Ухвала суду № 24512917, 08.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2012 р.Справа № 2а-8192/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.,

представників сторін: позивача - Гарагулі В.А., відповідача - Макієнка М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фінансової інспекції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2011р. по справі № 2а-8192/11/2070

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Турбоатом"

до Державної фінансової інспекції в Харківській області

про визнання нечинною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство «Турбоатом» (далі по тексту - ВАТ «Турбоатом», позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Контрольно-ревізійного управління в Харківській області, в якій просило суд визнати нечинною вимогу відповідача про усунення порушень законодавства з фінансових питань, виявлених ревізією ВАТ "Турбоатом" за 2009 - 2010 роки; скасувати вимогу Відповідача про усунення порушень законодавства з фінансових питань, виявлених ревізією ВАТ "Турбоатом" за 2009 - 2010 роки.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2011 р. по справі № 2а-8192/11/2070 адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Турбоатом" до Контрольно-ревізійного управління в Харківській області про скасування вимоги - задоволено в повному обсязі.

Визнано нечинною та скасовано вимогу Контрольно-ревізійного управління в Харківській області про усунення порушень законодавства з фінансових питань, виявлених ревізією Відкритого акціонерного товариства "Турбоатом" з 2009-2010 року, за вих.№05-21/6585 від 17.06.2011 року.

Стягнуто з державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства "Турбоатом" (код ЄДРПОУ 05762269) судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин у справі, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2011 №2а-8192/11/2070 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Турбоатом» до КРУ в Харківській області про задоволення позовних вимог щодо скасування вимоги відповідача здійснити донарахування за надані послуги по утриманню гуртожитків та вжити заходів щодо відшкодування на загальну суму 4 897 149 грн. 30 коп.; списати на дохід прострочену кредиторську заборгованість у розмірі 72 413 грн. 54 коп.; забезпечити коригування в бухгалтерському обліку наявної дебіторської та кредиторської заборгованості; вжити заходів щодо відшкодування ВАТ «Турбоатом» доходу у вигляді оплати за зберігання реалізованого обладнання в сумі 58 912 грн. 27 коп.; вжити заходів щодо реалізації залежалих товарів або їх використання у виробництві на суму 55 257 675 грн. 03 коп.; вжити заходів щодо реалізації готової продукції та відшкодування понесених витрат на її виготовлення в сумі 55 370 395 грн. 71 коп.; забезпечити відшкодування на рахунок підприємства суму зайво нарахованої та виплаченої надбавки у розмірі 28 414 грн. 22 коп.; забезпечити відшкодування на рахунок підприємства зайво нарахованих та виплачених відпускних на суму 1 545 грн. 70 коп. та сум за відрядження в розмірі 3 448 грн. 02 коп.; забезпечити коригування в бухгалтерському обліку штрафних витрат шляхом списання сум пені, штрафів та неустойки у розмірі 1 209 000 грн. 00 коп. за рахунок прибутку, який залишається у розпорядження підприємства. Ухвалити нове рішення по справі, а саме про відмову в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Турбоатом" в цій частині.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач послався на неповне дослідження судом першої інстанції при розгляді обставин щодо встановленого порушення та невірне надання правової оцінки доводам відповідача, внаслідок чого, на його думку, відсутні підстави вважати оскаржуване рішення законним та обґрунтованим. Наполягає на тому, що відповідач, пред'являючи позивачу вимоги, діяв в межах повноважень, передбачених чинним законодавством України.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, з підстав, викладених в скарзі та письмових поясненнях, наданих на вимогу суду, та просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні та в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу ДФІ в Харківській області - без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012 року замінено Контрольно-ревізійне управління в Харківській області на його правонаступника - Державну фінансову інспекцію в Харківській області (далі по тексту -ДФІ в Харківській області, відповідач).

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Контрольно-ревізійним управлінням в Харківській області, на виконання плану роботи було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Відкритого акціонерного товариства "Турбоатом", за період роботи 2009 -2010 роки, за результатами якої складено акт перевірки № 05-20/82/1 від 11.05.2011 р. (т.1, а.с.114-179).

На підставі висновків акту ревізії відповідачем прийнято вимогу від 17.06.2008 р. за вих. № 05-21/6585 про усунення виявлених ревізією фінансово - господарської діяльності ВАТ "Турбоатом" порушень законодавства з фінансових питань, якою позивача зобов`язано:

- здійснити донарахування за надані послуги по утриманню гуртожитків та вжити заходів щодо відшкодування на загальну суму 4 897 149 грн. 30 коп.;

- списати на дохід прострочену кредиторську заборгованість у розмірі 72 413 грн. 54 коп.;

- забезпечити коригування в бухгалтерському обліку наявної дебіторської та кредиторської заборгованості;

- вжити заходів щодо відшкодування ВАТ "Турбоатом" доходу у вигляді оплати за зберігання реалізованого обладнання в сумі 58 912 грн. 27 коп.;

