Ухвала суду № 24514864, 12.04.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2012 р.Справа № 2а-1870/6790/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Курило Л.В. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м.Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2011р. по справі № 2а-1870/6790/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний центр Радіо системи"

до Державної податкової інспекції в м.Суми

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Технічний центр Радіо Системи», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 07 липня 2011 року № 0000752305/0/54386, яким ТОВ «ТЦ Радіо Системи» визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 22 824 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 5 706 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 07 липня 2011 року № 0000762305/0/54383, яким ТОВ «ТЦ Радіо Системи» визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 13 496 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 3 374 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2011 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний центр Радіо Системи" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 07.07.2011 р. №0000752305/0/54386, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Технічний центр Радіо Системи" визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 22824,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 5706 грн. 00 коп.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 07.07.2011 р. №0000762305/0/54383. яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Технічний центр Радіо Системи" визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 13496,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 3374 грн. 00 коп.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний центр Радіо Системи" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 03 грн. 50 коп.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2011 р.

Обґрунтовуючи, вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обгрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Представник відповідача та представник позивача в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Колегія суддів, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі доказами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцями ДПІ в м. Суми проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Технічний центр Радіо Системи» з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2010 р.

За результатами перевірки 18.02.2011р. складено акт №729/235/21127420/11, згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ «Технічний центр Радіо Системи»:

- п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1. п.5.2., п.5.3.9. п.5.3. ст.5, п.п.7.4.3., п.7.4., ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 121 747 грн.;

- п.п.7.4.1, 7.4.4., п.7.4., ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (ряд 27 Декларації) у сумі 60833 грн. 06 коп. ( т.1, а.с.37-69).

На підставі висновків акту перевірки, ДПІ в м. Суми 10.03.2011р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000182305/0/17959, яким ТОВ «Технічний центр Радіо Системи» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 121 747 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 30 431 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000192305/0/17960, яким ТОВ «Технічний центр Радіо Системи» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 60833 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 15 208 грн.

ТОВ «Технічний центр Радіо Системи», не погодившись з вищезазначеними повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх до ДПА в Сумській області.

Рішенням від 20 травня 2011р. №8282/10/25-005-67/116 ДПА в Сумській області скасовано податкове повідомлення-рішення №0000182305/0/17959 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 98 923 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 24 731 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Рішенням від 20 травня 2011 року №8282/10/25-005-67/116 ДПА в Сумській області скасовано податкове повідомлення-рішення№0000192305/0/17960 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 47 337 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 11 834 грн., а в іншій частині - залишено без змін вказане податкове повідомлення-рішення.

ДПІ в м. Суми прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000752305/0/54386 від 07 липня 2011 року про збільшення ТОВ «Технічний центр Радіо Системи» грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 22 824 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 5 706 грн.; № 0000762305/0/54383 про збільшення ТОВ «Технічний центр Радіо Системи» грошового зобов'язання з податку додану вартість за основним платежем на суму 13496грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 3 374 грн. (т.1, а.с.11, т.3, а.с.141).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції вважав необґрунтованими висновки відповідача про те, що сума коштів, сплачених у зв'язку з відшкодуванням вартості електроенергії, не може бути віднесена до складу валових витрат через те, що ТОВ «Технічний центр Радіо Системи» повинно було самостійно укладати договір на постачання електроенергії з відповідною організацію та надати підтверджуючі документи, а не відносити до валових витрат, як витрати, пов'язані з орендою приміщення. Суд зазначив, що споживання ТОВ «ТЦ Радіо Системи» електроенергії пов'язано з орендою у суб'єктів господарювання приміщень, необхідних підприємству для ведення господарської діяльності. Дані суб'єкти господарювання є власниками приміщень, що підключені до електричної мережі, та якими на умовах оренди користувалося ТОВ «ТЦ Радіо Системи», а використання цих приміщень передбачає, окрім іншого, використання електричної енергії.

Таким чином, суд першої інстанції вважав, що ТОВ «ТЦ Радіо Системи» мало право сплатити кошти в сумі 82 282 грн. 94 коп. відповідним підприємствам та підприємцям у зв'язку з відшкодуванням вартості електроенергії, спожитої під час користування орендованими приміщеннями, а в зв'язку з такою сплатою, позивачем фактично понесені витрати в грошовій формі, що підтверджено відповідними первинними документами.

