Рішення № 24502455, 31.05.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.12 Справа№ 5015/6489/11

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Мерто-Лтд», с. Конопниця, Пустомитівський р-н Львівської області

про розірвання договору та стягнення 331 200,00 грн.

Суддя Чорній Л.З.

Представники сторін:

Від позивача: Базарник Р.С., Приймак В.О. -представники

Від відповідача: Вихованський К.В., Бутирін М.Д. -представники

Судом роз'яснено зміст ст.ст. 20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено ТзОВ «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс», м. Львів до ТзОВ «Науково-виробнича фірма «Мерто-Лтд», с.Конопниця Пустомитівський р-н Львівської області про розірвання договору та стягнення 331 200,00 грн. збитків.

Ухвалою суду від 01.11.2011р. порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду в засіданні на 15.11.2011р. Ухвалою суду від 15.11.2011р. розгляд справи відкладено на 07.12.2011р. Ухвалою суду від 07.12.2011р. розгляд справи відкладено на 22.12.2011р. Ухвалою суду від 22.12.2011р. розгляд справи відкладено на 18.01.2012р. Ухвалою суду від 18.01.2012р. провадження у справі зупинено у зв'язку з призначенням у справі судової будівельно-технічної експертизи, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз. 23.03.12 р. на адресу господарського суду від експертної установи надійшло повідомлення про неможливість дати висновки судової будівельно-технічної експертизи у даній справі у зв'язку з тим, що відповідачем (згідно ухвали від 18.01.2012р.) не здійснено оплати за проведення експертизи. У зв'язку з вказаним, ухвалою суду від 27.03.12 р. провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 18.04.2012р. Ухвалою від 18.04.2012р. розгляд справи відкладено на 03.05.2012 р. Ухвалою суду від 03.05.2012р. розгляд справи відкладено на 22.05.2012р. Ухвалою суду від 22.05.2012р., за спільним клопотанням сторін, продовжено строк розгляду спору, розгляд справи відкладено на 29.05.2012р. Ухвалою суду від 29.05.2012р. розгляд справи відкладено на 31.05.2012р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Через канцелярію господарського суду подав заперечення на відзив від 22.12.2011р. №611, заперечення на доповнення до відзиву від 11.01.2012р. №13, уточнення до позовної заяви від 14.05.12 р., додаткові пояснення від 21.05.2012р. №01-05/12 та від 29.05.2012р. №2-05/12.

Крім того, позивачем через канцелярію суду 18.04.12 р. подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, яку суд розглядає як зміну предмету позову та заяву від 18.04.12 р. про зміну предмету позову. Однак судом відмовлено у розгляді вказаних заяв, оскільки у відповідності до вимог ст.22 ГПК України позивач лише до початку розгляду господарським судом справи по суті має право змінити предмет або підставу позову.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві від 05.12.2011р. №12, доповненні до відзиву від 22.12.2011р. №15, поясненні від 14.05.2012р. №22 та додатковому поясненні від 21.05.2012р. №23.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

06 липня 2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВЕЕМ-Будсервіс»(генеральний підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Мерто-Лтд»(субпідрядник) було укладено договір підряду №312 на виконання ремонтно-оздоблювальних робіт.

Згідно п.1.1. договору відповідач зобов'язався виконати для позивача будівельні роботи по об'єкту: Генеральне консульство Республіки Польща у м. Львові, по вул. І.Франка, 108.

Об'єм робіт визначено п. 1.4 договору. Загальна вартість робіт згідно п.4.2. договору становить 1 565 366,40грн. в т.ч. ПДВ 20%.

Додатковою угодою від 06.07.2009р. до договору внесено зміни, а саме -п.4.2 договору викладено в наступній редакції: «п.4.2. Загальна вартість робіт (виробів) становить 1 085 000,00грн. в т.ч. ПДВ 20%». Вартість матеріалів по договору, відповідно до локальних кошторисів та договірних цін, становить 628 965,60 грн.

На виконання умов договору позивачем перераховано відповідачу авансовий платіж в розмірі 731 200,00грн., що підтверджується матеріалами справи (банківськими виписками в період з 15.07.09 р. по 12.11.09 р.) та не заперечується відповідачем.

Відповідно до п.2.2. договору роботи повинні бути виконані через три місяці з моменту сплати авансу, тобто до 21.10.2009 року.

На момент подання позовної заяви до суду, зазначає позивач, роботи згідно умов договору відповідачем виконані не були.

Відповідач в своїх запереченнях на позов стверджує про те, що роботи на суму отриманого авансу ним були виконані належним чином та в повному об'ємі. 15.04.2010р. в підтвердження виконаних робіт, як стверджує відповідач, через уповноваженого представника позивача Крука І.А. позивачу передано акти приймання виконаних робіт. Однак, дані акти відповідачу позивачем повернуті не були.

Отже, відповідач стверджує, що спірні акти виконаних робіт за формами КБ-2в та КБ-3 15.04.2010р були передані не підприємству позивача, а безпосередньо представнику позивача Круку І.А. Однак такі твердження відповідача не можуть слугувати доказом належного виконання умов договору, оскільки, як було встановлено в судовому засіданні, дана особа в трудових чи договірних відносинах з позивачем не перебувала, а згідно матеріалів справи, перебувала у договірних відносинах з Генеральним Консульством Республіки Польща у м. Львові (замовник) та здійснювала авторський нагляд по іншому договору.

