Ухвала суду № 24548920, 16.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2012 р.Справа № 2а-1870/6112/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

при секретарі судового засідання Галан О.О.

за участі представників:

позивача - Сімоненко Н.А

відповідача - Шаповаленка Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.11.2011р. по справі № 2а-1870/6112/11

за позовом Дочірнього підприємства "Завод обважених бурильних та ведучих труб"

до Державної податкової інспекції в м. Суми , Головного управління Державного казначейства України в Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2010 року Дочірнє підприємство «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» звернулось до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми № 0002282306/64771, № 0002272306/64768 від 12.08.2011 року, стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 669351 грн.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 16.05.2011 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем податковий кредит сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально та є належним чином виконані, та в подальшому правомірно відповідні суми заявлені до бюджетного відшкодування.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апелійної скарги заперечував у повному обсязі, вважав постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, 29.07.2011 року фахівцями Державної податкової інспекції в м. Суми було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень, квітень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 29.07.2011 року № 5893/23-620/30991664, яким зафіксовано порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7, п.10.2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.200.1, 200.3, 200.4, 200.14 ст.200 Податкового кодексу України, а саме завищив податковий кредит внаслідок укладання нікчемних правочинів в грудні 2010 року, березні 2011 року, зокрема з ПП «Металокомплект - 2001» , ТОВ ПВП «Укрграфіт» та ТОВ «СОТ Плюс». Крім того, право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість відповідач ставить в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу та від проведення зустрічних перевірок контрагентів.

На підставі акту перевірки 12.08.2011 року ДПІ в м. Суми винесені податкові повідомлення-рішення № 0002282306/64771, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 924741,8 грн., у тому числі за грудень 2010 року на 255031,8 грн., за березень 2011 року - на 669710 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції розмірі 1,00 грн. та № 0002272306/64768, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року - на 255031,8 грн., за березень 2011 року - на 151689 грн., за квітень 2011 року на 669351 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 3 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем податковий кредит сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально та є належним чином виконані, та в подальшому правомірно відповідні суми заявлені до бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається «як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Норми аналогічного змісту регулювали порядок обчислення і сплати податку на додану вартість до набрання чинності Податковим кодексом України, зокрема ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7, п.10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість». Так, відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»

Так, відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону бюджетне відшкодування визначається як сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку із надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 та ст. 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою подальшого їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податків на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Платник податку набуває права на бюджетне відшкодування лише у випадку, визначеному підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону , коли за підсумками наступного (другого) звітного періоду від'ємне значення податку на додану вартість залишається. Відшкодуванню підлягає лише та частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому (першому) податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Інша частина від'ємного значення, що не потрапила під бюджетне відшкодування, включається до податкового кредиту наступного (третього) податкового періоду.

Системний аналіз наведених вище положень Законів свідчить про те, що платник податку виключно на підставі проведеної оподатковуваної господарської операції та належним чином оформленої контрагентом податкової накладної має право відносити суми витрат на сплату ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду.

При цьому, законодавство не ставить право платника податку на податковий кредит в залежність від спроможності органів податкової служби провести перевірку контрагента, постачальника товару.

Неможливість проведення перевірки постачальника товару не впливає на віднесення позивачем до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та на право отримати відшкодування з цього податку у випадку виникнення його від'ємного значення.

Судовим розглядом встановлено, що у виконання умов договору від 21.06.2010 року № 79/9-70-10 ПП «Металкомплект 2001» здійснювало поставки позивачу ферродобавок, зокрема, ферронікелю у грудні 2010 року, про що надані позивачеву податкові накладні від 07.02.2010 року № 423 на суму ПДВ 42120 грн., від 08.12.2010 року № 424 на суму ПДВ 39430,8 грн., від 15.12.2010 року № 484 на суму ПДВ 85466,67, від 17.12.2010 року № 433 на суму ПДВ 9111,33 грн. Товар отримано за видатковими накладними від 07.12.2011 року № РН-0000385, № РН-0000431, від 21.12.2010 № РН-432. Транспортування товару здійснювалось за рахунок постачальника перевізником на договірних засадах ФОП ОСОБА_3 автомобільним транспортом, про що складені товарно-транспортні накладні від 08.12.2010 року, від 17.12.2010 року, від 21.12.2010 року.