- вжити заходів щодо реалізації залежалих товарів або їх використання у виробництві на суму 55 257 675 грн. 03 коп.;

- вжити заходів щодо реалізації готової продукції та відшкодування понесених витрат на її виготовлення в сумі 55 370 395 грн. 71 коп.;

- забезпечити відшкодування на рахунок підприємства суму зайво нарахованої та виплаченої надбавки у розмірі 28 414 грн. 22 коп.;

- забезпечити відшкодування на рахунок підприємства зайво нарахованих та виплачених відпускних на суму 1 545 грн. 70 коп. та сум за відрядження в розмірі 3 448 грн. 02 коп.:

- забезпечити коригування в бухгалтерському обліку штрафних витрат шляхом списання сум пені, штрафів та неустойки у розмірі 1 209 000 грн. 00 коп. за рахунок прибутку, який залишається у розпорядження підприємства.

Зазначеною вимогою позивачеві запропоновано притягнути до дисциплінарної відповідальності осіб, винних у допущенні порушень фінансової дисципліни, висвітлених в акті ревізії, та зобов`язано позивача надати до КРУ в Харківській області інформацію про вжиті заходи, з наданням підтверджуючих документів (наказів, розпоряджень, протоколів тощо, про розгляд матеріалів ревізії та прийняття рішення про притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності), у строк до 01.07.2011 року.

Вимога від 17.06.2008 р. № 05-21/6585 надійшла на адресу позивача 22.06.2011 року.

Не погодившись із вказаною вимогою, позивач оскаржив її до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваної вимоги відповідача.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абзацу 1 статті 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Згідно із п.7 ст. 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право, зокрема, пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, пунктом 7 вимоги КРУ в Харківській області № 05-21/6585 від 17.06.2011 року зобов`язано ВАТ «Турбоатом» забезпечити відшкодування на рахунок підприємства суму зайво нарахованої та виплаченої надбавки у розмірі 28 414 грн. 22 коп., а пунктом 8 - забезпечити відшкодування на рахунок підприємства зайво нарахованих та виплачених відпускних на суму 1 545 грн. 70 коп. та сум за відрядження в розмірі 3 448 грн. 02 коп.:

Як зазначено в акті, ревізією правильності нарахування надбавки за роботу з відомостями, які становлять державну таємницю, виявлено проведення протягом перевіреного періоду (з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року) випадків виплат, що не відповідають наявності фактичного дозволу, на загальну суму 28414,22 грн., що є порушенням п.6 Положення про види, розмір, порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року № 414 (т.1, а.с.148).

Крім того, актом перевірки зафіксовано, що зайві виплати зазначеної надбавки до заробітної плати призвели до зайвих виплат відпускних на суму 1545,70 грн. та завищених виплат за перебування у відрядженні на суму 3448,02 грн., що є порушенням ст.3 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що як викладено в акті ревізії (т.1, а.с.148), зайво виплачені суми були повернуті підприємству в повному обсязі та проведені відповідні коригування по бухгалтерському обліку зайвих внесків до державних цільових фондів також в повному обсязі.

Вищезазначене повністю підтверджується наявними в матеріалах справи копіями прибуткових ордерів №00000016 та №00000017 від 06 травня 2011 року, зі змісту яких вбачається, що під час проведення ревізії, надбавка в сумі 28414,22 грн. була внесена посадовими особами ВАТ "Турбоатом" до каси підприємства, а зайво виплачені відпускні на загальну суму 1545,70 грн. та виплати за дні перебування у відрядженні на суму 3448,02 грн. були вирахувані з заробітних плат посадових осіб за травень 2011 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка №1-40/10-1064 від 07.09.2011 року (т.2, а.с.44, 45).

Тобто, зазначені порушення були добровільно виправлені позивачем під час здійснення перевірки, а відтак, підстави для пред`явлення позивачеві вимоги забезпечити відшкодування на рахунок підприємства суми зайво нарахованої та виплаченої надбавки у розмірі 28 414,22 грн. за роботу з відомостями, які становлять державну таємницю (п.7 вимоги), а також зайво виплачених відпускних на загальну суму 1545,70 грн. та завищення виплат за дні перебування у відрядженні на суму 3448,02 грн. (п.8 вимоги), у розумінні п.7 ст.10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", відсутні.

Погоджуючись із висновками суду першої інстанції про скасування спірної вимоги в частині зобов`язання списати на дохід підприємства кредиторську заборгованість в сумі 72 413 грн. 54 коп., термін позовної давності якої минув (п.2 вимоги), колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до акту, ревізією встановлено, що згідно з даними бухгалтерського обліку ВАТ "Турбоатом" обліковується кредиторська заборгованість з терміном понад три роки (з 2007 року) на загальну суму 72413 гривень. У зв'язку з чим перевіряючі дійшли висновку, що внаслідок не проведення своєчасних розрахунків з контрагентами, ВАТ "Турбоатом" не забезпечено включення до складу доходів підприємства суми кредиторської заборгованості у розмірі 72413,54 грн., термін позовної давності якої минув, чим порушено п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання".

Пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року № 20 визначено, що зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що кредиторська заборгованість в сумі 72413,54 грн. відображена в бухгалтерському обліку позивача відповідно до наказу Міністерства фінансів України №291 від 30.11.1999 року "Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування". Зокрема, спірна кредиторська заборгованість відображена на наступних рахунках: - 63101 - розрахунки з вітчизняними постачальниками з ПДВ; - 63103 - розрахунки з вітчизняними постачальниками без договору з ПДВ; - 6810 - розрахунки за авансами, одержаними за відвантажену продукцію.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо ж боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

З наданої до матеріалів справи копії довідки ревізії достовірності дебіторської та кредиторської заборгованості вбачається, що сума непогашеної кредиторської заборгованості в розмірі 72413,54 грн., яку відповідач вимагає віднести до складу доходу позивача, утворилася в рамках виконання договорів, укладених ВАТ «Турбоатом» із ТОВ «Термосистеми» (№ 09-2163 від 17.05.2006 р. на суму 10218,0 грн.; ТОВ «Машинобудівний завод 100» № 09-2172 від 06.06.2006 р. на суму 21120,0 грн.; із ДП «ХПЗ ім.. Т.Г. Шевченко» № 0-672 від 10.09.2007 р. на суму 21240,0 грн.; ПО «Колос» на суму 94,08 грн., ТОВ «АПСУ» на суму 1660,20 грн., ТОВ «Інструмент» на суму 5015,03 грн., ТОВ «Альфтек» на суму 5,04 грн., ТОВ НВО «Стандарт» на суму 155,45 грн., ДП «Сантехкомплект-Восток» на суму 19,48 грн., ВАТ «Комунар» на суму 9859,20 грн., ТОВ «Інструмент-мастер» на суму 2322,0 грн., ТОВ «Мега сервіс» на суму 705,06 грн. (т.2, а.с.216).

Колегія суддів відмічає, що, як вбачається зі змісту акту перевірки та довідки ревізії достовірності дебіторської та кредиторської заборгованості та причини їх утворення від 11.05.2011 р. (додаток № 8 до акту ревізії), фахівцями КРУ в Харківській області не досліджено термін виникнення у кожного з контрагентів (кредиторів) права вимоги до позивача, настання якого є початком спливу строку позовної давності по даній кредиторській заборгованості, та не встановлено факту спливу строку давності по кожному з договорів.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що додатковою угодою № 2 від 26.12.2007 р. (т.2, а.с.12) строк поставки за договором ВАТ «Турбоатом» із ТОВ «Машинобудівний завод 100» визначено - I квартал 2008 року, строк дії договору - до 31.12.2008 р.; строк дії договорів № 5 від 15.03.2007 р., № 7 від 16.03.2007 р. та № 8 від 17.04.2007 р. між ВАТ «Турбоатом» (Покупець) та ВАТ «Комунар» (Постачальник) - до 31.12.2007 р., пролонговано листом постачальника № 105-вих. від 28.12.2007 р. до 31.12.2010 року; за договорами № 116 від 16.10.2008 р. між ВАТ «Турбоатом» (Покупець) та ТОВ «Інструмент» (Постачальник), № 17/10 від 17.10.2008 р., № 2 від 02.03.2009 р. між ВАТ «Турбоатом» (Покупець) та ТОВ «Інструмент-Мастер» (Постачальник), № 40 від 02.02.2006 р. між ВАТ «Турбоатом» (Покупець) та ТОВ «Mega-Service» (Постачальник), № 09-2163 від 17.05.2006 р. між ВАТ «Турбоатом» (Постачальник) та ТОВ «НВП «Термосистеми» (Замовник), між ВАТ «Турбоатом» (Виконавець) та ОКБ ДП «Харківський приладобудівний завод ім.. Т.Г. Шевченка» (Замовник) № 02-672//244 від 10.09.2007 р., встановлено строк дії договору - до повного виконання сторонами (т.2, а.с.120-121, 122-125, 126, т.3, а.с.223-224, 234-239).

Згідно із службовими записками № 13-1620, № 13-1618 від 09.09.2011 р., № 13-235 від 07.09.2011 р., закупівля товарів у ТОВ НПО «Стандарт» на суму 155,45 грн., ДП «Сантехкомплект Восток» на суму 19,48 грн. здійснювалась без укладення письмового договору, у травні 2007 року та липні 2007 року відповідно.

Закупівля товарів у ПО «Колос» на суму 94,08 грн., ТОВ «АПСУ» на суму т1660,20 грн. та ТОВ «Альфтек» на суму 155,45 грн. здійснювалась без укладення письмового договору у березні 2006 року, березні 2007 року та травні 2007 року відповідно.

