Рішення № 24503874, 30.05.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2012 р. Справа № 5023/3353/11

вх. № 3353/11

Суддя господарського суду Буракова А.М.

при секретарі судового засідання Васильєва К.М.

за участю представників сторін:

прокурора - Бойко В.В. посвідчення № 108 від 30.03.2012 року,

позивача - не з'явився,,

1-го відповідача - не з'явився,

2-го відповідача - не з'явився,

3-й особи - не з'явився,

розглянувши справу за позовом Харківської міжрайонної природоохоронної прокуратури, м. Харків в інтересах держави. в особі Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство", м. Харків 3-я особа , Харківське обласне управління лісового та мисливського господарства, м.Харків,

до 1. Пісочинської селищної ради, Харківського районну, Харківської області ,

2. Публічного акціонерного товариства "Куряжський домобудівельний комплекс", с. Пісочин

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Харківська міжрайонна природоохоронна прокуратура, м. Харків в інтересах держави. в особі Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство", м. Харків (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів - Пісочинської селищної ради, Харківського районну, Харківської області, (1-го відповідач) та до Публічного акціонерного товариства "Куряжський домобудівельний комплекс", с. Пісочин (2-го відповідача) про визнання недійсним договору. В обґрунтування позовних вимог, прокурор посилається на незаконне відведення 1-м відповідачем земельної ділянки 2-го відповідачу для будівництва в урочищі "Рижовський парк", Державного підприємства "Жовтневе лісове господарство", м. Харків, за адресою: Харківська область, Харківського району, селище Пісочин по вул.Некрасова, яка знаходиться в постійному користуванні позивача, з урахуванням чого просить суд винести рішення, яким визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,6146 га для розташування багатоповерхового житлового будинку в сел.Пісочи по вул.Некрасова на території Пісочинської селищної ради, укладений 22.10.2010 року між 1-м відповідачем та 2-м відповідачем та скасувати його державну реєстрацію, судові витрати покласти на відповідачів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.05.2011 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 25.05.2011 року о 10:45 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.05.2011 року розгляд справи було відкладено на 06.06.2011 року о 12:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.06.2011 року розгляд справи було відкладено на 30.06.2011 року о 10:30.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.06.2011 року було клопотання (вх. 2701) Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства - задоволено, залучено до участі у справі Харківське обласне управління лісового та мисливського господарства (61200, м. Харків, Держпром 3 під'їзд), в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, продовжити строк вирішення спору по справі №5023/3353/11 за межі встановленні ч. 1, ст. 69 Господарського процесуального кодексу України на 15 днів, провадження по справі зупинено до вирішення Харківським Окружним адміністративним судом справи №2-а-5006/11/2070 та зобов'язано сторони та прокурора надати суду інформацію щодо вирішення Харківським Окружним адміністративним судом справи №2-а-5006/11/2070.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.05.2012 року було клопотання (вх. 1813) про поновлення провадження у справі задоволено, поновлено провадження у справі 5023/3353/11, розгляд справи 5023/3353/11 призначено на "30" травня 2012 р. о 11:00 год.

До господарського суду Харківської області 30.05.2012 року від представника 2-го відповідача надійшло клопотання (вх. 6261), відповідно до якого просить суд перенести розгляд справи для підготовки додаткових заперечень до позову з урахуванням Постанови Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2011 року.

Надані документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Прокурор у судовому засіданні на заявлених позовних вимогах наполягає у повному обсязі та просить суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,6146 га для розташування багатоповерхового житлового будинку в сел.Пісочи по вул.Некрасова на території Пісочинської селищної ради, укладений 22.10.2010 року між 1-м відповідачем та 2-м відповідачем та скасувати його державну реєстрацію, судові витрати покласти на відповідачів. Проти клопотання про відкладення розгляду справи заперечує. Надав пояснення по суті справи.

Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, причини неявки суду не відомі, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався.

Представник 1-го відповідача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, причини неявки суду не відомі, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався.

Представник 2-го відповідача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення №6102209777648, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався.

Представник 3-ої особи в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення №6100209780959, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався..

Суд, розглянувши клопотання (вх. 6261) представника 2-го відповідача про відкладення розгляду справи, виходить з наступного.

Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд уважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В даному разі на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів справи достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, оголошено перерву для надання можливості ознайомитись із відзивом на позов, із матеріалами справи, надати нові докази тощо). Проте, нових доказів позивачем не надано та про можливість їх надання в майбутньому в клопотанні позивача про відкладення справи не зазначено.

Крім того, суд зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні клопотання (вх. 6261) представника 2-го відповідача про відкладення розгляду справи.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез'явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Рішенням VІІІ сесії V скликання Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області від 16 січня 2007 року "Про надання дозволу на оформлення проектно-кошторисної документації по відведенню земельної ділянки під будівництво багатоповерхового будинку АТЗТ "КДБК", було надано дозвіл АТЗТ "КДБК" на оформлення проектно-кошторисної документації по відведенню земельної ділянки орієнтованою площею 0,75 га під будівництво багатоповерхового будинку по вул.Некрасова в сел.Пісочин , Харківського району , Харківської області, зі зміною цільового призначення, яка раніше надавалася рішенням Харківської районної ради народних депутатів Харківської області №993 від 01.08.1986р. під будівництво дитячих ясел.

Рішенням XXIV сесії V скликання Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області від 15.01.2009 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання в оренду земельної ділянки АТЗТ «Куряжський ДБК» було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки АТЗТ «Куряжський ДБК» для будівництва багатоповерхового житлового будинку в сел. Пісочин, вул. Некрасова. 2, надано АТЗТ «Куряжський ДБК» в довгострокову оренду строком на 15 років земельну ділянку пл.0,6146 га, для будівництва та обслуговування багатоповерхового житлового будинку розташовану в сел. Пісочин, вул. Некрасова Харківського району Харківської області, встановлено орендну плату земельної ділянки в розмірі 3-х кратного податку на землю в сумі 66376,80 грн., орендну плату за земельну ділянку після завершення будівництва встановлено 12% від грошової оцінки землі та зобов'язано АТЗТ «Куряжський ДБК» земельну ділянку використовувати цільовим призначенням.

На підставі вказаного рішення XXIV сесії V скликання Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області від 15.01.2009 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання в оренду земельної ділянки АТЗТ «Куряжський ДБК», 22.10.2010 року між Пісочинською селищною радою (1-м відповідачем) та АТЗТ "Куряжський домобудівельний комплекс", с. Пісочин (2-м відповідачем) було укладено договір оренди землі зареєстрований у Харківському районному відділі ХРВ ДП Центр ДЗК при Держкомземі України про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24 березня 2011 року за № 632515794000002.

Як вбачається з матеріалів справи, а також згідно з матеріалами лісовпорядкування ДП «Жовтневе лісове господарство» (розроблялись органом лісового господарства у 1980, 1990 роках та у 2006 році, що є чинні і на теперішній час) земельна ділянка, яка була надана АТЗТ «Куряжський домобудівельний комплекс» для розташування багатоповерхового житлового будинку, знаходиться в кварталі №3 Бабаївського лісництва (урочище Рижовський парк), відноситься до лісопаркової частини лісів зелених зон (біогалявина) і є землями лісогосподарського призначення.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Крім того, факт надання вказаному товариству земельної ділянки для забудови за рахунок земель лісогосподарського призначення підтверджується також документацією із землеустрою, яка розроблена Харківським державним проектно-вишукувальним інститутом агромеліорації і лісового господарства «Харківдіпроагроліс» на замовлення ДП «Жовтневий лісове господарство» для виготовлення державного акту на право постійного користування землями. Так, передбачені проектом землеустрою АТЗТ «Куряжський домобудівельний комплекс» координати точок земельної ділянки для будівництва житла повністю співпадають з землекористуванням ДП «Жовтневе лісове господарство».

Крім того, на підставі рішення виконкому Харківської обласної ради народних депутатів № 209 від 24.03.1983 року комісією у складі державних органів, в тому числі за участю начальника обласного управління лісового господарства та лісозаготівель, проведено вибір земельної ділянки по вулиці Некрасова у с. Пісочин для будівництва дитячого яслі-саду (вказана ділянка на теперішній час частково передана в оренду АТЗТ «Куряжський домобудівельний комбінат»). Відповідно до акту вибору земельної ділянки її відведення планувалось провести за рахунок земель Бабаївського лісництва, проте до теперішнього часу вилучення їх у встановленому порядку не проведено.

