Рішення № 24527739, 26.04.2012, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №2/2515/382/2012

Провадження №2/2515/1508/12

Рішення

Іменем України

26 квітня 2012 року м. Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Маслюк Н. В.

при секретарі Чвірова О. О.

з участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника позивачів ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання дій незаконними, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди,

В с т а н о в и в:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звертаючись до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», просять визнати незаконними дії відповідача щодо нарахування боргу: ОСОБА_1 у сумі 3 001 грн. 23 коп., ОСОБА_2 у сумі 372 грн. 62 коп, ОСОБА_3 у сумі 2 449 грн. 05 коп.; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 1 220 грн. 40 коп. заборгованості по заробітній платі за період з 01.12.2011 року по 13.12.2011 року, 6 843 грн. 50 коп. компенсації за невикористану щорічну відпустку, 21 103 грн. 47 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 13.12.2011 року по 28.01.2012 року, 334 грн. 66 коп. витрат на правову допомогу, 2 000 грн. моральної шкоди, а всього 31 502 грн. 03 коп.; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 638 грн. 55 коп. заборгованості по заробітній платі за період з 01.12.2011 року по 13.12.2011 року, 756 грн. 47 коп. компенсації за невикористану щорічну відпустку, 4 885 грн. 18 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 13.12.2011 року по 28.01.2012 року, 334 грн. 66 коп. витрат на правову допомогу, 2 000 грн. моральної шкоди, а всього 8 614 грн. 86 коп.; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 638 грн. 55 коп. заборгованості по заробітній платі за період з 01.12.2011 року по 13.12.2011 року, 872 грн. 85 коп. компенсації за невикористану щорічну відпустку, 10 663 грн. 36 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 13.12.2011 року по 28.01.2012 року, 334 грн. 66 коп. витрат на правову допомогу, 2 000 грн. моральної шкоди, а всього 14 509 грн. 42 коп.

Заявлені вимоги позивачі обґрунтовують тим, що перебували в трудових відносинах з ПАТ КБ «ПриватБанк». 13 грудня 2011 року, згідно ст.38 КЗпП України, звільнилися з роботи за власним бажанням. При звільненні, всупереч ст.116 КЗпП України, належні нараховані кошти не виплачені, оскільки з незрозумілих підстав у позивачів перед відповідачем виник борг: у ОСОБА_1 - 3 001 грн 23 коп, ОСОБА_2 - 372 грн 62 коп, ОСОБА_3 - 2 449 грн 05 коп. Вважають, що нарахування даної заборгованості здійснено шляхом зменшення нарахованої їм заробітної плати за листопад - грудень 2011 року та компенсації за невикористані щорічні відпустки на суму нарахованої та виплаченої заробітної плати (разом з бонусами) за попередні місяці 2011 року. Зазначають, що свої посадові обов'язки виконували сумлінно, відповідно до «Положення про систему бонусного стимулювання працівників групи преміювання. Напрямок з опрацювання проблемної заборгованості», у зв'язку з чим наказом голови правління від 28.11.2011 року вони отримали премію за вересень-жовтень 2011 року. Вказують, що будь-яких наказів про депреміювання у вересні-грудні 2011 року відповідачем не видавалося. Вважають дії відповідача по нарахуванню боргу незаконними та такими, що порушують їх права та інтереси, а тому ПАТ «ПриватБанк» зобов'язаний виплатити їм нараховану заробітну плату за відпрацьований час у листопаді-грудні 2011 року, а також компенсацію за невикористану відпустку. Крім того, згідно ст.117 КЗпП України відповідач повинен сплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Зазначають, що своїми незаконними діями відповідачем було завдано моральної шкоди, яку позивачі оцінюють в 6 000 грн - по 2 000 грн кожному, оскільки шкода полягає в порушенні трудових прав, що привело до моральних страждань, негативно відобразилося на психологічному стані. Вказують, що для ефективного захисту своїх прав та оформлення позовної заяви змушені були звернутися за правовою допомогою, у зв'язку з чим понесли витрати у розмірі 1 004 грн.