При цьому, слід відмітити, що в періоді, охопленому ревізією (2009-2010 роки) жодним з контрагентів вимог про оплату поставленої продукції позивачеві не виставлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у кредиторів позивача в перевіреному періоді (2009-2010 роки) не втрачено право пред'явлення майнових претензій до ВАТ «Турбоатом», а тому, відповідно, підстави для пред`явлення позивачеві вимоги в частині зобов`язання списати на дохід суму вищевказаної кредиторської заборгованості в розмірі 72413,54 грн. (п.2 вимоги) у відповідача відсутні.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції про скасування спірної вимоги в частині зобов`язання позивача відкоригувати в бухгалтерському обліку суми дебіторської та кредиторської заборгованості на загальні суми 319 560 грн. 00 коп. та 134 269 грн. 94 коп. відповідно (п.3 вимоги), колегія суддів виходить з наступного.

Як зазначено в акті ревізії, по результатам зустрічних звірок визначено розбіжності дебіторської та кредиторської заборгованості по результатах із ВАТ «Турбоатом», а саме:

- завищення в обліку ВАТ «Турбоатом» дебіторської заборгованості на суму 572617,12 грн. з TOB «Укрроспромпостач»;

- заниження дебіторської заборгованості на загальну суму 300000,0 грн., з Концерн «Східно-українська енергетична спілка промисловців»;

- заниження кредиторської заборгованості на загальну суму 269,94 грн. перед ЗАТ НВО «Турбоенергосервіс»,

- завищення кредиторської заборгованості на загальну суму -9844,12 грн. «ПП «Воропаєв» на суму 6 869,40 грн., TOB «Укрроспромпостач» на суму 442 974,72 грн.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що в ході ревізії проведено 25 зустрічних звірок у контрагентів ВАТ "Турбоатом", з яких: 22-ма зустрічними звірками підтверджено дебіторську заборгованість у повному обсязі. В зв'язку з відсутністю за юридичною адресою 3-х контрагентів провести зустрічні звірки КРУ в Харківській області не надалось можливим. А тому перевіряючі прийшли до висновку, що на ВАТ "Турбоатом" протягом періоду, що ревізується не в повному обсязі здійснюється погодження із сторонами виписок про заборгованість підприємств дебіторів-кредиторів.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та не заперечується відповідачем по справі те, що позивачем бухгалтерський облік ведеться не в цілому по рахункам, а в розрізі номенклатури товару, вказаного у рахунку. Це необхідно для відстеження та контролю за правильністю виписки постачальником податкових накладних (облік у розрізі номенклатури товару усередині рахунку), а також виконання договору згідно з номенклатурою рахунку і в цілому зі специфікацією договору.

Сторонами по справі не заперечувалось, що під час здійснення ревізії відповідачу були надані всі необхідні документи, які підтверджують коригування сум дебіторської та кредиторської заборгованості.

Так, до матеріалів справи надано копії акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2011 р. між ТОВ «Укрроспромпостач» та ВАТ «Турбоатом» на суму 517011,49 грн. (т.2, а.с.194), акту звірки із ТОВ «Укрроспромпостач» за період з 01.01.2011 р. по 30.11.2011 р. та суму 356598,91 грн. (т.2, а.с.195-212), акту звірки взаєморозрахунків між ЗАТ «НПП «Турбоенергосервіс» та ВАТ «Турбоатом» за договором № 89 від 22.01.2010 р. станом на 01.01.2011 р. на суму 45572,92 грн., за договором № 196-05 від 20.08.2005 р. на суму 88782,02 грн., за договором № 02-719 від 20.01.2010 р. на суму 19560,00 грн., листа № 87 від 24.05.2011 р. та акту взаємних розрахунків щодо підтвердження заборгованості ВАТ «Турбоатом» перед ПП «Воропаєв» на суму 6896,64 грн. (т.2, а.с.231-232), акту № 3-ТА звірки взаємних розрахунків між ВАТ «Турбоатом» та Концерном «Східно-українська енергетична спілка промисловців» на суму 300000,00 грн. (т.2, а.с.233), якими підтверджено відсутність розбіжностей у дебіторській заборгованості на суму 319560,00 грн. та кредиторській заборгованості на суму 134269,94 грн.

Зазначені обставини не були враховані відповідачем при проведенні ревізії, у зв'язку з чим спірна вимога в частині забезпечення коригування в бухгалтерському обліку наявної дебіторської та кредиторської заборгованості (п.3 вимоги) є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо висновку суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість припису спірної вимоги відповідача (п.5 вимоги) в частині вжиття заходів щодо реалізації залежалих товарів або їх використання у виробництві, на суму 55257675,03 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається зі змісту п.5 вимоги, порушення, на думку фахівців КРУ в Харківській області, пункту 5 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 р. за N 751/4044, полягає у придбанні ВАТ «Турбоатом» матеріальних ресурсів в обсягах, що перевищують реальну потребу Позивача, та незабезпечення їх подальшого використання у виробництві на загальну суму 55 257 675 грн. 03 коп..