Відповідно до договору підряду №312 на виконання ремонтно- оздоблювальних робіт від 06.07.2009р. сторонами не було погоджено передачу актів виконаних робіт по даному договору через представника Крука І.А. ( розділ 6 передача робіт). Посилання відповідача на те, що п.11.1 договору на позивача покладено обов»язок визначення свого представника у справах технічного нагляду не змінює порядок прийняття виконаних субпідрядником робіт, визначений в розділі 6 договору. Крім того, розділом 5 договору визначено умови оплати та порядок розрахунків відповідно до якого розрахунок по даному договору проводиться на підставі державних будівельних норм та правил та оплачується по факту виконання субпідрядником робіт, на підставі поданих актів здачі-приймання. Доказів направлення відповідачем позивачу у відповідності до умов договору спірних актів приймання-передачі відповідачем суду не надано.

Відповідачем лише 16.12.2011р. направлено на адресу позивача акти виконаних робіт за формами КБ-2в та КБ-3, уже в процесі розгляду даної справи судом.

Позивачем в судовому засіданні надано додаткові пояснення з яких вбачається, що відповідно до витягу з загального журналу робіт, на який посилається і відповідач, останнім виконувалась лише частина робіт, котра вказана в вищевказаних актах приймання виконаних робіт КБ-2 та КБ-3, а саме:

- 03.12.2009р. -09.12.2009р. роботи по монтажу огорожі балконів та тераси. Блок Б, 3 поверх;

- 21.12.2009р. -08.06.2010р. монтаж огорожі балконів з елементів нержавіючої сталі;

- 09.04.2010р. -15.04.2010р. влаштування перил сходів,

на загальну суму 132 255,00грн. Вказані роботи позивачем прийнятті не були у зв'язку з тим, одночасно з актами не були надані сертифікати якості та прихідні накладні на використаний матеріал, як це вимагається п. 6.1. та п.6.3 договору, роботи виконані не в повному обсязі та завищена вартість робіт. Жодних доказів про виконання відповідачем інших робіт вказаних в актах приймання виконаних робіт КБ-2 та КБ-3, надісланих на адресу позивача 16.12.2011р., суду не надано.

Крім того в своїх запереченнях відповідач вказує, що ним, в межах виконання своїх зобов'язань по договору, були передані товарно-матеріальні цінності позивачеві на загальну суму 163 192,02грн. В підтвердження цього, відповідачем надано суду акт прийому-передачі товару від 15.04.2012р. та накладні №017, №018 від 15.04.2012р.

Отже, з наведеного вище слідує, що відповідачем в судове засідання подано акти про виконання ним робіт та передачу матеріалів по договору на загальну суму 295 447,02грн., які також потребують додаткового дослідження. При цьому суд зазначає, що предметом договору було виконання робіт на загальну суму 1 085 000,00 грн., авансовий платіж становив 731 200,00 грн., тому твердження відповідача, що ним роботи по договору виконані в повному обсязі не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи.

З метою встановлення факту виконання робіт відповідачем по спірних актах приймання-передачі судом 18.01.2012р. була призначена будівельно-технічна експертиза. Однак, відповідачем дана експертиза оплачена не була, тому листом від 21.03.2012р. № 1354 матеріали справи були повернуті без виконання.

З письмових пояснень позивача вбачається, що через відсутність грошових коштів достатніх для сплати судового збору в повному обсязі, позивачем заявлено позовні вимоги про повернення лише частини сплаченого авансу, в сумі 331 200 грн.

Таким чином, позивачем надано суду всі належні та допустимі докази, які підтверджують факт завдання збитків в сумі 331 200,00 грн., спричинених невиконанням передбачених договором робіт. Вказане не спростовано відповідачем у встановленому законом порядку.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1.ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 837 ЦК України зазначає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 2 ст. 849 ЦК України визначено якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов»язки (ст.179 ЦК України). Майном як особливим об»єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов»язки. До поняття майна також відносять також об»єкти, прирівняні до речей, тобто, об»єкти, до яких застосовуються норми про речі, якщо інше не прописано у спеціальних законах. Такими об»єктами є, зокрема, гроші (ст.192 ЦК).

Грошові кошти отримані за невиконані роботи відповідачем зберігаються безпідставно, отже з нього на користь позивача, відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України підлягає стягненню 331 200,00 грн.

Згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем неодноразово направлялись відповідачу претензії з вимогою виконання робіт згідно умов договору, які останнім залишено без задоволення.

Відповідно до ст.32 ЦК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно статті 33 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до п.2. Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 23.03.2012 року, суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає в ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги є доведеними матеріалами справи, не спростовані відповідачем у встановленому законом порядку та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.193 Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 526, 651, 653, 837, 849, 1212 Цивільного кодексу України ст. 4-3, 33, 43, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Розірвати договір підряду №312 на виконання ремонтно-оздоблювальних робіт від 06.07.2009 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія ВЕЕМ-Будсервіс" (79014, м. Львів, вул. Тракт Глинянський,1; код ЄДРПОУ 23884496) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-виробнича компанія „Мерто-Лтд" (81111, Львівська область, Пустомитівський район, с. Конопниця, вул. Городоцька,18; код ЄДРПОУ 20788579).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Мерто-Лтд" (81111, Львівська область, Пустомитівський район, с. Конопниця, вул. Городоцька,18; код ЄДРПОУ 20788579) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „ВЕЕМ-Будсервіс" (79014, м. Львів. вул. Тракт Глинянський,1; код ЄДРПОУ 23884496) ) -331 200,00 грн. збитків, 3 312,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Чорній Л.З.

Рішення складено