Постанова № 24504190, 30.05.2012, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2012 року Справа № 5005/5441/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Широбокова Л.П.., Чоха Л.В.

при секретарі судового засідання: Фузейнікова В.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, представник, дов. № 169 від 12.04.11р.

від відповідача: ОСОБА_3, представник, дов. № 6 від 13.03.12

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного науково-виробничого підприємства "Цирконій", м.Дніпродзержинськ на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2012 р. у справі №5005/5441/2011

За скаргою: Державного науково-виробничого підприємства "Цирконій", м. Дніпродзержинськ на дії державної виконавчої служби

У справі

За позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", м.Дніпропетровськ

до Державного науково-виробничого підприємства "Цирконій", м.Дніпродзержинськ

про стягнення 3 650 522,34грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2012р. ( суддя Калениченко Л.М.) відмовлено Державному науково-виробничому підприємству "Цирконій" у задоволенні скарги на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області.

Ухвала мотивована тим, що дії державного виконавця та винесені ним постанови про накладання арешту на майно боржника та на розрахункові рахунки відповідають Закону України "Про виконавче провадження".

Державне науково-виробниче підприємство "Цирконій", не погодившись з ухвалою суду, звернулось з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду. В апеляційній скарзі зазначено, що :

- накладення арешту на майно та оголошення заборони на його відчуження, що належить ДНВП „Цирконій", що включено до плану санації, суперечить положенню п.4 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та унеможливлює здійснення заходів щодо відновлення платоспроможності підприємства;

- санаційний рахунок № 26003709239703, МФО 380805, AT „Райффайзен Банк Аваль" у м. Київ. ДНВП «Цирконій» призначений для використання в процедурі санації та направлений на виконання плану санації, тому накладення арешту на цей рахунок суперечить діючому законодавству;

- накладення арешту обмежує ДНВП «Цирконій»у здійсненні його права власності, чим порушує ст.321 Цивільного кодексу України.

Просить скасувати постанови державного виконавця від 13.01.2012 про арешт майна боржника та від 17.01.12 про арешт коштів.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала доводи наведені в апеляційній скарзі та зазначила, що на підставі постанови про арешт майна органами БТІ та ДАІ заборонено відчуження всього нерухомого майна та автотранспорту. Просить апеляційну скаргу задовольнити.

Відділ примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Дніпропетровській області у запереченнях на апеляційну скаргу зазначив, що боржнику при відкритті виконавчого провадження надавався строк для добровільного виконання рішення. Однак боржник добровільно рішення суду не виконав. У зв'язку з цим, у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», метою виконання рішення суду, було накладено арешт на майно та розрахункові рахунки боржника. Вимоги боржника є проточними, а тому мораторій на них не розповсюджується. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Представник у судовому засіданні підтримав заперечення та вказав, що в теперішній час здійснюється опис майна божника.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав. Його представник в судовому засіданні вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою. Просить залишити її в силі, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні ухвали суду, встановила наступне.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.11р. стягнуто з Державного науково-виробничого підприємства "Цирконій", м. Дніпродзержинськ на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", м. Дніпропетровськ - 3 963 951 гривень 46копійок - основного боргу; - 35 709 гривень 64 копійок - 3% річних; - 96 141гривень 77 копійок - втрат від інфляції;- 25 500 гривень 00 копійок - державне мито; 236 гривень 00 копійок. - витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, про що 25.07.11р. було видано наказ.

На виконання наказу, державним виконавцем 03.10.11р. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження у справі та надано строк для добровільного виконання рішення.

28.12.2011р. ДНВП «Цирконій»платіжними дорученнями №№ 93, 94, 96 частково оплатило заборгованість на суму 1 558 602,37 грн.

13.01.2012р. державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а 17.01.2012р. винесено постанову про арешт коштів боржника.

