Постанова № 24505993, 01.06.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2012 р. Справа № 5023/910/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. № 288-1-4/31 від 19.12.2011 р.)

відповідача - Скакун Ю.Є. (керівник)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Міжнародна страхова компанія", м. Харків (вх. № 1419 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 03.04.12 р. у справі № 5023/910/12

за позовом ПАТ Українська страхова компанія "Гарант-АВТО" в особі Харківської філії ПАТ "УСК "Гарант-Авто", м. Харків

до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", м. Харків

про стягнення 24990,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Харківської філії ПАТ "УСК "Гарант-Авто", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача -Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" майнових збитків у розмірі 24990,00 грн., а також просив стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Згідно заяви про уточнення позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.04.2012 р. у справі № 5023/910/12 (суддя Жигалкін І.П.) прийнято зменшення позовних вимог позивача до розгляду. Позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 1 609,50 грн.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить рішення господарського суду Харківської області від 03.04.2012 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, покласти витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50 грн., а також витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на позивача. При цьому зазначає про відсутність спору між сторонами по справі на момент подання позивачем позовної заяви, вказує про відсутність у відповідача зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування, посилаючись на те, що позивач (до моменту звернення з позовом до суду) в установленому законом порядку про сплату страхового відшкодування до нього не звертався.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні його представник з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення -без змін.

В судовому засіданні 22.05.2012 року оголошено перерву до 29.05.2012 року.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи 07.03.2009 по вул. Новгородській в районі буд. № 71 м. Харкова сталося зіткнення автомобіля марки LEXUS RX 350 держ. № НОМЕР_1 під керуванням власника ОСОБА_3 з автомобілем марки CHEVROLET LACETTI держ. НОМЕР_2 під керуванням власника ОСОБА_4. В результаті ДТП автомобілям були завдані механічні пошкодження.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.03.2009 року по справі № 3-2080/09 за порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_3, водія автомобіля марки LEXUS RX 350 держ. № НОМЕР_1 та ОСОБА_4, водія автомобіля марки CHEVROLET LACETTI держ. НОМЕР_2, визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 340,00 грн. кожного.

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль марки LEXUS RX 350 держ. № НОМЕР_1 було застраховано за полісом добровільного страхування транспортних засобів № 19 G- 0229717 від 19.09.2008 року в Харківській філії ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" (згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 20 квітня 2011 року ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" було перейменовано у Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО", а Харківська філія ВАТ "УСК "Дженералі Гарант" перейменована в Харківську філію ПАТ"УСК"ГАРАНТ-АВТО").

Виконуючи договірні зобов'язання перед страхувальником, позивач визнав ДТП страховою подією та, згідно листа вигодонабувача за страховим полісом (сплатив страхове відшкодування на рахунок ОСОБА_3 у загальній сумі 214 220,12грн., про що свідчить платіжне доручення № 1033 від 11.06.2009р.

Наявні матеріали справи також свідчать про те, що цивільна-правова відповідальність водія автомобіля CHEVROLET LACETTI держ. НОМЕР_2 ОСОБА_4 була застрахована у відповідача - Товаристві з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія»за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/3556783 від 26.03.2008 р. Даним полісом передбачений ліміт відповідальності ТзДВ «Міжнародна страхова компанія»по шкоді, завданій майну потерпілих в сумі 24990,00 грн.

ПАТ "УСК "Дженералі Гарант" в особі Харківської філії для захисту своїх майнових інтересів звернулася в Дзержинський районний суд м. Харкова з позовом до двох відповідачів: до ОСОБА_4 про стягнення основної суми боргу в розмірі 82 295,06грн. та до ТзДВ "Міжнародна страхова компанія" по стягнення ліміту відповідальності страховика в розмірі 24 990,00 грн.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.05.2011 року по справі № 2-273/11 позов задоволено повністю. Проте Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 21.06.2011 року по справі № 22-Ц-12677/2011 р. рішення Дзержинського районного суду м. Харкова в частині стягнення шкоди з відповідача ТзДВ "Міжнародна страхова компанія" скасовано і провадження по справі в цій частині закрито. Приймаючи таке рішення апеляційний суд виходив з того, що між юридичними особами - ПАТ "УСК "Дженералі Гарант" в особі Харківської філії та ТзДВ "Міжнародна страхова компанія" виник спір з приводу виконання договору страхування, а тому такий спір треба вирішувати за правилами господарського, а не цивільного судочинства.

Вказані обставини стали підставою звернення ПАТ "УСК "Дженералі Гарант" в особі Харківської філії до господарського суду Харківської області про стягнення з ТзДВ "Міжнародна страхова компанія" майнових збитків у вигляді ліміту відшкодування по полісу № ВВ/3556783 від 26.03.2008 р. в розмірі 24990,00 грн., а також судових витрат в розмірі 1609,50 грн.

В процесі розгляду справи позивач звернувся до господарського суду з заявою про уточнення позовних вимог, в якій зазначив про те, що відповідачем 29.03.2012 р. на рахунок ПАТ "УСК "Дженералі Гарант" від ТзДВ "Міжнародна страхова компанія" надійшло 24990,00 грн. в рахунок оплати шкоди за позовом, що підтверджується наданим до матеріалів справи платіжним дорученням за № 3105 від 29.03.2012 р. (а.с. 87). В зв'язку з чим позивач просив прийняти уточнення; позов задовольнити, стягнувши з відповідача на свою користь сплачений судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції виходив з того, що надана позивачем заява є заявою про зменшення позовних вимог, яка була прийнята судом, а подальший розгляд справи здійснювався, виходячи з того, що предметом позовних вимог є сплачені позивачем та заявлені до стягнення судові витрати в розмірі 1609,50 грн. На підставі ст..ст. 44-49 ГПК України місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в розмірі 1609,50 грн.