Як свідчать матеріали справи, при наданні у оренду АТЗТ «Куряжський домобудівельний комплекс» земельної ділянки для розташування багатоповерхового житлового будинку фактично змінено її цільове призначення та вилучено з постійного користування ДП «Жовтневе лісове господарство» без згоди останнього, що є порушенням вимог ст.ст. 116, 149 Земельного кодексу України.

Крім того, надання у оренду вказаної земельної ділянки проведено з порушенням вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року № 610-р, яким зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Земельна ділянка є державною власністю і перебуває у розпорядженні держави відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади).

Статтями 123, 124 Земельного кодексу України, ст. 20 Закону України "Про землеустрій", постановою Кабінету Міністрів України № 677 26.05.2004 передбачено порядок укладення договорів оренди, відповідно до якого при наданні земельних ділянок у оренду повинна розроблятись землевпорядна документація (проект відведення чи технічна документація). Після виготовлення землевпорядна документація, погоджена в установленому порядку відповідними органами державного контролю, подається на розгляд відповідного органу місцевого самоврядування чи державної виконавчої влади, до повноважень якого належить надання у користування земельної ділянки. За наслідками розгляду землевпорядної документації орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки в оренду.

Згідно ст. 17 Земельного кодексу України, п.2 ч.1 ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до повноважень місцевої державної адміністрації належить розпорядження землями державної власності відповідно до закону.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

В матеріалах справи наявна Постанова Харківського окружного адміністративного суду у справі 2а-5006/11/2070 від 14.12.2011 року за позовом Харківської міжрайонної природоохоронної прокуратури, м. Харків до Пісочинської селищної ради, Харківського районну, Харківської області , треті особи: Державне підприємства "Жовтневе лісове господарство", м. Харків, Публічне акціонерне товариство "Куряжський домобудівельний комплекс", с. Пісочин, про визнання незаконним Рішення VІІІ сесії V скликання Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області від 16 січня 2007 року "Про надання дозволу на оформлення проектно-кошторисної документації по відведенню земельної ділянки під будівництво багатоповерхового будинку АТЗТ "КДБК" та рішення VІ сесії V скликання Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області від 21.04.2011 року "Про розгляд протесту Харківської міжрайонної природоохоронної прокуратури, м. Харків на рішення XXIV сесії V скликання від 15.01.2009р.".

Відповідно до зазначеної вище Постанови адміністративний позов Харківської міжрайонної природоохоронної прокуратури, м. Харків задоволено частково та визнано незаконним та скасовано Рішення VІІІ сесії V скликання Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області від 16 січня 2007 року "Про надання дозволу на оформлення проектно-кошторисної документації по відведенню земельної ділянки під будівництво багатоповерхового будинку АТЗТ "КДБК". В решті позову відмовлено.

Як вбачається з Постанови Харківського окружного адміністративного суду у справі 2а-5006/11/2070 від 14.12.2011 року, та встановлено судом, земельна ділянка дозвіл на оформлення проектно-кошторисної документації по відведенню якої надано рішенням VІІІ сесії V скликання Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області від 16 січня 2007 року, яка знаходиться за межами населеного пункту - смт.Пісочин, таким чином при прийнятті вказаного рішення 1-й відповідач вийшов за межі наданих повноважень, та діяв в супереч п.12. Перехідних Положень ЗК України.

Зазначена постанова Харківського окружного адміністративного суду у справі 2а-5006/11/2070 від 14.12.2011 року залишена без змін Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 року.

Як вказано в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 16 Закону України „Про оренду землі " визначений порядок укладання договору оренди землі, згідно з яким: укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку, укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону, укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.

Проте, як вже зазначалось вище, 1-й відповідач - Пісочинська селищна рада своїм рішенням VІІІ сесії V скликання Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області від 16 січня 2007 року "Про надання дозволу на оформлення проектно-кошторисної документації по відведенню земельної ділянки під будівництво багатоповерхового будинку АТЗТ "КДБК", надала земельну ділянку в супереч умовам діючого законодавста, оскільки 1-й відповідач вийшов за межі наданих повноважень, та діяв в супереч п.12. Перехідних Положень ЗК України.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист №1123 від 21.04.2011 року Міськрайонного управління держкомзему у місті люботиніХарківського району Харківської області, відповідно до якого зазначено, що на підставі протесту Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора, висновок відділу земельних ресурсів Харківського району по матеріалах проекту відведення земельної ділянки та оформлення права оренди земельної ділянки АТЗТ "Куряжський домобудівельний комплекс" було скасовано,, про що було зроблено відповідний запис на зазначеному висновку, а також зазначено, що необхідно вирішити питання щодо скасування державної реєстрації договору оренди землі № відповідний запис 632515794000002 від 24.03.2011 року.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону (в даному випадку вимогам п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, ст.ст. 116, 149 Земельного кодексу України та розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року № 610-р) може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Судовий захист інтересів осіб, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема за позовами про визнання правочину недійсним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Вирішуючи по суті переданий на розгляд господарського суду спір про визнання недійсним договору, суд повинен з'ясувати, зокрема, підстави для визнання недійсним договору, оскільки недійсність правочину може наступати лише з певним порушенням закону.

