжрайонного прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі фінансового управління Вознесенської міської ради Миколаївської області до ОСОБА_1 про стягнення витрат на стаціонарне лікування - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь фінансового управління Вознесенської міської Ради Миколаївської області (р/р 31419544700007 місцевий бюджет, код 24060300, ОКПО 23406957) витрати на стаціонарне лікування в сумі 859 (вісімсот п'ятдесят дев'ять)гривень 56 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави (бюджет Вознесенського району Миколаївської області, банк одержувача: банк УДК у Миколаївській області, код банку: 23406957, МФО: 826013, код платежу: 22090100, р/р 31210206700113) в сумі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Ротар М.М.