Однак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки помилково прийняв надану позивачем заяву в якості заяви про зменшення позовних вимог та не взяв до уваги, що розподіл судових витрат не є предметом окремого судового провадження.

За приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати розподіляються між сторонами одночасно з прийняттям рішення за основним спором. Приписи статті 44 Господарського процесуального кодексу України регулюють питання судових витрат, до яких, зокрема, відноситься і сплата судового збору. Проте, виділення в окреме судове провадження спору за позовом про стягнення судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, є помилковим, оскільки судові витрати - це обов'язково похідне від позовної вимоги, а не самостійна вимога. У разі, коли у рішенні господарського суду з тих чи інших причин не було вирішено питання про розподіл судових витрат, господарський суд з власної ініціативи або за заявою сторони, згідно вимог статті 88 Господарського процесуального кодексу України, має право прийняти додаткове рішення, яким усуває такий недолік. Таким чином, порядок розподілу судових витрат встановлений законом і є обов'язковим, а відтак не може бути змінений, в тому числі, шляхом пред'явлення самостійного позову.

Щодо доводів відповідача стосовно відсутності спору у зв'язку з не зверненням позивача до відповідача в установленому законом порядку про виплату страхового відшкодування, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі встановлені, зокрема, статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів», згідно п. 22.1 якої при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третій особі.

Правила щодо регресного позову страховика встановлені статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів». Приписами даної правової норми встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умови, визначених в пункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Отже, відповідно до положень наведених норм до позивача, з моменту виплати страхового відшкодування, перейшло право вимоги у тому числі до відповідача, як до страховика, страхувальник якої відповідальний за заподіяний збиток.

Поняття страховий випадок міститься в частині 2 статті 8 Закону України «Про страхування»та передбачає подію, передбачену договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач реалізував передбачене законом право вимоги до відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія», як страховика цивільно-правової відповідальності водія автомобіля CHEVROLET LACETTI держ. НОМЕР_2 ОСОБА_4 за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/3556783 від 26.03.2008 р., звернувшись 20.11.2009 р. з листом про виплату страхового відшкодування в порядку регресу. Даний факт звернення позивача визнається самим відповідачем.

Посилання відповідача на порушення позивачем форми звернення з заявою про виплату страхового відшкодування та не наданням останнім відповідних документів не свідчить про відсутність у відповідача обов'язку по виплаті страхового відшкодування, оскільки такий обов'язок виник у відповідача в силу закону в зв'язку з настанням страхової події.

При цьому, згідно наданих відповідачем пояснень (а.с. 31) дорожньо-транспортна пригода, що мала місце 07.03.2009 р., визнана Товариством з додатковою відповідальністю «Міжнародна страхова компанія» страховим випадком у зв'язку з тим, що відповідно до постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 30.03.2009 р. визначено обопільну вину водіїв у скоєнні ДТП.

Таким чином, у відповідача в силу закону виник обов'язок перед позивачем по виплаті страхового відшкодування в порядку регресу, який існував на момент звернення позивача з позовом до суду.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем 29.03.2012 р. на рахунок ПАТ "УСК "Дженералі Гарант" від ТзДВ "Міжнародна страхова компанія" надійшло 24990,00 грн. в рахунок оплати шкоди за позовом, що підтверджується наданим до матеріалів справи платіжним дорученням за № 3105 від 29.03.2012 р.

Згідно п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»господарський суд припиняє провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмету спору (пункт 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України»), зокрема у випадку припинення існування предмету спору (наприклад сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Отже, з урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в зв'язку зі сплатою відповідачем суми страхового відшкодування в розмірі 24990,00 грн., що є предметом позовних вимог по даній справі.

Порядок проведення розподілу судових витрат визначений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття рішення по справі), якою передбачено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Матеріалами справи підтверджено, що вимоги позивача щодо стягнення 24990,00 грн. є правомірними, документально обґрунтованими, відповідачем сума страхового відшкодування визнана у повному обсязі та сплачена під час судового розгляду.

Відповідач погасив заборгованість після звернення позивача з позовом до господарського суду та вже після порушення провадження у справі. Тобто, в даному випадку саме з вини відповідача спір був доведений до судового розгляду, в зв'язку з чим та у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані зі сплатою судового збору позивачем, покладаються повністю на відповідача, а витрати останнього за подання апеляційної скарги залишаються за відповідачем.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача і наявністю підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Таким чином, рішення господарського суду в частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню, а провадження у справі - припиненню з покладанням на відповідача витрат по сплаті судового збору в розмірі 1609,50 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32-34, 43, 99, 101, 102, пунктом 3 статті 103, ч. 1 п. 4 ст. 104 статтею 105, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Міжнародна страхова компанія", м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.04.12 у справі № 5023/910/12 скасувати, провадження у справі припинити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія"(61023, м. Харків, вул. Мироносицька, буд. № 99 А-3, код ЄДРПОУ № 31236795) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "ГАРАНТ-АВТО"(61035, м. Харків, просп. Гагаріна,129, код ЄДРПОУ № 21192908) сплачений судовий збір в сумі 1 609,50 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 01 червня 2012 року

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.