Позивачі та їх представник у судовому засіданні протягом розгляду справи неодноразово збільшували свої позовні вимоги в частині розміру заборгованості по заробітній платі та розміру середнього заробітку (а.с.89, 172-173), остаточно просили визнати незаконними дії відповідача щодо нарахування боргу: ОСОБА_1 у сумі 3 001 грн. 23 коп., ОСОБА_2 у сумі 372 грн. 62 коп, ОСОБА_3 у сумі 2 449 грн. 05 коп., стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 978 грн. 74 коп. заборгованості по заробітній платі за період з 01.11.2011 року по 13.12.2011 року, 6 843 грн. 50 коп. компенсації за невикористану щорічну відпустку, 60 396 грн. 32 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 13.12.2011 року по 10.04.2012 року, 334 грн. 66 коп. витрат на правову допомогу, 2 000 грн. моральної шкоди, а всього 70 553 грн. 22 коп.; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 1 803 грн. 52 коп. заборгованості по заробітній платі за період з 01.11.2011 року по 13.12.2011 року, 756 грн. 47 коп. компенсації за невикористану щорічну відпустку, 20 915 грн. 80 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 13.12.2011 року по 10.04.2012 року, 334 грн. 66 коп. витрат на правову допомогу, 2 000 грн. моральної шкоди, а всього 25 810 грн. 45 коп.; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 2 645 грн. 00 коп. заборгованості по заробітній платі за період з 01.11.2011 року по 13.12.2011 року, 872 грн. 85 коп. компенсації за невикористану щорічну відпустку, 34 994 грн. 40 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 13.12.2011 року по 10.04.2012 року, 334 грн. 66 коп. витрат на правову допомогу, 2 000 грн. моральної шкоди, а всього 40 846 грн. 91 коп.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявленого позову заперечував, просив в позові відмовити в повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях, які залучено до матеріалів справи (а.с.96-99).

Вислухавши позивачів, представника позивачів, представника відповідача, дослідивши представлені докази, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав:

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами по справі, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на підставі трудового договору, перебували у трудових відносинах з ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.118-123).

Наказом №Э.СN-УВ-2011-141-п від 07.12.2011 року, ОСОБА_1 звільнений з посади з 13.12.2011 року на підставі ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням (а.с.100, 160-161). Наказом №Э.СN-УВ-2011-143-п від 07.12.2011 року, ОСОБА_2 звільнений з посади з 13.12.2011 року на підставі ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням (а.с.101, 162-163). Наказом №Э.СN-УВ-2011-142-п від 07.12.2011 року, ОСОБА_3 звільнений з посади з 13.12.2011 року на підставі ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням (а.с.102, 164-165).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці», до структури заробітної плати входить основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про оплату праці» та ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розмірі надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Виходячи із роз'яснень п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.

Крім КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», регулювання відносин оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів виплат премій у ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк» здійснюється на підставі Положення про управління мотивацією співробітників ПриватБанку і Керівництво про оплату праці та пільги працівників ПриватБанку (а.с.147-159), Положення про систему бонусного стимулювання співробітників Напряму з відпрацювання проблемної заборгованості Legal Collection (а.с.42-51).

Відповідно до Положення про систему бонусного стимулювання співробітників Напряму з відпрацювання проблемної заборгованості Legal Collection, бонусна винагорода розраховується та виплачується один раз в місяць за результатами роботи у попередньому місяці.

Судом встановлено, що на підставі наказу № PR/2-2011-6897701 від 28.11.2011 року (а.с.52-58) за жовтень 2011 року позивачам була нарахована та виплачена премія, зокрема: 28.11.2011 року ОСОБА_1 виплачено 10 447 грн. 74 коп. премії (а.с.104, 166), 28.11.2011 року ОСОБА_2 виплачено 1 400 грн. 87 коп. премії (а.с.108-109, 167), 28.11.2011 року ОСОБА_3 виплачено 4 582 грн. 73 коп. премії (а.с.112, 168).