Суд першої інстанції також вважав необґрунтованими висновки відповідача щодо неправомірності включення позивачем до валових витрат сум, сплачених по орендній платі за договірною ціною по господарських операціях з ТОВ «Стенос» та ТОВ «Сакура», оскільки ДПІ в м. Суми не доведено, що розмір орендної плати по договору не відповідає рівню звичайної ціни. Позивачем сплачено ТОВ «Стенос» та ТОВ Сакура» 8994 грн. 86 коп. і правомірно включено вказану суму до складу валових витрат. Факт сплати, фактичне користування ТОВ «ТЦ Радіо Системи» орендованими приміщеннями підтверджено первинними документами.

Суд першої інстанції вважав необґрунтованими висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту, оскільки податковий кредит ТОВ «Технічний центр Радіо Системи» визначається, виходячи із договірної ціни відшкодування вартості електроенергії, спожитої під час користування орендованими приміщеннями, та складається із сум податку на додану вартість, сплачених ним в зв'язку з таким відшкодуванням. Позивачем підтверджено податковими накладними суми сплаченого ним податку на додану вартість у зв'язку з відшкодуванням вартості електроенергії, спожитої під час користування орендованими приміщеннями, що не заперечувалось відповідачем під час перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як свідчить акт перевірки №729/235/21127420/11 від 18.02.2011р., на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000752305/0/54386, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток, відповідач посилається на безпідставне віднесення ТОВ «ТЦ Радіо Системи» до складу валових витрат витрати на відшкодування «електричних витрат», що не підтверджені обов'язковими документами. Вказані послуги надавалися наступними контрагентами: ТОВ «Стенос», ТОВ «Сумикомволь», ТОВ «Індустріальний парк Патріот», ТОВ НВФ «Демекс Компьютер», СФ ВАТ «Укртелеком», ТОВ «Цифрові мережі», ДП «Готель Суми» ТОВ «Варус Плюс», фізичними особами - підприємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яким ТОВ «ТЦ Радіо Системи» сплатило кошти в сумі 82282 грн. 94 коп. за спожиту електроенергію на підставі актів виконаних робіт, а після здійснення сплати коштів, включило їх суму до складу валових витрат. ( т.1, а.с. 43).

За висновками податкового органу, ці послуги неправомірно віднесено позивачем до складу валових витрат, оскільки для здійснення даного виду послуг (електропостачання), необхідні відповідні документи. Враховуючи, що у вищезазначених контрагентів відсутні необхідні документи, ТОВ «ТЦ Радіо Системи» безпідставно віднесені до складу валових витрат 82 282 грн. 94 коп. - кошти по сплаті вартості послуг.

При цьому податковий орган в акті перевірки зазначає, що така діяльність (чия саме: чи позивача, чи контрагентів, в акті не зазначено) без відповідних документів підтверджує намір ТОВ «ТЦ Радіо Системи» збільшити отримані витрати з метою несплати податків та отримати вигоду у вигляді зниження податкового навантаження. Відсутність відповідних документів, які підтверджують реальність даної операції, на думку відповідача, вказує на те, що підприємство ставило за мету не здійснення господарської діяльності, спрямованої на отримання доходу від цієї операції, а мало намір отримати податкову вигоду та безпідставне ухилення від сплати податку до державного бюджету.

Відповідач вважає, що сума коштів, сплачених у зв'язку з відшкодуванням вартості електроенергії, не може бути віднесена до складу валових витрат через те, що ТОВ «Технічний центр Радіо Системи» повинно було самостійно укладати договір на постачання електроенергії з відповідною організацію, надати підтверджуючі документи, а не відносити до валових витрат, як витрати пов'язані з орендою приміщення.

