Ухвала суду № 24563435, 30.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2012 р.Справа № 2а-14486/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача Сиротенко С.Є.

представника позивача Сиротенко С.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2012р. по справі № 2а-14486/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2012 р. № 2а- 14486/11/2070 адміністративний позов ТОВ " Енергосервіс" задоволено.

Скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 20.06.2011р. №0002432302 , №0002442302 , №0002422302 , №0002412302. Стягнуто судові витрати в сумі 3, 40 грн. зі сплати судового збору на користь ТОВ " Енергосервіс"

Відповідач, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, не погодившись з судовим рішенням подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду 12.01.2012 р. № 2а- 14486/11/2070 з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи, та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на доводи апеляційної скарги.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрнутованим.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідив докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень є акт №2160/23-5/30592278 від 02.06.2011 р. про результати планової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2010 р.

За висновками акту перевірки відповідачем було: зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування в сумі 138488 грн. і донараховано податок на прибуток всього у 112235грн. в т.ч. за IV квартал 2010 року в сумі 112235грн. (п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"); встановлено заниження ПДВ на суму 21349 грн., у тому числі: лютий 2010 р. на суму 3563,0грн.; березень 2010 р. на суму 1513,0 грн.; квітень 2010 р. на суму 2051,0 грн.; червень 2010 р. на суму 6252,0 грн.; серпень 2010 р. на суму 7970,0 грн., та зменшення залишку від'ємного значення ПДВ, ряд.26 Декларації за грудень 2010 року в сумі 109516 грн. (п.п.7.2.3. п.7.2, п.п.7.4.1. п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"); донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 1623,00 грн. (порушення позивачем у 2010 році п.1 ст. 14 розділі IV Декрету Міністрів України від 26.12.1992 "Про прибутковий податок з громадян", п.1.8 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р.); встановлено порушення у 2009, 2010 роках ст. 15, ст.. 24 Закону України "Про оплату праці від 24.03.1995 р., оскільки працівникам заробітна плата на підприємстві виплачувалась несвоєчасно, а саме за серпень 2009 року за січень 2010 року та за лютий 2010 року

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення, що є предметом судового оскарження у давній справі.

За наслідками адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс" залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність висновків про нікчемність угод, покладених в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно вимог п.198.2. ст. 198 Податкового Кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно приписів п. 198.3. ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкової о періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такою звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

З матеріалів справи вбачається, що сумніви податкового органу з приводу недотримання вимог законодавства стосувалися звітності за договорами підряду №09/05-10 від 12.05.2010 р. між ТОВ "Енергосервіс" та ПП "Харківбудмонтаж" та №15/09-09 від 02.09.2009 р. між ТОВ "Енергосервіс" та ТОВ "Б.К.Реконструкція".

Судом першої інстанції встановлено , що 20.08.2009 р. між ТОВ "Стальконструкція" (Генпідрядник) та ТОВ "Енергосервіс" було укладено договір підряду №107/09 за умовами якого субпідрядник на завдання на свій ризик та у строк встановлений даним договором зобов'язувався своїми та із застосуванням найманої праці згідно проектної документації та вимогами діючого законодавства України виконати певні роботи. В свою чергу генпідрядник зобов'язувався надати субпідряднику фронт робіт, проектну документацію а також прийняти виконані субпідрядником роботи та своєчасно сплачувати дані роботи.

За цим правочином узгодження вартості робіт підтверджується довідкою типової форми №КБ-3, а факт їх виконання за липень, серпень 2010 р. - типовими формами №КБ-2в, наявними у справі. Підстави та право на здійснення будівельних робіт підтверджується ліцензією виданою Міністерством регіонального розвитку та будівництва України державною архітектурно -будівельною інспекцією.

На виконання цього договору позитвачем було укладено договори підряду з ПП "Харківбудмонтаж сервіс" та ТОВ " Б.К. Реконстркцця", згідно яких підрядник "ПП " Харківбудмонтаж" зобов'язується виконати по завданню замовника здійснити реконструкцію комплексу об'єктів аеропорту по вул. Ромашкіна 1 в м. Харкові (будівництво кабельної траси) та ТОВ " Б.К. Реконструкція" зобов'язується виконати електромонтажні роботи по прокладці кабельних ліній в підтрибунніих приміщеннях стадіону " Металлист" по вул. Плеханівській,65 в м. Харкові, а замовник - ТОВ " Енергосервіс" зобов'язується прийняти та сплатити виконану роботу в порядку на умовах встановлених за даними договорами. (а.с. 88-91,118-120)

В підтвердження виконання умов договорів позивачем надано узгодження вартості робіт за вказаними правочинами -довідки про вартість виконаних робіт та витрат типової форми №КБ-3, факт виконання вказаних робіт підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень, вересень 2010 року типової форми №КБ-2в.

Приватним підприємством "Харківстроймонтаж" та ТОВ "Б.К.Реконструкція" були, відповідно, виписані податкова накладна №310883 від 31.08.2010 р. (ПДВ 117485,72 грн.) та податкова накладна №205 від 30.09.2009 р. (ПДВ 13378,87 грн.), складені у відповідності до вимог діючого законодавства, зауважень до яких відповідачем не зазначено.

Всі перелічені первинні документи складені у відповідності до вимог чинного законодавства, докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність результатів зустрічних перевірок контрагентів позивача як підставу для сумніву у настанні реальних наслідків господарських правочинів, податкова звітність за якими є предметом дослідження по даній справі, колегія суддів вважає доцільним зауважити наступне. Так, обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності. Тож неможливість проведення перевірки постачальника товару не впливає на віднесення позивачем до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та на право отримати відшкодування з цього податку у випадку виникнення його від'ємного значення.

Доводи апеляційної скарги щодо не звітування до податкового органу ПП " Харківбудмонтаж" та ТОВ " Б.К.Реконструкція", а також відсутності в податкових деклараціях витрат, які характеризують ведення фінансово-господарської діяльності, зокрема витрат на відрядження, транспортування, зберігання, як доказ нікчемності угоди, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України відповідальність має індивідуальний характер і за неналежне виконання обов'язку щодо подання звітності та відображення в ній результатів господарської діяльності відповідальність має нести винна особа, а не треті особи, які мали господарські правовідносини з цим платником податків.

Доводи податкового органу щодо нікчемності угод укладених між позивачем та його контрагентами колегія суддів вважає необгрунтованими.

З приводу викладеного в акті перевірки від 23.06.2011р. № 4724/2301/00217875/47 судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд також зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

З огляду на приписи наведених вище норм права, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не подано достатніх доказів на користь власних тверджень, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2012 р. № 2а- 14486/11/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права, підстав для її скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як прийняту з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2012р. по справі № 2а-14486/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.

Повний текст ухвали виготовлений 05.06.2012 р.