Ухвала суду № 24513138, 07.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2012 р.Справа № 2а-14123/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Курило Л.В. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2011р. по справі № 2а-14123/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Рибсервіс"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна - Рибсервіс", звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №0004962305 від 19.10.2011 р., №0004972305 від 19.10.2011 р.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Сайрос" протягом червня 2011 року підтверджується належними документами, які надані для проведення перевірки. Приймання позивачем товарів здійснювалось на підставі видаткових накладних, які оформлено у повній відповідності з чинним законодавством та підписані уповноваженими особами. Постачальник товарів - ТОВ "Сайрос", що є зареєстрованим платником ПДВ, надав позивачу податкові накладні, оформлені належним чином. Придбані позивачем у контрагента товари оприбутковано у повному обсязі в бухгалтерському обліку позивача, а в подальшому реалізовано на користь третіх осіб.

Позивач, з урахуванням викладеного, вважає відсутніми підстави для висновків відповідача про порушення вимог податкового законодавства, оскільки валові витрати та податковий кредит ним сформовано відповідно до вимог Податкового кодексу України та чинного законодавства України на підставі первинних документів, підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2011 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна - Рибсервіс".

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова № 0004962305 від 19.10.2011р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 287588,10 грн. (в т.ч. за основним платежем у розмірі 287587,10 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -1,00 грн.).

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова №0004972305 від 19.10.2011р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 250076,75 грн. (в т.ч. за основним платежем у розмірі 250075,75 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -1,00 грн.).

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна-Рибсервіс" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2011р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, зокрема на порушення вимог п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.201.1, п.201.4, ст.201; пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, пп.138.5.1, п.138.5 ст.138, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Позивач надав заяву про розгляд справи без участі його представника.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Колегія суддів на підставі ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі наказу на проведення перевірки № 2014 від 28.09.2011 року, згідно пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України фахівцем ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна - Рибсервіс" з питань перевірки відомостей взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сайрос" за період з 01.06.2011 по 30.06.2011 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки №4599/2305/32030997 від 30.09.2011 року, згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ "Україна - Рибсервіс":

- п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.201.1, п.201.4, ст.201 Податкового кодексу України, а саме, підприємством завищено податковий кредит за червень 2011р. на суму 250075 грн.;

- пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, пп.138.5.1, п.138.5 ст.138, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а саме, підприємством завищено валові виграти за ІІ квартал 2011р. на 1250378,70 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за II квартал 2011 року. (а.с. 20 - 33).

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова винесено наступні податкові повідомлення - рішення (а.с. 5 - 6):

- № 0004962305 від 19.10.2011р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 287588,10 грн., (в т.ч. за основним платежем у розмірі 287587,10 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1,00 грн.);

- №0004972305 від 19.10.2011р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 250076,75 грн., (в т.ч. за основним платежем у розмірі 250075,75 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1,00 грн.).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що встановлені під час розгляду справи фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Сайрос", а також правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість та неправомірність висновків акту перевірки №4599/2305/32030997 від 30.09.2011 року, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №0004962305 та №0004972305 від 19.10.2011р.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як свідчать письмові докази, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сайрос" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна-Рибсервіс" укладено договір №1105/1 від 11.05.2007 року, відповідно до умов якого ТОВ "Сайрос" (Постачальник) зобов'язується протягом терміну дії цього договору здійснити ТОВ "Україна-Рибсервіс" (Покупець) поставку товарів (морепродукти, пакети поліпропіленові), асортимент яких визначається сторонами у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати товари згідно з умовами цього Договору (а.с. 53 - 54).

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Сайрос" здійснено на адресу ТОВ "Україна-Рибсервіс" поставку продукції (морепродуктів) згідно наступних видаткових накладних (а.с.59 - 62):

- №1 від 01.06.2011р. на поставку морепродуктів та пакетів поліпропіленових на загальну суму 316468,80 грн. (в т.ч. сума ПДВ 52744,80 грн.);

- №2 від 01.06.2011р. на поставку морепродуктів на загальну суму 503987,70 грн. (в т.ч. сума ПДВ 83997,95грн.);

- №3 від 01.06.2011р. на поставку морепродуктів на загальну суму 543258,00 грн. (в т.ч. сума ПДВ 90543,00 грн.);

- №4 від 01.06.2011р. на поставку морепродуктів на загальну суму 136740,00 грн. (в т.ч. сума ПДВ 22790,00 грн.).

Згідно вказаних видаткових накладних, приймання продукції за кількістю та якістю зі сторони ТОВ "Україна-Рибсервіс" здійснено особисто директором підприємства Пасішником О.В., про що свідчать його підписи на видаткових накладних, які скріплені печаткою підприємства.

Суд першої інстанції правомірно не врахував посилання відповідача на факт відсутності виданих довіреностей на отримання працівниками ТОВ "Україна-Рибсервіс" товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Сайрос", як на підставу, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з ТОВ "Сайрос", з огляду на наступне.

Відповідно до п.9.6.4 статуту ТОВ "Україна-Рибсервіс", директор підприємства має право без довіреності здійснювати дії від імені Товариства (в тому числі, підтверджувати виконання правочину, отримувати товар від постачальника).

