Ухвала суду № 24559437, 01.06.2012, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1990/22-ц-550/12Головуючий у 1-й інстанції Сливка Л.М. Провадження № 22-ц/1990/550/12 Доповідач - Шевчук .М.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2012 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Шевчук Г.М.

суддів - Бершадської Г. В., Міщія О. Я.,

при секретарі - Дуда Г.І.

з участю ОСОБА_1 та її представника

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 18 січня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставне майно, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання дій банку, що полягають у збільшенні процентної ставки за користування кредитом, незаконними,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 18 січня 2012 року позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 266 058 гривень 5 коп., що еквівалентно 33376,16 доларів США, заборгованості за кредитним договором, в рахунок погашення якої звернути стягнення на предмет іпотеки -квартири загальною площею 36,6кв.м., яка розташована за адресою:АДРЕСА_1, способом продажу предмета іпотеки шляхом укладення Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

В задоволенні решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" відмовлено.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонреного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання дій банку, що полягають у збільшенні процентної ставки за користування кредитом, незаконними відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Публічного акціонреного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 1920 гривень понесених судових витрат.

Додатковим рішенням від 13 березня 2012 року стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №TEMLGK00520056 від 30.07.2007 року в розмірі 33376,16 доларів США, яка складається з: 28543.83 доларів США - заборгованість за кредитом; 3082.96 доларів США -заборгованість з процентів за користування кредитом; 57.60 доларів США заборгованість з комісії за користування кредитом; 72.56 доларів США -пеня за несвоєчасність виконання зобов"язань за договором, а також штрафи відповідно до умов Договору 31.36 доларів США -штраф ( фіксована частина); 1587.85 доларів США- штраф ( процентна складова) -шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки -квартиру загальною площею 36.6 кв.м., яка розташована за адресою:46000, Тернопільська обл., АДРЕСА_1.

Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки згідно ст.38 ЗУ "Про іпотеку", а саме: шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ( на підставі договору іпотеки №б/н від 31.07.2007р.) Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги,50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, ( з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу).

Встановлено початкову вартість спірної квартири загальною площею 36,6 кв.м., яка розташована за адресою:46000, АДРЕСА_1 згідно з п.33.4 договору іпотеки (за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем) в сумі 181800,00 (сто вісімдесят одна тисяча вісімсот) гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким в задоволенні первісного позову ПАТ "КБ"ПриватБанк" відмовити, а її зустрічний позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування вимог посилається на те, що суд не взяв до уваги, що банк неправомірно в односторонньому порядку змінив процентну ставку, внаслідок якої виникла заборгованість.

У судовому засіданні апелянт апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на доводи, викладені в ній.

Представник ПАТ "Комерційний банк "Приватбанк" апеляційну скаргу заперечила, рішення суду вважає законним.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно зі ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що ОСОБА_1 не виконує взятих зобов'язань за укладеним кредитним договором, а тому права позивача підлягають захисту шляхом стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону та грунтується на матеріалах справи.

Суд вірно відмовив в позовних вимогах ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання дій банку, що полягають у збільшенні процентної ставки за користування кредитом, незаконними, оскільки позивачка не довела порушення її прав діями відповідача.

Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України за договором кредиту банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. ст. 526, ч.2 1050 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що 30 липня 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ТЕМLGK00520056, згідно з яким банк надав відповідачці кредит у розмірі 37440.00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 29 липня 2037 року.

Згідно п.2.2 кредитного договору відповідачка ОСОБА_1 зобов'язалася здійснювати погашення кредиту, щомісячно, та сплачувати відсотки за користування ним.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 22 серпня 2011 року основна сума несплаченого кредиту становить 28543,83 доларів США, відсотки за користування кредитом - 3082,96 доларів США, комісія за користування кредитом - 57,60 доларів США. Внаслідок неналежного виконання зобов'язань ОСОБА_1 нараховано неустойку, в тому числі 72,56 доларів США пені й 31,36 доларів США та 1587,85 доларів США штрафів.

31 липня 2007 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, за умовами якого на забезпечення виконання зобов'язань за крединим договром № ТЕМLGК00520056 ОСОБА_1 передала "ПриватБанку" квартиру загальною площею 36,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 16.8.1 іпотечного договору, ст.20 Закону України "Про заставу" та ст. 589 Цивільного кодексу України позивач набув право звернення стягнення на предмети застави, оскільки в момент настання терміну виконання зобов'язання за кредитним договором, забезпеченого заставою, воно виконане.

