Рішення № 24564713, 28.05.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.05.12 р. Справа № 5006/17/8/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.,

при секретарі судового засідання Цакадзе М.А.

розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікс», м.Донецьк

до Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м.Донецьк

про: стягнення суми боргу у розмірі 237 021,77грн., пені у розмірі 62 809,45грн., суми 3% річних у розмірі 16 340,08грн., суми інфляційних нарахувань у розмірі 44 949,57грн., а всього 361 120,87грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за дов. б/н від 26.03.2012р.,

від відповідача: ОСОБА_2 - за дов.№118 від 24.10.2011р.

У судовому засіданні оголошувалась

перерва з 14.05.2012р. до 28.05.2012р.

згідно зі ст.77 ГПК України

Суд перебував у нарадчій кімнаті

28.05.2012р. з 14.35 год. до 14.40 год.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мікс», м.Донецьк звернулось до господарського суду з позовом до Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м.Донецьк про стягнення суми боргу у розмірі 237 021,77грн., пені у розмірі 62 809,45грн., суми 3% річних у розмірі 16 340,08грн., суми інфляційних нарахувань у розмірі 44 949,57грн., а всього 361 120,87грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на Договір на поставку продукції №02-007 від 23.01.2006р., Специфікацію №1 від 01.04.2010р. до договору, видаткові накладні, видані відповідачем довіреності на отримання цінностей, заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №7 від 21.02.2012р.

Позивач протягом розгляду справи надав:

- пакет документів, на підставі яких позивачем здійснено залік зустрічних однорідних вимог до Відповідача (копії Договору на поставку продукції №04-009(02-052) від 16.10.2008р. і первинних та інших документів, які свідчать про часткове виконання договору №04-009(02-052) Позивачем);

- пояснення б/н від 26.04.2012р. з додатками, в яких заперечив проти викладених у відзиві тверджень відповідача.

- пояснення б/н від 14.05.2012р., в яких зазначив, що посилання Відповідача на Постанови ВГСУ в обґрунтування своєї позиції щодо укладення договору №02-007 на один рік є безпідставними, оскільки обставини справ суттєво відрізняються. На підтвердження того, що договір №02-007 виконувався протягом всього строку його дії, додав копії: банківських виписок, Специфікацій, видаткових накладних, довіреностей, складених на виконання договору №02-007.

Ухвалою господарського суду від 18.04.2012р. відповідно до ст.30 ГПК України викликано у судове засідання головного бухгалтера Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» для дачі усних та письмових пояснень щодо відтисків печатки Відповідача на первинних документах за період з 01.04.2010р. по 19.11.2010р., які містяться у матеріалах справи.

Відповідач протягом розгляду справи надав:

- відзив на позовну заяву б/н від 18.04.2012р., в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що нарахування пені здійснене незаконно, оскільки строк для нарахування пені сплинув в листопаді 2011 року.

- доповнення до відзиву б/н від 25.04.2012р. з додатками, в яких просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі та зазначає, що:

1) згідно з практикою Вищого господарського суду України договір №02-007 від 23.01.2006р. вважається укладеним на один рік, а отже, поставки, здійснені після 23.01.2007р., не можуть вважатися здійсненими на підставі вказаного договору;

2) між позивачем та відповідачем існували відносини за усними правочинами, а отже, враховуючи відсутність вимог позивача про оплату, обов'язок здійснити оплату згідно з ч.2 ст.530 ЦК України у відповідача не настав;

3) до вимог про стягнення пені має бути застосована позовна давність в один рік.

- копію наказу про призначення головного бухгалтера ДП «Донецький облавтодор» Василенко Н.А., а також її письмові пояснення від 23.04.2012р.

У судовому засіданні 26.04.2012р. представник відповідача не заперечував наявність печатки свого підприємства на видатковій накладній №107 від 26.07.2010р., рівно як і правомірність підписання документів від імені підприємства заступниками директора ДП «Донецький облавтодор» Косухіним О.О. та Бондаренко Е.М.

- доповнення до відзиву б/н від 11.05.2012р., в якому просив суд застосувати позовну давність щодо вимог про стягнення пені та витребувати докази отримання відповідачем паспортів якості спірного товару. У задоволенні клопотання про витребування від позивача доказів отримання відповідачем паспортів якості спірного товару судом відмовлено з огляду на його недоведеність, необґрунтованість та безпідставність.