Статтями 6 та 627 Цивільного кодексу України визначено свободу договору, у вигляді того, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов'язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

Пленум Верховного Суду України в п. п. 2, 12 Постанови від № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" роз'яснив, що угода може бути визнана недійсною лише на підставі та за наслідками, передбаченими законом. В кожній справі про визнання угоди недійсною суд має встановити ті обставини, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, та настання визначених юридичних наслідків.

Згідно з Роз'ясненням ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.1999 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Крім того, дослідивши договір оренди земельної ділянки площею 0,6146 га для розташування багатоповерхового житлового будинку в сел.Пісочи по вул.Некрасова на території Пісочинської селищної ради, укладений 22.10.2010 року між 1-м відповідачем та 2-м відповідачем, судом також встановлено, що він не містить відомостей стосовно нормативно грошової оцінки земельної ділянки, а саме в п.5 Договору, зазначено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки відсутня.

Стаття 21 Закону України „Про оренду землі" визначає, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оцінку земель" (далі - закон) проведення нормативної грошової оцінки земель є обов'язковим при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Стаття 18 вказаного закону визначає порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок відповідно до стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів.

За результатами нормативної грошової оцінки складається технічна документація (ст. 20 закону), яка затверджується відповідною радою (ст. 23 закону), підставою для проведення оцінки землі є рішення органу місцевого самоврядування (ст.15 закону).

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що договір оренди земельної ділянки площею 0,6146 га для розташування багатоповерхового житлового будинку в сел.Пісочи по вул.Некрасова на території Пісочинської селищної ради, укладений 22.10.2010 року між 1-м відповідачем та 2-м відповідачем, укладений з порушенням норм чинного законодавства, та суперечити моральним засадам суспільства, тому суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог прокурора в повному обсязі. Крім того, задоволенню підлягає вимога прокурора, щодо скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки площею 0,6146 га для розташування багатоповерхового житлового будинку в сел.Пісочи по вул.Некрасова на території Пісочинської селищної ради.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 203, 207, 215, 526, 530, 627, 628,, 782, 792 Цивільного кодексу України, ст.ст. 286 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 46, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Византи недійсним договір оренди землі від 22 жовтня 2010 року укладений між Пісочинською селищною радою (62416, Харківська область, Харківський район, пров. Транспортний, будинок №2, смт. Пісочин, ідентифікаційний код 04396727) та Публічним акціонерним товариством "Куряжський домобудівельний комплекс" (62418, Харківська область, Харківський район, смт.Пісочин, вул.Кільцева, буд. 41, ідентифікаційний код 04852585) та зареєстрований у Харківському районному відділі ХРВ ДП Центр ДЗК при Держкомземі України про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 632515794000002 від 24.03.2011 року та скасувати його державну реєстрацію.

Стягнути солідарно з Пісочинської селищної ради (62416, Харківська область, Харківський район, пров. Транспортний, будинок №2, смт. Пісочин, ідентифікаційний код 04396727) та Публічного акціонерного товариства "Куряжський домобудівельний комплекс" (62418, Харківська область, Харківський район, смт.Пісочин, вул.Кільцева, буд. 41, ідентифікаційний код 04852585) на користь державного бюджету України (Управління державного казначейства у Дзержинському районі м. Харкова, код одержувача 37999654, рахунок №31215206783003, в ГУ ДКУ у Харківський області, МФО 851011, призначення платежу *; 101; код бюджетної класифікації 22030001; 03500039 Судовий збір ГС Х/о) державне мито в сумі 85,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.06.2012 року.

Суддя Буракова А.М.

5023/3353/11