Постанова № 24509337, 16.05.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2012 р.Справа № 2-а-2965/11/1470

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Скрипченка В.О., Шеметенко Л.П.

за участю секретаря судового засідання Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства будівельна фірма «Житлобуд-Ніко»на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року в справі за позовом закритого акціонерного товариства будівельна фірма «Житлобуд-Ніко»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон», про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2011 року ЗАТ БФ «Житлобуд-Ніко»звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва, в якому просило суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 25 лютого 2011 року № 0000412301 про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 629 358,55 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 157 339,64 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року у задоволені адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду ЗАТ БФ «Житлобуд-Ніко»подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував обставини, які мають значення для справи.

Третя особа в справі ТОВ СП «Нібулон»подало письмовий відгук на апеляційну скаргу, в якій підтримало доводи апелянта.

Ухвалюючи постанову про відмову у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції встановив правомірність висновків ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, викладених в акті перевірки від 15 лютого 2011 року.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників апелянта, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, ТОВ СП «Нібулон», розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Апеляційний суд встановив, що відповідачем в період з 27 грудня 2010 року по 11 лютого 2011 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ЗАТ БФ «Житлобуд-Ніко»щодо правильності формування податкового кредиту за період з 01 вересня по 31 жовтня 2010 року.

Результати перевірки оформлені актом від 15 лютого 2011 року № 320/23-200/19289428, в якому встановлені порушення позивачем, на думку перевіряючих, п.п. 7.4.1, 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що з урахуванням п. 1, 2 ст. 215, п. 1, 5 ст. 203, ст. 216 ЦК України, призвело до заниження позивачем податку на додану вартість за жовтень 2010 року.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000412301 від 25 лютого 2011 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 629 358,55 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкції в розмірі 157 339,64 грн. (а.с. 36).

Перевіркою встановлено, що на виконання договорів б/н від 10 березня та 05 жовтня 2010 року, ТОВ «ДЕ-ЛОНГА», виписало податкові накладені на загальну суму 3 776 151,36 грн., в тому числі ПДВ на суму 629 358, 55 грн. Придбання ЗАТ БФ «Житлобуд-Ніко»товару у ТОВ «ДЕ-ЛОНГА» відображено в бухгалтерському обліку, розрахунки між сторонами договорів проводились у безготівковій формі, що підтверджено під час перевірки банківськими виписками.

Відповідачем, в ході перевірки досліджені товарно-транспортні накладні на відвантаження товару від ТОВ «ДЕ-ЛОНГА»до ЗАТ БФ «Житлобуд-Ніко». Водночас в акті зазначено, що згідно пояснень ОСОБА_1 - комірника ЗАТ БФ «Житлобуд-Ніко», що придбаний у ТОВ «ДЕ-ЛОНГА»товар вона практично не бачила, оскільки він перевозився безпосередньо на об'єкт.

Перевіряючими встановлено, що суми податку на додану вартість за податковими накладеними, які досліджувались при перевірці, включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладених, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даними декларацій з ПДВ за перевіряємий період.

В акті перевірки зазначено, що на запит ДПУ у Ленінському районі м. Миколаєва щодо взаємовідносин між ТОВ «ДЕ-ЛОНГА»до ЗАТ БФ «Житлобуд-Ніко», станом на дату підписання акту -15 лютого 2011 року, отримано відповідь від ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва про неможливість проведення зустрічної перевірки у зв'язку з тим, що ТОВ «ДЕ-ЛОНГА»має стан «23 -місцезнаходження не встановлено».

В акті перевірки відповідач посилається також на отриманий від ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва акт документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ДЕ-ЛОНГА»від 09 лютого 2011 року, яким встановлено, що ТОВ «ДЕ-ЛОНГА» за 1-4 квартали 2010 року не надавало декларацій з податку на додану вартість.

Таким чином, відповідач встановив неможливість здійснення висновку щодо відсутності або наявності придбання позивачем матеріально-товарних цінностей та їх реалізації у відповідних звітних періодах, та щодо відсутності або наявності їх залишку на підприємстві. Також відповідач зазначив в акті перевірки про відсутність інформації щодо наявності орендованих, одержаних за договором лізингу, закріплених за підприємством ТОВ «ДЕ-ЛОНГА»на праві господарського відання основних засобів.

