Ухвала суду № 24516110, 29.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2012 р.Справа № 2а-17713/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2012р. по справі № 2а-17713/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Террамет"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Террамет", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 21.07.2011 року № 0001222302 та № 0001232302, згідно яких ТОВ «Террамет» донараховано податок на прибуток приватних підприємств на суму 837487,50 грн. та податок на додану вартість на суму 267857,50 грн. відповідно.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що 07.07.2011 року позивачем було отримано акт про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Террамет» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року № 1492/23/34329494 від 19.05.2011 року. В ході проведення перевірки було встановлено порушення п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова були винесені податкові повідомлення - рішення від 21.07.2011 року № 0001222302, згідно якого підприємству донараховано 669990,0 грн. податку на прибуток та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 167497,5 грн. та № 0001232302, згідно якого підприємству донараховано 214286,0 грн. податку на додану вартість та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 53571,5 грн.

Підприємство - позивач не погодилось з винесеними рішеннями та оскаржило до ДПА у Харківській області та до ДПА України.

За результатами розгляду скарги підприємства залишені без задоволення, а податкові повідомлення - рішення -без змін.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити, та зазначив, що винесені податкові повідомлення -рішення повністю відповідають вимогам діючого податкового законодавства, є обґрунтованими та законними.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Террамет" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість", Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Террамет» взяте на податковий облік в державній податковій інспекції у Московському районі м.Харкова і станом на даний час перебуває на обліку в ДПІ у Московському районі м.Харкова.

Фахівцями ДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Террамет» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.

Результати проведеної перевірки були оформленні актом № 1492/23/34329494 від 19.05.2011 року, в якому були зафіксовані порушення п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова були винесені податкові повідомлення - рішення від 21.07.2011 року №0001222302, згідно якого підприємству донараховано 669990,0 грн. податку на прибуток та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 167497,5 грн. та №0001232302, згідно якого підприємству донараховано 214286,0 грн. податку на додану вартість та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 53571,5 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що сума податку на додану вартість за податковими накладними по взаємовідносинам з контрагентами позивача включена до податкового кредиту відповідного періоду, дані відповідають додаткам 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, а тому і включення до складу податкового кредиту зазначеної суми ПДВ є правомірним та законним, тобто висновок ДПІ в акті перевірки не відповідає дійсності

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як свідчить акт перевірки, підставою для донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій є той факт, що підприємство - позивач мало взаємовідносини з ТОВ «Крініум», ТОВ «Вторметіндастрі» та ПП «Ріфтон», у відношенні яких податківцями було зроблений певний висновок, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання фінансово-господарської діяльності.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Крініум», то колегія суддів зазначає наступне.

З посиланням на результати перевірки ТОВ «Крініум» ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, зафіксованих у акті перевірки від 03.02.2011 № 56/236/30960706, перевіряючі стверджують, що ТОВ «Крініум» не має права формувати податковий кредит та валові витрати за рахунок операцій, проведених з ТОВ «Оптдевайс» у вересні 2010 року та формувати податкові зобов'язання покупцям по вищевказаним операціям.

