Рішення № 24529970, 30.05.2012, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 22-ц-1072/2012 Провадження № 22-ц/2590/1072/2012 Головуючий у I інстанції - Морозов О.Б.Категорія - цивільна Доповідач - Лакіза Г. П.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2012 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіЛакізи Г.П.,суддів:Скрипки А.А., Шевченка В.М.,при секретарі:Рачовій І.І., Руденко О.О.,за участю:представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7, позивача ОСОБА_8, її представника - адвоката ОСОБА_9, позивачів ОСОБА_10, ОСОБА_11,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_8, ОСОБА_9, який діє в інтересах ОСОБА_8, ОСОБА_7, яка діє в інтересах ОСОБА_6 на рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 28 лютого 2012 року по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про поділ майна, набутого за час сумісного проживання без укладення шлюбу; та за позовом ОСОБА_11 та ОСОБА_10 до ОСОБА_8 та ОСОБА_6 про визнання права власності на будівельні матеріали, обладнання та роботи, що були використані при проведенні ремонту будинку, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_8 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6, в якому просила виділити їй частину майна, набутого під час сумісного проживання без укладення шлюбу, а саме: морозильну камеру, автомобіль ЗАЗ, автомобіль ВАЗ - 21104, всього на 50249 гривень, а відповідачу залишити все майно, яке він забрав, а за переотриману частину майна вона сплатить відповідачу компенсацію в розмірі 19 174 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що з квітня 2005 року по грудень 2010 року вона проживала спільно з відповідачем без реєстрації шлюбу однією сім'єю, як чоловік і дружина. Вели сумісне господарство, вкладаючи в рівних долях працю, гроші і інші доходи. Проживаючи сумісно придбали морозильну камеру вартістю 3599 грн., автомобіль ЗАЗ на 2000 грн., придбали в кредит автомобіль ВАЗ-21104 вартістю 44650 грн. (договір від 04 січня 2006 року). Оплату по кредиту проводили в рівних долях. На момент, коли відповідач припинив проживати в її будинку і перейшов проживати до батьків, вони спільно утримували свиню вагою 120 кг. на 2400 грн., 25 кролів на 1500 грн. і в них був запас продуктів в морозильній камері на 8000 грн. Залишаючи її дім і переходячи в інше місце проживання в грудні 2010 року, коли вона була відсутня і знаходилась на лікуванні, відповідач самовільно забрав для використання в своїх потребах свиню, 25 кролів, морозильну камеру з продуктами на 8000 грн. і автомобіль ЗАЗ, а також автомобіль ВАЗ, який знаходився в гаражі її будинку. Таким чином за період сумісного проживання однією сім'єю з відповідачем вони придбали вище перераховане майно на загальну суму 62149 грн., яке є спільною сумісною власністю і на кожний з них має право по 50% тобто в рівних долях.

ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_8, в якому просив визнати спільною сумісною власністю матеріали, обладнання та роботи, що були використані під час будівництва будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; поділити матеріали, обладнання та роботи, що були використані під час будівництва будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_8 право власності на них та стягнути з ОСОБА_8 на його користь 1/2 частину грошової компенсації від вартості матеріалів, обладнання та робіт, що були використані під час будівництва будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.41-42).

Також до суду звернулись ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з позовом до ОСОБА_8 та ОСОБА_6 про визнання права власності на будівельні матеріали, обладнання та роботи, що були використані при проведенні ремонту будинку АДРЕСА_1 на суму 72 000 грн. (а.с.73-76). В обґрунтування своїх позовних вимог зазначили, що при проведенні ремонту вказаного будинку саме вони, за власні кошти придбавали необхідні матеріали та обладнання а також власним трудом брали участь у ремонті вказаного будинку. ОСОБА_8 та ОСОБА_6 в цьому участі не приймали. На підтвердження своїх вимог надали суду чеки та накладні на придбання матеріалів та обладнання.

Ухвалою Куликівського районного суду від 28 грудня 2011 року справи за вказаними вище позовами об'єднано в одне провадження (а.с.107-108).

Рішенням Куликівського районного суду Чернігівської області від 28 лютого 2012 року позовні вимоги ОСОБА_8 задоволено частково: визнано за ОСОБА_8 та ОСОБА_6 право власності в рівних частках по 1/2 частині за кожним на автомобіль "ВАЗ -21104" 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, загальною вартістю 44 650 грн. та на морозильну камеру "Snaige F 245-1504B", загальною вартістю 3599 грн. і залишено вказане майно в їх спільній частковій власності. В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 відмовлено.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено повністю.