Розрахунки здійснено через розрахунковий рахунок згідно рахунків - фактур від 24.11.2010 року, № СФ-0000382, від 14.12.2010 року, № СФ-0000445, від 14.12.2010 року, № СФ-0000450, від 15.12.2010 року, № СФ-0000451 наступними платіжними дорученнями: № 1273 від 15.12.2010 на загальну суму 186584,8 грн. в т.ч. ПДВ 31097,47 грн., № 115 від 15.12.2010 на загальну суму 5128000 грн. в т.ч. ПДВ 85466,67 грн., № 1157 від 07.12.2010 на загальну суму 252720 грн., в т.ч. ПДВ 42120 грн., № 1245 від 14.12.2010 на загальну суму 50000 грн., в т.ч. ПДВ 8333,33 грн., № 140 від 13.01.2011 на загальну суму 150000 грн. в т.ч. ПДВ 25000 грн., № 192 від 18.01.2011 на загальну суму 107618 грн. в т.ч. ПДВ 17936,33 грн., № 1362 від 22.12.2011 на загальну суму 270468 грн. в т.ч. ПДВ 45078 грн.

Товар оприбутковано на склад позивача за прибутковими ордерами від 10.12.2010 № 858, від 18.12.2010 № 879, від 23.12.2010 № 892 та використано позивачем у господарській діяльності для виробництва литва.

В подальшому суму податкового кредиту по цих операціях позивачем було включено до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року.

ТОВ «ПВП Укрграфіт» на виконання умов договору від 01.11.2007 № 79/9-74-07 здійснювало поставки позивачу електродів, піддонів, ящиків, в тому числі у березні 2011 року. В підтвердження факту поставки товару, у відповідності ТОВ «ПВП «Укрграфіт» було надано позивачеву податкові накладні: № 3 від 01.03.2011 на суму ПДВ 82898,92 грн., № 166 від 24.03.2011 на суму ПДВ 79401,31 грн.

Товар отримано за видатковими накладними № РН-0000321 від 01.03.2011 на суму ПДВ 82898,92 грн., № РН-0000473 від 24.03.2011 на суму ПДВ 79401,86 грн. Транспортування товару здійснювалось покупцем автомобільним транспортом. Розрахунки здійснено через розрахунковий рахунок згідно рахунків - фактур від 01.03.2011 р. № СФ-0000321, від 24.03.2011 № СФ-0000473 платіжними дорученнями: від 28.03.2011 V 287, від 22.03.2011 № 1000, від 22.04.2011 № 407, від 13.04.2011 № 1252, від 27.04.2011 № 1374. Товар оприбутковано на склад позивача за прибутковими ордерами від 01.03.2011 № 48, від 24.03.2011 № 64 та використано позивачем у господарській діяльності для виробництва труб.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СОТ Плюс» на виконання умов договору від 05.05.2010 № 79/9-11-10, здійснювало поставки позивачу ферродобавок, зокрема у березні 2011 року.

В підтвердження факту поставки товару, ТОВ «СОТ Плюс» було надано позивачеві податкові накладні: № 217 від 25.03.2011 на суму ПДВ 93200 грн., № 17 від 09.03.2011 на суму ПДВ 35580 грн., № 148 від 29.03.2011 на суму ПДВ 106220 грн., № 7 від 02.03.2011 на суму ПДВ 9480 грн., № 12 від 03.03.2011 на суму ПДВ 106080 грн., № 14 від 04.03.2011 на суму ПДВ 829000 грн., № 4 від 01.03.2011 на суму ПДВ 80800 грн., № 50 від 14.03.2011 на суму ПДВ 60960 грн., № 80 від 17.03.2011 на суму ПДВ 52280 грн., № 53 від 15.03.2011 на суму ПДВ 31600 грн.

Товар отримано за видатковими накладними: № РН-0000271 від 03.03.2010 на суму ПДВ 106080 грн., № РН-0000273 від 04.03.2011 на суму ПДВ 82900 грн., № РН-0000309 від 15.03.2011 на суму ПДВ 31600 грн., № РН-0000378 від 25.03.2011 на суму ПДВ 93200 грн., № РН-0000261 від 01.03.2011 на суму ПДВ 80800 грн., № РН-0000265 від 02.03.2011 на суму ПДВ 9480 грн., № РН-0000275 від 09.03.2011 на суму ПДВ 35580 грн., № РН-0000335 від 17.03.2011 на суму ПДВ 52280 грн., № РН-0000398 від 29,03.2011 на суму ПДВ 106220 грн., № РН-0000306 від 14.03.2011 на суму ПДВ 60960 грн.