Судом встановлено, що за період, що перевірявся, позивачем із ТОВ «Крініум» було укладено договір поставки №08/02/07 від 2 серпня 2010р. Згідно предмету цього Договору ТОВ «Крініум» (Постачальник) зобов'язався поставити ТОВ «Террамет» (Покупець) продукцію, найменування (асортимент), ціна і кількість якої вказані у рахунках, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до зазначеного договору Постачальник виставив Покупцю дев'ять рахунків, оформлених відповідно до умов укладеного сторонами Договору: Рахунок №6161 від 03.09.2010р., згідно якого Постачальник зобов'язався передати, а Покупець - прийняти та оплатити трубу б/у, лист сталевий б/у 6 мм, лист сталевий б/у 8 мм на загальну суму 634615, 72 грн. (в тому числі ПДВ); Рахунок №5570 від 11.08.2010р., згідно якого Постачальник зобов'язався передати, а Покупець -прийняти та оплатити лист сталевий б/у 6 мм на загальну суму 77002, 72 грн. (в тому числі ПДВ); Рахунок №5544 від 04.08.2010р., згідно якого Постачальник зобов'язався передати, а Покупець -прийняти та оплатити лист сталевий б/у 6 мм на загальну суму 74555,02 грн. (в тому числі ПДВ); Рахунок №5521 від 09.08.20102010р., згідно якого Постачальник зобов'язався передати, а Покупець -прийняти та оплатити лист сталевий б/у 6 мм на загальну суму 43608,00 грн. (в тому числі ПДВ); Рахунок №5444 від 06.08.2010р., згідно якого Постачальник зобов'язався передати, а Покупець -прийняти та оплатити лист сталевий б/у 6 мм на загальну суму 89639,40 грн. (в тому числі ПДВ); Рахунок №5419 від 05.08.2010р. згідно якого Постачальник зобов'язався передати, а Покупець -прийняти та оплатити лист сталевий б/у 6 мм на загальну суму 46365,60 грн. (в тому числі ПДВ); Рахунок №5394 від 04.08.2010р., згідно якого Постачальник зобов'язався передати, а Покупець -прийняти та оплатити лист сталевий б/у 4 мм на загальну суму 90968,70 грн. (в тому числі ПДВ); Рахунок №5370 від 03.08.2010р., згідно якого Постачальник зобов'язався передати, а Покупець -прийняти та оплатити лист сталевий б/у 4 мм на загальну суму 151781,10 грн. (в тому числі ПДВ); Рахунок №5348 від 02.08.2010р., згідно якого Постачальник зобов'язався передати, а Покупець -прийняти та оплатити лист сталевий б/у 2 мм на загальну суму 77176,36 грн. (в тому числі ПДВ).

Матеріалами справи підтверджено, що оплата за придбаний товар була здійснена ТОВ «Террамет» відповідно до умов п.5.1. Договору на поточний рахунок ТОВ «Крініум», й у ціні придбаних ТОВ «Террамет» товарів мало місце сплата ПДВ на віднесену ТОВ «Террамет»до податкового кредиту з ПДВ суму.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що твердження відповідача щодо відсутності у ТОВ «Крініум» рахунків в установах банків є безпідставним.

Право на віднесення відповідних сум до податкового кредиту ТОВ «Террамет» підтвердило перед відповідачем належним чином оформленими податковими накладними ТОВ «Крініум»( платником ПДВ відповідно до чинного законодавства України, що підтверджується належними доказами, що є в матеріалах справи): від 06.08.2010 №5444; від 09.08.2010 №5521; від 10.08.2010 №5544; від 11.08.2010 №5570; від 29.09.2010 №56812; від 07.09.2010 №6267; від 03.08.2010 №6161; від 04.08.2010 №5394; від 05.08.2010 №5419; від 03.08.2010 №5370; від 02.08.2010 №5348.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Вторметіндастрі» колегія суддів зазначає наступне.

На підставі акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Донецька від 12.08.2010 року №8608/1/7/15-113 перевіряючими зроблено висновок про нібито наявне завищення ТОВ «Террамет» показника валових витрат за відповідний період всього у сумі 1524789 грн., в тому числі за 2 квартал у сумі 1524789 грн.

Судом встановлено, що між ТОВ «Террамет» та ТОВ «Вторметіндастрі» було укладено кілька господарських договорів у періоді, за який відповідачем проводилась перевірка: Договір на виконання робіт №358 від 24.02.2010р. та Договір купівлі-продажу №356 від 22.02.2010р.

Відповідно до п.1.1. Договору на виконання робіт №358 від 24.02.2010р., укладеного між позивачем та ТОВ «Вторметіндастрі», позивач (Замовник) доручив Виконавцеві (ТОВ «Вторметіндастрі») виконати роботи по демонтажу обладнання, переробці, порізці, сортуванню та інші види робіт щодо брухту чорних та кольорових металів, а позивач взяв на себе зобов'язання оплатити вказані роботи у відповідності до умов укладеного Договору.

Виконані роботи фіксувалися сторонами у відповідних актах, де зазначалися ціни та види виконаних робіт. Одночасно акти були визначені сторонами в якості підстави для оплати таких робіт (п.2.2., 3.1. Договору).

Оплата виконаних робіт здійснювалась на протязі 20-ти банківських днів з дня підписання актів грошовими коштами на поточний рахунок Виконавця (п.3.2. Договору).

