Рішення № 24564759, 06.06.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.06.12 р. Справа № 5006/37/52/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при помічнику судді Лазаренко Н.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Калінінському районі м. Донецька, ідентифікаційний код 25967476

до Відповідача: Комунального підприємства «Керуюча компанія Калінінського району м. Донецька», ідентифікаційний код 05514229

про: стягнення переплати коштів у розмірі 1447,54 грн. та зобов'язання Відповідача здійснити перерахунок плати із застосуванням норми 12%.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - ОСОБА_1 (діє за довіреністю № 01-02/02-480 від 09.04.2012р.);

від Відповідача - не з'явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно ст. 77 ГПК України судове засідання відкладалось з 09.04.2012р. на 23.04.2012р., у судовому засіданні оголошувалася перерва з 23.04.2012р. до 10.05.2012р., з 10.05.2012р. на 22.05.2012р., 22.05.2012. було оголошено перерву до 06.06.2012р.

У судовому засіданні 06.06.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Калінінському районі м. Донецька (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Комунального підприємства «Керуюча компанія Калінінського району м. Донецька» (далі - Відповідач) про стягнення переплати коштів у розмірі 1447,54 грн. та зобов'язання Відповідача здійснити перерахунок плати із застосуванням норми 12%.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на безпідставне застосування Відповідачем впродовж періоду з 01.07.2009р. по 01.06.2011р. 30% рентабельності при розрахунки плати за типовим договором №2/50 від 01.03.2003р., внаслідок чого сформувалася переплата у стягуваному розмірі 1447,54грн., та протиправне відхилення претензії щодо проведення перерахунку платежів із застосуванням належного коефіцієнту рентабельності в розглядуваний період на рівні 12%.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір №2/60 від 01.03.2003р., наказ від 26.12.200р. №45, лист від 27.09.2011р., лист від 03.10.2011р., претензія від 11.10.2011р., відповідь на претензію від 27.10.2011р., акт комплексної перевірки роботи відділення виконавчої дирекції, перерахунок вартості експлуатаційних витрат за період з 01.07.2009р. по 01.06.2009р., нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.ст.46, 124 Конституції України, ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України та п. 33 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд на при будинкових територіях, затвердженого Постановою КМУ №529 від 20.05.2009р.

В перебігу розгляду справи на підтвердження своєї позиції Позивачем були надані додаткові документи (а.с.а.с. 30-150 т.1, а.с.а.с.1-47, 52-74, 102-101 т.2).

Відповідач надав відзив №08/553 від 07.05.2012р. (а.с.а.с.75, 76 т.2) з додатками (а.с.а.с.77-98 т.2), яким проти позову заперечив, вказуючи на: відсутність обов'язку у Відповідача зі самостійної зміни тарифу, встановленого органами місцевого самоврядування; впродовж спірного періоду підприємство Відповідача через збитковість взагалі не мало рентабельності, що визначена згадуваним Позивачем Порядком на рівні 12% в цілому по підприємству; віднесення встановлення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги до повноважень органів місцевого самоврядування, і в розглядуваному випадку такий тариф запроваджено чинним рішенням донецької міської ради №464 від 29.10.2003р.

У судовому засіданні 06.06.2012р. представник Позивача підтримав свою позицію, викладену письмово, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових доказів на її обґрунтування, тоді як належним чином повідомлений (а.с.106 т.2) представник Відповідача в судове засідання без пояснення причин не з'явився, з огляду на що суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2003р. між Позивачем (Орендар) та Держаним комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційне об'єднання Калінінського району (Орендодавець - правопопередник Відповідача за змістом рішення Донецької міської ради №2/18 від 26.05.2006р. - а.с.84 т.2 та п.1.1. Статуту - а.с.77 т.2 зворотна сторона) був укладений типовий договір №2/60 (а.с.а.с.5-8 т.1), відповідно до п.1., 3 якого Орендодавець на підставі розпорядження Донецького міського голови №8 від 02.01.2003р. та ордеру №11 від 08.01.2003р. Донецької міської ради здав, а Орендар прийняв в орендне користування нежитлове приміщення загальною площею 249,6 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Донецьк, пр. Ілліча, 58, для використання під офіс, строком дії до 08.01.2028р.

Орендна плата, відповідно до п. 4 договору, визначена за перший місяць оренди відповідно до діючих ставок орендної плати за нежитлові приміщення, сума належить корегуванню з індексом інфляції, який встановлюється Кабінетом міністрів щомісячно.

Розрахунок розміру орендної плати визначений у п. 32 договору, за яким вона складає 1% від експертної оцінки:

102296 грн. х 1% : 249,6 кв.м. : 12 міс. = 0,34 грн. в місяць за 1 кв.м.