Позовні вимоги ОСОБА_10 та ОСОБА_11 задоволено частково: визнано за ОСОБА_10 та ОСОБА_11 право власності на матеріали та обладнання, використані при проведенні ремонту будинку за адресою: АДРЕСА_1 на суму 53718 грн. 49 коп.; в іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Проведено розподіл судових витрат.

Знято арешт, накладений на автомобіль "ВАЗ -21104" 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 згідно ухвали Куликівського районного суду Чернігівської області від 02.11 2011 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить скасувати рішення суду в частині залишення автомобіля "ВАЗ -21104" 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та морозильної камери "Snaige F 245-1504B" в спільній частковій власності та стягнути з ОСОБА_6 на її користь грошову компенсацію вартості Ѕ частини даного майна - 22 124, 50 грн. а також скасувати рішення суду в частині зняття арешту з автомобіля до отримання нею компенсації в грошовій формі вартості Ѕ частини даного майна.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_8 зводяться до того, що рішення суду частково не відповідає обставинам справи і вимогам закону. Апелянт зазначає, що майно, яке залишене судом у спільному користуванні знаходиться у постійному користуванні відповідача ОСОБА_6 за місцем його мешкання, а вона як співвласниця до даного майна фактичного доступу не має, що порушує її права як власника.

В своїй апеляційній скарзі представник ОСОБА_8 - ОСОБА_9 просить змінити рішення суду першої інстанції, вказавши в рішенні про стягнення з відповідача ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 компенсації за Ѕ частину майна: морозильної камери, автомобіля ВАЗ і свині, а всього 26375 грн. та стягнути на користь ОСОБА_8 1000 грн. витрат на правову допомогу. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення ухвалене судом при неповному з"ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права. Ухвалене судом рішення в частині визнання спільної часткової власності на майно не тільки створює перешкоди у його виконанні, а робить це виконання фактично неможливим.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог ОСОБА_6, а також призначити по справі судову будівельно-технічну експертизу стосовно визначення вартості матеріалів, робіт та послуг, які були використані під час проведення зовнішніх робіт та вартості робіт та матеріалів, використаних під час встановлення опалення в будинку АДРЕСА_1. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом необгрунтовано задоволено позов третіх осіб з самостійними вимогами. Також апелянт зазначає, що суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи. Крім того, на думку апелянта, рішення суду в частині визнання спільної часткової власності на майно є незрозумілим для виконання, оскільки таке рішення перешкоджає фактичному розпорядженню, користуванню та володінню вищевказаним майном, що є неподільною річчю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши та дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Ухвалюючи рішення по даній справі, суд першої інстанції вважав доведеним той факт, що ОСОБА_8 та ОСОБА_6 проживали однієї сім'єю без укладення шлюбу з квітня 2005 по грудень 2010 року. За цей час вони придбали у спільну сумісну власність автомобіль "ВАЗ - 21104" 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, загальною вартістю 44650 грн. та морозильну камеру "Snaige F 245-1504В", загальною вартістю 3599 грн. Наявність іншого спільного майна судом першої інстанції встановлена не була. Отже, вказане майно, відповідно до вимог ст. 70 СК України, підлягає поділу між ними в рівних частках. Однак, враховуючи, що вказане майно складається з неподільних речей, а сторони не згодні на компенсацію його вартості в грошовій формі і така грошова компенсація не була попередньо внесена на депозитний рахунок суду, місцевий суд дійшов висновку про те, що за сторонами необхідно визнати право власності на вказане майно в рівних долях та залишити його в спільній частковій власності ОСОБА_8 та ОСОБА_6 Проте такий висновок є передчасним, оскільки суд першої інстанції в порушення вимог ч.4 ст.10 ЦПК України не надав сторонам часу та реальної можливості внести суму грошової компенсації на депозитний рахунок суду, та не вказав сторонам реквізити такого рахунку, що підтвердили сторони та їх представники в засіданні апеляційного суду.

Для відновлення процесуальних прав сторін, сприяння їм в реалізації таких прав в ході апеляційного розгляду, за клопотанням сторін їм було надано реквізити депозитного рахунку апеляційного суду та певний час для внесення грошової компенсації.

Згідно з квитанцією № 5787/з8 від 23.05.2012 р., ОСОБА_6 вніс на депозитний рахунок апеляційного суду Чернігівської області 24124,50 грн. в рахунок оплати частки спільного майна, в зв'язку з чим його представник ОСОБА_7 просила визнати за ОСОБА_6 право власності на автомобіль "ВАЗ - 21104" 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, загальною вартістю 44650 грн. та морозильну камеру "Snaige F 245-1504В", загальною вартістю 3599 грн., зі сплатою на користь ОСОБА_8 грошової компенсації Ѕ частки спільного майна в сумі 24124,50 грн. за рахунок коштів, що внесені депозитний рахунок апеляційного суду. ОСОБА_8 висловила свою згоду з таким варіантом розподілу автомобіля та морозильної камери. Такий розподіл відповідає інтересам обох сторін, не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому належить рішення суду в частині розподілу автомобіля і морозильної камери скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким провести розподіл спільного майна за запропонованим сторонами варіантом.