Як слідує з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № ТЕМLGК00520056 від 30 липня 2007 року, станом на 22 серпня 2011 року остання заборгувала банку 33376,16 доларів США, що за офіційним курсом валюти відповідно до службового розпорядження НБУ № 205/316 від 19 серпня 2011 року складає 266058,05 грн.

При порушенні зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Таким чином, відповідачка ОСОБА_1 порушила взяті на себе зобов'язання згідно договору.

Посилання апелянта на те, що банк неправомірно в односторонньому порядку змінив процентну ставку, про що її не повідомив внаслідок чого виникла заборгованість не заслуговують на увагу, оскільки збільшення процентної ставки відбулось з дотриманням умов договору та вимог закону.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 2.3.1 кредитного договору передбачене право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, зокрема при зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору, зміні облікової ставки НБУ, зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або середньозваженої ставки за кредитами банків у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому Банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.

Судом встановлено, що 1 жовтня 2008 року банк надіслав відповідачці рекомендоване повідомлення, з якого вбачається, що з указаної дати відсоткова ставка за договором становитиме 13,2% на рік, при цьому було зазначено ряд вимог, при яких можна уникнути підняття відсоткової ставки.

Згідно ст. 47 Закону України "Про Банки і банківську діяльність" банки самостійно визначають розмір процентних ставок і комісійних винагород.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено, що в договорі про надання споживчого кредиту може вказуватись, що процентна ставка по кредиту може змінюватись в залежності від зміни облікової ставки НБУ чи в інших випадках.

З повідомлення від 1жовтня 2008 року вбачається, що в разі незгоди із вказаними змінами до кредитного договору, відповідач вправі звернутися із письмовою заявою про свою незгоду із зміненими умовами кредитування та погасити заборгованість в повному обсязі. Однак заяв після підняття відсоткової ставки відповідачка до банку не подавала, а кредит сплачувала по збільшеній відсотковій ставці, що підтверджується випискою погашень заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що відсоткова ставка нарахування на прострочену заборгованість була збільшена одночасно і пропорційно із поточною відсотковою ставкою, і була застосована при простроченні сплати поточної заборгованості за кредитом. Про те, що відсоткова ставка у разі невиконання грошових зобов'язань за кредитним договором змінюється відповідно до зміни відсоткової ставки по кредиту, відповідачка була повідомлена листом від 01.10.2008 року.

На підставі наведеного, колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта щодо неправомірності підняття позивачем відсоткових ставок.

Посилання апелянта на те, що зміни до кредитного договору щодо збільшення процентної ставки є незаконними, оскільки банком не була анульована заставна, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони не грунтуються на законі.

З матеріалів справи вбачається, що за договором іпотеки від 31 липня 2007 року в установленому законом порядку банком було видано заставну.

Згідно із ст.19 ЗУ "Про іпотеку" після видачі заставної, зміни і доповнення до іпотечного договору і договору, яким обумовлене основне зобов'язання, можуть вноситися лише після анулювання заставної і видачі нової заставної в порядку, встановленому частиною четвертою статті 20 цього Закону.

Згідно п.2 ст.19 Закону України "Про іпотеку", будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Таке збільшення підпорядковується пріоритету вимоги за будь-яким іншим зобов'язанням, забезпеченим предметом іпотеки, яка була зареєстрована до реєстрації відповідної зміни умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

Однак умов обтяження нерухомого майна іпотекою не було змінено. Змінилися лише проценти за основним зобов'язанням, які були передбачені договором. Умови обтяження нерухомого майна іпотекою залишилися без змін,а тому підстав до анулювання заставної в банку не було.

Згідно п.5.2 кредитного договору передбачено, що укладення договору про внесення змін до кредитного договору відбувається після реєстрації Банком нової Заставної у Державному реєстрі іпотек. Оскільки жодних додаткових угод між банком та позивачкою не укладалося, посилання апелянта на пункт 5.2 кредитного договору є безпідставним.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що постановлене рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, зібраним доказам, а тому підстав для скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачає.

Керуючись ст.ст 307, 308, 316; 317; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 18 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Г.М. Шевчук