За змістом акту, ревізією повноти відображення залишків запасів ВАТ "Турбоатом" встановлено, що у складі запасів останнього рахуються матеріальні цінності, які не використовувались протягом 2009-2010 років.

Так, проведеними порівняннями оборотних відомостей в розрізі складів станом на 01.01.2009 року по 31.12.2010 року ВАТ «Турбоатом» у складі запасів обліковуються матеріали загальною вартістю 55 257 675,03 грн., які не використовувалися у виробничому процесі протягом 2-х років, тобто, на думку КРУ в Харківській області, їх придбано без врахування реальної потреби, що не відповідає критерію визнання їх запасами.

Пунктом 1 Інструкції Міністерства фінансів України від 11.08.1994, № 69 "Про Інструкцію по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків" визначено, що Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для підтвердження правильності та достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, передбачено проведення підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (далі - підприємство) незалежно від форм власності інвентаризації майна, коштів і фінансових зобов'язань.

Відповідно до п. 7 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 р. N 69, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26.08.94 р. за N 202/412, основними завданнями інвентаризації є: виявлення фактичної наявності основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також обсягів незавершеного виробництва в натурі; установлення лишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку тощо.

Відповідачем не заперечується, що вказані вище запаси при проведенні річних інвентаризацій у 2009 та 2010 роках були включені до інвентаризаційних описів і їх фактична наявність відповідала фактичній наявності цих запасів з даними бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 Наказу Міністерства фінансів України від 20.10.1999, № 246 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" - це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

Пунктом 4 зазначеного вище Положення (стандарту) термін "Запаси" визначено як активи, які: утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Запаси» встановлено, що запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.2.1.1 розділу 2 Статуту ВАТ "Турбоатом" предметом діяльності ВАТ "Турбоатом" є виробництво парових, газових і гідравлічних турбін для теплової, атомної та гідравлічної енергетики, гідрозатворів, запасних частин для енергетичного обладнання та іншої профільної, спеціалізованої, іншої продукції виробничо-технічного призначення.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено у суді апеляційної інстанції та не заперечується відповідачем по справі, що товарно-матеріальні цінності, зазначені у довідці про наявність у ВАТ "Турбоатом" запасів, які не використовувались у виробничій діяльності протягом періоду з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, призначені для виготовлення парових, газових і гідравлічних турбін, а також гідрозатворів та запасних частин для енергетичного обладнання.

Позивач є унікальним підприємством з одиничним та дрібносерійним типом виробництва, з подовженим циклом виробництва продукції.

Фактичне придбання та оприбуткування матеріалів, які, на думку відповідача не використовуються у виробничій діяльності Позивача, здійснювалось раніше періоду, який перевірявся, що пов'язано із довготривалістю виробництва окремих замовлень.

Основними причинами невикористання запасів є відсутність фінансування у окремих замовників Позивача. Виробництво по відповідно відкритих замовленнях на підприємстві тимчасово зупинено, а придбанні на їх виконання ТМЦ тимчасово залишились без потреби (використання).

Специфічні марки сталей та профілів у виробництві використовуються не регулярно, в міру виникнення замовлень на енергозапчастини.

При цьому, відповідачем в акті ревізії самостійно зазначено, що всі матеріали, які обліковуються як запаси, зберігаються у належному стані і будуть використані в подальшому при укладанні нових договорів на поставку енергетичного обладнання.

Таким чином, вищевказані запаси утримуються підприємством позивача для отримання в майбутньому економічної вигоди шляхом подальшого продажу, використання в процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, тобто, відповідають визначенню запасів у розумінні п.5 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 р. за N 751/4044.

Крім того, з огляду на закріплений у ст.6 Господарського кодексу України принцип свободи підприємницької діяльності, колегія суддів зазначає, що нормами чинного законодавства не зобов`язано суб`єкт господарської (підприємницької) діяльності (в даному випадку, ВАТ «Турбоатом») негайно реалізувати основні фонди (запаси), придбані з метою використання у власній господарській діяльності, у випадку, якщо такі запаси залишилися не використаними протягом певного строку.

Тобто, позивач не позбавлений права самостійно вирішувати питання щодо обсягів придбання товарно-матеріальних цінностей, необхідних для здійснення його статутної діяльності

За таких обставин, зважаючи на специфіку виробництва підприємства "Турбоатом", колегія суддів вважає хибним висновок відповідача про порушення ВАТ «Турбоатом» п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №9 "Запаси" та п.7 Інструкції №69 від 11.08.1994 року щодо зберігання матеріальних цінностей, які не використовувались протягом 2009-2010 років, на суму 55257 675,03 грн..

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування п.5 спірної вимоги КРУ в Харківській області.