Відповідно до службової записки директора ГРУ, РУ ОСОБА_6 від 29.11.2011 року №Э.СN.0.0.0.0/1-12940 «про повернення бонусів» (а.с.137), у зв'язку із звільненням позивачів, враховуючи відсутність підтвердження проведення бонусних дій співробітниками напряму з відпрацювання проблемної заборгованості Legal Collection Чернігівського РУ за вересень-жовтень 2011 року, просить дебетувати картки та повернути зайво виплачені бонуси згідно наказу № PR/2-2011-6897701 від 28.11.2011 року: ОСОБА_1 в сумі 10 447 грн. 74 коп., ОСОБА_2 в сумі 1 400 грн. 87 коп., ОСОБА_3 в сумі 4 582 грн. 73 коп..

Як встановлено в судовому засіданні, на підставі вищезазначеної службової записки проведено утримання із заробітної плати позивачів за період листопад-грудень 2011 року та на день звільнення нарахована заборгованість ОСОБА_1 в розмірі 2 594 грн 59 коп, ОСОБА_2 в розмірі 372 грн 62 коп, ОСОБА_3 в розмірі 2 449 грн 02 коп. (а.с.106, 110, 113).

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про оплату праці» відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством.

Згідно до п.1 ч.2 ст.127 КЗпП України, відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» (п. 24) зазначено, що до лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов'язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору.

У ході судового розгляду, представником відповідача не було спростовано твердження позивачів про наявність підтвердження проведення ними бонусних дій за вересень-жовтень 2011 року.

Відповідачем не видавався наказ (розпорядження) про відрахування зайво виплаченої позивачам премії внаслідок лічильної помилки, а службова записка, на яку посилається представник відповідача, містить лише пропозицію, звернену до керівництва, щодо повернення зайво виплачених бонусів у зв'язку із звільненням позивачів та відсутністю підтвердження проведення бонусних дій співробітниками напряму з відпрацювання проблемної заборгованості Legal Collection Чернігівського РУ за вересень-жовтень 2011 року.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача про те, що не належала до виплати у зв'язку із звільненням позивачів за власним бажанням премія за жовтень 2011 року, оскільки нарахування та виплату премії за жовтень 2011 року проведено до подання позивачами 29.11.2011 року заяв про звільнення, а відповідно до Положення про управління мотивацією співробітників ПриватБанку премія не виплачується звільненим працівникам та працівникам, які звільняються.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем було безпідставно утримано із заробітної плати позивачів за період листопад-грудень 2011 року премія та нарахована заборгованість ОСОБА_1 в розмірі 2 594 грн 59 коп, ОСОБА_2 в розмірі 372 грн 62 коп, ОСОБА_3 в розмірі 2 449 грн 02 коп., а тому слід визнати незаконними дії відповідача по нарахуванню боргу позивачам у вищезазначеному розмірі.

Як вбачається з копій довідок, копій розрахункових листків за листопад-грудень 2011 року, позивачам була нарахована заробітна плата, зокрема: ОСОБА_1 - 3 012 грн. (1791 грн. 60 коп. + 1 220 грн 40 коп.) (а.с.19, 105), ОСОБА_2 - 3 002 грн 11 коп. (2 181 грн. 11 коп. + 821 грн.) (а.с. 21, 110), ОСОБА_3 - 2 645 грн. 35 коп. ( 2 006 грн 80 коп + 638 грн. 55 коп) (а.с.23, 113). За вказаний період відповідачем було здійснено виплату позивачу ОСОБА_1 в розмірі 2 003 грн. 26 коп., позивачу ОСОБА_2 в розмірі 1 016 грн. 14 коп. Дана обставина не заперечується сторонами по справі.

Згідно роз'яснень, які містяться в п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

За вказаних обставин, розмір заборгованості по заробітній платі на час звільнення, з урахуванням проведених виплат, становить, зокрема: ОСОБА_1 в сумі 1 008 грн. 74 коп. (без врахування обов'язкових платежів), ОСОБА_2 в сумі 1 985 грн. 97 коп. (без врахування обов'язкових платежів), ОСОБА_3 в сумі 2 645 грн. 35 коп. (без врахування обов'язкових платежів).

Відповідно до ч. 1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін.

Відповідно до розрахунку позивачів розмір заборгованості по заробітній платі при звільненні, з урахуванням виплачених сум (а.с. 172 зв.), становить, зокрема: ОСОБА_1 в розмірі 978 грн. 74 коп, ОСОБА_2 в розмірі 1 803 грн. 52 коп., ОСОБА_3 в розмірі 2 645 грн. 00 коп.

