Рішення № 24502941, 30.05.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" травня 2012 р.Справа № 5017/993/2012

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЗАЛІЗНИЧНІ ШЛЯХИ";

До відповідача: Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія"

про стягнення 3478,80грн.;

Суддя Оборотова О.Ю.

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

Суть спору: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ЗАЛІЗНИЧНІ ШЛЯХИ" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" про стягнення 3478,80грн.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на адресу, у судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Місцезнаходження юридичної особи визначається згідно з вимогами статті 93 Цивільного кодексу України. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

28.05.2012р. до господасрького суду Одеської області від представника відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач визнав позов частково у сумі 2998,80грн.

У судовому засіданні 30.05.2012 р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд встановив:

21.06.2010 року між Акціонерним товариством Страхова компанія „Залізничні шляхи„ (Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Кернел - Трейд" (Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №К/448, відповідно до умов договору Страховик прийняв під страховий захист транспортний засіб Страхувальника - автомобіль Daewoo Lanos, 2005 року випуску, державний реєстраційний номер № НОМЕР_1.

Відповідно до Довідки ДАІ ГУМВС України в м. Києві від 01.11.2010 року, в м. Києві 19.07.2010р. о 12:45 по вул. Жилянська -Повітрофлотський сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП), автомобіль Daewoo Lanos, 2005 року випуску, державний реєстраційний номер № НОМЕР_1, що належить ТОВ „Кернел - Трейд" під керуванням ОСОБА_3 отримав механічні пошкодження, внаслідок порушення водієм, транспортного засобу автобуса „Рута" д/н НОМЕР_2, ОСОБА_4 «Правил дорожнього руху України».

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва по справі № 3-9440/10 від 24.09.2010 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення в порядку ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Для встановлення характеру та розміру шкоди, що заподіяна Страхувальнику, Страховиком була замовлена експертиза про визначення вартості матеріального збитку у ЗАТ „УЦПЗ „Експерт- Сервіс". Відповідно до звіту про оцінку майна №5442 від 26.07.2010 року матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Daewoo Lanos, 2005 року випуску, державний реєстраційний номер № НОМЕР_1, становить -3177,07 грн. На підставі якого було здійснено розрахунок страхового відшкодування затвердженого та складений страховий акт № 407/10-352/10 від 01.10.2010 року, розмір страхового відшкодування складає 2998,80грн.

Позивач вказує, що 19.07.2010 р. страхувальник звернувся до страховика з заявою на виплату страхового відшкодування. Страховиком було виплачено страхувальнику Страхове відшкодування у розмірі 2998,80грн., що підтверджується платіжним дорученням №3354 від 11.10.2010р.

За таких обставин у Страхувальника з'явилось право на підставі статей 1166,1187 ЦК України, вимагати від відповідача відшкодування понесених збитків у сумі 2998,80грн.

Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Відповідно до ст. 128 ГК України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Страховика перейшло право вимоги до відповідача у сумі сплаченого страхового відшкодування 2998,80 грн.

Витрати на замовлення експертизи Страховик був змушений зробити для встановлення характеру та розміру шкоди, заподіяної Страхувальнику, тобто дані збитки Страховик поніс в зв'язку із забезпеченням порушеного права Страхувальника, виходячи з положень ст. 22 ЦК України. Таким чином, сума витрат на замовлення автотоварознавчої експертизи - 480грн.

ОСОБА_4 було надано Поліс №ВС/89255621 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЗАТ «Міська страхова компанія».

Відповідно до вищенаведеного до Страховика Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЗАЛІЗНИЧНІ ШЛЯХИ" перейшло право вимоги до ЗАТ «Міська страхова компанія»у сумі 2998,80 грн. щодо відшкодування шкоди та витрати на замовлення автотоварознавчього дослідження у сумі 480грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

За змістом ст. 355 Господарського кодексу України, об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про страхування" від 07.03.1996р. N 85/96-ВР, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Стаття 6 Закону України „Про страхування" визначає добровільне страхування, як страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

У відповідності до ст. 16 Закону України „Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору, що цілком кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 2 зазначеного Закону, страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, згідно з Законом України "Про господарські товариства", з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Положеннями ст. 3 Закону України „Про страхування" страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

У відповідності до ч.2 ст. 8 Закону України „Про страхування" страховий випадок -подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

В силу вимог ч.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Однією з умов цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду на підставі ст.1166 Цивільного кодексу України є безпосередній причинений зв'язок між шкодою і неправомірними діями чи бездіяльністю особи, що її завдала.

Відповідач вважає, що позивач не має права вимагати суму 480 грн. на проведення експертизи. Це є внутрішні витрати позивача, вони зроблені на виконання договору між ним та потерпілою особою і відповідача компанії не стосуються.

Згідно ст. 35 Закону, для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву...

Відповідно до ст. 27 Закону Україні «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержача страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

До того ж відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах. Регресна вимога може бути пред'явлена протягом трьох років, з дня виконання зобов'язання про відшкодування шкоди (відшкодування в натурі, виплати суми періодичних платежів тощо).

Крім того, суд зазначає, що витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 480 грн. також слід віднести за рахунок ЗАТ „Міська страхова компанія".

Враховуючи вищевикладене та здійснення позивачем виплати страхового відшкодування потерпілій особі, суд вважає, що відповідно до приписів ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до позивача перейшло право вимоги до відповідача щодо стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 3478,80 грн. з урахуванням витрат на проведення експертизи.

Враховуючи вищезазначені обставини справи, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЗАЛІЗНИЧНІ ШЛЯХИ" до відповідача Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" про стягнення суми збитків у розмірі 3478,80грн., є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

За таких обставин, слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 50, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЗАЛІЗНИЧНІ ШЛЯХИ" до відповідача Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" про стягнення 3478,80грн. - задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" (65125, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 2-Б/1, код ЄДРПОУ 30244124, р/р 26503128651 ПрАТ „МТБ", МФО 328168) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ЗАЛІЗНИЧНІ ШЛЯХИ" (36011, м. Полтава, вул. Шевченка, 3 р/р 265016794 в АБ „Полтава - Банк", МФО 331489, код ЄДРПОУ 22523595) суму заборгованості у розмірі 3478,80грн., яка складається з суми страхового відшкодування 2998,80грн., витрат на замовлення експертизи у сумі 480грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 1609,50грн.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 05.06.2012р.

Суддя Оборотова О.Ю.