Щодо припису вимоги відповідача про вжиття заходів по відшкодуванню ВАТ «Турбоатом» доходу підприємствами, у вигляді оплати за зберігання реалізованого обладнання, на загальну суму 58 912 грн. 27 коп., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Ревізією встановлено, що у 2009-2010 роках ВАТ "Турбоатом" за укладеними договорами зберігання надавались послуги з відповідального зберігання реалізованого замовникам обладнання. так, за умовами договорів, здача на відповідальне зберігання обладнання відбувається на підставі актів приймання-передачі (т.1, а.с.138).

Під час ревізії було здійснено вибіркові контрольні огляди обладнання, яке знаходиться на відповідальному збереженні, розбіжностей не встановлено.

Як встановлено матеріалами справи, окремими договорами відповідального зберігання реалізованого Позивачем замовникам майна (зокрема, із ВАТ "Укргідроенерго", ЗАТ "Альтаір", ТОВ НВФ "Сінтал-Д", ТОВ "Сільвербуд", ТОВ фірма "Хелп", ТОВ ПМО "Райвел", Добротворська ГРЕС) - плата за зберігання майна не передбачена (т.1, а.с.54-78).

З урахуванням викладеного, відповідачем зроблено висновок про втрату позивачем можливості отримання додаткового доходу у вигляді оплати за збереження майна на загальну суму 58912,27 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що за умовами договорів із вказаними контрагентами продукція, яка виготовляється, а в подальшому реконструюється чи модернізується позивачем, приймається на безоплатне зберігання, що здійснюється відповідно до акту приймання-передачі, після підписання якого виконавець-ВАТ "Турбоатом" несе матеріальну відповідальність за здану на зберігання продукцію.

Тобто, ВАТ "Турбоатом" зберігає тільки ту продукцію, яку виготовляє самостійно за договорами, чи проводить її подальшу модернізацію або реконструкцію.

Частиною 1 статті 936 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 946 Цивільного кодексу України передбачено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі (ч.4 ст.946 Цивільного кодексу України).

Тобто, згідно з положеннями Цивільного кодексу України, надання послуг відповідального зберігання може надаватися як на платній, так і на безоплатній основі.

Колегія суддів зазначає, що статтею 3 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який, зокрема, передбачає, що сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Слід відмітити, що вищезазначені договори відповідального зберігання, укладені ВАТ «Турбоатом» із ВАТ "Укргідроенерго", ЗАТ "Альтаір", ТОВ НВФ "Сінтал-Д", ТОВ "Сільвербуд", ТОВ фірма "Хелп", ТОВ ПМО "Райвел", Добротворська ГРЕС), є чинними, оскільки не визнані нікчемними або недійсними у встановленому законом порядку, умови вказаних договорів не визнані такими, що порушують публічний порядок або суперечать моральним засадам суспільства.

Таким чином, підстав для невиконання умов вказаних договорів відповідального зберігання в частині їх безоплатності, немає.

Положеннями Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» органи державної контрольно-ревізійної служби не наділено правом вимагати від суб`єктів господарювання, фінансово-господарська діяльність яких є об`єктом ревізії, зміни умов укладених останніми договорів.

Враховуючи викладене, з огляду на принципи свободи підприємницької діяльності, заборони незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини, закріплені у ст.3 Цивільного кодексу України, ст.6 Господарського кодексу України, відповідач при пред'явленні вимоги про вжиття заходів до відшкодування неотриманого доходу в сумі 58912,27 грн. вийшов за межі своїх повноважень.

Крім того, в порушення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано обґрунтованого розрахунку втраченого доходу у вигляді оплати за збереження майна на загальну суму 58 912 грн. 27 коп.

Щодо правомірності припису вимоги відповідача вжити заходів по реалізації готової продукції та відшкодування понесених витрат на її виготовлення в сумі 55 370 395 грн. 71 коп. колегією суддів встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що під час ревізії відповідачем зроблено аналіз залишків готової продукції, що зберігається на складах ВАТ "Турбоатом". За результатами аналізу встановлено, що за даними бухгалтерського обліку облік готової продукції ведеться в оптових цінах та у фактичній собівартості. Фактична собівартість готової продукції складає 55 370 395,71 грн. зазначена продукція вироблена протягом 1993 - 2007 років.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та не заперечується відповідачем по справі, що виготовлення вказаної готової продукції здійснювалось з 1993 року за різними напрямками державних програм минулих років, зокрема, виготовлялись запасні частини на турбіни для атомних станцій, які після аварії на Чорнобильській АЕС не мали належного фінансування; частини парових турбін та гідравлічних турбін для теплових та гідравлічних електричних станцій, які також не мають належного державного фінансування, турбіни для цукрових заводів, які на даний час взагалі закриті.

Колегія суддів зазначає, що виготовлення вищезазначеної продукції здійснювалось за індивідуальними кресленнями та замовленнями, а тому не можуть використовуватись іншими підприємствами, а отже зберігаються на підприємстві до відновлення державного фінансування окремих галузей відповідно до укладених позивачем договорів.