Враховуючи, що заробітна плата за листопад-грудень 2011 року позивачам не була виплачена у зв'язку з утриманням безпідставно нарахованого боргу, представник відповідача не надав суду доказів, які б спростовували розмір заборгованості по заробітній платі при звільненні, а тому підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення боргу по заробітній платі на користь ОСОБА_1, в межах заявлених позовних вимог, в сумі 978 грн. 74 коп. (без врахування обов'язкових платежів), на користь ОСОБА_2, в межах заявлених позовних вимог, в сумі 1 803 грн. 52 коп. (без врахування обов'язкових платежів), на користь ОСОБА_3, в межах заявлених позовних вимог, в сумі 2 645 грн. 00 коп. (без врахування обов'язкових платежів).

Як вбачається з копій розрахункових листків за грудень 2011 року та копій особових рахунків позивачам при звільненні була нарахована компенсація за невикористану відпустку, зокрема: ОСОБА_1 в сумі 6 843 грн. 50 коп. (а.с.105, 166), ОСОБА_2 в сумі 908 грн. 18 коп. (а.с.110, 167), та ОСОБА_3 в сумі 872 грн. 85 коп. (а.с.113, 168).

Беручи до уваги, що вказана компенсація позивачам виплачена не була у зв'язку з утриманням безпідставно нарахованого боргу, що не спростовано представником відповідача, а тому підлягає стягненню компенсація за невикористану відпустку на користь ОСОБА_1 в сумі 6 843 грн. 50 коп. (без врахування обов'язкових платежів), на користь ОСОБА_2, в межах заявлених позовних вимог, в сумі 756 грн. 47 коп. (без врахування обов'язкових платежів), на користь ОСОБА_3 в сумі 872 грн. 85 коп. (без врахування обов'язкових платежів).

Щодо стягнення середнього заробітку суд дійшов наступного висновку.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Факт порушення права позивачів на отримання коштів при звільненні знайшов своє підтвердження в суді.

При визначенні суми середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1, суд враховує середньоденну заробітну плату, яка становить 293 грн. 25 коп. ( 5 602 грн. 55 коп. + 6 421 грн. 02 коп. = 12 023 грн. 57 коп. (заробітна плата за останніх повних два місяця роботи позивача (вересень-жовтень 2011 року) (а.с.20)); 20 дн. + 21 дн. = 41 дн. (кількість відпрацьованих робочих днів за останніх два місяця роботи позивача); 12 023 грн. 57 коп. /41 дн. = 293 грн. 25 коп.), що відповідає правилам Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати».

При визначенні суми середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_2, суд враховує середньоденну заробітну плату, яка становить 122 грн. 30 коп. ( 3 077 грн. 80 коп. + 2 181 грн. 11 коп. = 5 258 грн. 91 коп. (заробітна плата за останніх два місяця роботи позивача (жовтень-листопад 2011 року) (а.с.21)); 21 дн. + 22 дн. = 43 дн. (кількість відпрацьованих робочих днів за останніх два місяця роботи позивача); 5 258 грн. 91 коп. /43 дн. = 122 грн. 30 коп.), що відповідає правилам Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати».

При визначенні суми середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_3, суд враховує середньоденну заробітну плату, яка становить 84 грн. 38 коп. ( 2 006 грн. 88 коп. + 1 621 грн. 71 коп. = 3 628 грн. 59 коп. (заробітна плата за останніх два місяця роботи позивача (жовтень-листопад 2011 року) (а.с.23)); 21 дн. + 22 дн. = 43 дн. (кількість відпрацьованих робочих днів за останніх два місяця роботи позивача); 3 628 грн. 59 коп. /43 дн. = 84 грн. 38 коп.), що відповідає правилам Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати».

Згідно п.8 цього Порядку «нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів». Часом затримки розрахунку з позивачами є період з 13.12.2011 року по 10.04.2012 року, який має 82 робочих дні.

Середній заробіток, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_1, складає 293 грн. 25 коп. х 82 = 24 046 грн. 50 коп.(без врахування обов'язкових платежів).