Ухвалою господарського суду від 26.04.2012р. відповідно до ст.69 ГПК України за клопотанням позивача строк розгляду справи було продовжено на 15 днів.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст. 33 - 34, 43 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України (далі - ГК України), відносини в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мікс» (далі по тексту - Позивач, Постачальник) та Дочірнім підприємством «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі по тексту - Відповідач, Покупець) укладено договір на поставку продукції №02-007 від 23.01.2006р. (далі по тексту - Договір) (т.1, а.с.9-11).

Відповідно до п.п.1.1., 1.2., 1.4. Договору Постачальник взяв на себе зобов'язання передати у встановлені Договором та Специфікаціями до нього строки у власність Покупця «товар» - паливо пічне (з продуктів нафтопереробки), паливо котельне в кількості та за цінами, передбаченими в Специфікаціях до Договору, а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його в порядку та строки, встановлені Договором та Специфікаціями до нього. Сторони домовились про те, що асортимент, кількість, ціна кожної партії товару встановлюється на підставі Специфікації до Договору. Специфікація є невід'ємною частиною Договору. Сума Договору складається з сум Специфікацій на партії товару.

Відповідно до п.п.2.2., 2.3. Договору перехід права власності на товар підтверджується випискою Постачальником накладної на відпуск товару. Дата накладної має відповідати даті прийняття товару на складі Покупця. Приймання-передача товару на складі Покупця здійснюється матеріально відповідальною особою, на яку оформлено довіреність на отримання товару. Довіреність оформлюється згідно з вимогами Інструкції №99 від 16.05.1996р.

Згідно з п.п.3.1., 3.2., 3.3. Договору Покупець здійснює розрахунок за отриману партію товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту отримання партії товару. Момент отримання відповідає даті, вказаній у накладній Постачальника. Датою здійснення оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок Постачальника. Зміна строків оплати товару можлива лише після підписання додаткової угоди сторонами.

У разі несвоєчасної оплати товару Покупець виплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, від суми невиконання обов'язків за кожний день прострочення (п.4.1 Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2011р., а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку сторін (п.6.1. Договору).

Статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.207 ЦК України вчиненням правочину у письмовій формі вважається у тому числі викладення його змісту в кількох документах.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до Договору та Специфікації №1 від 01.04.2010р. до Договору Позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 599610,41грн, що підтверджується видатковими накладними: №100 від 17.05.2010р. на суму 83420,28грн., №101 від 17.05.2010р. на суму 84705,07грн., №102 від 17.05.2010р. на суму 81811,90грн., №103 від 17.05.2010р. на суму 82723,39грн., №104 від 31.05.2010р. на суму 78619,58грн., №106 від 03.06.2010р. на суму 66008,06грн., №107 від 26.07.2010р. на суму 82632,98грн., №112 від 16.11.2010р. на суму 39689,15грн. (т.1, а.с.13-16, 18, 19, 21, 23, 113).

Товар за вказаними видатковими накладними був отриманий уповноваженим представником Відповідача на підставі довіреностей №127 від 17.05.2010р., №139 від 27.05.2010р., №167 від 26.07.2010р. та №220 від 19.11.2010р. (т.1, а.с.17, 20, 22, 24), про що свідчать наявні на кожній накладній в графі «Прийняв» підписи уповноваженої на отримання від ТОВ «Мікс» цінностей особи - ОСОБА_6 та відтиски печатки Відповідача. Зазначені довіреності оформлено згідно з вимогами Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996р., зареєстрованим в Мін'юсті України 12.06.1996р. за №293/1318.

Таким чином, Відповідач прийняв товар, у зв'язку з чим відповідно до приписів ст.ст.509, 526, 530 (ч.1) ЦК України та згідно з п.3.1. Договору у нього виник обов'язок розрахуватись за отриману партію товару в національній валюті України в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача протягом 20-ти банківських днів з моменту отримання партії товару.

Оплата поставленого за видатковими накладними №100 - 104, №106, №107 товару була здійснена Відповідачем не в повному обсязі. Так, на виконання своїх зобов'язань за Договором ним були перераховані Позивачу грошові кошти в загальній сумі 360700грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками (т.1, а.с.25-32). Отже, заборгованість за поставлений за вказаними видатковими накладними товар складає 238910,41грн., і іншого Відповідачем не доведено.