Державне науково-виробниче підприємство "Цирконій" 30.01.2012р. звернулось до господарського суд Дніпропетровської області зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Дніпропетровській області. В скарзі, з урахуванням доповнення від 07.02.2012р. та уточнення від 06.03.2012р., заявник просить:

- визнати неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області щодо накладання арешту на кошти ДНВП «Цирконій», які містяться в установах банків, та на все майно (зокрема усі автотранспортні засоби), що належать ДНВП «Цирконій»і оголошення заборони на його відчуження;

- скасувати Постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 13.01.2012 року, якою накладено арешт на все майно ДНВП „Цирконій" та оголошена заборона на його відчуження;

- скасувати Постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 17.01.2012 року про арешт коштів боржника;

- звільнити все майно (у т.ч. усі автотранспортні засоби) ДНВП «Цирконій»з-під арешту, накладеного постановою від 13.01.2012р.;

- звільнити з-під арешту, накладеного постановою від 17.01.2012р., кошти боржника. які містяться на розрахункових рахунках в установах банків;

- зупинити виконавче провадження по виконанню наказу № 5005/5441/2011 від 25.07.2011р.

Колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду, якою відмовлено в задоволенні скарги, підлягає частковому скасуванню у зв'язку з наступним.

Як встановлено матеріалами справи, 13 червня 2002 року Господарським судом Дніпропетровської області порушено провадження у справі № Б 15/52/02 про банкрутство ДНВП „Цирконій" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.05р. у справі № Б 26 -Б 15/52/02 введено процедуру санації ДНВП „Цирконій", а ухвалою господарського суду від 19.06.07р. затверджено план санації ДНВП „Цирконій".

01.12.11р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області строк санаційної процедури ДНВП „Цирконій" продовжено до 01.06.12р.

Згідно ст..1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Враховуючи, що судова процедура банкрутства регулюється спеціальним законом, положення Закону України "Про виконавче провадження" слід застосовувати у нормативному поєднанні з положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Так, відповідно до пункту 8 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.

За визначенням термінів, встановлених у статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ст..12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, а також не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Оскільки грошові зобов'язання боржника у даній справі виникли після порушення справи про банкрутство, то господарський суд правильно дійшов висновку, що ПАТ «ЕК «Дніпрообленерго»є поточним кредитором і мораторій на задоволення його вимог не розповсюджується, а тому вимоги ДНВП «Цирконій»щодо зобов'язання ВПВР УДВС ГУЮ у Дніпропетровській області зупинити виконавче провадження не ґрунтуються на законі, у зв'язку з чим відмовив в задоволенні скарги.

Що стосується накладання арешту на кошти та майно то колегія зазначає наступне.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення.

Згідно ч.1 -6 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Таким чином, накладення арешту на кошти боржника відповідає вимогам закону. Однак при прийнятті рішення про накладання арешту на кошти боржника, що знаходяться на розрахункових рахунках в установах банків, державним виконавцем не враховано вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Як вже зазначалося вище, боржник знаходиться в процедурі санації і для виконання плану санації був відкритий санаційний розрахунковий рахунок № 26003709239703 в АТ «Райффайзен Банк Аваль»у м. Києві, МФО380805. Даний рахунок відкритий саме для надходження коштів від реалізації майна, реалізація якого передбачена планом санації, затвердженим судом. І дані кошти направляються саме для погашення грошових вимог конкурсних кредиторів.

Тому накладання арешту на санаційний рахунок робить неможливим виконання плану санації щодо розрахунків з конкурсними кредиторами, що в свою чергу не сприяє відновленню платоспроможності боржника.

У зв'язку з цим постанова державного виконавця від 17.01.2012р. про арешт коштів боржника підлягає скасуванню частково в частині накладання арешту на кошти, що знаходяться на санаційному рахунку. В цій частині визнаються неправомірними і дії державного виконавця.

Що стосується арешту майна та заборони на його відчуження, то колегія суддів зазначає, що стягнення на належне боржнику інше майно звертається лише у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача. При цьому, боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення.