Середній заробіток, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_2, складає 122 грн. 30 коп. х 82 = 10 028 грн. 60 коп.(без врахування обов'язкових платежів).

Середній заробіток, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_3, складає 84 грн. 38 коп. х 82 = 6 919 грн. 16 коп.(без врахування обов'язкових платежів).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно роз'яснень, які містяться в п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Невиплатою належних грошових сум без законних підстав позивачам спричинено моральну шкоду, яка виразилась у втраті нормальних життєвих зв'язків, а саме позивачі були позбавлені доходу, що негативно відобразилося на їх психологічному стані та змусило прикладати додаткових зусиль для організації свого життя.

З урахуванням фактичних обставин справи, враховуючи принцип розумності, достатності та справедливості суд вважає необхідним стягнути на користь позивачів у відшкодування моральної шкоди по 500 грн. кожному.

Щодо позовних вимог про відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 1 004 грн, суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ст.84 ЦПК України - витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. При цьому, за умовами ст.56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. З матеріалів справи вбачається, що між позивачами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_7 був укладений договір про надання юридичних послуг від 19.12.2011 р., за яким замовники доручають, а виконавець бере на себе зобов'язання надати правову допомогу щодо врегулювання трудового спору. Відповідно до умов договору та акту наданих послуг (а.с.59-61) позивачами було сплачено 1 004 грн за юридичні послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси позивачів у ході розгляду справи на підставі довіреностей від 17.02.2012 року представляв ОСОБА_4 в якості представника(а.с.77-79).

Відповідно до роз'яснень п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», особа, яка надає правову допомогу, не є особою, яка бере участь у справі, а належить до інших учасників цивільного процесу, тому вона не може замінювати в процесі особу, якій надає правову допомогу, та бути її представником і вході розгляду справи має лише ті права, які зазначені в ч.2 ст. 56 ЦПК України .

Враховуючи, що ОСОБА_4 діяв від імені позивачів як їх представник з відповідними процесуальними правами, а не в порядку ст. 56 ЦПК України, як особа, яка надає правову допомогу, а тому відсутні підстави для стягнення витрат на правову допомогу.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», судовий збір у розмірі 656 грн. 25 коп. (548 грн. 95 коп. за вимоги майнового характеру + 107 грн. 30 коп. за вимоги немайнового характеру) підлягає стягненню з відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 12, 56-60, 79, 88, 209, 212-215, 218, 292 ЦПК України, КЗпП України, враховуючи роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 „ Про практику розгляду судами законодавства про оплату праці", суд, -

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» по нарахуванню боргу ОСОБА_1 в сумі 2 594 грн 59 коп, ОСОБА_2 в сумі 372 грн 62 коп, ОСОБА_3 в сумі 2 449 грн 02 коп.

Стягнути Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 978 грн 74 коп. заборгованості по заробітній платі, 6 843 грн. 50 коп. компенсації за невикористану відпустку, 24 046 грн. 50 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (без врахування обов'язкових платежів), 500 грн. моральної шкоди, а всього 32 368 (тридцять дві тисячі триста шістдесят вісім) грн.. 74 коп.

Стягнути Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 1 803 грн 52 коп. заборгованості по заробітній платі, 756 грн. 47 коп. компенсації за невикористану відпустку, 10 028 грн. 60 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (без врахування обов'язкових платежів), 500 грн. моральної шкоди, а всього 13 088 (тринадцять тисяч вісімдесят вісім) грн.. 59 коп.

Стягнути Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 2 645 грн 52 коп. заборгованості по заробітній платі, 872 грн. 85 коп. компенсації за невикористану відпустку, 6 919 грн. 16 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (без врахування обов'язкових платежів), 500 грн. моральної шкоди, а всього 10 937 (десять тисяч дев'ятсот тридцять сім) грн.. 53 коп.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 656 (шістсот п'ятдесят шість) грн. 25 коп. на користь УДКСУ у м. Чернігові Державний бюджет, код ЄДРПОУ 38054398, МФО 853592, ГУДКСУ в Чернігівській області, розрахунковий рахунок 31210206700004, код бюджетної класифікації 22030001, призначення платежу 02894496.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд міста Чернігова, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Новозаводського

районного суду міста Чернігова Н. В. Маслюк