Суд першої інстанції дійшов вірного та обгрунтованого висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_6 не підлягають задоволенню, оскільки в ході судового розгляду справи позивачем ОСОБА_6 не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він брав участь грошовими коштами або виконанням певного обсягу робіт у ремонті будинку АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 26.11.1991 року (а.с.51). Такі висновки місцевого суду відповідають дослідженим у ході розгляду справи доказам у їх сукупності, та не спростовані наведеними в апеляційній скарзі ОСОБА_6 доводами.

Позовні вимоги ОСОБА_10 та ОСОБА_11 суд першої інстанції визнав доведеними частково, зважаючи на те, що на підтвердження витрат на придбання будівельних матеріалів та обладнання ними були надані копії накладних та товарних чеків на суму 53 718 грн. 49 коп. із заявлених в позові 72000 гривень. Проте з висновками суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_10 та ОСОБА_11 права власності на будівельні матеріали, обладнання та роботи, що були використані при проведенні ремонту будинку АДРЕСА_1 на суму 53 718 грн. 49 коп., апеляційний суд погодитися не може, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.3 ст.331 ЦК України, особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна), до завершення будівництва (створення майна).

По даній справі встановлено, що будинок АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 26.11.1991 року (а.с.51), будинок зданий в експлуатацію у встановленому законом порядку. Вкладання ОСОБА_10 та ОСОБА_11 коштів у поліпшення та ремонт вказаного будинку, який належить їх матері, може бути підставою для відшкодування понесених ними витрат, якщо така допомога надавалась ними на відплатній, а не на безоплатній основі, проте це не може бути підставою для визнання права власності ні на цей житловий будинок, ні на використані під час його ремонту будівельні матеріали, обладнання та роботи. Враховуючи наведене, відсутні правові підстави для задоволення зазначених позовних вимог ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про визнання за ними права власності на будівельні матеріали, обладнання та роботи, що були використані при проведенні ремонту будинку, що належить ОСОБА_8, а тому в зазначеній частині судове рішення належить сасувати та відмовити у задоволенні вказаних позовних вимог.

Що стосується вимог апеляційної скарги представника ОСОБА_8 - ОСОБА_9 про стягнення на користь ОСОБА_8 витрат на правову допомогу в сумі 1000 гривень, то вони задоволенню не підлягають, оскільки додана до апеляційної скарги довідка (а.с.170) не є допустимим доказом оплати позивачкою витрат на правову допомогу через відсутність платіжного документу про здійснення оплати.

Керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 309 п.4 ч.1, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, ст.ст. 326, 331, 383, 392 ЦК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_8, ОСОБА_9, який діє в інтересах ОСОБА_8, ОСОБА_7, яка діє в інтересах ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 28 лютого 2012 року - скасувати в частині задоволення частково позовних вимог ОСОБА_8, визнання за ОСОБА_8 та ОСОБА_6 права власності в рівних частках по Ѕ частині за кожним на автомобіль «ВАЗ-21104» 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, загальною вартістю 44 650 грн., та на морозильну камеру «Snaige F 245-1504B", загальною вартістю 3 599 грн., і залишення вказаного майна в їх спільній частковій власності; а також скасувати зазначене судове рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_11, ОСОБА_10 до ОСОБА_8, ОСОБА_6 про визнання права власності на будівельні матеріали, обладнання та роботи, що були використані при проведенні ремонту будинку за адресою АДРЕСА_1, на суму 53 718, 49 грн.; стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_10 судових витрат в сумі 268,59 грн., стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 судових витрат в сумі 268, 59 грн.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на автомобіль «ВАЗ-21104» 2005 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1, загальною вартістю 44650 грн., та на морозильну камеру «Snaige F 245-1504B", загальною вартістю 3599 грн.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 грошову компенсацію за частку спільного майна в розмірі 24 124,50 грн. (двадцять чотири тисячі сто двадцять чотири грн. 50 коп.) за рахунок грошових коштів, що знаходяться на депозитному рахунку апеляційного суду Чернігівської області № 37311022000353, МФО 853592, код 02894527, ГУДКУ у Чернігівській області.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_11, ОСОБА_10 до ОСОБА_8, ОСОБА_6 про визнання права власності на будівельні матеріали, обладнання та роботи, що були використані при проведенні ремонту будинку.

В іншій частині рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 28 лютого 2012 року - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: