Ухвала суду № 24563106, 01.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2012 р.Справа № 2а-1670/5953/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-4" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2011р. по справі № 2а-1670/5953/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-4"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр-4" (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006152301/2165 від 30.06.2011 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2011 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр - 4" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2011 року та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу позивача в яких посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2011 року залишити без змін.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Центр - 4" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 02.04.2009 р. (ідентифікаційний код 36410492), згідно свідоцтва №100235752 позивач зареєстрований платником ПДВ з 15.07.2009 р. На даний час перебуває на податковому обліку у відповідача.

Постановою заступника начальника ВРКС СВ ПМ ДПА у Полтавській області від 26.04.2011 р. призначена документальна перевірка суб'єкта господарської діяльності ТОВ "Центр - 4" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам з ПП "Кремнет" за період з 01 07.2009 р. по теперішній час.

На виконання цієї постанови начальником Кременчуцької ОДПІ було видано наказ від 08.06.2011 р. №2980 "Про проведення позапланової перевірки", у зв'язку з чим та на підставі направлення на перевірку від 08.06.2011 р. №2491/002491 працівниками Кременчуцької ОДПІ з 08.06.2011 р. по 10.06.2011 р. проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ "Центр - 4" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток та ПДВ по взаємовідносинам з ПП "Кремнет" за період з 01.07.2009 р. по 01.04.2011 р., результати якої оформлено актом від 10.06.2011 р. № 3818/ 23-209/33081927.

Актом перевірки встановлено порушення підприємством пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено ПДВ за перевіряємий період на загальну суму 55 610,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 30.06.2011 р. №0006152301/2165, яким ТОВ "Центр - 4" збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 69 478,00 грн. у тому числі 55 610,00 грн. - за основним платежем, 13 868,00 грн. - за штрафними ( фінансовими) санкціями.

Фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення взято висновок податкового органу про заниження ТОВ "Центр - 4" ПДВ внаслідок взаємовідносин з ПП "Кремнет". При цьому перевіряючими зазначено, що постановою начальника ВРКС СВ ПМ ДПА в Полтавській області про призначення документальної перевірки, винесеною в ході досудового слідства по кримінальній справі встановлено, що в жовтні 2010 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з невстановленими особами фактично придбав за винагороду підприємство ПП "Кремнет" у ОСОБА_2 з метою прикриття незаконної діяльності і фактично фінансово-господарською діяльністю не займався. ПП "Кремнет" надавало послуги з транзиту та конвертації готівкових коштів за грошову винагороду для різних суб'єктів підприємницької діяльності на території України. За час своєї діяльності на керівних посадах службові особи ПП "Кремнет" ОСОБА_2 та ОСОБА_1 протягом 2009-2010 років під час здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства умисно складали та видавали підроблені офіційні документи від імені підприємства. Допитаний в якості обвинуваченого ОСОБА_1 показав, що в період часу з 18.10.2010 р. по 21.01.2011 р. він працював на посаді директора ПП "Кремнет". Крім нього на підприємстві більше працівників не було. Діяльність ОСОБА_1 на посаді директора підприємства полягала в тому, що він лише підписував фінансово-господарські документи від імені ПП "Кремнет" та знімав готівку з банківського рахунку підприємства, відкритого в Кременчуцькій філії АБ "Полтава-банк", які потім віддавав невстановленим особам. Фактично ніяких послуг він особисто не надавав, робіт не виконував, товарно-матеріальних цінностей не поставляв. Згідно акту про результати камеральної перевірки податкової декларації з ПДВ, ПП "Кремнет" зменшено суму податкових зобов'язань та податкового кредиту по деклараціям з ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2010 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 вказаного Закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом України "Про податок на додану вартість", згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Системно аналізуючи положення Закону України "Про податок на додану вартість", колегія суддів доходить висновку про те, що податковий кредит за правовою природою свого походження є наслідком виникнення в діяльності суб'єкта господарювання-платника податку на додану вартість об'єкта оподаткування, визначеного статтею 3 цього Закону.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

За визначенням пункту 1.4 статті 1 цього Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Крім того, з аналізу підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності -продукція, роботи чи послуги -мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, оскільки як визначено п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична, та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту та мають юридичну силу та доказовість.

Підставою для формування податкового кредиту позивачем слугували податкові накладні.