Заявою №7 від 21.02.2012р., направленою супровідним листом №8 від 21.02.2012р. з відміткою про отримання 22.02.2012р., на підставі положень ст.601 ЦК України Позивачем був здійснений залік зустрічних однорідних вимог між ним та Відповідачем на суму 1888,64грн., яка була зарахована Позивачем як оплата згідно з Договором за видатковою накладною №104 від 31.05.2010р. (т.1, а.с.4, 33, 34).

Факт наявності заборгованості Позивача перед Відповідачем останнім не заперечується та підтверджується матеріалами справи: копіями Договору на поставку продукції №04-009(02-052) від 16.10.2008р. і первинних та інших документів, які свідчать про часткове виконання договору №04-009(02-052) Позивачем (т.1, а.с.64-69).

Враховуючи приписи ч.2 ст.601 ЦК України, згідно з якими зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї зі сторін (є одностороннім правочином) та перевіривши однорідність зарахованих вимог і факт настання строку їх виконання, суд погоджується з твердженням Позивача, що на момент розгляду справи заборгованість за поставлений Позивачем у травні - липні та листопаді 2010 року товар складає 237021,77грн.

В цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд не погоджується з викладеними у Доповненні до відзиву б/н від 25.04.2012р. твердженнями Відповідача про те, що:

- згідно з практикою Вищого господарського суду України (т.1, а.с.89-105) договір №02-007 від 23.01.2006р. вважається укладеним на один рік, а отже, поставки, здійснені після 23.01.2007р., не можуть вважатися здійсненими на підставі вказаного договору;

- між Позивачем та Відповідачем існували відносини за усними правочинами, а отже, враховуючи відсутність вимог позивача про оплату, обов'язок здійснити оплату згідно з ч.2 ст.530 ЦК України у відповідача не настав;

- у Позивача досі не наступило право вимагати оплату за договором поставки №02-007 від 23.01.2006р., а у Відповідача - зобов'язання з оплати. Отже, не є законними похідні нарахування (3% річних, інфляція та пеня) (т.1, а.с.86-88).

Зазначені твердження спростовуються матеріалами справи - копіями банківських виписок, Специфікацій, видаткових накладних, довіреностей, складених на виконання договору №02-007 у 2006 - 2010 роках (т.1, а.с.135-150; т.2, а.с.1-65).

Більш того, стверджуючи, що між Позивачем та Відповідачем з 2007 року існували відносини за усними правочинами, Відповідач робить висновок, що у Позивача досі не наступило право вимагати оплату за договором поставки №02-007 від 23.01.2006р. - тобто визнає існування вказаного договору у 2010 році.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 62 809,45грн.

Відповідно до ст.ст.216-218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст.ст.611, 612 (ч.1) ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом - зокрема, сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони домовились (п.4.1. Договору) про те, що у разі несвоєчасної оплати товару Покупець виплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, від суми невиконання обов'язків за кожний день прострочення. Це відповідає приписам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543-96-ВР від 22.11.1996р.

Позивачем нараховано пеню за кожною видатковою накладною окремо, а саме: за видатковими накладними №100-104 - за період прострочення оплати; за видатковими накладними №106, №107, №112 - за період, який дорівнює одному року (365 днів) (т.1, а.с.7).

Відповідач заперечив щодо нарахування пені, оскільки з видаткової накладної №112 від 16.11.2010р. вбачається, що остання поставка товару була здійснена у цей день, тоді як позов подано лише в березні 2012 року, тобто, на думку відповідача, з урахуванням вимог п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України строк для нарахування пені сплинув у листопаді 2011 року (т.1, а.с.88).

Суд не погоджується ані з розрахунком пені, здійсненим Позивачем, ані з твердженням Відповідача, що строк для нарахування пені сплинув у листопаді 2011 року, з наступних підстав.

Частиною 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтями 261 (абз.1 ч.5), 253 ЦК України визначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування пені за прострочення виконання Відповідачем свого зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано - 21-ший банківський день після дати, вказаної у видатковій накладній. Нарахування санкцій у вигляді пені триває протягом шести місяців, оскільки іншого сторонами в Договорі не встановлено.

