Ухвала суду № 2456607, 09.04.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

копія

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 квітня 2008 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, судді Смоковича М.І.,

суддів Горбатюка С.А.

Мироненка О.В.

Чумаченко Т.А.

Штульмана І.В.

секретар судового засідання Семяніста С.Л.,

за участі представників: Генеральної прокуратури України Кудінова Ю.М., Держаної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Федорова С.Ф., Корепанової О.М., Товариства з обмеженою відповідальністю “Азуріт” Волошиної І.О.,

розглянувши у касаційному порядку у відкритому судовому засіданні у залі суду адміністративну справу за позовом заступника прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Подільському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) “Азуріт”, Компанії InternationalPlaningandReserchinc. про визнання угоди недійсною та стягнення 416250,00 грн. за касаційною скаргоюзаступника прокурора м. Києва на постанову господарського суду м. Києва від 01 червня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06 вересня 2006 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2006 року заступник прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі ДПІ у Подільському районі м. Києва у господарському суді м. Києва предявив позов до ТОВ “Азуріт” та Компанії InternationalPlaningandReserchinc. про визнання угоди недійсною та стягнення 416250,00 грн.

Вимоги обґрунтував тим, що 27 серпня 2002 року між відповідачами був укладений договір безвідсоткової позики № 4/02 відповідно до якого Компанія InternationalPlaningandReserchinc. Повинна була надати ТОВ “Азуріт” безвідсоткову фінансову допомогу у розмірі 150000 доларів США строком на один рік з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок ТОВ “Азуріт”.

Договір зареєстровано у Головному управлінні Національного Банку України по м. Києву та Київській області 28 серпня 2002 року, реєстраційне свідоцтво № 2157.

30 вересня 2002 року між зазначеними сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору від 27 серпня 2002 року № 4/02, якою було змінено суму позики до 600000 доларів США та термін надання позики протягом 60 календарних днів. Сума траншу до цієї угоди складала 420000 доларів США.

10 жовтня 2002 року ТОВ “Азуріт” отримало додаток до реєстраційного свідоцтва Національного Банку України № 2157 із внесеними змінами до договору від 27 серпня 2002 року № 4/02.

24 грудня 2002 року між тими ж сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору від 27 серпня 2002 року №4/02, згідно з якою сума третього траншу складала 20000 доларів США.

28 серпня 2003 року укладено додаткову угоду № 3 до договору від 27 серпня 2002 року №4/02, відповідно до якої позика надається на 5 років з моменту надходження коштів на рахунок ТОВ “Азуріт”. Сума 4-го траншу складала 170000 доларів США. 24 жовтня 2003 року вказана додаткова угода зареєстрована в Національному Банку України.

На виконання умов договору безвідсоткової позики від 27 серпня 2002 року №4/02 зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами № 1, № 2, № 3, Компанія InternationalPlaningandReserchinc. перерахувала на розрахунковий рахунок ТОВ “Азуріт”грошові кошти на загальну суму 575 000 доларів США.

Відповідно до акту від 09 вересня 2005 року № 014/26-7/30971061 щодо результатів додаткової позапланової документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку наприбуток ТОВ “Азуріт”при виконанні умов договору про надання безвідсоткової позики від 27 серпня 2002 року № 4/02 за період 2003 року, співробітниками ДПІ у Подільському районі м. Києва виявлені порушення ТОВ “Азуріт”вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334,94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств”(далі Закон № 334) шляхом не включення до складу валових доходів суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від нерезидента, у тому числі у І кв. 2003 року в сумі 106 690,00 грн., у IVкв. 2003 році всумі 906 355,00 грн., що призвело до несплати податку на прибуток на суму 277 500,00 грн., у тому числі за І кв. 2003 року в сумі 3 400,00 грн., IVкв. 2003 року всумі 274 100,00 грн.

Під час перевірки ТОВ “Азуріт” було надано копію додаткової угоди між цими ж сторонами від 01 вересня 2003 року № 4, згідно з якою договір від 27 серпня 2002 року щодо надання безвідсоткової позики сторони визначили як фінансовий кредит з семивідсотковою ставкою. Також було надано копію додатку від 01 липня 2004 року до реєстраційного свідоцтва від 28 серпня 2002 року № 2157, згідно з яким зареєстроване додаткове погодження від 01 вересня 2003 року № 4.

Вважає, що додаткове погодження від 01 вересня 2003 року № 4 до договору від 27 серпня 2002 року № 4/02 з боку ТОВ “Азуріт” укладалось з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та з метою здійснення діяльності поза межами правової відповідальності за приховування доходів та ухиленням від сплати податків й обов'язкових платежів до бюджету і державних цільових фондів від результатів своєї діяльності, так як воно було укладено не у період, яким датовано, а пізніше у 2004 2005 роках.

Оскільки станом на 31 грудня 2003 року, тобто на кінець періоду отримання поворотної фінансової допомоги, валютні кошти, які надійшли на виконання договірних зобовязань, позикодавцю ТОВ “Азуріт” не були повернуті, то залишок боргу в сумі 906335 грн. останній повинен був включити до складу валового доходу та відповідно відобразити у декларації про прибуток підприємства за 2003 рік.