Експлуатаційні витрати:

0,368 х 249,6 кв.м. = 91,85 грн. на місяць + ПДВ

Як за значено у п. 5 договору, сплату орендної плати Орендар призводить самостійно платіжним дорученням на розрахунковий рахунок Орендодавця до 10 числа поточного місяця. Окрім орендної плати п. 6. договору на Орендаря покладено обов'язок, у тому числі, з участі в загальних для Орендодавця витратах з управляння, експлуатації і поточного ремонту житлового фонду.

В свою чергу, затвердженим рішенням Виконавчого комітету Донецької міської ради №464 від 29.10.2003р. (а.с.82 т.2) Порядком участі суб'єктів підприємницької діяльності у розрахунках за утримання будинків та при будинкових територій в м. Донецьку встановлені відповідні формули розрахунку вартості послуг, складовою яких є коефіцієнт рентабельності, визначений на рівні не менше 30%.

Постановою Кабінету Міністрів України №529 від 20.05.2009р., яка набрала чинності 09.06.2009р., серед іншого, був затверджений Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який діяв до 18.08.2011р. - моменту набрання чинності Постанови КМУ N 869 від 01.06.2011 р. Відповідно до п. 33. вказаного Порядку рівень рентабельності, що визначається з урахуванням необхідності сплати податку на прибуток підприємств та спрямування частини коштів, отриманих як прибуток, на технічне переоснащення підприємств, не повинен перевищувати у цілому по підприємству 12 відсотків.

Як вбачається із підписаного сторонами акту звірення розрахунків станом на 01.10.2011р. (а.с.а.с.31,32 т.2), актів приймання-передачі виконаних робіт за період з 01.07.2009р. по 01.01.2012р. і платіжних документів за означений період (а.с.а.с.34-150 т.1, а.с.а.с.1-47 т.2), Позивачем здійснювалися розрахунки з орендної плати та експлуатаційних витрат у розмірі нарахувань Відповідача, який при розрахунку вартості послуг з утримання прибудинкової території у спірний період з 01.07.2009р. по 01.06.2011р., коли діяв Порядок, запроваджений Постановою КМУ №529 від 20.05.2009р., керувався Порядком, затвердженим рішенням Виконавчого комітету Донецької міської ради №464 від 29.10.2003р., застосовуючи коефіцієнт рентабельності на рівні 30%, що було встановлено за результатами комплексної перевірки Позивача (а.с.а.с.16, 17 т.1).

Листом від 27.09.2011р. №01-01/06-1167 (а.с.11 т.1) Позивач просив Відповідача надати роз'яснення по перерахунку застосовуваного рівня рентабельності у розмірі 30%, у відповідь на який Відповідач листом №07/1354 (а.с.12 т.1) повідомив Позивача, що керується рішенням Виконавчого комітету Донецької міської ради №464 від 29.10.2003р.

Претензією №01-02/06-1272 від 11.10.2011р. (а.с.13 т.1) Позивач вимагав Відповідача провести самостійно перерахунок плати (зі застосуванням норми 12 відсотків) за період з 01.07.2009р. по теперішній час, через виявлення після проведеної перевірки переплати у розмірі 1447,54 грн.

У відповідь на зазначену претензію Відповідач листом №07/1486 від 27.10.2011р. (а.с.14 т.1) повідомив Позивача про затвердження рішенням №464 від 29.10.2003р. порядку участі суб'єктів підприємницької діяльності в розрахунках по утриманню домів та придомовій території, діючого на теперішній час та про неспроможність самостійно вносити зміни до розрахунку тарифу на послуги по утриманню домів та придомовій території.

За таких обставин Позивач, розрахувавши переплату через застосування коефіцієнту рентабельності 30% замість 12% у сумі 1447,54грн. за період з 01.07.2009р. по 01.06.2011р. (а.с.а.с.18, 19) звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві №08/553 від 07.05.2012р. (а.с.а.с.75, 76 т.2).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

З огляду на матеріали справи та зміст позовної заяви, сутність розглядуваного спору полягає у стягненні надмірно сплачених у період з 01.07.2009р. по 01.06.2011р. в рахунок послуг з утримання будинку та прибудинкової території коштів та зобов'язання Відповідача здійснити відповідних перерахунок вартості послуг за означений період.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин впродовж розглядуваного періоду, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються його положеннями та іншими актами законодавства, зокрема - Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Постановою КМУ №529 від 20.05.2009р. тощо, у світлі яких судом оцінюється правомірність заявлених вимог.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступна сукупність умов:

- наявність у Позивача певного суб'єктивного права (інтересу) - об'єкту судового захисту;

- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідачів;

- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню).

Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позову.

Оскільки Позивач є стороною договору - Орендарем, на яку, серед іншого, покладено обов'язок із участі у загальних для Орендодавця витрат з управління, експлуатації і поточного ремонту житлового фонду, остільки він має майновий інтерес у обґрунтованості розміру таких витрат з точки зору уникнення безпідставних платежів, який (майновий інтерес) підлягає судовому захисту.

Порушенням ж означеного майнового інтересу за змістом наведених підстав позову у розумінні абз.3 п.3.12. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. є протиправне, на думку, Позивача, застосування у спірному періоді при розрахунку вартості послуг коефіцієнту рентабельності в 30% замість 12%.

Втім, зважаючи на встановлені матеріалами справи обставини і приведені докази, суд дійшов висновку про недоведеність Позивачем всупереч приписів ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України наявності порушення з боку Відповідача у спірний період вимог п.33 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою КМУ №529 від 20.05.2009р., відносно обмеження рівня рентабельності підприємства в цілому 12%, з огляду на таке:

По-перше, виходячи із співставлення змісту термінів, приведених в ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон), і положень ст.13 цього Закону розглядувані в межах цієї справи послуги з утримання будинку та прибудинкової території є складовою житлово-комунальних послуг. Відповідно до ч.1 ст.32 Закону в редакції, що діяла впродовж розглядуваного спірного періоду, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. В свою чергу, встановлення тарифів на такі послуги ч.3 ст.31 Закону віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування.

Означене повноваження в даному випадку було реалізовано шляхом затвердження рішенням Виконавчого комітету Донецької міської ради №464 від 29.10.2003р. Порядку участі суб'єктів підприємницької діяльності у розрахунках за утримання будинків та прибудинкових територій в м. Донецьку, яким встановлені відповідні формули розрахунку вартості послуг, складовою яких є коефіцієнт рентабельності, визначений на рівні не менше 30%. За своїм змістом означене рішення застосовується виключно до суб'єктів господарювання та нежитлових приміщень. Доказів скасування чи втрати чинності означеним рішенням з інших підстав до матеріалів справи не надано.

По-друге, п.33 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджений Постановою КМУ №529 від 20.05.2009р., встановлює обмеження для рівня рентабельності підприємства Відповідача в цілому розміром 12%, а не визначає такий рівень рентабельності для кожної окремої угоди з надання житлово-комунальних послуг, як безпідставно тлумачить відповідне положення Позивач. Таким чином, застосування Позивачем згідно рішення Виконавчого комітету Донецької міської ради №464 від 29.10.2003р. у нарахуванні вартості послуг для суб'єктів господарювання відносно нежитлових приміщень рівня рентабельності 30% автоматично не призводить до порушення п.33 Порядку, встановленого Постановою КМУ №529 від 20.05.2009р., якщо за рахунок нарахувань для іншої категорії споживачів відповідних житлово-комунальних послуг (населення чи інших власників житлових приміщень) загальний рівень рентабельності Позивача за відповідний період не буде перевищувати 12%.

Наразі, Позивачем не надано доказів перевищення рентабельності Відповідачем рівня 12% за всіма категоріями споживачів житлово-комунальних послуг у спірний період з 01.07.2009р. по 01.06.2011р., і не було заявлено клопотань в порядку ст.38 Господарського процесуального кодексу України про витребування таких доказів, так само, як і не приведено спростування наведених Відповідачем у відзиві відомостей про збиткову діяльність підприємства у відповідний період взагалі (відсутність рентабельності), зважаючи на що покладені в основу позову підстави розцінюються судом як недоведені припущення.

Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.14 Цивільного кодексу України ніхто не може примушений роботи те (в тому числі - і в судовому порядку), що є необов'язковим для нього в силу закону або договору. Недоведеність Позивачем існування у Відповідача обов'язку із застосування у розглядуваних правовідносинах впродовж спірного періоду зменшеного рівня рентабельності для розрахунку вартості житлово-комунальних послуг унеможливлює існування порушення з боку Відповідача у вигляді невиконання такого обов'язку і не усунення наслідків невиконання (неповернення переплаченої суми), та зумовлює відмову у задоволені позовних вимог.

Оскільки Позивач у встановленому порядку звільнений від сплати судового збору, судові витрати згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України в даному випадку не розподіляються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Калінінському районі м. Донецька (ідентифікаційний код 25967476) до Комунального підприємства «Керуюча компанія Калінінського району м. Донецька» (ідентифікаційний код 05514229) про стягнення переплати коштів у розмірі 1447,54 грн. та зобов'язання Відповідача здійснити перерахунок плати із застосуванням норми 12%.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 06.06.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.06.2012р.

Суддя Попков Д.О.