Частина 1 ст.223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України. За змістом п.1 ч.2 ст.258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік. Поняття позовної давності міститься в ст.256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відтак ч.6 ст.232 ГК України передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється п.1 ч.2 ст.258 ЦК України. Такої позиції дотримується Верховний суд України в Постанові від 27.04.2012р. у справі №13/110-11.

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

З системного аналізу норм п.1 ч.2 ст.258, ст.260, ч.ч.1, 5 (абз.1) ст.261, ч.1 ст.254, ч.3 ст.549 ЦК України випливає, що для вимог про стягнення пені позовна давність обчислюється щодо кожного дня прострочення виконання окремо і спливає, відповідно, також окремо щодо кожного дня нарахування пені.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені (т.1, а.с.7), суд встановив, що її нарахування здійснювалось Позивачем відповідно до умов договору, але без урахування приписів ч.6 ст.232 ГК України та п.1 ч.2 ст.258 ЦК України. З огляду на викладене, стягненню з Відповідача підлягає пеня у сумі 1581,85грн., а саме нарахована на заборгованість у сумі 39689,15грн. за видатковою накладною №112 від 16.11.2010р. за період 14.03.2011р. - 15.06.2011р. (15.12.2010р. (21-ший банківський день) - початок періоду нарахування пені за накладною №112; період нарахування - 6 місяців; 15.06.2011р. - останній день періоду нарахування пені; позовна давність в один рік застосовується щодо кожного дня нарахування пені окремо, тобто строк позовної давності спливає кожного дня у період з 15.12.2011р. до 15.06.2012р.; даний позов подано 14.03.2012р. - отже, строк позовної давності не сплинув щодо вимог про стягнення пені за період 14.03.2011р. - 15.06.2011р., що складає 94 дні; у вказаний період діяла облікова ставка НБУ 7,75%, що у подвійному розмірі за один день складає 0,0424%, або 0,000424; сума заборгованості - 39689,15грн.).

У Доповненні до відзиву б/н від 11.05.2012р. Відповідач просив суд застосувати позовну давність щодо вимог про стягнення пені (т.1, а.с.119). Згідно з ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено Відповідачем, є підставою для відмови у позові в частині вимог про нарахування пені на прострочену заборгованість за видатковими накладними №100, №101, №102 та №103 від 17.05.2010р., №104 від 31.05.2010р., №106 від 03.06.2010р., №107 від 26.07.2010р.

Враховуючи приписи вищезазначених норм та беручи до уваги клопотання Відповідача про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення пені, яке відповідає вимогам ч.3 ст.267 ЦК України, суд задовольняє вимоги Позивача про стягнення пені частково - у сумі 1581,85грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі вказаної норми позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 16340,08грн. та інфляційні нарахування у розмірі 44949,57грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних (т.1, а.с.7-8), суд враховує пояснення Позивача щодо помилкового зазначення у назві розрахунку реквізитів іншого договору та доходить до висновку, що факт прострочення Відповідачем строків оплати основної заборгованості є доведеним, а розрахунок стягуваних сум - обґрунтованим та таким, що не суперечить чинному законодавству. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Отже, стягненню на користь Позивача підлягає сума 3% річних у розмірі 16340,08грн., з яких:

- за видатковою накладною №100 від 17.05.2010р.:

за період 15.06.2010р.-15.07.2010р. - у сумі 212,55грн.;

- за видатковою накладною №101 від 17.05.2010р.:

за період 15.06.2010р.-15.07.2010р. - у сумі 215,82грн.

за період 16.07.2010р.-02.11.2010р. - у сумі 742,50грн.

за період 03.11.2010р.-12.11.2010р. - у сумі 31,34грн.

за період 13.11.2010р.-15.11.2010р. - у сумі 1,51грн.

за період 16.11.2010р.-17.11.2010р. - у сумі 0,35грн.

- за видатковою накладною №102 від 17.05.2010р.:

за період 15.06.2010р.-17.11.2010р. - у сумі 1048,99грн.

за період 18.11.2010р.-15.12.2010р. - у сумі 184,66грн.

за період 16.12.2010р.-18.02.2011р. - у сумі 343,19грн.

- за видатковою накладною №103 від 17.05.2010р.:

за період 15.06.2010р.-18.02.2011р. - у сумі 1693,00грн.