Просив визнати недійсним додаткове погодження від 01 вересня 2003 року № 4 до договору від 27 серпня 2002 року № 4/02 та стягнути з ТОВ “Азуріт” на користь держави кошти в сумі 416250,00 грн.

Постановою господарського суду м. Києва від 01 червня 2006 року у задоволенні позовних вимог заступника прокурора Подільського району м. Києва відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06 вересня 2006 року апеляційне подання заступника прокурора Подільського району м. Києва залишено без задоволення. Постанову господарського суду м. Києва від 01 червня 2006 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій заступник прокурора Подільського району м. Києва подав касаційну скаргу, в якій вказав на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі постановлено з порушенням норм матеріального права, просив скасувати їх та постановити нове рішення у справі про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скар­га підлягає задоволенню частково.

Суди першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що постановою господарського суду міста Києва від 14 листопада 2005 року у справі № 25/370, залишеною без зміни ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31 січня 2006 року, податкові зобовязання ТОВ “Азуріт” з податку на прибуток в сумі 416250,00 грн., у тому числі 277500,00 грн. основного платежу та 138750,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій визначені неправомірно, а отже, не доведено факт наявності субєктивного чинника правопорушення й умислу у відповідачів, чи одного з них на укладення спірної угоди з метою приховування від оподаткування доходів.

З цим погодився й суд апеляційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що такий висновок є поспішним, оскільки ґрунтується на неповно зясованих обставинах справи.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Як видно з копії постанови господарського суду м. Києва від 14 листопада 2005 року в адміністративній справі за позовом ТОВ “Азуріт” до ДПІ у Подільському районі м. Києва про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, предметом судового розгляду була правомірність податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва від 12 вересня 2005 року № 07-26-7-30971061/1959/0 з визначення ТОВ “Азуріт” податкового зобовязання на підставі угоди від 27 серпня 2002 року № 4/02 та додаткової угоди від 01 вересня 2003 року № 4, укладених між Компанією InternationalPlaningandReserchinc. та ТОВ “Азуріт”. Ця постанова залишена без зміни ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31 січня 2006 року і набрала законної сили.

Предметом судового розгляду у даній справі є саме угода від 01 вересня 2003 року № 4, укладена між Компанією InternationalPlaningandReserchinc. та ТОВ “Азуріт”. Проте, суди ухились від обовязку встановити обставини щодо наявності або відсутності умислу у сторін (однієї зі сторін) в угоді на вчинення зобовязання, яке суперечить інтересам держави і суспільства, і необґрунтовано послались на те що відповідні обставини вже встановлені господарським судом м. Києва у постанові від 14 листопада 2005 року в іншій адміністративній справі.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Чинний адміністративний процесуальний закон в окремих випадках звільняє учасників процесу від обовязку доказування, якщо певні обставини вже були встановлені іншим судом, але висновки останнього не є обовязковими для суду, який вирішує справу.

Між тим, у позовній заяві прокурор вказував на те, що ТОВ “Азуріт” на момент надходження коштів від Компанії InternationalPlaningandReserchinc. не зверталося до Національного Банку України з заявою про реєстрацію додаткової угоди № 4, не посилалось на неї під час надання доручення № 1 від 28 жовтня 2003 року до Закритого Акціонерного Товариства “Банк НПБ-Україна”. Не згадувалось про її існування й посадовими особами “Азуріт” при наданні пояснень при розслідуванні кримінальної справи, порушеної за фактом ухилення від сплати податків.

Крім того, є експертний висновок, з якого слідує, що відбиток печатки на додатковій угоді № 4 було нанесено не у період, яким датовано документ, а пізніше, приблизно у 2004 2005 роках.

Надані відповідною стороною докази на підтвердження цих обставин у справі суди залишили без належної правової оцінки.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій не виконані вимоги чинного процесуального законодавства, що призвело до ухвалення незаконних рішень.

Тому, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для нового розгляду.

При новому розгляді судам слід більш повно встановити обставини справи та в залежності від встановленого вирішити спір.

При цьому судам слід зясувати спрямованість умислу сторін при укладенні додаткового погодження від 01 вересня 2003 року № 4 до договору від 27 серпня 2002 року № 4/02, і зокрема, чи не є метою його укладення зменшення бази оподаткування для отримання економічної вигоди.

Також суди мають взяти до уваги, щовідповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - є нікчемним, та відповідно до частини другої статті 215 цього Кодексу визнання у судовому порядку такого правочину недійсним не вимагається.

Докази надані податковим органом на підтвердження безпідставного виникнення у платника податків податкової вигоди, як і докази надані платником податків, на обґрунтування протилежного, підлягають дослідженню в судовому засіданні з дотриманням вимог про їх належність та допустимість та мають бути оцінені судом відповідно до вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу заступника прокурора м. Києва задовольнити частково.

Постанову господарського суду м. Києва від 01 червня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06 вересня 2006 року в адміністративній справіза позовом заступника прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю “Азуріт”, Компанії InternationalPlaningandReserchinc. про визнання угоди недійсною та стягнення 416250,00 грн. скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статтями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Судді (підписи)

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар Семяніста С.Л.