Фахівцями відповідача в акті ревізії та представниками відповідача в судовому засіданні не наведено обставин, які б свідчили про неможливість отримання в подальшому позивачем доходу від реалізації вищевказаної продукції.

Отже, твердження відповідача про втрату позивачем замовника продукції, що призвело до недоотримання позивачем доходу в сумі 55370395,71 грн., є необґрунтованим.

Крім того, слід відмітити, що нереалізація вказаної продукції не призвела до збитковості підприємства. Так, як зазначено відповідачем в акті ревізії (арк.16 акту ревізії, т.1, а.с.129) ВАТ "Турбоатом" має стабільну та позитивну динаміку за основними напрямками виробничо-господарської діяльності, забезпечено зріст основних техніко-економічних показників.

Враховуючи викладене, з огляду на принципи свободи підприємницької діяльності та свободи договору, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що позивач самостійно повинен вирішувати, кому і на яких підставах реалізовувати виготовлену продукцію.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірна вимога в частині зобов`язання вжиття заходів щодо реалізації продукції на суму 55370395,71 грн. підлягає скасуванню.

Щодо правомірності припису спірної вимоги відповідача здійснити донарахування за надані послуги по утриманню гуртожитків та вжити заходів щодо відшкодування на загальну суму 4 897 149 грн. 30 коп., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

При ревізії законності та достовірності визначення інших операційних доходів фахівцями КРУ в Харківській області встановлено, що окремим джерелом доходів підприємства в ревізуємому періоді були доходи від утримання 8 гуртожитків, які обслуговуються житлово-комунальним відділом ВАТ "Турбоатом".

Так, від час ревізії встановлено, що ВАТ "Турбоатом" за спожиту мешканцями гуртожитків електроенергію, опалення, гаряче водопостачання, холодну воду, каналізацію, газ варочний, та радіо точки не в повному обсязі виставлялась плата за фактично спожиті комунальні послуги мешканцями гуртожитків. При цьому, нарахування оплати за опалення бухгалтерією ЖКВ ВАТ "Турбоатом" здійснювалось тільки з розрахунку опалювальної площі кімнати займаної мешканцями, а опалювальна площа місць загального користування (кухня, загальні коридори та санвузли) при розрахунку відшкодування витрат спожитих послуг з опалення займаних приміщень мешканцями гуртожитків не враховувалась.

З довідок № 1-40/27-278 від 07.09.2011 року, № 1-40/27-80 від 04.05.2012 року, переліку поточних рахунків ВАТ «Турбоатом» станом на 01.01.2009 року, 01.01.2010 року та 01.01.2012 року, колегією суддів встановлено, що позивач у своїй господарській діяльності не використовує бюджетних коштів. Зокрема, фінансовими планами підприємства на 2009-2010 року (у період, який перевірявся Головним КРУ в Харківській області) не передбачалось отримання та використання будь-яких бюджетних коштів (т.3, а.с.199-202).

Тобто, на утримання гуртожитків, що знаходяться у власності ЖКВ ВАТ "Турбоатом", витрачає власні кошти підприємства, а не бюджетні кошти держави.

Крім того, в акті ревізії (арк.16 акту) перевіряючими встановлено, що ВАТ "Турбоатом" має стабільну та позитивну динаміку за основними напрямками виробничо-господарської діяльності, забезпечено зріст основних техніко-економічних показників. Підприємство протягом 2009 -2010 років не мало заборгованості по оплаті праці, податків, перерахувань до Пенсійного фонду, своєчасно сплачувало спожиті енергоресурси.

Тобто, відповідачем не заперечується, що заборгованість перед бюджетом зі сплати зазначених вище комунальних витрат у підприємства відсутня.

Слід зауважити, що п.8 ст. 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" передбачено право контрольно-ревізійного управління в області у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства.

Колегією суддів взято до уваги, що неврахування при розрахунку тарифів за житлово-комунальні послуги опалюваної площі місць загального користування (кухня, загальні коридори та санвузли) не призвело до незаконного одержання коштів позивачем, так само як і до недоплати коштів до державного бюджету.

Крім того, відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, в порушення вимог ч.2 ст.71 КАС України, не довів правильності власного розрахунку недоотриманої, на думку відповідача, вартості наданих житлово-комунальних послуг в розмірі 4 897 149 грн. 30 коп., доказів правомірності вимоги в частині донарахування та вжиття заходів до відшкодування вказаної суми, до суду апеляційної інстанції не надав.

Враховуючи викладене, що колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у відповідача підстав виставляти позивачеві вимогу про донарахування за надані послуги по утриманню гуртожитків та вжиття заходів щодо відшкодування на загальну суму 4 897 149 грн. 30 коп., в зв`язку з чим вимога у зазначеній частині (п.5 вимоги) підлягає скасуванню.