Положення вказаного Договору відповідають вимогам чинного законодавства України, зокрема, Глави 61 ЦК України (Підряд), а отже даний правочин є дійсним.

В межах цього Договору сторони підписали такі Акти: Акт №1/0802 прийому-передачі від 24.02.2010р. відповідно до якого ТОВ «Террамет»передало ТОВ «Вторметіндастрі»для виконання робіт з порізки брухту 46 позицій виробів й у подальшому згідно Акту №1 прийому-передачі робіт від 19.04.2010р. та Акту №1/1504 прийому-передачі робіт від 15.04.2010р. прийняло роботи з порізки вказаного брухту; Акт №1204/2 прийому-передачі від 12.04.2010р. відповідно до якого ТОВ «Террамет»передало ТОВ «Вторметіндастрі»для виконання робіт з порізки брухту 5 позицій виробів й у подальшому згідно Акту №1/1 прийому-передачі робіт від 29.04.2010р. та Акту №2 прийому-передачі робіт від 30.04.2010р. прийняло роботи з порізки вказаного брухту.

Виконання робіт здійснювалось в м. Харкові.

ТОВ «Террамет» здійснило оплату виконаних робіт з порізки металобрухту відповідно до умов укладеного між сторонами Договору й у ціні придбаних ТОВ «Террамет» послуг мало місце сплата ПДВ на задекларовану ТОВ «Террамет» суму.

ТОВ «Террамет» та ТОВ «Вторметіндастрі» на час здійснення господарських операцій мали статус платника ПДВ, що не заперечується у акті перевірки відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що право на віднесення відповідних сум до податкового кредиту з ПДВ ТОВ «Террамет» підтвердило перед відповідачем належним чином оформленими податковими накладними ТОВ «Вторметіндастрі» від 19.04.2010р. №190406; від 29.04.2010р. №290408 та від 30.04.2010р. №300418.

Судом встановлено, що ТОВ «Террамет» має спеціальний статус та має право на підставі відповідних ліцензій та інших дозвільних документів здійснювати операції із металобрухтом чорних та кольорових металів.

ТОВ «Вторметіндастрі»також має відповідний спеціальний статус та має право на підставі відповідних ліцензій та інших дозвільних документів здійснювати операції із металобрухтом чорних та кольорових металів, докази про що є в матеріалах справи.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарська операція, яка була предметом Договору на виконання робіт №358 від 24.02.2010р. відноситься до господарської діяльності позивача та мала метою отримання робіт по демонтажу обладнання, переробці, порізці, сортуванню і та інші види робіт щодо брухту чорних та кольорових металів.

Отже, ТОВ «Террамет» правомірно віднесло відповідні суми до складу валових витрат у взаємовідносинах із ТОВ «Вторметіндастрі» згідно Договору на виконання робіт №358 від 24.02.2010р..

Відповідно до п.1.1. Договору купівлі-продажу №356 від 22 лютого 2010 р. Продавець (ТОВ «Вторметіндастрі») зобов'язався передати Покупцеві (позивач) товар (брухт і відходи чорних та кольорових металів), а ТОВ «Террамет»зобов'язалось прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

Сторони визначили у п.1.2. Договору, що найменування товару, що має бути переданий відповідно до Договору має визначатися у специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору, яких, згідно з п.4.1. Договору мала зазначатися і ціна.

Вимоги до якості товару сторони визначили у п.2.1. Договору.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що відповідно до п.3.1. Договору продавець зобов'язався доставити товар партіями, а відповідно до п.3.2. Договору, доставка товару мала бути здійснена силами продавця або покупця.

В даному конкретному випадку вона здійснювалася силами продавця, тобто ТОВ «Вторметіндастрі», а деякі партії товару доставлялись силами покупця, про що в матеріалах справи містяться належні докази -відповідні товарно-транспортні накладні.

Колегія суддів зазначає, що положення вказаного договору відповідають вимогам чинного законодавства України, зокрема Глави 54 ЦК України, що регулюють «купівлю-продаж», ст.265 ГК України, що регулюють поставку, а отже даний правочин є дійсним.

В межах дії Договору сторони склали Специфікацію №4 від 1.04.2010р.; Специфікацію №5 від 9.04.2010р.; Специфікацію №6 від 13.04.2010р. та Специфікацію №7 від 26.04.2010р.

