Рішення № 245226, 31.08.2006, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.08.2006 р. Справа № 19/94

За позовом Полтавського обласного виробничо-комерційного підприємства „Полтавапаливо”, м.Полтава

до Максимівської сільської ради, с. Максимівна Карлівського району

про стягнення 3608,73 грн.

Суддя Безрук Т.М.

Представники:

від позивача –Гавриленко Л.Т., Гордієнко М.І, Морозов В.В.

від відповідача – Черкаський М.О.

Розглядається позовна заява про стягнення 3608,73 грн., що становить 3351,04грн. заборгованості за вугілля згідно рахунку фактури №23 від 18.11.2004р., 224,52грн. – інфляційних, 33,17грн. – 3% річних.

Відповідач у відзиві та його представник в засіданні проти позову заперечує, посилаючись на те, що між ним та позивачем договір на поставку вугілля не укладався, вугілля за вищевказаним рахунком відповідач одержував як благодійну допомогу.

В судовому засіданні за згодою представників сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

На підставі виданої відповідачем довіреності серії ЯЗЗ №192481 від 17.11.2004р. на одержання 10 тон вугілля позивач відпустив представнику позивача 7 тон вугілля, по ціні 478,72грн. за тону, на загальну суму 3351,00 грн., що підтверджено двостороннє підписаним рахунком-фактурою №23 від 18.11.2004р.

Листом від 19.01.2005р. №01-2/62 (а.с.11), одержаним відповідачем 21.01.2005р., позивач заявив вимогу до відповідача про оплату одержаної продукції.

Відповідач у відповіді від 22.02.2005р. № 5 відмовився від оплати з мотивів відсутності письмового договору та зобов”язань щодо оплати товару.

Повторну претензію позивача від 15.03.2005р. №01-7/313 про оплату одержаного товару відповідач залишив без реагування.

Оплати за одержаний товар відповідач не провів.

Заперечення відповідача щодо позову з мотивів відсутності письмового договору з позивачем судом відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 с.509, ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов”язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4 ст. 203 ЦК України).

Згідно ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Статтею 208 ЦК України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Разом з тим, за ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією з сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Тобто, недодержання простої письмової форми, якщо такий наслідок прямо не передбачений законом, не тягне за собою недійсність правочину, а лише позбавляє сторони права у разі виникнення спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків.

Посилання відповідача на те, що вугілля передавалося йому позивачем як благодійна допомога не підтверджується матеріалами справи. А саме, відповідачем видано довіреність своєму представнику на одержання матеріальних цінностей, в рахунку-фактурі №23 від 18.11.2004р. зазначено кількість, ціна та загальна вартість вугілля, одержаного відповідачем. Будь-які відмітки про передачу чи прийняття вугілля безкоштовно, як благодійної допомоги, на документах відсутні. Не підтвердився даний факт при розслідуванні кримінальної справи №05570008, про що свідчить постанова прокуратури Карлівського району про закриття кримінальної справи від 01.03.2006р.

Крім того, позивачем на одержаний товар видана відповідачу податкова накладна №23 від 18.11.2006р., яка була включена позивачем до Книги обліку продажу товарів (витяг з Книги – в матеріалах справи). Відповідно до підп.7.2.1, підп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобов”язаний надати покупцю податкову накладну, яка є звітним податковим документом та одночасно розрахунковим документом.

Посилання відповідача на те, що дане вугілля в подальшому було безкоштовно передано ним громадянам, не спростовують обов”язок відповідача розрахуватися за одержану продукцію.

За ст.526 ЦК України зобов”язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов”язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк зобов”язання не встановлений боржник повинен виконати таке зобов”язання в семиденний строк з дня пред”явлення вимоги кредитором.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної норми позивачем нараховано 224,52грн. – інфляційних та 33,17грн. – 3% річних за період грудень 2004р. – березень 2005р.

Враховуючи пред’явлення позивачем вимоги на оплату товару 21.01.2005р., зобов’язання щодо оплати виникли у відповідача 28.01.2005р. Тому правомірними є вимоги про стягнення суми, на яку збільшився борг в зв’язку з інфляцією за період лютий 2005р. - березень 2005р. в розмірі 87,66 грн., та 3% річних – 16,08грн. В іншій частині дані вимоги відхиляються як безпідставні.

Керуючись ст.ст.43, 49, 82,84,85 ГПК України, суд

Вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Максимівської сільської ради (с. Максимівна Карлівського району полтавської області, ідентифікаційний код 21046644, р/р 35411010001155 в УДК Полтавської області, МФО 831014) на користь Полтавського обласного виробничо-комерційного підприємства „Полтавапаливо” (м.Полтава, пров.Чапаєва, 2а, ідентифікаційний код 01882732, р/р 26004300681001 в КБ Приватбанк м.Полтави, МФО 331401) 3351грн. 04 коп. основного боргу, 87 грн. 66 коп. інфляційних, 16 грн. 08коп. річних, 97грн. 92 коп. витрат з оплати держмита, 113грн. 28 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3.В іншій частині – у позові відмовити.

Суддя Безрук Т.М.