Щодо висновку відповідача про порушення п.п.1, 9 ст.75 Господарського кодексу України - віднесення на витрати пені, штрафів та неустойки, які не були передбачені фінансовими планами підприємства, на загальну суму 1209000,00 грн., який слугував підставою для виставлення позивачеві вимоги відкоригувати в бухгалтерському обліку вищезазначені витрати шляхом списання суми пені, штрафі та неустойки у розмірі 1209000,00 грн. за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства, колегія суддів зазначає наступне.

Як відображено в акті ревізії, ВАТ "Турбоатом" у 2009 році віднесені витрати на суму 836,0 тис грн. понад визначені фінансовими планами обсяги, що сталося внаслідок сплати пені за укладеними підприємством двох договорів про розстрочення податкових зобов'язань із Спеціалізованою державною податковою інспекцією в місті Харкові, відповідно до яких згідно з вимогами п.п.14.1.1 та п.п.14.1.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", була розрахована сума пені (з розрахунку 120% річних облікової ставки Національного банку України) за розстрочення податкових зобов'язань, яка сплачена ВАТ "Турбоатом" виключно у строки, визначені договорами в повному обсязі до Державного бюджету України, чим виконано в повному обсязі свої зобов'язання перед державою.

У 2010 році серед "Інших операційних витрат" ВАТ "Турбоатом", які не передбачені фінансовим планом підприємства на 2010 рік, віднесені витрати в сумі 373,0 тис. грн. по визнаним економічним санкціям (пені, штрафу, неустойки).

У відповідності до ч.1 ст.75 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство зобов'язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік.

Згідно із п. 9 ст. 75 Господарського кодексу України розподіл прибутку (доходу) державних комерційних підприємств здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану з урахуванням вимог цього Кодексу та інших законів.

Пунктом 10 статті 75 Господарського кодексу України встановлено, що в фінансовому плані затверджуються суми коштів, які направляються державі як власнику і зараховуються до Державного бюджету України.

Колегія суддів зазначає, що грошові кошти, які сплачені позивачем в якості процентів за договорами про розстрочення сплати податкових зобов`язань № 17 від 19.02.2009 року та № 49 від 20.05.2009 року (т.3, а.с.155-165), є податковими платежами, а не коштами, які направляються державі як власнику підприємства, а відтак, обов`язок передбачати їх у фінансовому плані у позивача відсутній.

Суми штрафу за невиконання плану завантажень, сплаченого на користь ТЕХ ПД Південної залізниці, штрафів за перевищення гранично допустимих норм викиду забруднюючих речовин, за понаднормативні витрати води, сплачених КП КГ «Харківкомуночиствод», штрафу за повернення авіаквитків, сплаченого ТОВ АТП «Схід-Авіа», штрафу за перевищення договірної величини, сплаченого АК «Харківобленерго», штрафу за шкоду, завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища, сплаченого Державній екологічній інспекції в Харківській області, штрафу за затримку вагонів з вантажем, сплаченого Донецькій залізниці, штрафних санкцій за нераціональне використання газу та теплоенергії, за невиконання припису № х-69-07/п від 08.05.2007 р., сплачених Управлінню Державного казначейства Фрунзенського району м. Харкова, 3% річних та інфляційні витрати, сплачені фірмі «Атон», також не є прибутком, що підлягає відрахуванню державним підприємством на користь держави як власника, а є непередбачуваними витратами, які виникають в процесі господарської діяльності позивача як суб`єкта підприємництва, а відтак, не можуть бути завчасно заплановані позивачем та не підлягають включенню до фінансового плану ВАТ «Турбоатом».

Колегія суддів зазначає, що Наказом Міністерства фінансів України № 173 від 21.06.2005 р. «Про затвердження Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансових планів державних підприємств, акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, та їх дочірніх підприємств, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 липня 2005 р. за N 729/11009, не передбачено закладення у звітні фінансові плани таких витрат, як пеня, штрафи та неустойки, оскільки заздалегідь ці витрати суб'єкт підприємницької діяльності не може передбачити.

Окрім того, діючими нормативно-правовими актами та статутними документами Позивача не передбачено обов'язкового повідомлення контролюючих органів про віднесення на витрати пені, штрафів та неустойки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування спірної вимоги в частині зобов`язання позивача здійснити коригування в бухгалтерському обліку штрафних витрат шляхом списання сум пені, штрафів та неустойки у розмірі 1 209 000 грн. 00 коп. за рахунок прибутку (п.9 вимоги).

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність виставленої позивачеві вимоги № 05-21/6585 від 17.06.2011 роки про усунення порушень законодавства з фінансових питань, виявлених ревізією ВАТ «Турбоатом» за період 2009-2010 р.р., належних чином не довів.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування зазначеної вимоги.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2011р. по справі № 2а-8192/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.

Повний текст ухвали виготовлений 14.05.2012 р.