Відповідно до вказаних специфікацій передачі у власність покупця підлягали: брухт та кускові відходи свинцю; брухт чавунного лиття; брухт стальний негабаритний тяжкий, вид 500; брухт та кускові відходи міді; брухт стальний №4 вид 4; брухт та кускові відходи латуні.

Згідно п.3.3 Договору, сторони передбачили, що право власності на товар переходило від продавця до покупця в момент фактичної передачі товару, що оформлялося відповідним актом приймання-передачі та накладною.

У матеріалах справи містяться відповідні видаткові накладні ТОВ «Вторметіндастрі»; Акти приймання металів чорних (вторинних) складених між ТОВ «Вторметіндастрі» та ТОВ «Террамет»та Акти приймання брухту та відходів кольорових металів складених між ТОВ «Вторметіндастрі» та ТОВ «Террамет», які підтверджують факти поставок товару та його передачі відповідно до умов вказаного вище Договору.

ТОВ «Террамет» здійснило оплату придбаного товару відповідно до умов укладеного між сторонами Договору й у ціні придбаних ТОВ «Террамет»товарів мало місце сплата ПДВ на віднесену ТОВ «Террамет»до складу податкового кредиту з ПДВ суму.

ТОВ «Вторметіндастрі»та ТОВ «Террамет» на час здійснення господарських операцій мали статус платника ПДВ, що не заперечується у акті перевірки відповідачем.

Право на віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ ТОВ «Террамет» підтвердило перед відповідачем належним чином оформленою податковою накладною ТОВ «Вторметіндастрі» від 26.04.2010р. №260402.

Крім того, судом встановлено, що для здійснення своєї господарської діяльності ТОВ «Террамет» орендує а/м ГАЗ 3302-418 УП №АХ1526ВО згідно договору №181/А від 15.09.2008р. а/м ЗІЛ 431410 №АХ 3196 ВН, згідно договору №126 від 07.02.2008р. а/м FAW СA 1051 2111 номер АХ 2241 АХ, згідно Договору №54/А від 01.07.07.р. а/м ЗІЛ 461512 номер АХ 2369 ХХ, 1988 р. випуску.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що господарська операція, яка була предметом Договору купівлі-продажу №356 від 22 лютого 2010 р. з ТОВ «Вторметіндастрі» відноситься до господарської діяльності позивача та мала метою отримання брухту чорних та кольорових металів для його подальшої підготовки відповідно до стандартів України та поставки на металургійні заводи України.

Отже, ТОВ «Террамет» правомірно віднесло відповідні суми до складу валових витрат у взаємовідносинах із ТОВ «Вторметіндастрі» за Договором купівлі-продажу №356 від 22 лютого 2010 р..

Щодо взаємовідносин позивача та ПП «Ріфтон», колегія суддів зазначає наступне.

З посиланням на довідку ДПІ у Київському районі м. Донецька від 07.09.2011 року №9665/7/15-213 ДПІ у Московському районі м.Харкова зроблено висновок про нібито наявне завищення ТОВ «Террамет» показника валових витрат за відповідний період всього у сумі 83335 грн., в тому числі за 2 квартал у сумі 83335 грн.

З цих підстав перевіряючі прийшли до висновку про нібито допущене ТОВ «Террамет» порушення п.5.1., ст.5, п.п5.2.1., п.5.2. ст.5 Закону України від 28.12.2004р. «Про оподаткування прибутку підприємств».

Судом встановлено, що Відповідно до Договору купівлі-продажу №376 від 1.06.2010р. з ПП «Ріфтон» (продавець), ТОВ «Ріфтон» зобов'язалось передати у власність товар ТОВ «Террамет», а останнє - прийняти його та оплатити на умовах укладеного сторонами договору. Товар, що був предметом договору, визначався сторонами у специфікаціях. Відповідно до п.2.2. Договору доставка товару мала бути здійснена силами продавця або покупця.

В даному конкретному випадку вона здійснювалася силами продавця, тобто ПП «Ріфтон».

Положення вказаного договору відповідають вимогам чинного законодавства України, зокрема Глави 54 ЦК України, що регулюють «купівлю-продаж», отже даний правочин є дійсним.