Транспортування товару здійснювалось за рахунок постачальника перевізниками на договірних засадах ПП Федас - товарно-транспортна накладна від 03.03.2011 № 114 , ТОВ «Картас-1 Сервіс» - товарно -транспортні накладні від 04.03.2011 № 116, від 25.03.2011 № 158, від 14.03.2011 № 140, ПП «ВКФ «Олеум» - товарно-транспортні накладні від 15.03.2011 № 153. від 09.03.2011 № 118, ПП ОСОБА_4 - товарно-транспортна накладна від 01.03.2011 № 94, ПП ОСОБА_5 -товарно-транспортна накладна від 02.03.2011 № 108, ПП ОСОБА_6 - товарно-транспортна накладна від 17.03.2011 № З, ТОВ «Цезарь» - товарно-транспортна накладна від 29.03.2011 № 182.

Розрахунки здійснено через розрахунковий рахунок згідно рахунків - фактур від 03.03.2011 № СФ-0000289, від 09.03.2011 № СФ-0000295, від 04.03.2011 № СФ-0000291, від 15.03.2011 № СФ-0000341, від 18.02.2011 № СФ-0000232, від 24.02.2011 № СФ-0000255, від 01.03.2011 № СФ-0000276, від 02.03.2011 № СФ-0000280, від 14.03.2011 № СФ-0000338, від 18.02.2011 № СФ-0000416, від 17.03.2011 № СФ-0000359, від 25.03.2011 № СФ-0000389, від 01.04.2011 № СФ-0000430 за платіжними дорученнями: від 15.04.2011 № 361, від 18.04.2011 № 365, від 26.04.2011 № 413, від 05.04.2011 № 1134, від 15.04.2011 № 1281, від 21.04.2011 № 1330, від 27.04.2011 № 1377, від 28.04.2011 № 1410, від 28.04.2011 № 1412, від 29.04.2011 № 1435, від 04.05.2011 №1449.

Товар оприбутковано на склад позивача за прибутковими ордерами від 04.03.2011 № 207, від 05.03.2011 № 209, від 16.03.2011 № 229, від 26.03.2011 № 256, від 02.03.2011 № 196, від 03.03.2011 № 202, від 10.03.2011 № 210, від 18.03.2011 № 235, від 30.03.2011 № 271, від 15.03.2011 № 225 та використано позивачем у господарській діяльності для виробництва литва.

В подальшому суму податкового кредиту по цих операціях позивачем було включено до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року.

Колегія суддів зазначає, що для включення відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідних періодів та отримання бюджетного відшкодування податку позивачем виконано всі умови, передбачені чинним законодавством України. Податок на додану вартість по вищевказаним господарським операціям фактично був сплачений позивачем постачальникам товару і підтверджений належним чином оформленими податковими накладними, а реальність укладених угод - документами первинного обліку позивача.

Одночасно, колегія суддів не приймає посилання податкового органу на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, оскільки, відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Податковий орган має право заперечувати дійсність купівлі-продажу товару на підставах, встановлених законом, і такий правочин може бути визнаний недійсним, але тільки в судовому порядку. Доказів визнання договорів купівлі-продажу між позивачем та ПП «Металкомплект 2001», ТОВ «ПВП «Укрграфіт», ТОВ «СОТ Плюс» відповідачем не подано.

Колегія суддів зауважує, що за правилами, ст. 200 Податкового Кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про. повернення суми бюджетного відшкодування, яка

відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом ЗО календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Податковим повідомлення-рішенням № 0002272306/64768 позивачеві зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у загальній сумі на 1076071,8 грн., з яких на момент перевірки та прийняття цього рішення частина була позивачеві відшкодована, а не перераховано на поточний рахунок позивача 669351 грн. бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2011 року.

Отже, колегія суддів, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, а порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення з Державного бюджету України на користь позивача сум бюджетного відшкодування.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги Дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» обґрунтовані.

За таких обставин, колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.11.2011 року - без змін.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.11.2011р. по справі № 2а-1870/6112/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.

Повний текст ухвали виготовлений 21.05.2012 р.