В судовому засіданні суду першої інстанції представник відповідача просив врахувати той факт, що, наприклад, в Договорі №0279/09 суборенди нерухомого майна від 01.08.2010р. (а.с.211-214, II том), який укладено між ТОВ «Індустріальний парк Патріот» та ТОВ «ТЦ Радіо системи», а саме п.3.3 зазначеного договору: «Орендна плата не включає в себе комунальні витрати (теплопостачання, водопостачання, водовідведення та ін.). Зазначені витрати компенсуються Суборендарем окремо на підставі додатково виставлених рахунків. Суборендар самостійно і від власного імені укладає договір щодо постачання електричної енергії та договір про технічне забезпечення електропостачання споживачів зі спеціальними організаціями та підприємствами».

Суд першої інстанції правомірно відхилив такі доводи податкового органу, оскільки встановлено, що споживання ТОВ «ТЦ Радіо Системи» електроенергії пов'язано з орендою у зазначених суб'єктів господарювання приміщень, необхідних товариству для забезпечення свого основного виду діяльності по наданню телекомунікаційних послуг, і про це свідчать письмові докази, що були предметом дослідження: копії договорів оренди нежитлових приміщень, акти приймання-передачі нежитлових приміщень, податкові накладні та акти з визначенням суми на оплату оренди нежитлових приміщень, компенсації за комунальні послуги, за оренду обладнання; реальність правовідносин позивача з контрагентами, зазначеними в акті перевірки, підтверджуються первинними документами, а саме: з ТОВ «Цифрові мережі» - т.1, а.с.70-98; з СФ ВАТ «Укртелеком» - т.1, а.с.110-192; з ТОВ НВФ «Демекс Компьютер» - т.1, а.с.193-250, т.2, а.с.1-23; з ТОВ «Сумикомволь» - т.2, а.с.181-199; з ТОВ «Індустріальний парк Патріот» - т.2, а.с.200-250, т. 3, а.с.1-9; з ДП «Готель Суми» -т.3, а.с.10-50.

Також суд першої інстанції правомірно відхилив доводи податкового органу про те, що ТОВ «Стенос», ТОВ «Сумикомволь», ТОВ «Індустріальний парк Патріот», ТОВ НВФ «Демекс Компьютер», СФ ВАТ «Укртелеком», ТОВ «Цифрові мережі», ДП «Готель Суми» ТОВ «Варус Плюс» та фізичні особи - підприємці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за відсутності документів, оформлених відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», які зокрема підтверджують факт реалізації електричних послуг від іншої особи, зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю, були позбавлені права здавати в оренду позивачу приміщення з правом використовувати електроенергію, оскільки зазначені суб'єкти господарювання не повинні мати такої ліцензії на здійснення окремих видів діяльності в електроенергетиці, через те, що вони не здійснюють діяльності в області електроенергетики, а лише є її споживачами від енергопостачальника, яким є Публічне акціонерне товариство «Сумиобленерго». Вказані суб'єкти господарювання є власниками приміщень, що підключені до електричної мережі, якими на умовах договорів оренди з використанням електричної енергії користувався позивач.

Обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що законодавством не встановлено обов'язок саме придбавати електроенергію і допускається можливість її отримання іншими шляхами, в тому числі відшкодування її вартості основному споживачеві. Питання обігу електроенергії регулюється спеціальним законодавством і контролюється відповідними органами, якими не встановлено факт порушення ТОВ «ТЦ Радіо Системи» чи основним споживачем порядку використання електроенергії.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції правомірно не врахував посилання податкового органу на невиконання позивачем умов Договору №0279/09 суборенди нерухомого майна від 01.08.2010 р., який передбачав укладення договору щодо постачання електричної енергії та договір про технічне забезпечення електропостачання споживачів зі спеціальними організаціями та підприємствами, оскільки вищезазначені обставини свідчать лише про імовірне невиконання позивачем договірних зобов'язань, контроль за виконанням яких не відноситься до компетенції податкових органів і не може слугувати належним і допустимим доказом правової позиції відповідача в розумінні приписів ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи зазначені приписи Закону та фактичні обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач правомірно сплатив кошти в сумі 82 282 грн. 94 коп. відповідним підприємствам та підприємцям у зв'язку з відшкодуванням вартості електроенергії, спожитої під час користування орендованими приміщеннями, а в зв'язку з такою сплатою ним фактично понесено витрати в грошовій формі. Реальність таких витрат підтверджено відповідними первинними документами, що були предметом дослідження відповідачем при проведенні перевірки і ним не заперечується.