Згідно ст..57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Постановою державного виконавця від 13.01.2012р. накладено арешт на все майно (зокрема усі автотранспортні засоби), що належать боржнику та заборонено його відчуження.

Дана постанова винесена в порушення вимог ст..52 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає, що в першу чергу стягнення звертається на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності і лише у разі їх недостатності для задоволення вимог стягувача - на інше майно.

Також, приймаючи рішення про арешт всього майна боржника, державним виконавцем не прийнято до уваги знаходження боржника в процедурі санації.

Згідно абз.4 ч.4 ст.17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з дня винесення ухвали про санацію арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном можуть бути накладені лише в межах процедури санації, у разі, якщо вони не перешкоджають виконанню плану санації та не суперечать інтересам конкурсних кредиторів.

Як вбачається з плану санації (т.2 а.с.64 - 66), для відновлення платоспроможності боржника та задоволення вимог конкурсних кредиторів передбачено продаж ремонтно-машинобудівного виробництва (цех №23), автогосподарство (цех № 90), дитячий оздоровчий табір та санаторій-профілакторій (цех № 87), будинки та спорудження, що не використовуються у виробничому процесі, устаткування, матеріали та інш.

Наклавши арешт на все майно, державний виконавець не врахував вимог ч.4 ст.17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та фактично зробив неможливим виконання плану санації та відновлення платоспроможності.

Крім того, оскільки арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення тобто за рахунок майна (від його реалізації) задовольняються вимоги стягувача, то державному виконавцю при накладанні арешту на майно необхідно було враховувати положення ч.6 ст.52, ст..66 Закону України «Про виконавче провадження»щодо розміру і обсягу майна на яке необхідно звернути стягнення, черговості реалізації (накладати арешт на майно першої черги і якщо його не достатньо то на майно другої черги), враховувати положення Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», згідно якого встановлено мораторій на примусову реалізацію об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності державними підприємствами, оскільки накладання арешту на таке майно не забезпечує виконання рішення суду, а лише чинить перепони у здійсненні підприємством господарської діяльності.

Також колегія суддів звертає увагу, що накладання арешту на всі рахунки підприємства і на все майно фактично паралізує господарську діяльність підприємства, не сприяє проведенню підприємством розрахунків з кредиторами і призводить до ще більшої збитковості підприємств.

За таких обставин, дії державного виконавця по винесенню постанови про арешт майна боржника і заборону на його відчуження слід визнати неправомірними і постанову від 13.01.2012р. скасувати.

Що стосується скарги в частині звільнення всього майна (у т.ч. усі автотранспортні засоби) ДНВП «Цирконій»з-під арешту, накладеного постановою від 13.01.2012р. то дані вимоги фактично задоволенні скасуванням постанови від 13.01.2012р.

В частині звільнення з-під арешту, накладеного постановою від 17.01.2012р., коштів боржника, які містяться на розрахункових рахунках в установах банків скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з наведеним вище.

З урахуванням наведеного апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду частковому скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст..101 -106 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного науково-виробничого підприємства "Цирконій", м.Дніпродзержинськ задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2012 р. у справі №5005/5441/2011 скасувати частково.

Визнати неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області щодо накладання арешту на санаційний рахунок боржника та на все майно, що належать ДНВП «Цирконій»і оголошення заборони на його відчуження;

Скасувати Постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 13.01.2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Скасувати частково Постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 17.01.2012 року про арешт коштів боржника в частині накладання арешту на кошти на розрахунковому рахунку № 26003709239703 в АТ «Райффайзен Банк Аваль»у м. Києві, МФО380805.

В іншій частині скаргу відхилити.

Повний текст постанови складено 05.06.2012р.

Головуючий: ___ С.Г. Антонік

Судді: ___ Л.П.Широбокова

___ Л.В. Чоха

Згідно оригіналу

Пом судді Яцура О.В.