Рішення № 24564952, 29.05.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-69/4957-2012 29.05.12

За позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ВУСО"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група "

про стягнення 2 029,20 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 (дов. № ГН - 95-Ю від 03.01.2012 р.)

від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 29 травня 2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "ВУСО" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група " про відшкодування шкоди в порядку регресу 2029,20 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.11.2008 року у результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі -ДТП) було пошкоджено автомобіль марки "HYUNDAI GETZ", державний номер НОМЕР_1, який застрахований у позивача. Останній виплативши страхове відшкодування, набув прав свого страхувальника до винної особи. Оскільки винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якої за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю автомобіля марки "TOYOTA RAV 4", державний номер НОМЕР_2 була застрахована Відкритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група", то обов'язок з відшкодування збитків у межах лімітів відповідальності покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2012 року порушено провадження у справі № 5011-69/4957-2012, слухання справи призначено на 11.05.2012 року.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 07.05.2012 року відповідач подав відзив на позов та заяву про розгляд даної справи за відсутності представника Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група ".

Представник відповідача в судове засідання 11.05.2012 року не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 23.04.2012року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник позивача у судове засідання також не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 11.05.2012 року не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2012року розгляд справи було відкладено на 29.05.2012 року, у зв'язку неявкою сторін та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 11.05.2012 року від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 23.04.2012 року.

У судовому засіданні 29.05.2012 року представник позивача надав усні пояснення по справі, в яких підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 29.05.2012 року повторно не з'явився.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача, не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2008 року між Закритим акціонерним товариством Страхова компанія "ВУСО" правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 013726-02-10-01, відповідно до умов якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням або знищенням автомобіля марки "HYUNDAI GETZ", державний номер НОМЕР_1.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.11.2008 року у м. Києві по вул. Луговій сталася ДТП за участю автомобіля марки "HYUNDAI GETZ", державний номер НОМЕР_1 та автомобіля марки "TOYOTA RAV 4", державний номер НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_2.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 пункту 10.9 Правил дорожнього руху України, останню визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Оболонського районного суду міста Києва від 22.12.2008 року.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю автомобіля марки " TOYOTA RAV 4", державний номер НОМЕР_2 була застрахована Відкритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група"), що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/0147889 від 20.06.2008 року.

Внаслідок вищевказаної ДТП автомобіль марки "HYUNDAI GETZ", державний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.

Відповідно до Звіту № 1390-70 автотоварознавчого дослідження транспортного засобу, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки "HYUNDAI GETZ", державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 2 029,20 грн.

Відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту № 013726-02-10-01 від 15.04.2008 року, позивачем було здійснено оплату страхового відшкодування на користь страхувальника в сумі 2 029,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5868 від 13.04.2009 року (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Зважаючи на вищенаведене, 01.02.2012 року позивач, з посиланням на статтю 27 Закону України "Про страхування" та статті 993, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з заявою за вих. № 2149 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 2 029,20 грн.

У відповідь на вищезазначений лист відповідач, посилаючись на статтю 37.1.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" повідомив позивача про відмову у здійснені виплати страхового відшкодування на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", у зв'язку з пропуском позивачем строку подання заяви про страхове відшкодування.

Зважаючи на вищенаведене та приймаючи до уваги ліміт відповідальності відповідача передбачений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/0147889 від 20.06.2008 року, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 2 029,20 грн.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує, вважає їх безпідставними та необґрунтованими у зв'язку зі спливом строку подання заяви про страхове відшкодування та строку позовної давності.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортним засобом "TOYOTA RAV 4", державний номер НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_2І, спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому позивачем автомобілю марки " HYUNDAI GETZ ", державний номер НОМЕР_1 .

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика у теорії називається суброгацією. При суброгації відбувається лише зміна особи у вже наявному зобов'язанні зі збереженням самого зобов'язання, тобто нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. У результаті страховик виступає замість потерпілого.

Даної правової позиції зокрема притримується Верховний Суд України у Аналізі судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування (схвалений на нараді суддів цивільної юрисдикції Верховного Суду України 11 липня 2011 року; витяг з Аналізу опублікований у журналі "Вісник Верховного Суду України" № 8 (132) за 2011 рік та розміщений на офіційному сайті Верховного Суду України).

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Вина водія який керував автомобілем "TOYOTA RAV 4", державний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Оболонського районного суду міста Києва від 22.12.2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки автомобілем "TOYOTA RAV 4", державний номер НОМЕР_2 була застрахована у відповідача на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/0147889 від 20.06.2008 від року (тип договору - 3). Вказаним полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500 грн., франшиза -510 грн., строк дії полісу з 20.06.2008 року до 19.06.2009 року.

Пунктом 1.4 статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції чинній на момент укладання полісу № ВС/0147889) передбачено, що особи, відповідальність яких застрахована, - визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки "HYUNDAI GETZ", державний номер НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/0147889 від 20.06.2008 року, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 013726-02-10-01 від 15.04.2008 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Позивач заявою за вих. № 2149 від 01.02.2012 року звертався до відповідача з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 2 029,20 грн.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на момент здійснення позивачем страхової виплати страхувальнику) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач, посилаючись на статтю 37.1.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відмовився здійснити виплату страхового відшкодування на користь позивача, у зв'язку з пропущенням позивачем строку подання заяви про страхове відшкодування.

Суд не погоджується з вищезазначеною позицією відповідача, оскільки, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено строку в межах якого особа може звернутись до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування у порядку регресу.

Окрім того, суд не приймає до уваги заяву відповідача про застосування строків позовної давності щодо вимог позивача про стягнення 2 029,20 грн., з огляду на наступне.

У відповідності до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як встановлено судом, позивач сплатив страхове відшкодування сумі 2 029,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5868 від 13.04.2009 року.

Позовну заяву вих. № 89/12 від 09.04.2012 року направлено на адресу Господарського суду міста Києва 12.04.2012 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим конвертом з поштовим штампом), тобто в межах строку позовної давності.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Зважаючи на вищезазначене, суд приходить до висновку, що вимога позивача підлягає частковому задоволенню, в зв'язку з тим що позивач не зменшив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілого на суму франшизи, яка встановлена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/0147889 від 20.06.2008 року.

За таких обставин, сума страхового відшкодування становитиме: 2 029,20 грн. (загальний розмір матеріальної шкоди) -510,00 грн. (сума франшизи) = 1 519,20 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" підлягають частковому задоволенню, а саме, у розмірі 1 519,20 грн.

Витрати з судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група " (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32-А, код ЄДРПОУ 30859524) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ВУСО" (83055, м. Донецьк, вул. Постишева, буд. 60, код ЄДРПОУ 31650052) 1 519,20 (тисяча п'ятсот дев'ятнадцять ) грн. 20 коп. заборгованості, 1 204 (одну тисячу двісті чотири) грн. 98 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.В. Стасюк

Дата підписання повного

тексту рішення 05.06.2012 року