Отримання товару директором підприємства без довіреності кореспондується з вимогам "Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції 12.06.1996р. за №293/1318, та прямо передбачено положеннями пункту 4.1 договору №1105/1 від 11.05.2007 року.

Крім того, при здійсненні приймання продукції за кількістю та за якістю сторонами дотримано вимоги "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю", затвердженої постановою Держарбітражу СРСР від 15.06.1965р. за №П-6 та "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю", затвердженої постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966р. за №П-7.

За фактом проведеної поставки ТОВ "Сайрос" виписано на адресу ТОВ "Україна-Рибсервіс" наступні податкові накладні: №1 від 01.06.2011р. на поставку морепродуктів на загальну суму 316468,80 грн. (сума ПДВ 52744,80 грн.); №2 від 01.06.2011р. на поставку морепродуктів на загальну суму 503987,70 грн. (сума ПДВ 83997,95 грн.); №3 від 01.06.2011р. на поставку морепродуктів на загальну суму 543258,00 грн. (сума ПДВ 90543,00 грн.); №4 від 01.06.2011р. на поставку морепродуктів на загальну суму 136740,00 грн. (сума ПДВ 22790,00 грн.) (а.с.55 - 58).

Вартість отриманих від ТОВ "Сайрос" товарів, включена ТОВ "Україна-Рибсервіс" до валових витрат за II квартал 2011 року на суму 1250378,70 грн., податкові накладні включені до реєстру отриманих податкових накладних за червень 2011 року, а сплачені суми віднесені до складу податкового кредиту у розмірі 250075,75 грн.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції правомірно не врахував посилання податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт транспортування придбаної продукції від ТОВ "Сайрос" до ТОВ "Україна-Рибсервіс".

Так, письмові докази свідчать про те, що ТОВ "Сайрос" (як поклажодавцем) з ТОВ "Бобринецький завод продтоварів" (як товарним складом) укладено договір складського зберігання від 01.07.2010 року. Факт передання поклажодавцем на зберігання до ТОВ "Бобринецький завод продтоварів" товарів (морепродуктів солоно-сушених, пакетів поліпропіленових) підтверджується копіями накладних на складське зберігання від 22.04.2011р., від 05.05.2011р., від 11.05.2011р., від 16.05.2011р. (а.с. 48 - 52).

Після цього, придбана ТОВ "Україна-Рибсервіс" у ТОВ "Сайрос" продукція (морепродукти та пакети поліпропіленові) передана на переробку до ТОВ "Бобринецький завод продтоварів", згідно умов договору про виготовлення продукції з давальницької сировини №10/05-1 від 10.05.2007 р.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортування продукції від ТОВ "Сайрос" до ТОВ "Україна-Рибсервіс" дійсно не проводилось, а документи, які б підтверджували даний факт, сторонами дійсно не складались. Вказане пов'язано із тим, що придбана продукція, яка знаходилась на складському зберіганні на ТОВ "Бобринецький завод продтоварів", в подальшому передана ТОВ "Україна-Рибсервіс" зазначеній особі на переробку за договором про виготовлення продукції з давальницької сировини №10/05-1 від 10.05.2007р.

Факт передачі ТОВ "Україна-Рибсервіс" продукції на переробку до ТОВ "Бобринецький завод продтоварів" підтверджується накладною від 01.06.2011 року (а.с. 43).

Факт виконання робіт за договором про виготовлення продукції з давальницької сировини №10/05-1 від 10.05.2007р. підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000095 від 30.06.2011р., №ОУ-0000096 від 30.06.2011р., №ОУ-0000097 від 30.06.2011р. (а.с.44 - 46).

В подальшому вироблена продукція (морепродукти) реалізована ТОВ "Україна-Рибсервіс" на користь інших суб'єктів господарювання, в тому числі за укладеними договорами поставки №04/02/2010-1 від 24.02.2010р. з ТОВ "Ласка - Тернопіль", №160311 від 16.03.2011р. з ФО-П ОСОБА_3, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними (а.с. 34- 41).

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Відповідно до п.198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

При цьому, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п.201.4 ст.201 ПК України).

На час укладення договору та проведення господарських операцій з ТОВ "Сайрос", вказана юридична особа внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та мала статус зареєстрованого платника податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 86-87).

Податкові накладні, які виписані ТОВ "Сайрос", не мають недоліків, які згідно зі ст.201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, спричиняють втрату вказаними первинними документами юридичного статусу податкової накладної.

Таким чином, наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної і сплата вартості отриманих товарів з податку на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п.138.2 ст.138 Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Первинні бухгалтерські документи (договори поставки, видаткові та податкові накладні, а також документи, що підтверджують подальше використання та реалізацію придбаної продукції) свідчать про реальність виконання господарських операцій між ТОВ "Україна-Рибсервіс" та ТОВ "Сайрос", а тому відсутні підстави для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні валових витрат та податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Судом першої інстанції не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів, укладених між позивачем та ТОВ "Сайрос", не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

Таких доказів не надано і до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятих податкових повідомлень - рішень, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що дії відповідача, пов'язані з прийняттям оскаржуваних податкових повідомлень - рішень № 0004962305 від 19.10.2011 р., № 0004972305 від 19.10.2011 р., не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2011 р. по справі № 2-а-14123/11/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2011р. по справі № 2а-14123/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Курило Л.В. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.