Ухвала суду № 24549253, 23.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2012 р.Справа № 2а-17827/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2012р. по справі № 2а-17827/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконт плюс"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

29 грудня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Віконт Плюс" звернулось до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати недійсними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова від 14.09.2011 р. № 0000181550.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 27.01.2012 р. позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість позивачем обчислені вірно, господарські операції з контрагентами мали реальний характер, були здійснені за правочинами, які відповідають вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином.

ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова не погодившись із постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати оскаржувану постанову, прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судом, у період з 01.03.2011 р. по 31.05.2011 р. ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "Віконт Плюс" з питань виявленої недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.03.2011 р. по 31.05.2011 р.

За результатами проведеної перевірки складений акт від 30.08.2011р. №3654/15-510/35476374, яким встановлено порушення позивачем вимог ст.185, ст.187, ст.188, ст.198 Податкового кодексу Украйни.

На підставі зазначеного акту 14.09.2011 р. ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000181550, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 13586 грн. та суми штрафу у розмірі 1 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість позивачем обчислені вірно, господарські операції з контрагентами мали реальний характер, були здійснені за правочинами, які відповідають вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Як вбачається із акту перевірки, висновки ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова щодо порушень з боку позивача ґрунтуються на твердженні, що у основних контрагентів ТОВ "Віконт Плюс" відсутні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди, зокрема коли операції не мають реального товарного характеру, угода, укладена між позивачем та ТОВ «Спецтехпром», не спричинила реального настання правових наслідків.

Між позивачем та ТОВ «Спецтехпром» укладено договір купівлі-продажу № 02/03 від 01.03.2011р., предметом якого є продаж засобів захисту рослин позивачу.

Наявні в матеріалах справи первісні документи підтверджують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів за договором купівлі-продажу шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що операції суб»єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов»язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Стосовно доводів податкового органу щодо відсутності реальності господарських операцій за договором купівлі-продажу колегія суддів зазначає, що останній мотивований лише посиланням на відсутність у ТОВ «Спецтехпром» трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Вказані доводи відповідача ґрунтуються лише на підставі складеного ДПІ у Московського районі м. Харкова акту документальної невиїзної перевірки ТОВ «Спецтехпром» від 22.06.2011р. №1936/23/23462752, яким встановлено нікчемність угод укладених позивачем з ТОВ «Спецтехпром».

Однак, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що при винесенні спірного податкового повідомлення - рішення відповідач не забезпечив вивчення правочину, укладеного між ТОВ «Віконт Плюс» та ТОВ «Спецтехпром», не забезпечив вивчення відомостей первинних документів, що були складені з посиланням на цей правочин.

Також слід зазначити, що в акті перевірки від 30.08.2011р. № 3654/15-510/35476374 не викладено жодних доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за вказаним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов»язаності позивача та його контрагента, про відсутність використання позивачем отриманих товарів у власній господарській діяльності, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність договору купівлі-продажу або невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів судження про порушення позивачем вказаних вище норм закону, разом з тим обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається законом саме на відповідача.

Згідно із ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 115 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Отже, судом першої інстанції обґрунтовано стверджено, що висновок відповідача про наявність ознак нікчемності укладеного позивачем та ТОВ «Спецтехпром» правочину в розумінні ст.228 ЦК України зроблений відповідачем із невірним тлумаченням змісту вказаної норми матеріального права.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що сам факт відсутності трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів у постачальника, не має своїм наслідком нікчемності угоди і не може слугувати достатнім доказом наявності у такого суб»єкта господарювання мети на порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що твердження податкового органу щодо порушень позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на хибних висновках, не підтверджених документально в ході судового розгляду, а тому податкове повідомлення-рішення, що прийняте ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 14.09.2011р. №0000181550 на їх основі, підлягає скасуванню.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги ТОВ «Віконт плюс» обґрунтовані.

За таких обставин, колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2012 року - без змін.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2012р. по справі № 2а-17827/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.