Постанова № 24564401, 24.05.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2012 р. Справа № 9/111/2011/5003 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМіщенка П.К., Заріцької А.О., Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 07.02.2012 року у справі господарського суду за позовом до№ 9/111/2011/5003 Вінницької області Фермерського господарства "Україна" Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4про стягнення 428 498,17 грн.В судовому засіданні взяли участь представники:

Фермерського господарства "Україна" - Подух Л.В.,

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - ОСОБА_4, ОСОБА_6

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Україна" (далі- ФГ "Україна", позивач) звернулось до господарського суду Вінницької області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі -ФОП ОСОБА_4, відповідач) заборгованості у сумі 374100,00 грн. основного боргу, 10915,52 грн. процентів річних, 43528,65 грн. збитків від інфляції, 4284,98 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з посилання на неналежне виконання своїх обов'язків за отримання вказаного товару.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 16.11.2011 року у справі № 9/111/2011/5003 (суддя Балтак О.О.) в позові відмовлено.

Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції зазначив, що видаткова накладна № ПР-0000274 від 30.06.2010 р. не відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктам 2.4 та 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, оскільки вона не містить підпису відповідача. В зв'язку з цим, вказана накладна не є первинним документом та відповідно не підтверджує проведення між відповідачем та позивачем господарської операції по купівлі-продажу насіння соняшника.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій просив рішення скасувати з підстав порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.02.2012 року (колегія суддів у складі: головуючий Тимошенко О.М., Огороднік К.М., Коломис В.В.) апеляційну скаргу фермерського господарства "Україна" задоволено, рішення господарського суду Вінницької області від 16.11.2011 року у справі № 9/111/2011/5003 скасовано, прийнято нове рішення: "Позов задовольнити. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідн.код НОМЕР_1) на користь фермерського господарства "Україна" (22511, Вінницька область, Липовецький район, с. Стара Прилука, вул. Островського, 29, код ЄДРПОУ 20092010) - 374100,00 грн. основного боргу, 10915,52 грн. процентів річних, 43528,65 грн. збитків від інфляції, 4284,98 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 4284,98 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги. Господарському суду Вінницької області на виконання постанови видати наказ."

Не погоджуючись з постановою Рівненського апеляційного господарського суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення господарського суду Вінницької області.

ФГ "Україна" подало до Вищого господарського суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а судове рішення -без змін, погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті судових рішень вважає достатніми підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, які приймали рішення у даній справі, на підставі видаткової накладної № ПР-0000274 від 30.06.2010 р. позивач відпустив відповідачу насіння соняшника в кількості 258000,00 кг. загальною вартістю 374100,00 грн. Для отримання вказаного товару відповідачем надано довіреність № 3 від 30.06.2010 р.

У день проведення вказаної господарської операції позивач надав відповідачу податкову накладну від № 0625/1617 від 30.06.2010 р., у якій зафіксовано операцію з продажу зерна соняшника в кількості 258000 кг. загальною вартістю 374100,00 грн., у тому числі ПДВ 62350,00 грн.

Відповідно до вимог чинного на час здійснення господарської операції податкового законодавства України позивач, у поданій до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, відобразив дану господарську операцію, а також зазначив видану податкову накладну у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за період 01-30.06.2010 р.

Відповідач в свою чергу відзвітував перед Іллінецькою МДПІ, зазначивши дану господарську операцію у декларації з податку на додану вартість за 2010 рік та уточненнях до неї, та зазначив отриману податкову накладну у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних № 6 за період 01-30.06.2010 р.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції зазначив, що позивач не надав доказів в обґрунтування своїх позовних вимог, оскільки господарська операція з купівлі-продажу насіння соняшника між сторонами не відбулась з огляду на те, що підпис відповідача на видатковій накладній не належить останньому. Це зокрема підтверджується висновком №2089 Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, яким встановлено, що підпис від імені ОСОБА_4 на видатковій накладній № ПР-0000274 від 30.06.2010 р. виконаний не самим ОСОБА_4, а іншою особою з ретельним наслідуванням якомусь підпису ОСОБА_4

Скасовуючи рішення, апеляційний господарський суд виходив з того, що висновки суду, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи оскільки, відповідач у податковій декларації з податку на додану вартість за 2010 рік відзвітувався перед органами державної податкової служби щодо здійсненої господарської операції. Таким чином, відповідач отримав від позивача податкову накладну від 30.06.2010 р. № 0625/1617 та відобразив її у своєму податковому обліку, тим самим ствердивши проведення даної господарської операції.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем була надана позивачу довіреність від 30.06.2010 р. № 3 на отримання соняшника кількістю 260 тон. Факт передачі довіреності відповідачем не спростовано та не надано доказів її анулювання з повідомленням про це позивача. На підставі вказаної довіреності позивачем сформовано видаткову накладну № ПР-0000274 від 30.06.2010 р., де в графі "отримав" під місцем для підпису віддруковано "ОСОБА_4 за дов. № 3 від 30.06.2010 р.". Позивач, як платник ПДВ, в момент здійснення господарської операції оформив та передав відповідачу податкову накладну (надається на вимогу отримувача товару), яка останнім прийнята, включена до власного податкового обліку, що стверджується звітуванням до органів ДПІ.

Отже, на думку суду апеляційної інстанції, вищевказані дії відповідача свідчать про те, що останнім були отримані первинні бухгалтерські документи, що засвідчують здійснення даної господарської операції, в тому числі і видаткова накладна № ПР-0000274 від 30.06.2010 р.

Але з такими висновками суду як першої так і апеляційної інстанції погодитись не можна.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Суди першої та апеляційної інстанції належним чином не дослідили обґрунтованість заявлених позовних вимог Фермерського господарства "Україна" про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 заборгованості, та відповідність їх вимогам чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, до господарського суду подано позов про стягнення грошових сум з підстав неоплати товару. Проте, будь-якої угоди в письмовій формі сторони не укладали, а господарські суди не з'ясували дійсні правовідносини сторін.

За правилом частини 1 статті 181 Господарського кодексу України укладення господарських договорів допускається у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Наявність між сторонами відносин зобов'язального характеру позивач доводить документами, які були складені сторонами: видаткова накладна № ПР-0000274 від 30.06.2010 р., з тексту якої вбачається, що сторони дотримали вимоги частини 3 статті 180 Господарського кодексу України, погодивши предмет договору -купівля-продаж соняшника; довіреністю на отримання переліченних цінностей №3 від 30.06.2010 року; претензією №100 від 29.03.2011 року про повернення боргу.

Проте, суди попередніх інстанцій не диференціювали майнові та грошові вимоги позивача, оскільки належним чином не дослідили характер правовідносин, що склались між заявником та боржником, правову природу правовідносин між сторонами, не дослідили, обставини виникнення грошових зобов'язань боржника перед кредитором з підстав цивільного законодавства та виконання своїх зобов'язань, а також підстави застосування відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Крім того, згідно частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, метою судової експертизи є роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Відповідно до частини 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Таким чином, висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів і не має заздалегідь встановленої сили.

Вимогами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони повинні доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанції є передчасними та такими, що зроблені з неповним з'ясуванням обставин справи та неналежним застосуванням норм законодавства, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи, суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємеця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.02.2012р. та рішення господарського суду Вінницької області від 16.11.2011 року у справі №9/111/2011/5003 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.

Головуючий Міщенко П.К.

С у д д я Заріцька А.О.

С у д д я Поліщук В.Ю.