Як свідчить акт перевірки, ТОВ «ТЦ Радіо Системи» в перевіряємому періоді для здійснення фінансово-господарської діяльності орендує нежитлові приміщення згідно договорів оренди з підприємствами: ВАТ «Сумигаз», ТОВ «Стенос», Сумська обласна спілка споживчих товариств, ПП «Сакура» та інші.

За висновками перевірки, ТОВ «ТЦ Радіо Системи» завищило валові витрати на суму 52536 грн. та податковий кредит по ПДВ з суми перевищення орендної плати, визначеної за звичайними цінам, чим порушено вимоги п.п.7.4.3.. п.7.4., ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підставою для таких висновків ДПІ в м. Суми стала інформація, наведена у листі Управління майна комунальної власності від 08.02.2011р. №09-366/01-10, згідно якого орендна плата за 1 кв.м. нежитлового приміщення комунальної власності Сумської області станом на 1 лютого 2011 року становить: м. Суми, вул. Леваневського - 51,33 грн. в місяць, вул. Лебединська - 23 грн. в місяць, вул. Троїцька (Дзержинського) - 59,38 грн., вул. Кірова - 40 грн., пр. Курський - 30 грн., пр. М.Лушпи -46,12 грн., вул. Реміснича- 33.19 грн. на місяць (т.3, а.с. 131).

Саме на цих вулицях м. Суми розташовані приміщення, які орендувались позивачем.

Згідно акту перевірки, ТОВ «ТЦ Радіо Системи» завищено суму орендної плати за 1 кв.м. за приміщення за адресою: м. Суми, вул. Лебединська - на 185,33 грн. в місяць, вул. Леваневського - на 69,88 грн. на місяць, вул. Троїцька (Дзержинського) - на 40,62 грн. на місяць, вул. Кірова - на 93,33 грн. на місяць у 2008 році, на 26.67 грн. на місяць у 2009 році, пр. Курський - на 95 грн. на місяць, пр. М. Лушпи - на 28.88грн. на місяць, вул. Реміснича - на 50,14 грн. на місяць.

Відповідно пп.7.4.2., п.7.4. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються, виходячи із договірних цін, але не більше за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Згідно п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону, положення підпунктів 7.4.1. та 7.4.2. поширюються на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого ст.10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими , ніж платник податку, ставками.

Рішенням ДПА в Сумській області від 20.05.2011р. встановлено, що ТОВ «ТЦ Радіо Системи» неправомірно включено до валових витрат витрати на суму перевищення орендної плати за договірною ціною по господарських операціях з ТОВ «Стенос» та ТОВ «Сакура» на загальну суму 8994 грн. 86 коп. (т.3, а.с.134-137).

Під час розгляду скарги встановлено, що ТОВ «ТЦ Радіо Системи» укладено угоди на оренду приміщень з контрагентами, які є платниками податку на прибуток, крім ТОВ «Стенос» та ТОВ «Сакура».

ТОВ «Стенос» згідно свідоцтв від 22.12.2009р., від 16 грудня 2006 року, від 26 грудня 2008 року , від 21 грудня 2007 року та ТОВ «Сакура», відповідно до свідоцтв від 21 грудня 2009 року, від 12 грудня 2008 року є суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, які сплачують єдиний податок.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про безпідставність таких висновків податкового органу, враховуючи наступне.

Як свідчить акт перевірки, відповідач на підставі даних, зазначених у листі Управління майна та комунальної власності в м. Суми від 08.02.2011 р. № 09-366/01, зробив висновок про завищення позивачем сплаченої суми орендної плати та як наслідок - завищення валових витрат. При цьому, ДПІ в м. Суми вказує, що звичайні ціни ним не визначались (т.1, а.с. 20-зворот).

Суд першої інстанції правомірно вважав, що лист Управління комунального майна не може бути підставою для висновку про завищення валових витрат та виключення з валових витрат тих, які понесені підприємством по сплаті орендної плати, з посиланням на «Справедливу вартість», яка використовується в Національних положеннях.