Відповідно до специфікації №01 від 01.06.2010р. до договору купівлі-продажу №376 від 01.06.2010р. передачі в межах дії договору підлягали колісні пари ТГМ-4 у кількості 8 штук на загальну суму 58 000, 00 грн. (з ПДВ), які були передані покупцеві 10.06.2010р. згідно накладної ПП «Ріфтон»№0106 від 10.06.2010р.

Відповідно до специфікації №02 від 09.06.2010р. до договору купівлі-продажу №376 від 1.06.2010р. -металоконструкції, що були у використанні (обрізки труб) вагою 23,53 тонн на суму 42000,00 грн. (з ПДВ), які були передані покупцю накладної ПП «Ріфтон»№09061 від 09.06.2010р.

Оплата за придбаний товар була здійснена ТОВ «Террамет» відповідно до умов п.3.3. Договору й у ціні придбаних ТОВ «Террамет» товарів мало місце сплата ПДВ на віднесену ТОВ «Террамет» до податкового кредиту з ПДВ суму.

Право на віднесення відповідних сум до податкового кредиту ТОВ «Террамет» підтвердило перед відповідачем належним чином оформленими податковими накладними ПП «Ріфтон»: від 01.06.2010р. №0106 та від 09.06.2010р. №09061.

На адресу відповідача від ДПІ у Київському районі м. Донецька надійшов лист №9665/7/15-213 від 07.09.2011р., яким повідомлено, що розбіжність в «автоматизованій системі» за червень 2010р. пов'язана з тим, що податкова декларація за червень 2010р. ПП «Ріфтон» прийнята «до відома» з причини наявності ознак «транзитності» та віднесення СТД до групи високого ризику. Додатково надіслано також довідку про визнання угод нікчемними за червень 2010р. по ПП «Ріфтон».

Однак, на час перевірки позивача відповідачем ці обставини вже відпали - податкова декларація ПП «Ріфтон» була прийнята ДПІ у Київському районі м. Донецька.

Частинами першою, другою ст. 4 Закону України від 5 травня 1999р. №619-XIV "Про металобрухт" встановлено, що операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими підприємствами або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами. Діяльність, пов'язана із заготівлею, переробкою брухту чорних та кольорових металів і його металургійною переробкою, провадиться на підставі ліцензії, що видається в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до Договору №248 від 1 червня 2009 року між ТОВ «Террамет» та ТОВ «Главснабкомплект» у користуванні позивача перебуває промислова площадка площею 1000 кв.м. та нежитлове приміщення 18 кв.м., що на вул. Алмазній, б.1 в м. Харкові - до цієї площадки підведено залізничну колію; вона має спеціальні промислові ваги для зважування продукції; спеціальне газове обладнання для подрібнювання відходів металобрухту та металоконструкцій до вимог, встановлених ДСТУ та ГОСТ.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарська операція, яка була предметом Договору купівлі-продажу №376 від 1.06.2010р. з ПП «Ріфтон» відноситься до господарської діяльності позивача та мала метою отримання брухту чорних та кольорових металів для його підготовки відповідно до стандартів України та подальшої поставки на металургійні заводи України.

Отже, ТОВ «Террамет» правомірно віднесло відповідні суми до складу валових витрат у взаємовідносинах із ПП «Ріфтон».

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Також, згідно з п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону №334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п 7.4.4. п.7.4 ст.7 вищевказаного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що норми статті 11 Закону №334/94-ВР не встановлюють жодних вимог до форми і виду документів, які відносилися до мети податкового обліку. Відповідно до п. 11.2.1 ст. 11 даного Закону датою збільшення валових витрат виробництва вважається дата, що припадає на податковий період, на протязі якого відбувається одна із подій, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Проаналізувавши наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включена до податкового кредиту відповідного періоду, дані відповідають додаткам 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, а тому і включення до складу податкового кредиту зазначеної суми ПДВ є правомірним та законним, тобто висновок ДПІ в акті перевірки не відповідає дійсності.

Щодо твердження відповідача в апеляційній скарзі про нікчемність правочинів, які укладені ТОВ «Террамет» з його контрагентами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Колегія суддів вказує, що угоди між позивачем та його контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто чинне законодавство встановлює, що визнання правочинів недійсним - це виключна прерогатива суду, а не органів державної влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

При зазначених обставинах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2012 року по справі № 2а-17713/11/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2012р. по справі № 2а-17713/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.