- за видатковою накладною №104 від 31.05.2010р.:

за період 30.06.2010р.-18.02.2011р. - у сумі 1512,08грн.

за період 19.02.2011р.-27.07.2011р. - у сумі 987,72грн.

за період 28.07.2011р.-21.02.2012р. - у сумі 868,87грн.

за період 22.02.2012р.-27.02.2012р. - у сумі 24,01грн.

- за видатковою накладною №106 від 03.06.2010р.:

за період 03.07.2010р.-27.02.2012р. - у сумі 3282,32грн.

- за видатковою накладною №107 від 26.07.2010р.:

за період 24.08.2010р.-27.02.2012р. - у сумі 3755,84грн.

- за видатковою накладною №112 від 16.11.2010р.:

за період 15.12.2010р.-27.02.2012р. - у сумі 1435,33грн.

Перевіривши порядок нарахування Позивачем інфляційних, суд враховує пояснення Позивача щодо помилкового зазначення у назві розрахунку реквізитів іншого договору та доходить до висновку, що факт прострочення Відповідачем строків оплати основної заборгованості є доведеним, проте суд визнає розрахунок інфляційних нарахувань (а.с.8) арифметично невірним.

Так, згідно з абзацом 5 Листа Верховного суду України «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції під час розгляду судових справ» від 03.04.1997р. №62-97р., для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

З огляду на викладене стягненню на користь позивача підлягає сума інфляційних нарахувань у розмірі 40018,79грн., з яких:

- за видатковою накладною №101 від 17.05.2010р.:

за липень - жовтень 2010 року - у сумі 3859,89грн.

- за видатковою накладною №102 від 17.05.2010р.:

за червень - листопад 2010 року - у сумі 3517,91грн.

за грудень 2010 року - у сумі 0,00грн.

за січень - лютий 2011 року - у сумі 1220,51грн.

- за видатковою накладною №103 від 17.05.2010р.:

за червень 2010 року - лютий 2011 року - у сумі 5683,10грн.

- за видатковою накладною №104 від 31.05.2010р.:

за липень 2010 року - лютий 2011 року - у сумі 5975,09грн.

за березень - липень 2011 року - у сумі 1965,09грн.

за серпень 2011 року - лютий 2012 року - у сумі 202,32грн.

- за видатковою накладною №106 від 03.06.2010р.:

за липень 2010 року - лютий 2012 року - у сумі 7194,88грн.

- за видатковою накладною №107 від 26.07.2010р.:

за вересень 2010 року - лютий 2012 року - у сумі 8098,03грн.

- за видатковою накладною №112 від 16.11.2010р.:

за грудень 2010 року - лютий 2012 року - у сумі 2301,97грн.

Судові витрати розподіляються відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України; ст.ст.67, 216-218, 223 (ч.1), 232 (ч.6) Господарського кодексу України; ст.ст.207 (абз.1 ч.1), 253, 254 (ч.1), 256, 258 (п.1 ч.2), 261 (ч.ч.1, 5), 267 (ч.ч.3, 4), 288 (п.1, ч.2), 509, 525, 526, 530 (ч.1), 601, 611, 612 (ч.1), 625 Цивільного кодексу України; Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР; з урахуванням вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996р., зареєстрованим в Мін'юсті України 12.06.1996р. за №293/1318; керуючись ст.ст.33-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікс», м.Донецьк до Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м.Донецьк про стягнення суми боргу у розмірі 237 021,77грн., пені у розмірі 62 809,45грн., суми 3% річних у розмірі 16 340,08грн., суми інфляційних нарахувань у розмірі 44 949,57грн., а всього 361 120,87грн. задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м.Донецьк (83001, м.Донецьк, пр.Комсомольський 6а, код ЄДРПОУ 32001618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мікс», м.Донецьк (83114, м.Донецьк, вул.Університетська, буд.82, кв.5; ЄДРПОУ 31365812, р/р 26006962481562 в ПАО «ПУМБ», м.Донецьк, МФО 334851) суму боргу у розмірі 237021,77грн., пеню у розмірі 1581,85грн., суму 3% річних у розмірі 16340,08грн., суму інфляційних нарахувань у розмірі 40018,79грн., судовий збір у сумі 5899,27грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 28.05.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.06.2012р.

Суддя Шилова О.М.