Рішення № 24531976, 23.05.2012, Апеляційний суд Херсонської області

23.05.2012

Справа № 22ц-/2190/1683/2012 Головуючий в І інстанції

Біднина О.В.

Категорія 52 Доповідач Колісниченко А.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Херсонської області у складі :

головуючого Колісниченка А.Г.,

суддів Капітан І.А.,

Вадзінського П.О.,

при секретарі Лукашевич Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Одеська залізниця" на рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 05 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства "Одеська залізниця" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ,-

В С Т А Н О В И Л А :

До суду, із зазначеними позовом звернувся позивач, мотивуючи свої вимоги тим, що він з 01.03.1999 року по 28.01.2011 року працював у Вагонному депо станції Херсон Одеської залізниці. 28.01.2011 року був звільнений з посади оглядача-ремонтника вагонів за угодою сторін відповідно до ч.1 ст.36 КЗпП України. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки фактично працював 28 та 29 січня 2011 року, домовленості між позивачем та відповідачем про припинення трудових відносин за угодою сторін не було. Просив визнати наказ № 10/ос від 28.01.2011 року яким позивача було звільнено з Вагонного депо станції Херсон Одеської залізниці за угодою сторін незаконним та поновити його на посаді оглядача-ремонтника вагонів Вагонного депо станції Херсон Одеської залізниці 6 розряду з 28.01.2011 року та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Суворовського районного суду міста Херсона від 05 квітня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Вагонного депо станції Херсон Одеської залізниці від 28.01.2011 року № 10/ос, яким ОСОБА_3 звільнено з посади оглядача-ремонтника вагонів 6 розряду за ч.1 ст.36 КЗпП України (за угодою сторін). Поновлено ОСОБА_3 на посаді оглядача-ремонтника вагонів 6 розряду Вагонного депо станції Херсон Одеської залізниці з 28.01.2011 року. Стягнуто з Державного підприємства "Одеська залізниця" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 44 115(сорок чотири тисячі сто п'ятнадцять) гривень 48 копійок.

На дане рішення Державне підприємство "Одеська залізниця" подало апеляційну скаргу, у якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.

В письмових запереченнях, які надійшли на скаргу до апеляційного суду, ОСОБА_3 просить зазначену скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні, представник відповідача ОСОБА_4 наполягав на задоволенні апеляції, посилаючись на те, що судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення. Також, позивачем пропущений строк позовної давності для звернення з відповідним позовом до суду.

Позивач ОСОБА_3 проти задоволення апеляції заперечував, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, учасників процесу, що з'явились до суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у визначених процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 працював з 01.03.1999 року оглядачем-ремонтником вагонів у Вагонному депо станції Херсон Одеської залізниці. З постанови Комсомольського районного суду м. Херсона від 14.11.2011 року вбачається, що 29.01.2011 року ОСОБА_3 здійснив замах на викрадення 297 кг зерна кукурудзи із вагона-зерновоза, який знаходився на станції Херсон-Порт (а.с.90-91). З копії журналу інструктажів з питань охорони праці № 2, копії журналу робочих змін оглядача-ремонтника вагонів, пояснень свідків вбачається, що 29.01.2011 року ОСОБА_3 перебував на робочому місці, де і вчинив злочин. Того ж дня, ним була написана заява про звільнення за згодою сторін, яка ним помилково датована 28.01.2010 року. Наказом № 10/ос від 28.01.2011 року ОСОБА_3 звільнено з роботи відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України, на підставі поданої ним заяви. Після звільнення позивач отримав трудову книжку із записом про звільнення. 31.01.2010 року ОСОБА_3 звернувся за правовою допомогою до адвоката, а 18.02.2011 року став на облік у центрі зайнятості населення. До суду із позовом про поновлення на роботі ОСОБА_3 звернувся 01.07.2011 року. Названих обставин сторони не заперечували.

Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови № 9 від 06.11.992 року із наступними змінами «Про практику розгляду судами трудових спорів», встановлені статтями 228,233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Обгрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, позивач посилався на те, що своєчасному зверненню до суду йому перешкоджала відсутність у нього журналу робочих змін за 29.01.2011 року та інших документів, а також юридична необізнаність.

Поновлюючи ОСОБА_3 строк звернення за вирішенням трудового спору та обґрунтовуючи свій висновок про поважність причин пропуску цього строку, суд першої інстанції мотивував це тим, що відносно позивача розслідувалась кримінальна справа, у нього були відсутніми документи, які б підтверджували факт його роботи 29.01.2011 року, а також тим, що він був юридично необізнаним. Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції через його невідповідність обставинам справи. Враховуючи це, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України.

Так, стаття 27 ЦПК України надає сторонам та іншим учасникам цивільного процесу право заявляти клопотання.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів.

Згідно з ч.1 ст.137 ЦПК України у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази.

Частина 2 статі 119 ЦПК України, яка регламентує форму та зміст позовної заяви вимагає лише посилання на докази, якими сторона має намір доводити свої позовні вимоги.

Таким чином, посилання ОСОБА_3 на неможливість своєчасного звернення до суду за вирішенням трудового спору через відсутність у нього відповідних документів не заслуговують на увагу, а доводи суду щодо цього є помилковими, оскільки законом позивачу надано широкі можливості, які б забезпечували йому своєчасне звернення до суду навіть за відсутності у нього необхідних доказів.

Як зазначалось вище, ОСОБА_3 звернувся за юридичною допомогою до адвоката 31.01.2011 року, а трудову книжку отримав одразу після звільнення, чого він не заперечував. Зважаючи на ці обставини колегія суддів не може зважити на доводи позивача з якими погодився і суд першої інстанції щодо його юридичної необізнаності як перешкоди для своєчасного звернення до суду.

Також безпідставними є посилання суду першої інстанції на факт розслідування кримінальної справи щодо позивача як однієї з поважних причин, які перешкоджали позивачу своєчасно звернутись до суду, оскільки щодо позивача не обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і кримінальна справа розслідувалась саме за фактами крадіжки, вчиненої ОСОБА_3 на робочому місці.

Все наведене, а також те, що ОСОБА_3 після його звільнення не звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі, а 18.02.2011 року став на облік у центрі зайнятості населення, на думку колегії суддів, свідчить про те, що у строк, відведений законом на звернення до суду за вирішенням трудового спору позивач не мав наміру поновлювати трудові відносини, а мав намір шукати іншу роботу.

Зважаючи на це, колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 у задоволенні позову слід відмовити у зв'язку із пропуском ним, встановленого законом місячного строку звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Керуючись ст.ст.303,307,309,316 ЦПК України, колегія суддів ,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Одеська залізниця»задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 05 квітня 2012 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення.

ОСОБА_3 у задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий Колісниченко А.Г.

судді Капітан І.А.

Вадзінський П.О.