В акті перевірки ЗАТ БФ «Житлобуд-Ніко», зазначено, що перевіркою інформації, отриманою за результатами обробки системою автоматизованого співвстановлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА в Херсонській області, що основним постачальником ТОВ «ДЕ-ЛОНГА»було ПП «Аргопрайд», яке в свою чергу сформувало податковий кредит за рахунок семи юридичних осіб, які мають стан «8 - про відсутність за місце знаходженням», однієї юридичної особи яка має стан «9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням», однієї юридичної особи, яка має стан «11 - припинено, але не знято з обліку». Перевіркою встановлено, що 7 з 8 підприємств мають ознаки фіктивності. Відповідачем встановлено, що цими контрагентами-постачальниками за жовтень 2010 року не задекларовано податкові зобов'язання по взаємовідносинам з ПП «Аргопрайд».

Па підставі встановленого відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені від 10 березня та 05 жовтня 2010 року між ТОВ «ДЕ-ЛОНГА»та ЗАТ БФ «Житлобуд-Ніко», є нікчемними відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 1.5 ст. 203 ЦК України, та в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з недійсністю правочинів.

Апеляційний суд вважає помилковими висновки акту перевірки щодо нікчемності договорів від 10 березня та 05 жовтня 2010 року між ТОВ «ДЕ-ЛОНГА»та ЗАТ БФ «Житлобуд-Ніко, оскільки перевіркою встановлено, підтверджено матеріалами справи товарність угод (придбання товару за договором, наявність товарно-транспортних накладних), їх платність (банківські виписки про оплату придбаного товару), використання придбаного товару в господарській діяльності позивача (взаємовідносини позивача з третьою особою -договори підряду та додаткові угоди до них щодо будівництва об'єкту транспортної інфраструктури для обробки зернових вантажів, пов'язаної з морським, річковим вантажообігом перевантажувального терміналу з відвантаженням зернових та олійних культур на річковий транспорт; акти прийняття виконаних робіт; довідки про вартість виконаних будівельних робіт; рахунки та платіжні доручення; податкові накладні, що містяться в другому томі цієї справи).

Посилання в акті перевірки на пояснення ОСОБА_1 - комірника ЗАТ БФ «Житлобуд-Ніко», що вона практично не бачила придбаний у ТОВ «ДЕ-ЛОНГА»товар, у сукупності з наданими позивачем та третьою особою документами щодо здійснення ЗАТ БФ «Житлобуд-Ніко»будівельних робіт для ТОВ СП «Нібулон», спростовують доводи відповідача щодо безтоварності угод та відсутності у позивача мети досягнути певного реального господарського (виробничого) результату.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, не зазначив та не надав докази на підтвердження того, що правочини були нереальними, безтоварними, укладеними виключно для досягнення певної податкової вигоди і не мали на меті досягнення певного реального господарського (виробничого) результату.

Апеляційним судом встановлено, що при здійсненні перевірки відповідачу надані всі первинні бухгалтерські документи і заперечень в акті перевірки з боку відповідача щодо їх неналежності, немає.

Законом України «Про податок на додану вартість», який діяв у жовтні 2010 року, цивільним та господарським законодавством, на сторону у цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичний стан сплати контрагентом податку до бюджету.

Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податку і не залежить від розрахунку з бюджетом третіх осіб (другої, третьої ланки у ланцюгу постачання).

Закон України «Про податок на додану вартість»не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець -платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Також відповідачем не доведено за яких обставин, встановивши нереальність безтоварність та неоплатність правочинів, позивач повинен сплатити податок на додану вартість за відсутності, на думку відповідача, товару та не сплати його вартості.

Апеляційний суд дійшов висновку, що податковий кредит за жовтень 2010 року, сформований позивачем на підставі та у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Встановлені судом першої інстанції обставини не стосуються правочинів, які були предметом вивчення при здійсненні перевірки позивача, та не є підставою для прийнятого відповідачем оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим суд першої інстанції допустив помилкове застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 202 КАС України, це є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування оскарженої постанови та ухвалення нової постанови про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. 195, ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 3 ч. 1 ст. 202, ст. 207, ч. 2 ст. 211, ст. 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства будівельна фірма «Житлобуд-Ніко»задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року скасувати та ухвалити нову постанову.

Адміністративний позов акціонерного товариства будівельна фірма «Житлобуд-Ніко»задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва від 25 лютого 2011 року № 0000412301 про визначення податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 629 358,55 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 157 339,64 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 30 травня 2012 року.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя В.О.Скрипченко

суддя Л.П.Шеметенко