Так, відповідно до п.п.7.4.2., п.7.4. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи із договірних цін, але не більше за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Згідно п.п. 1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними (юридично та фактично), володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, яка склалася на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п 1.20.2 пункту 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Тобто, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що звичайною ціною є договірна ціна, що відповідає рівню справедливих ринкових цін, якщо не встановлено протилежне.

Відповідно до підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції правомірно вважав, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що розмір орендної плати по договору не відповідає рівню звичайної ціни, а висновки відповідача щодо неправомірного включення позивачем до валових витрат сум сплачених по орендній платі за договірною ціною над звичайною ціною по господарських операціях із ТОВ «Стенос» та ТОВ «Сакура» є безпідставними.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Враховуючи фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем правомірно включено суму 8994 грн. 86 коп. до складу валових витрат, оскільки письмові докази свідчать про те, що ТОВ «ТЦ Радіо Системи» сплачено ТОВ «Стенос» та ТОВ Сакура» 8994 грн. 86 коп.

Визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 13 496 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 4 374 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0000762305/0/54383 від 07.07.2011р. ґрунтувались на висновках ДПІ в м. Суми про завищення ТОВ «ТЦ Радіо Системи» податкового кредиту у зв'язку з включенням до його складу сум податку на додану вартість, сплаченого позивачем на відшкодування вартості електроенергії, спожитої під час користування орендованими приміщеннями.

Обґрунтовуючи завищення податкового кредиту, податковий орган посилався на те, що споживання ТОВ «ТЦ Радіо Системи» електроенергії під час користування орендованими приміщеннями не пов'язано з його господарською діяльністю.

Крім того, заперечуючи можливість включення ТОВ «ТЦ Радіо Системи» до складу валових витрат коштів, сплачених зазначеним суб'єктам господарювання у зв'язку з відшкодуванням вартості електроенергії, спожитої під час користування орендованими приміщеннями, відповідач посилався на те, що у зазначених суб'єктів господарювання відсутня ліцензія на здійснення окремих видів діяльності в електроенергетиці, а тому здавати в оренду власні приміщення вони повинні без надання орендарю права використовувати електроенергію, разом з цим визнаючи факт реального споживання ТОВ «Технічний центр Радіо Системи» електроенергії та користування орендованими приміщеннями.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті б та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

На думку колегії суддів, враховуючи встановлені факти, суд першої інстанції правомірно вважав необґрунтованим висновок податкового органу про безпідставне включення до складу сум податку на додану вартість, сплаченого позивачем на відшкодування вартості електроенергії, спожитої під час користування орендованими приміщеннями, оскільки споживання ТОВ «ТЦ Радіо Системи» електроенергії безпосередньо пов'язано з орендою у зазначених суб'єктів господарювання приміщень, необхідних підприємству для забезпечення свого основного виду діяльності по наданню телекомунікаційних послуг.

Тобто, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що податковий кредит ТОВ «Технічний центр Радіо Системи» визначено, виходячи із договірної ціни відшкодування вартості електроенергії, спожитої під час користування орендованими приміщеннями, та складається із сум податку на додану вартість, сплачених ним в зв'язку з таким відшкодуванням.

ТОВ «Технічний центр Радіо Системи» підтверджено суми сплаченого податку на додану вартість у зв'язку з відшкодуванням вартості електроенергії, спожитої під час користування орендованими приміщеннями, що не заперечувалось відповідачем, оскільки ці документи були предметом дослідження податковим органом під час проведення перевірки (т.1, а.с.53- 55).

А тому суд першої інстанції правомірно вважав, що висновок ДПІ в місті Суми про завищення ТОВ «Технічний центр Радіо Системи» податкового кредиту в зв'язку з включенням до його складу сум податку на додану вартість в розмірі 13 496 грн., сплачених ним при відшкодуванні вартості електроенергії, спожитої під час користування орендованими приміщеннями суперечить вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України, довівши законність та обґрунтованість позовних вимог.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень - рішень, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача, пов'язані з прийняттям оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, не кореспондуються з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2011 р. по справі № 2а-1870/6790/11 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись із судовим рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2011р. по справі № 2а-1870/6790/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Курило Л.В. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.