Між тим, наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Колегія суддів зазначає, якщо певна господарська операція не відбулася, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів чи послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права-придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Позивач протягом перевіряємого періоду формував податковий кредит, зокрема за договором купівлі - продажу від 01.10.2010 р. №б/н, укладеного з ПП "Кремнет", за умовами якого продавець (ПІ1 "Кремнет") зобов'язується передати у власність покупця (ТОВ "Центр - 4"), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві усі необхідні документи (технічний паспорт, сертифікат якості, тощо). Поставка товару проводиться самовивозом. Оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавцеві не пізніше 10 банківських днів з моменту пред'явлення рахунку за виконану поставку товару.

Відповідно до ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 673, ч.1 ст. 669, ч.2 ст. 671 Цивільного кодексу продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні та у асортименті, встановленому договором.

Між тим, договором не визначені всі істотні умови, а саме не зазначено, вид товару, його кількість, асортимент, що свідчить про те, що укладаючи такий договір сторони не мали на меті його реальне виконання.

Відповідно до п.п. 2.1, п.5.1 договору купівлі-продажу, укладеного між позивачем та ПП "Кремнет" якість товару, що продається за цим договором, повинна відповідати сертифікатам якості продавця, кількість товару, який належить передати, визначається згідно заявки покупця.

Сертифікати якості товару, що продається за цим договором, та заявок покупця на товар позивачем не надано.

На підтвердження факту здійснення господарської операції позивачем надано платіжні доручення, рахунки, накладні, товарно-транспортні накладі, податкові накладні, рахунки-фактури, видаткові накладні, довіреності.

Між тим, колегія суддів зазначає, що відповідні документи не можуть вважатися первинними навіть за наявності всіх реквізитів, що передбачені чинним законодавством, у разі, якщо, фактичного здійснення господарських операцій не було. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги ті первинні документи, що складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено реальності господарських операцій за угодою з ПП "Кремнет", з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження реальності господарських операцій позивачем надані, зокрема, товарно-транспортні накладні на перевезення придбаного у ПП "Кремнет" товару.

Відповідно до підпунктів 11.1, 11.4 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363 (далі Правила перевезень), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри (пункт 11.6 Правил перевезень).

Як вбачається з копій товарно-транспортних накладних, що містяться в матеріалах справи, у них не заповнено графу пункт навантаження, а в деяких і пункт розвантаження, відсутній підпис водія-експедитора, який прийняв товар для перевезення.

Крім того, як вбачається, зокрема, з ТТН від 29.10.2010 р. за вказаною ТТН перевозився щебінь 63 м3, за ТТН від 02.11.2010 р. перевозився щебінь 225 м3, за ТТН від 17.11.2010 р. перевозився пісок 252 т, за ТТН від 02.12.2010 р. перевозився гранвідсів 96 м3, за ТТН від 08.12.2010 р. перевозився щебінь 63 м3, за ТТН від 06.12.2010 р. перевозився гранвідсів 96 м3, за ТТН від 07.12.2010 р. перевозився гранвідсів 96 т, за ТТН від 08.12.2010 р. перевозився щебінь 63 м3.

З огляду на вказані обсяги товару, що перевозився за вказаними ТТН, колегія суддів зазначає, що таки обсяги товару не можуть відповідати технічним можливостям автомобільного транспорту на їх перевезення, а тому позивачем не доведено реальність перевезення товару вказаними товарно-транспортними накладними.

Крім того, пояснюючи випадки перевезень товару у великих обсягах, представник позивача зазначив, що інколи виписувалась одна товарно-транспортна накладна на декілька перевезень одним автомобілем.

Проте, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що такі доводи є безпідставні, оскільки згідно з пунктом 11.7 Правил перевезень перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику, тобто на кожне перевезення товару виписується товарно-транспортна накладна.

Згідно з пунктом 1 Правил перевезень товарно-транспортна документація комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, товарно-транспортні накладні, що містяться в матеріалах справи, не є належними та допустимими доказами в підтвердження фактичного перевезення товару за спірним договором.

Таким чином, відсутність доказів реального переміщення товару свідчить про неправомірність включення сум ПДВ за договором купівлі - продажу з ПП "Кремнет" до податкового кредиту ТОВ "Центр - 4".

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача про відсутність реального характеру господарських операцій за договором, укладеним між позивачем та ПП "Кремнет" є обгрунтованими.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-4" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2011р. по справі № 2а-1670/5953/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.